Здача електровоза в депо

Здає локомотивна бригада зобов'язана: провести, якщо необхідно, додаткову перевірку несправних пристроїв з метою уточнення характеру їх стану та причин пошкодження; закінчити виконання циклу робіт з технічного обслуговування та прибирання електровоза відповідно до затвердженого переліку, про що записати в Журналі форми ТУ-152; за відсутності інструменту, інвентарю, сигнальних приналежностей зробити запис у Журналі форми ТУ-152 і прикласти акт форми ТУ-156; зробити докладний запис в Журналі форми ТУ-152обо всі помічені відхилення від нормальної роботи вузлів, устаткування, електричних і пневматичних схем, про роботу АЛС, приладів пильності радіостанції та запис витрати електричної енергії, показань лічильника спрацьовувань захисту; поставити дату, час і підпис.

Машиніст, який здає електровоз, крім запису в Журналі ТУ-152, повинен усно детально проінформувати приймаючу локомотивну бригаду про всі несправності і помічених ознаках ненормальної роботи електровоза, включенні в роботу систем резервування, застосуванні аварійних схем. При використанні нетипових аварійних схем для усунення несправностей здає електровоз машиніст повинен детально пояснити приймаючої бригаді прийняте технічне рішення. При здачі в основному депо електровоза, на якому застосована аварійна схема, локомотивна бригада повинна повністю розібрати її. За несвоєчасну запис виявлених несправностей і випадки приховування їх локомотивна бригада притягується до відповідальності.

При здачі електровоза і наявності несправностей, які можна усунути силами бригади, що здає та приймає бригади зобов'язані спільно усунути виявлені на електровозі несправності, вжити необхідних заходів, щоб не допустити зриву поїзда з графіка.

У випадках виявлення несправностей або необхідності поповнення пісочниць електровоза піском машиніст зобов'язаний своєчасно поставити до відома локомотивного диспетчера про необхідність заміни електровозу, поставки його на ремонт або екіпіровку.

7. Правила надання першої допомоги при ураженні електричним струмом. Оживлення. Способи штучного дихання, положення потерпілого і дії особи, яка надає допомогу. Порядок одночасного виконання масажу серця та штучного дихання.

Дотик до людині, що знаходиться під напругою, небезпечно, і при веденні рятувальних робіт необхідно суворо дотримуватися певних заходів для попередження можливого ураження струмом осіб, які проводять ці роботи.

1. Звільнити людину від дії струму необхідно якомога швидше, але при цьому треба дотримуватися запобіжних заходів. Найбільш простим способом звільнення потерпілого від струму є відключення електроустановки або тієї її частини, до якої торкається людина.Якщо швидко відключити установку не можливо, необхідно вжити відповідних заходів обережності, щоб самому не опинитися в контакті зі струмом або тілом потерпілого.

В установках напругою до 400 В потерпілого можна відтягнути за сухий одяг. При цьому не можна торкатися незахищених ділянок тіла потерпілого, сирого одягу, взуття.

При наявності електрозахисних засобів - діелектричних рукавичок, калош, килимків, підставок - слід їх використовувати при звільненні потерпілого від струму.

У випадках, коли руки постраждалого охоплюють провідник, слід перерубати провідник сокирою або іншим гострим предметом з ізольованими ручками (сухе дерево, пластмаса).

В установках напругою вище 1000 В для звільнення потерпілого необхідно користуватися ізолюючою штангою або ізолюючими кліщами, дотримуючись усіх правил користування цими захисними засобам.

Якщо потерпілий у результаті впливу напруги впав, його необхідно ізолювати від землі, підсунувши під нього суху дерев'яну дошку або фанеру.

2. Після звільнення потерпілого від струму необхідно встановити ступінь ураження і відповідно до стану потерпілого надати йому медичну допомогу. Якщо потерпілий не знепритомнів, необхідно забезпечити йому відпочинок, а при наявності травм або пошкоджень (удари, переломи, вивихи, опіки необхідно надати йому першу допомогу до прибуття лікаря або доставити до найближчої лікувальної установи.

Якщо потерпілий знепритомнів, але дихання збереглося, необхідно рівно і зручно укласти його на м'яку підстилку - ковдру, одяг, розстебнути воріт, пояс, зняти стискуючий одяг, очистити порожнину рота від крові, слизу, забезпечити приплив свіжого повітря, дати понюхати нашатирний спирт, окропити водою, розтерти і зігріти тіло.

При відсутності ознак життя (при клінічній смерті відсутнє дихання і пульс, зіниці очей розширені через кисневе голодування кори головного мозку) або при переривчастому диханні слід швидко звільнити потерпілого від стискаючого одягу, очистити рот і робити штучне дихання і масаж серця.

Оживлення - відновлення життєво важливих функцій організму (перш за все дихання і кровообігу). Оживлення проводять тоді, коли відсутнє дихання і припинилась серцева діяльність чи ці функції пригнічені настільки, що практично і дихання і кровообіг не забезпечують потреб організму. Основними методами оживлення є штучне дихання і масаж серця. При ураженні електричним струмом, може виникнути втрата свідомості, тобто стан, коли потерпілий лежить без рухів, не відповідає на запитання, не реагує на оточуючу обстановку. Людина, яка надає допомогу, повинна вміти відрізняти втрату свідомості від смерті. При виявленні мінімальних ознак життя необхідно негайно приступити до надання першої допомоги.

Способи штучного дихання бувають ручні та апаратні. Ручні менш ефективні, але можуть застосовуватись негайно при порушенні дихання у потерпілого. При виконанні штучного дихання “з рота в рот”, та “з рота в ніс” в рот або в ніс потерплого рятівник видихає зі своїх легенів в легені потерпілого об’єм повітря в кількості 1000-1500 мл. Цей метод найбільш ефективний, однак можлива передача інфекції, тому використовують марлю, спеціальну трубку.

Підготовка до штучного дихання.

1. Звільнити потерпілого від одягу – розв’язати галстук, розстебнути комір сорочки тощо.

2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню – стіл або підлогу.

3. Відвести голову потерпілого максимально назад, доки його підборіддя не стане на одній лінії з шиєю. При цьому положенні язик не затуляє вхід до гортані, вільно пропускає повітря до легенів. Разом з тим при такому положенні голови рот розкривається. Для збереження такого положення голови під лопатки кладуть валик із згорнутого одягу (рис. 7.18).

4. Пальцями обслідувати порожнину рота і якщо там є кров, слиз тощо, їх необхідно видалити, вийнявши також зубні протези; за допомогою носовичка або краю сорочки вичистити порожнину рота (рис. 7.19).

Рисунок 7.18 – Положення голови потерпілого при проведенні штучного дихання

Рисунок 7.19 – Очищення рота і глотки

Виконання штучного дихання.

Голову потерпілого відводять максимально назад і пальцями затискають ніс (або губи). Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко роблять глибокий видих йому до рота. Вдування повторюють кілька разів, з частотою 12-15 разів на хвилину. З гігієнічною метою рекомендується рот потерпілого прикрити шматками тканини (носовичок, бинт тощо) (рис. 7.20)

вдих

видих

Рисунок 7.20 – Виконання штучного дихання

Якщо пошкоджене обличчя проводити штучне дихання “із легенів у легені” неможливо, треба застосувати метод стиснення і розширення грудної клітки шляхом складання і притискання рук потерпілого до грудної клітки з їх наступним розведенням у боки. Контроль за надходженням повітря з легенів потерпілого здійснюється за розширенням грудної клітки при кожному вдуванні. Якщо після вдування грудна клітка потерпілого не розправляється, – це ознака непрохідності шляхів дихання. Найкраща прохідність шляхів дихання забезпечується за наявністю трьох умов:

• максимального відведення голови назад;

• відкривання рота;

• висування вперед нижньої щелепи.

При появі у потерпілого перших слабких вдихів слід поєднати штучний вдих з початком самостійного вдиху. Штучне дихання слід проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання.Штучне дихання у більшості випадків треба робити одночасно з масажем серця.