Висновки

Отже, планування спрямоване на оптимальне використання можливостей організації, у тому числі на найефективніше використання всіх видів ресурсів і усунення помилкових дій, які можуть призвести до спаду ефективності діяльності організації.

Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ чітко формує свої плани (складання бізнес-плану та технологічних карт). Але як і на кожному підприємстві, виникають незначні упущення і економічні та матеріальні проблеми. Для усунення цих проблем підприємству потрібно удосконалити своє планування, а саме запровадити:

• матеріальне планування;

• сезонне планування;

• планування інформаційно-роз’яснювальних робіт;

• загальне планування;

• принципи планування, тощо.

Удосконаливши своє планування підприємство ”Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ” зможе визначити свої управлінські цілі, сформувати стратегічне і тактичне планування, покращити як економічний, так і матеріальний стан, підвищити продуктивність праці та якість продукції ...

За допомогою складання бізнес-плану і технологічних карт підприємство досягло великих результатів, але на цьому не потрібно зупинятися, потрібно іти до своєї цілі і долати всі перешкоди, які стоять на виробничому шляху.

Прибутковість і розвиток дослідної станції, у значній мірі, залежить від виконання плану, особливо в галузі рослинництва, яка дає високу питому вагу у фінансовій частині цього наукового центру. В цілому стан Коломийської дослідної станції потребує покращення.

Як наслідок можна в загальному зробити такий висновок, що планування – необхідна передумова успішної діяльності будь-якого ділового починання підприємства, а Підприємство ”Коломийська дослідна станція Івано-Франківського інституту АПВ” не використовує всі можливості планування і це впливає на економічні і матеріальні показники її розвитку, які потребують значного зростання.

 

Ознайомившись з функцією організування в системі менеджменту, можна підвести підсумки вище вказаного.

Функцію менеджменту ”організування” можна розглядати як систему заходів, котра забезпечує раціональне використання в часі й просторі всіх елементів процесу виробництва (людей і засобів виробництва).

Важливим аспектом функції ”організування” є визначення, хто саме має виконувати кожне конкретне завдання з великої кількості завдань, у тому числі і роботу з управління організацією.

Організація взаємодії людей має бути гнучкою, оперативною, надійною, економічною і самоорганізуючою. Ключовим моментом організації є вибір способів об’єднання людей у злагоджену, єдину систему. Цього досягається шляхом встановлення між ними залежності на основі єдності інтересів і результатів спільної діяльності.

З погляду управлінської практики функція ”організування”, як і планування, вимагає від менеджера вільного володіння аналітичними навичками. Організаційна робота (організація) - це процес розподілу ресурсів для виконання планів.

Загалом, організування як процес включає: визначення раціональних форм поділу праці: розподіл праці між працівниками, групами працівників і підрозділами; розробку структури органів управління; регламентацію функцій, підфункцій, робіт, операцій; встановлення прав та обов’язків органів управління і посадових осіб; підбір та розстановку кадрів.

В організації існує три рівні відповідальності і лінійна передача повноважень, відповідальність і обов’язки працівників відповідають одне одному, і права співпадають з функціями і обов’язками.

Менеджер повинен ясно і чітко собі уявляти і пам’ятати, що організація його особистої праці тісно пов’язана з організацією багатьох процесів управління в підлеглому йому колективі й істотно впливає на кінцеві результати.

Організація праці менеджера повинна задовольняти вимоги економності, тобто покладені на нього обов’язки повинні виконуватися з мінімальними витратами часу і найбільш раціональними способами.

План як підсумок планування для виконавців є директивним документом і має включати як обов'язкові, і рекомендаційні показники, причому зі збільшенням термінів планування число індикативних (рекомендаційних) показників зростає. Це з тим, що з довгостроковому плануванні результат досягнуто не то, можливо визначено вже напевне, оскільки вона від зміни умов і маєвероятностний характер.Планироваться можуть конкретні заходи, товари, послуги й досвід роботи, і навіть структури, технологій і процедури. Наприклад, планування розширення організації, планування досконалішоготехпроцесса чи планування виведення товару наринок.[10] Розрізняють три основні форми організації планування: 1) "згори донизу"; 2) "знизу вгору"; 3) "мети вниз - плани вгору". Планування "згори донизу" грунтується, що напередодні керівництво створює плани, які слід виконувати їх підлеглим. Така форма планування може дати позитивного результату лише за наявності жорсткої, авторитарної системи примусу. Планування "знизу вгору" грунтується у тому, що створюються підлеглими і затверджуються керівництвом. Це прогресивніша форма планування, але за умов поглиблення спеціалізації й міжнародного поділу праці складно створити систему взаємозалежних цілей. Планування "мети вниз - плани вгору" з'єднує гідності й усуває недоліки попередніх варіантів. Керівні органи розробляють і формулюють мети на свої підлеглих і стимулюють розробку планів в підрозділах. Така форма дає створити єдину систему взаємозалежних планів, оскільки загальні цільові установки є обов'язковими для всієї організації. Планування виходить з даних минулих періодів діяльності, але метою планування є діяльність підприємства у перспективі й контролю над цим процесом. Тому надійність планування залежить від точності й діють правильності інформації, що одержують менеджери. Якість планування більшою мірою залежить від використання інтелектуального рівня компетенції менеджерів і точності прогнозів щодо її подальшого розвитку ситуації.