7. Педантичні особистості

Педантичний тип характеризується ригідністю, інертністю психічних процесів, важкістю на підйом, довгим переживанням подій, що травмують.

8. Тривожний (тривожно-боязкий) тип. Людям даного типу властиві низька контактність, минорідний настрій, боязкість, лякливість, непевність у собі.

9. Екзальтований тип. Яскрава риса цього типу - здатність захоплюватися, захоплюватися, а так само усмішливість, відчуття щастя, радості, насолоди.

10 Емотивний тип. Цей тип споріднений екзальтованому, але вияви його не настільки бурхливі.

Контрольні питання:

1. Визначення акцентуацій характеру.

2. Ступені виразності акцентуацій характеру.

3. Феномени А. Е. Личко у динаміці акцентуацій характеру.

4. Класифікація типів акцентуації за Леонгардом.

5. Опис прояву акцентуацій характеру за класифікацією К.Леонгарда.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. Ганнушкін П.Б. Клиника психопатий: Их статика, динамика, систематика (1933). — В кн.: Избр. тр., М.: Медицина, 1964, с. 116–252.

2. Ефименко В.Л., Кашкаров В. И. Варианты постпроцессуального патологического развития личности. — Журн. невропатол. и психиат., 1978, вып. 6, с. 894–898.

3. Иванов И.Я Популяционные нормы для определяемых с помощью ПДО показателей акцентуаций характера у подростков. — В кн.: Психологическая диагностика при нервно-психических и психосоматических заболеваниях. Л.: изд. инст. им. Бехтерева, 1985, с. 44–46.

4. Иванов Н.Я., Личко А.Е. Усовершенствование процедуры обработки результатов, полученных с помощью Патохарактерологического Диагностического Опросника для подростков. — В кн.: Патохарактерологические исследования у подростков. Л.: изд. инст. им. Бехтерева, 1981, с. 5–28.

5. Иванов Н.Я., Личко А.Е. Патохарактерологический Диагностический Опросник для подростков. Методика исследования. — СПб.: изд. инст. им. Бехтерева, 1992.

6. Кербиков О.В. К учению о динамике психопатий (1961). — В кн.: Избр. тр., М.: Медицина, 1971, с. 163–187.

7. Леонгард К. Акцентуированные личности. Пер. с нем. — Киев: Выща школа, 1981.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 5

Тема 12. Психологічні особливості розвитку пізнавальних процесів.(Мислення)

Мета: Закріпити знання по темі «Психічні пізнавальні процеси.Мислення». За допомогою експериментальних методик визначити рівень розвитку абстрактного мислення, операцій озагальнювання в процесі мислення, зробити висновки, відповісти на контрольні питання.

Навчальні питання.

1. Поняття мислення. Види мислення.

2. Поняття про операції та форми мислення.

3. Типологія і якості мислення

Пізнаючи світ, людина узагальнює результати чуттєвого досвіду, відображає загальні властивості речей. Для пізнання навколишнього світу недостатньо лише помітити зв'язок між явищами, необхідно встановити, що цей зв'язок є загальною властивістю речей. На цій узагальненій основі людина вирішує конкретні пізнавальні задачі.

Мислення дає відповідь на такі запитання, які можна вирішити шляхом безпосереднього, чуттєвого відображення. Завдяки мисленню людина правильно орієнтується в навколишньому світі, використовуючи раніше отримані узагальнення в новій, конкретній обстановці. Діяльність людини розумна завдяки знанню законів, взаємозв'язків об'єктивної дійсності.

Мислення - опосередковане й узагальнене відображення істотних, закономірних взаємозв'язків дійсності. Це узагальнена орієнтація в конкретних ситуаціях дійсності.

У мисленні встановлюється відношення умов діяльності до її мети, здійснюється перенесення знань з однієї ситуації в іншу, перетворення даної ситуації у відповідну узагальнену схему.

Мислення як феномен, що забезпечує родову особливість людини, в структурі психіки людини належить до психічних пізнавальним процесам, які забезпечують первинне відображення і усвідомлення людьми впливів навколишньої дійсності.

Традиційні в психологічній науці визначення мислення зазвичай фіксують два його істотних ознаки: узагальненість і опосередкованість.

Тобто мислення є процес узагальненого і опосередкованого відображення дійсності в її істотних зв'язках і відносинах. Мислення являє собою процес пізнавальної діяльності, при якому суб'єкт оперує різними видами узагальнень, включаючи образи, поняття та категорії. Суть мислення - у виконанні деяких когнітивних операцій з образами у внутрішній картині світу. Ці операції дозволяють будувати і добудовувати змінюється модель світу.

Процес мислення характеризується такими особливостями:

• носить опосередкований характер;

• завжди протікає з опорою на наявні знання;

• виходить з живого споглядання, але не зводиться до нього;

• в ньому відбувається відображення зв'язків і відносин у словесній формі;

• пов'язане з практичною діяльністю людини.

У психологічній науці розрізняють такі логічні форми мислення як:

• поняття;

• судження;

• умовиводи.

Поняття - це відображення в свідомості людини загальних і суттєвих властивостей предмета чи явища. Поняття - форма мислення, яка відображає одиничне і особливе, що є одночасно і загальним. Поняття виступає і як форма мислення, і як особливе розумове дію. За кожним поняттям приховано особливу предметну дію. Поняття можуть бути:

• загальними і одиничними;

• конкретними й абстрактними;

• емпіричними і теоретичними.

Зміст понять розкривається в судженнях, які завжди виражаються у словесній формі - усній чи письмовій, вголос або про себе. Судження - основна форма мислення, в процесі якої затверджуються або заперечуються зв'язку між предметами і явищами дійсності. Судження - це відображення зв'язків між предметами і явищами дійсності або між їх властивостями та ознаками.

Умовивід - це виведення з одного або кількох суджень нового судження. Вихідні судження, з яких виводиться, витягується інше судження, називають посилками умовиводи. Найпростішим і типовою формою висновку на основі приватної і спільної посилок є силогізм. Прикладом силогізму може служити наступне міркування: "Усі метали - електропровідні. Олово - метал. Отже, олово - електропровідні".

У психології прийнята і поширена наступна декілька умовна класифікація видів мислення за такими різними підставами як:

1) генезису розвитку;

2) характером вирішуваних завдань;

3) ступенем розгорнення;

4) ступеня новизни і оригінальності;

5) засобам мислення;

6) функцій мислення і т.д.

Якості мислення - основні якості розуму. До них відносять гнучкість, самостійність, глибину, широту, послідовність і деякі інші.

Гнучкість розуму виражається в рухливості розумових процесів, умінні враховувати мінливі умови розумових або .практичних дій і відповідно до цього змінювати способи вирішення завдань. Гнучкості мислення протистоїть інертність мислення. Людині з інертним мисленням більш властиве відтворення засвоєного, ніж активні пошуки невідомого. Інертний розум - це ледачий розум. Гнучкість розуму - обов'язкова якість творчих людей.

Самостійність розуму виражається в здатності ставити питання й знаходити оригінальні шляхи їхнього розв'язання. Самостійність розуму означає його самокритичність, тобто уміння людини бачити сильні й слабкі сторони своєї діяльності взагалі й розумової зокрема.

Інші якості розуму - глибина, широта й послідовність - також мають важливе значення. Людина глибокого розуму здатна «доходити до коренячи», вникати в сутність предметів і явищ. Люди послідовного розуму вміють логічно міркувати, переконливо доводити істинність або хибність якого-небудь висновку, перевіряти хід міркування.

Усі ці якості розуму виховуються в процесі навчання дітей у школі, а також шляхом наполегливої роботи над собою.

Контрольні питання:.

1.Мислення як опосередковане й узагальнене відображення істотних, закономірних взаємозв'язків дійсності.

2.Основні особливості процесу мислення.

3. Характеристика логічних форм мислення.

4. Умовна класифікація видів мислення за різними підставами.

5. Поняття якості мислення. Визначення інтеллекту.