Список використаної та рекомендованої літератури

1. Андрєєва, Г.М. Соціальна психологія. Підручник для вищих навчальних закладів / Г.М. Андрєєва. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 378 с.

2. Андриенко, Е.В. Соціальна психологія: навчальний посібник для студентів пед.вузів / Е.В. Андриенко. - М.: Освіта, 2000. - 339 с.

3. Асмолов, А.Г. Психологія особистості: Підручник / А.Г. Асмолов. - М.: Із МГУ, 1990. - 367 с.

4. Божович, Л.И. Проблеми формування особистості / Л.И. Божович. - М.: Освіта, 1995. -352с.

5. Більша енциклопедія психологічних тестів. - М.: З Эксмо, 2005. - 416 с.

6. Иванчик Т. Ф. К вопросу о формировании значимой направленности личности// Актуальные проблемы социальной психологии: Материалы всесоюзного симпозиума. Кострома, 1986. – с. 46 – 48.

7.Ковальов, А.Г. Колектив і соціально-психологічні проблеми керівництва / А.Г. Ковальов. - М.: Економіка, 1978. - 360 с.

8.Робер М. А. Психологія індивіда й групи - М.: Прогрес, 1988 -374з

9. Рейнвальд Р.С. Психология личности. Монография. Изд. УДН, 1987

10.Шибутани, Т. Соціальна психологія/Т.Шибутани. - М.: АСТ; Ростов н/Д: Фенікс, 1999 - 539

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 4

Тема 2. Психологічні особливості студентського віку. Особливості характеру.

Мета: Дослідити наявність та рівень розвитку акцентуацій характеру стуцдентів за допомогою тесту К.Леонгарда, зробити висновок ,закріпити знання що до прояву акцентуйованих рис в структурі характеру, впливу цих рис на учбову діяльність та життєдіяльність, відповісти на контрольні питання.

Навчальні питання:

1. Поняття про акцентуації характеру

2. Феномени у динаміці акцентуації характеру

3. Типи акцентуації характеру за Леонгардом.

4. Опис акцентуацій характеру по К.Леонгарду

Акцентуація характеру - це явище динамічне, залежне багато в чому від сформованої соціальної ситуації. Різні акцентуації характеру припускають різні типи й методи виховання, залежно від чого вони можуть згладити або загострити основні підліткові проблеми.

Виділяють (А.Е.Личко,К.Леонгард) два ступені виразності акцентуації характеру:

сховану - звичайний варіант норми; навіть при тривалому спостереженні важко визначити тип характеру;

явну - крайній варіант норми; риси характеру досить постійні й виражені; можуть виникати такі порушення поводження, які роблять враження психопатичних.

А.Е.Личко виділяє п'ять найбільш значимих феноменів у динаміку акцентуації характеру.

• Трансформація типів акцентуації характеру в силу конституціонально закладених механізмів або впливу середовища. Передбачається, що акцентуації характеру мають ендогенну, генетичну обумовленість.

– Зміна характеру спостерігаються не так вже й часто. Звичайно відбувається посилення, розгортання рис певного типу при схованих акцентуаціях у явну під впливом важких ситуацій або психічних травм, що виявилися ударом по місцю найменшого опору даного виду характеру.

– Виникнення на тлі явної акцентуації характеру тимчасових порушень поводження, гострих афективних реакцій, неврозів і інших несприятливих явищ. Ці реакції короткочасні, звичайно тривають не більше доби.

• Посилення явної акцентуації характеру й, як наслідок, формування придбаних психопатій.

• Даний варіант розвитку пов'язаний зі сприятливим прогнозом. Більшість типів акцентуацій (крім паранойального й почасти сенситивного) виявляються найбільш вираженими саме в підлітковому віці, не перешкоджаючи все-таки задовільної соціальної адаптації.

Розроблювач поняття акцентуації - К.Леонгард в 1968 році виділив десять типів акцентуацій характеру.

• гіпертимний (схильний до підвищеного тла настрою);

• дистимний (зосереджений на похмурих сторонах життя);

• циклотимний (схильний до коливань настрою);

• екзальтований (з бурхливими реакціями на зовнішні стимули);

• тривожний (боязкий, покірний, принижений);

• емотивний (чутливий, тонко сприйнятливий) –

• демонстративна – авантюризм, марнославство, жалість до себе,

необдуманість учинків, прагнення до гри певної соціальної ролі;

• педантична – ригідність (тугорухливість) нервових процесів,

сумлінність, обов'язковість;

• що застряє – патологічна стійкість афекту, злопам’ятність, честолюбство, підозрілість, схильність до ревнощів, наполегливість;

• збудлива – недостатність самоконтролю, імпульсивність реакцій, схильність до алкоголізації.

А.Е.Личко в 1977 році опублікував свою класифікацію акцентуацій характеру, розроблену спеціально для підліткового віку. До класифікації К.Леонгарда він додав досить розповсюджені в підлітковому віці нестійкий і конформний типи, а також астено-невротичний тип. Дистимічний і застрягаючий типи минулого виключені, тому що в підлітковому віці вони практично не зустрічаються.

Опис акцентуацій характеру по К.Леонгарду

1. Застрягаюча (ригідна) акцентуація характеру. Надпунктуальний характер, прямо протилежний демонстративному характеру й відрізняється недостатньою здатністю до витиснення. особистості, Що Застряють, не в змозі прийняти рішення.

2. Демонстративний тип. Характеризується підвищеною здатністю до витиснення, демонстративністю поводження, жвавістю, рухливістю, легкістю у встановленні контактів.

3. Боязкий^-боязкий-полохливий-тривожно-боязкий тип. З дитинства проявляється лякливість і боязкість. Такі діти часто бояться темряви, цураються тварин, страшаться залишитися одні.

4. Циклотимічний тип Циклотимік у своєму яскравому вираженні природний, доброзичливий і безпосередній. Він більш точно і реалістично, чим шизотимік (тобто незалежно від установок і принципів) оцінює людей і ситуації, і здатний неупереджено судити про них.

5. Гіпертимний тип. Гіпертимні натури завжди дивляться на життя оптимістично, без особливої праці переборюють смуток. Характерною їхньою особливістю є підняте тло настрою.

6. Збудливий (некерований ) тип. Досить істотні риси характеру, що виробляються у зв'язку з недостатністю керованості.