Запитання для самостійної роботи

1. Психологічні особливості учбової діяльності.

2. Назвіть компоненти структури учбової діяльності?

3. Назвіть завдання викладача в процесі учбової діяльності?

4. Сутність та етапи професіоналізації студента?

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 2

Тема 2. Дослідження особистісних якостей студента.

Мета: Закріпити знання по темі «Особистість студента як суб'єкта процесу засвоєння знань». Визначити структуру особистості, її складові. За допомогою тестових методик визначити рівень розвитку самооцінки особистості студента , а також визначити рівень розвитку мотивації до навчання. Зробити висновки. Відповісти на контрольні питання.

Навчальні питання:

1 Загальна характеристика особистості студента.

2 Співвідношення біологічного і соціального в структурі особистості.

3 Самосвідомість особистості.

4 Класифікація типів особистості.

Вивчення психологічних особливостей студентського віку є важливим і необхідним у психології вищої школи.

У практиці вищої школи вивчення особистості студента здійснюється за наступними показниками:

• мотиви надходження у вуз;

• рівень загальноосвітньої підготовки;

• характер діяльності до надходження у вуз;

• ступінь сформованості вмінь і навичок самостійної роботи;

• характер інтересів, захоплень, рівень розвитку здатностей, особливості характеру, стан здоров'я, відповідність їхньому змісту й вимогам до майбутньої професії.

Процес навчання у вузі дає можливість вивчення його базових якостей особистості студента в єдності всіх її проявів. Представляється необхідним вивчення базових якостей особистості і їхніх трансформацій протягом декількох років навчання й виховання у вузі.

Систематичне вивчення особистісних особливостей студентів актуально у зв'язку з необхідністю фіксації показників адаптації студентів у процесі навчання. Знання психологічних особливостей особистості студента - здатностей, загального інтелектуального розвитку, інтересів, мотивів, чорт характеру, темпераменту, працездатності, самосвідомості й т.д., - дозволяє вишукувати реальні можливості їхнього обліку в умовах сучасного масового навчання у вищій школі.

Для виявлення всього цього широко використаються опитування, спостереження, резензування самостійних робіт студентів, результати виконання контрольних завдань, заліків, іспитів, тестування. На основі такого вивчення здійснюється диференційований підхід до студентів. Виявляються труднощі в навчанні й практичній роботі, перевага навчальним дисциплінам і видам занять, самооцінка рівня своєї діяльності й себе як особистості, ступінь задоволеності.

Поняття особистості тісно пов’язане з поняттям людини, індивіда та індивідуальності.

Поняття людини включає в себе сукупність усіх людських якостей, незалежно від того, притаманні вони чи ні даній конкретній людині.

Особистість має три найважливіші психологічні характеристики: стійкість, єдність та активність.

Виділяють також три основні під структури особистості: можливості, властивості та направленість.

До можливостей особистості відносяться рівень розвитку її пізнавальних, емоційно-чуттєвих та вольових психічних процесів, загальні здібності, розвинена пам’ять з усіма її культурними нашаруваннями.

До властивості особистості відносяться темпераментний характер та спеціальні здібності.

Людина — частина природи, має біологічні властивості і підвладна біологічним закономірностям. У той же час вона — істота соціальна, є носієм суспільних характеристик і поза суспільством як людина не існує. Звідси й виникає проблема співвідношення біологічного й соціального в людині.

З точки зору сучасної науки і наукової філософії сутність людини (тобто те, що визначає її специфіку, відмінність від інших живих істот) соціальна, але необхідно визнати наявність, значення і відносну самостійність її біологічної природи. Вчені вважають, що біологічне в людині «зняте» соціальним. Це означає, що воно — це біологічне начало перетворене, значною мірою підпорядковане соціальному, але не усунуте, зберігається, утворює із соціальним діалектичну єдність Природжена можливість, здатність оволодіти мовою, мисленням, стати особистістю, реалізується лише в людському, соціальному оточенні, у світі культури. Біологічно зумовлений ряд параметрів людського життя, наприклад, вікові етапи, тривалість життя. Але і тут вплив соціальних умов досить виразний. Природжені певні особливості нервово-психічних реакцій, темперамент, тип вищої нервової діяльності; можливо, й деякі обдарування, наприклад, музичні, математичні, – але знов-таки їх прояв, розвиток або, навпаки, гальмування залежать від соціальних умов, від навчання й виховання.

Усвідомлення людиною світу не зводиться до відображення лише зовнішніх об´єктів. Фокус свідомості може бути спрямовано і на самого суб´єкта, на його власну діяльність, його внутрішній світ. Таке усвідомлення людиною самої себе отримало в психології статус особливого феномена – самосвідомості.

САМОСВІДОМІСТЬ – це здатність людини усвідомити саму себе, своє «Я», свої потреби, інтереси, цінності, своє буття і його сенс, власну поведінку й переживання тощо.

На відміну від свідомості, самосвідомість орієнтована на осмислення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, своєї позиції в суспільстві. Якщо свідомість є знанням про іншого, то самосвідомість – знанням людини про саму себе. Якщо свідомість орієнтована на весь об´єктивний світ, то об´єктом самосвідомості є сама особистість. У самосвідомості вона постає і як суб´єкт, і як об´єкт пізнання.

Структура самосвідомості людини складна. Вона відзначається різноманітністю форм вияву, які пов´язані з усіма аспектами її психічної діяльності:

- ПІЗНАВАЛЬНОЇ – самокритичність, самоаналіз, самооцінка, самопереконання, самоіронія тощо;

- ЕМОЦІЙНОЇ – самозадоволення, самоповага, самолюбство, самосхвалення тощо;

- ВОЛЬОВОЇ – самодисципліна, самонаказ, самоконтроль, саморегуляція, самовимогливість тощо.

Центральними і найбільш дослідженими структурними компонентами самосвідомості є феномени саморегуляції, самооцінки, самоаналізу. Ідея психічної енергії, саморегуляції, компенсації тісно зв"язана в аналітичній психології з класифікацією “психологічних типів”. Розрізняються кілька таких типів. Вони відносяться до уродженої різниці в темпераменті, інтегральному сполученні стійких психодинамічних властивостей, що виявляються в діяльності, що змушують індивідів сприймати і реагувати специфічним образом. Насамперед варто розрізняти два стійких типи: екстраверт і інтроверт.

Екстраверт характеризується уродженою тенденцією направляти свою психічну енергію, чи лібідо, зовні, зв"язуючи носія енергії з зовнішнім світом. Даний тип природно і спонтанно виявляє інтерес і приділяє увагу об"єкту - іншим людям, предметам, зовнішнім манерам і благоустрою. Екстраверт відчуває себе щонайкраще - що називається “у своїй тарілці”, - коли має справа з зовнішнім середовищем, взаємодіє з іншими людьми. І робиться неспокійним і навіть хворим, виявляючись на самоті, монотонному одноманітному середовищу. Підтримуючи слабкий зв"язок із суб"єктивним внутрішнім світом, екстраверт буде остерігатися зустрічі з ним, буде прагнути недооцінити, применшити і навіть опорочити будь-які суб"єктивні запити як егоїстичні.

Інтроверт же характеризується тенденцією свого лібідо спрямовуватися усередину, неодмінно зв"язуючи психічну енергію зі своїм внутрішнім світом думки, чи фантазії почуття. Такий тип приділяє значний інтерес і увага суб"єкту, а саме його внутрішнім реакціям і образам. Найбільше успішно інтроверт взаємодіє сам із собою й у той час, коли він звільнений від обов"язку пристосовуватися до зовнішніх обставин. Інтроверт свою власну компанію, свій “тісний мирок” і негайно замикається у великих групах.

Як екстраверт, так і інтроверт виявляють ті чи інші свої недоліки в залежності від виразності типу, але кожен мимоволі прагне недооцінити іншого. Екстраверту інтроверт здається самоцентричним, так сказати, “зацикленим на собі”. Інтроверту екстраверт здається дрібним порожнім чи пристосованцем лицеміром.

Любою реальна людина несе в собі обидві тенденції, але звичайно одна розвита трохи більше, ніж інша. Як протилежна пара вони діють за законом протилежностей.

Контрольні питання:

1. Поняття та психологічні характеристики особистості.

2. Біологічне і соціальне в структурі особистості.

3. Поняття і структура самосвідомості.

4. Типи особистості. Їх класифікація.