II 8.2.2. Ф’ючерсний контракт

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» ф'ючерсний контракт визначався як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. При цьому будь-яка сторона ф'ючерсного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством.

Покупець ф'ючерсного контракту має право продати такий контракт протягом строку його дії іншим особам без погодження умов такого продажу з продавцем контракту.

За новим Податковим кодексом України (п. 14.1.45.4) ф'ючерсний контракт (ф'ючерс) - це стандартизований строковий контракт, за яким продавець зобов'язується у майбутньому в установлений строк (дата виконання зобов'язань за ф'ючерсним контрактом) передати базовий актив у власність покупця на визначених специфікацією умовах, а покупець зобов'язується прийняти базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену сторонами контракту на дату його укладення. Ф'ючерсний контракт виконується відповідно до його специфікації шляхом постачання базового активу та його оплати коштами або проведення між сторонами контракту грошових розрахунків без постачання базового активу. Виконання зобов'язань за ф'ючерсом забезпечується шляхом створення відповідних умов організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.

Згідно з Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення зобов'язань сторонами контракту.

Для порівняння можна вказати, що згідно із Законом Російської Федерації від «Про товарні біржі й біржову торгівлю» ф'ючерсними називають договори, пов'язані із взаємною передачею прав і обов'язків відносно стандартних контрактів на поставку біржового товару. При цьому такі договори (на відміну від договорів на реальний товар) не передбачають зобов'язання сторін поставити або прийняти реальний товар (у строк, обумовлений контрактом), а припускають купівлю й продаж прав на товар (паперові договори).

Ф'ючерсні договори є взаємною передачею прав і обов'язків відносно стандартних контрактів на поставку біржового товару. Це означає, що коли хтось купив контракт (відкрив позицію), то він повинен надалі його продати. І навпаки, якщо хтось продав контракт, то він повинен його викупити. Ф'ючерсні договори укладаються, як правило, не з метою покупки (продажу) товару, а з метою страхування (хеджування) договорів з наявним товаром, а також одержання в ході перепродажу або після закриття договору різниці від можливої зміни цін.

Ф'ючерсні контракти є повністю стандартизованими щодо кількості, якості, часу й місць поставки¹. Предметом торгівлі залишається тільки ціна^{1 2}. Тому ф'ючерсний контракт є стандартним контрактом, у той час як форвардний контракт здебільшого носить індивідуальний характер)³.

Для ф'ючерсної торгівлі, крім стандартних товарів, уніфікованих правил, необхідні ще й гарантії біржі відносно виконання укладених контрактів.

Ф'ючерсний контракт не може бути просто анульований, або ліквідований. Він може бути ліквідований або шляхом укладення протилежного договору з рівною кількістю товару, або поставкою

обумовленого товару в строк, передбачений контрактом. Оскільки під час укладення ф'ючерсного договору на певну партію товарів останні взагалі можуть бути відсутні, то ліквідувати (закрити) ф'ючерсний контракт буде можливо шляхом укладення зворотного офсетного договору на таку ж кількість товару. Якщо ф'ючерсний контракт не ліквідується в такий спосіб до закінчення його строку, то продавець може поставити реальний товар, а покупець повинен прийняти його. Офсетний договір - це операція, що є протилежною за змістом ф'ючерсному договору.

Згідно з Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів ф'ючерсний контракт повинен містити такі реквізити:

• назва контракту;

-вид контракту (з поставкою або без поставки базового активу);

-сторони контракту;

-базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент - для інших товарів);

• обсяг контракту;

• розмір початкової маржі;

• механізм визначення ціни на момент виконання;

• ціна виконання;

• одиниця виміру ціни;

• термін виконання;

• відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, установлених цим контрактом;

• порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;

-адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

У літературі висловлено думку, що ф'ючерсні контракти - це особливий вид ф'ючерсних угод¹. Основою такого припущення є ¹

переконання про те, що термін «ф'ючерсний контракт» є досить умовним, тому що будь-який ф'ючерсний договір - це контракт між продавцем і покупцем, у якому зафіксовані зобов'язання сторін. На думку зазначених авторів, розходження між ф'ючерсним договором і ф'ючерсним контрактом полягає в наступному:

1. У ф'ючерсному договорі кількість товару визначається за згодою між продавцем і покупцем, у той час як у ф'ючерсному контракті кількість товару є строго визначеною. Всі контракти є однаковими за розміром.

2. Строк виконання договору визначається за згодою між продавцем і покупцем, у контракті ж строк виконання є строго фіксованою величиною (наприклад, ЗО днів від дня продажу).

3. Курс цінних паперів під час укладення договору визначається між продавцем і покупцем, а ціна контракту визначається на відкритому аукціонному торгу на біржі.

На нашу думку, ф'ючерсний договір є правочином, що укладається на біржі відносно ф'ючерсного контракту, тобто договору про поставку ще не існуючого товару в майбутньому.

У свою чергу, В. В. Масленніков указує на тотожність між категоріями «ф'ючерс» і «ф'ючерсний контракт» і зазначає, що під ними слід розуміти стандартний договір на поставку товару в майбутньому за ціною, визначеною сторонами при здійсненні угоди¹. Торгівля ф'ючерсними контрактами можлива тільки на біржі, де й визначаються всі умови, крім ціни товару. Представники двох сторін ф'ючерсної торгівлі передають всі необхідні дані: сертифікати, складські свідоцтва у структурний підрозділ біржі - Клірингову палату з метою майбутньої оплати й поставки товару.

Особливістю ф'ючерсних договорів є поставка товару відповідно до попередньо укладених контрактів за цінами, що складаються на ринку реального товару, або за котирувальною ціною. Звичайно під час укладення ф'ючерсного договору фіксується не тільки кількість, але й курс цінних паперів, хоча бувають випадки, коли курс цінних паперів установлюється на основі їхнього котирування на біржі в день виконання договору.

Предметом ф'ючерсного договору є ф'ючерсний контракт тобто документ, що визначає права та обов'язки на одержання або передачу майна (включаючи гроші, валютні цінності й цінні ¹

папери) із зазначенням порядку такого одержання або передачі¹. При цьому сам ф'ючерсний контракт не є цінним папером.

Для максимального прискорення укладення термінових договорів, полегшення ліквідації (закриття) контрактів і спрощення розрахунків за ними існують повністю стандартизовані форми ф'ючерсних контрактів.

Ціна ф'ючерсного контракту відображає вартість стандартного сорту біржового товару (типу, біржової марки). Надалі ціна біржового товару на ринку коректується залежно від відхилення від стандартного сорту, і товари продаються за ціною з надбавкою або зі знижкою.

Строк поставки за ф'ючерсним контрактом установлюється біржею або договором. Наприклад, стандартний контракт Лондонської біржі на каучук може бути укладений на кожний окремий наступний місяць - місячну позицію; на цукор, какао, мідь, олово - на кожну наступну тримісячну позицію^{1 2}. У той же час, цінні папери можуть бути передані в певний день, зазначений під час укладення договору, або передаватися поступово до зазначеної останньої дати³.

Всі ф'ючерсні контракти, на відміну від контрактів на реальний товар, в обов'язковому порядку реєструються в Розрахунковій палаті. Такий орган створюється при кожній біржі. Після реєстрації ф'ючерсного контракту продавець і покупець мають справу тільки з Розрахунковою палатою біржі. Кожна сторона може в односторонньому порядку в будь-який момент ліквідувати (закрити) ф'ючерсний контракт шляхом укладення офсетного договору на таку ж кількість товару.

Якщо ф'ючерсний контракт не був ліквідований до закінчення його строку шляхом укладення офсетного договору, то продавець поставляє реальний товар, а покупець приймає його на умовах, обумовлених правилами даної біржі, у цьому випадку продавець повинен не пізніше ніж за 5 біржових днів до настання термінової позиції послати через брокера в Розрахункову палату біржі повідомлення (що іменується в США «нотіс», в Англії - «те-

ндер») про своє бажання здати реальний товар. Наступного дня Розрахункова палата вибирає покупця, що раніше за всіх купив контракт, і направляє йому через його брокера повідомлення про поставку, одночасно інформує брокера продавця про те, кому призначається товар. Покупець, що побажав прийняти реальний товар за контрактом, одержує складське свідоцтво.

Таким чином, для ф'ючерсної торгівлі характерними є такі основні риси:

• фіктивний характер договору;

• чітка регламентація кількості, строку й місця поставки;

-уніфікована якість товару;

-можливість зміни контрагентів;

-здійснення розрахунків через спеціальну Розрахункову (клірингову) палату.

І 8.2.3. Опціон

За раніше діючим законодавством (Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») опціон визначався як стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту.

Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь- який момент від придбання таких цінних паперів (товарів, коштів).

Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту опціону.

Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Наразі в Податковому кодексі України (п. 4.1.45.2) передбачається, що опціон - це цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона контракту одержує право на придбання (продаж) базового активу, а інша сторона бере на себе безумовне зобов'язання продати (придбати) базовий актив у майбутньому

протягом строку дії опціону чи на встановлену дату (дату виконання) за визначеною під час укладання такого контракту ціною базового активу. За умовами опціону покупець виплачує продавцю премію опціону.

Згідно з Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів опціон - стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

У літературі висловлено думку, що опціон - це договір, в якому один з контрагентів за встановлену винагороду (премію) здобуває право на підставі особливої заяви до певного дня зробити той або інший вибір, що має відношення до виконання угоди¹.

Таким чином, опціон надає одній зі сторін договору право вибрати обсяг, спосіб, форму виконання зобов'язання, а також право відмовитися від виконання зобов'язання за наявності обставин, обговорених у контракті. Наприклад, у договорах, пов'язаних з купівлею-продажем товарів, опціон може стосуватися кількості товару, строків його поставки, величини окремих партій і їхньої ціни, валюти платежу й інших умов. В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує його продавцеві певну суму (премію).

На товарних біржах можуть укладатися опціони з товарами і ф'ючерсними контрактами.

Мета цих договорів полягає у використанні тимчасового проміжку між моментом укладення договору й моментом його виконання. При цьому учасники торгів набувають можливість отримувати прибуток залежно від зміни кон'юнктури ринку. Таким чином, опціон надає одному з його учасників - платникові премії - можливість вибору: виконати зобов'язання за контрактом або відмовитися від нього, повідомивши про це контрагента не пізніше спеціально обговореного строку.

Джерелом доходу для покриття фактичної ціни в порівнянні із ціною під час укладення опціонного договору виступає премія. Вона є величиною ризику сторони договору. Це дозволяє покупцеві опціону завчасно знати, що він може втратити, якщо відмо- ¹

виться від його придбання. Під премією розуміють ціну опціону на біржі. Це сума, що покупець опціону сплачує продавцеві в обмін на одержання права купівлі-продажу на біржі певних цінних паперів, валюти, біржових контрактів протягом установленого строку за обговореною ціною, однак без зобов'язання їхньої обов'язкової покупки (або продажу). Розмір премії визначається з урахуванням ризику коливання цін і курсів на відповідні товари (фінансові активи).

У літературі висловлено думку, що такі види біржових договорів, як опціони, виступають різновидом ф'ючерсних договорів¹. У порівнянні зі звичайними ф'ючерсними договорами ризик покупця опціону обмежений премією, а ризик продавця опціону знижується на величину отриманої премії.

Вказана позиція підтримується в роботі В. А. Ляліна й П. В. Воробйова^{1 2}, які стверджують, що ф'ючерсний договір з оп- ціоном характеризується тим, що покупець (продавець) платить продавцеві (покупцеві) певну суму грошей і здобуває право на те, щоб протягом певного періоду часу купити (продати) певну кількість цінних паперів (товарів) за встановленою ціною. Інакше кажучи, один з учасників договору здобуває опціон на покупку (опціон «call») або опціон на продаж (опціон «put»). Чи скористається володілець опціону своїм правом, буде залежати від того, як змінюється курс цінних паперів.

Згідно з Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів опціон повинен містити такі реквізити:

• назва контракту;

• вид опціону (з поставкою або без поставки базового активу);

• сторони опціону;

• різновид опціону (опціон на купівлю, опціон на продаж);

• базовий актив опціону та його характеристики (емітент, вид та кількість цінних паперів, його номінальну вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид та кількість валюти - для коштів; кількість, асортимент - для товарів);

• ціна виконання;

-термін виконання (для опціону з виконанням протягом терміну дії) або день виконання (для опціону з виконанням у встановлену дату);

-порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

• розмір премії опціону;

-відповідальність продавця опціону в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, установлених опціоном;

-порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання опціонів;

-адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін опціону.

За технікою здійснення розрізняють три основних типи опціону:

• опціон із правом покупки (або опціон на покупку), який використовується у грі на підвищення. Опціон на покупку надає право, але не зобов'язує купити певний ф'ючерсний контракт, товар або нетоварну цінність за даною ціною;

-опціон із правом продажу (або опціон на продаж), який застосовується торговцями, коли вони розраховують на зниження цін. Опціон на продаж надає право, але не зобов'язує продати певний ф'ючерсний контракт, товар або цінність за даною ціною;

-подвійний опціон, що являє собою комбінацію опціону на покупку й на продаж. Подвійний опціон дозволяє його покупцеві або купити або продати контракт чи інший вид цінностей (але не купити й продати одночасно) за базисною ціною. Торгівля подвійними опціонами ведеться тільки у Великобританії¹.

Одним із різновидів опціону є стелажні договори. Стелажними називаються такі договори, в яких не визначено, хто в договорі буде продавцем, а хто покупцем^{1 2}. Один з учасників договору, сплативши певну винагороду іншому, здобуває опціон, що

дає йому право в період дії опціону за своїм вибором купити або продати певну кількість цінних паперів¹.

Відносно новим є такий вид деривативу, як своп. Згідно з п. 14.1.45.1 Податкового кодексу України своп - це цивільно- правова угода про здійснення обміну потоками платежів (готівкових або безготівкових) чи іншими активами, розрахованими на підставі ціни (котирування) базового активу в межах суми, визначеної договором на конкретну дату платежів (дату проведення розрахунків) протягом дії контракту.