II 8.2.1. Форвардний контракт

Вперше поняття форвардного контракту було передбачено в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так, згідно з ним форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

При цьому будь-яка сторона форвардного контракту має право відмовитися від його виконання виключно за наявності згоди іншої сторони контракту або у випадках, визначених цивільним законодавством. Претензії щодо невиконання або неналежного виконання форвардного контракту можуть пред'являтися виключно емітенту такого форвардного контракту.

Продавець форвардного контракту не може передати (продати) зобов'язання за цим контрактом іншим особам без

згоди покупця форвардного контракту. Покупець форвардного контракту має право без погодження з іншою стороною контракту в будь-який момент до закінчення строку дії (ліквідації) форвардного контракту продати такий контракт будь-якій іншій особі, включаючи продавця такого форвардного контракту.

Згідно з п. 14.1.45.3 Податкового кодексу України під форвардним контрактом наразі розуміється цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов'язується в майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов'язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором. Усі умови форварду визначаються сторонами контракту під час його укладення. Укладення форвардів та їх обіг здійснюються поза організатором торгівлі стандартизованими строковими контрактами.

Згідно з Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми деривативів форвардний контракт - двостороння угода за стандартною (типовою) формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення форвардного контракту.

У науковій літературі висловлена думка про те, що форвардний контракт - це угода, згідно з якою продавець поставляє конкретний актив покупцеві в обговорений термін у майбутньому. У момент укладення угоди погоджується ціна на товар або інший фінансовий інструмент, якого ще може й не бути в продавця. Сторони погоджують строки поставки, обсяги поставки, приймаючи за основу відносно якісних характеристик біржовий стандарт.

Існує думка¹, що будь-який контракт, укладений між продавцями й покупцями, на різні товари або активи визнається форвардним, оскільки ціну, як правило, погоджують у момент підписання контракту, а поставка здійснюється через кілька днів, місяців, років.

Важливим елементом вивчення правової сутності форвардного контракту є його умови й реквізити. На нашу думку, позитивним є той аспект, що законодавець надав право сторонам форвардного контракту самостійно визначати умови такого до- ¹

говору з врахуванням чинного цивільного законодавства. Згідно з Положенням про вимоги до стандартної (типової) форми дери- вативів форвардний контракт повинен мати такі реквізити:

• назва контракту;

• сторони контракту;

• базовий актив контракту та його характеристики (емітент, вид цінного папера, його номінальна вартість, термін обігу, інші відомості для цінних паперів; вид валюти - для коштів; асортимент - для інших товарів);

• кількість базового активу;

• вартість контракту;

• ціна виконання;

• термін виконання;

• порядок оплати придбаного (проданого) базового активу;

• відповідальність сторін у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, установлених цим контрактом;

• порядок розгляду спорів, що виникають під час укладення та виконання контракту;

• адреси, підписи, печатки, реквізити банківських рахунків (для юридичних осіб) та паспортні дані (для фізичних осіб) сторін контракту.

Існують такі види форвардних договорів:

• договір із заставою - це договір, у якому один контрагент виплачує іншому контрагентові в момент укладання договору суму, обумовлену договором між ними як гарантію виконання своїх зобов'язань. Застава має на меті забезпечити інтереси продавця й покупця. Договір із заставою полягає в тому, що частина вартості запропонованого до продажу товару (звичайно від 8 до 100 %) визначається в договорі брокера й продавця як застава. Заставою може бути й сам товар, і грошовий еквівалент вартості товару. У випадку невиконання договору з вини клієнта застава передається брокеру. Тому вважається, що договір із заставою підвищує надійність брокерського обслуговування. При цьому розрізняють договори із заставою на покупку - такі договори, в яких платником застави є покупець, та із заставою на продаж - в яких платником застави є продавець;

• договір із кредитом - договір між брокером і клієнтом, за яким брокер зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, поставити йому товар, що потрібен клієнту. Схема від-

• носин виглядає таким чином: брокер звертається в банк, де одержує кредит. На цей кредит він купує на торгах товар, що потрібний клієнтові, після чого здійснює товарообмін. Отриманий у клієнта товар брокер самостійно реалізує на торгах і самостійно повертає банку кредит. Причому кредити видаються на строк від кількох годин до кількох тижнів. Інакше кажучи, договір із кредитом по суті - це договір бартерного обміну через брокера;

- договір з умовою - договір, під час укладення якого брокер повинен виконати певне доручення клієнта.