1. Часові характеристики:

а) строк юридичної сили цінного папера: строкові і без встановленого строку обігу;

б) юридичне походження: первинний цінний папір (основа - товар, гроші) або похідний цінний папір (від інших цінних паперів);

2. Просторові характеристики:

а) форма існування: документарная бездокументарна (ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»);

б) національна приналежність: емітентом виступає вітчизняний суб'єкт (вітчизняний) або іноземний суб'єкт (іноземний);

3. Ринкові характеристики:

а) типи активу, що лежить в основі цінного папера, або його вихідна основа (товари, гроші, сукупні активи юридичної особи тощо);

б) форми випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні (ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»);

в) порядок розміщення (видачі): емісійні, тобто ті, що випускаються окремими серіями, всередині яких всі цінні папери є однаковими за своїми характеристиками, та неемісійні (індивідуальні) (ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»);

г) форма власності і вид емітента, тобто хто випускає на ринок цінний папір: держава, органи місцевого самоврядування, приватні особи;

ґ) характер оборотоздатності: вільно обертається на ринку або існують обмеження.

Цінні папери як біржовий товар умовно можна розділити на два великі класи залежно від того, на що переважно чи повністю поширюється майнове право: на сам актив чи на зміну його ціни:

1. клас - основні цінні папери (первинні цінні папери);

2. клас - похідні цінні папери.

Основні цінні папери - це цінні папери, в основі яких лежать майнові права на будь-який актив, як правило, на товар, гроші, капітал, майно, різного роду ресурси і т. д.

Основні цінні папери, у свою чергу, можна поділити на дві групи (див. рис. Цінні папери як біржовий товар): на первинні (акції, облігації, векселі та ін.) і вторинні цінні папери (це цінні папери на самі цінні папери: варранти на цінні папери; депозитарні розписки тощо).

Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

До похідних цінних паперів відносяться ф'ючерсні контракти (товарні, валютні, процентні, індексні і т. д.) та опціони, що вільно обертаються.

Таким чином, головними рисами цінних паперів, що обертаються на біржі, є:

• вільна купівля-продаж без обмежень органом, який випустив цінний папір (емітентом);

-надійність емітента, його беззбиткова діяльність і виконання прийнятих ним зобов'язань;

• розміри фондів емітента і кількість акцій, облігацій і т. д., що вільно обертаються.

Рис. Цінні папери як біржовий товар

До обігу на фондовій біржі допускаються:

-цінні папери у процесі розміщення та обігу, що пройшли передбачену законодавством України процедуру емісії і включені фондовою біржею до списку цінних паперів, які допускаються до обігу на біржі згідно з її внутрішніми документами. Цінні папери, не включені до списку тих, що обертаються на фондовій біржі, можуть бути об'єктом договорів на біржі у порядку, передбаченому її внутрішніми документами;

- інші фінансові інструменти за законодавством України. Практичний підхід до визначення цінного папера зводиться до того, що оскільки неможливо дати однозначне визначення цінного папера на всі випадки життя, то цю складність можна обійти шляхом перерахування визнаних державою конкретних видів цінних паперів, що набули поширення на практиці.

У зв'язку з цим ч. 5 ст. З Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» закріплює, що в Україні у цивільному обігу можуть бути такі групи цінних паперів:

1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та

частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових цінних паперів відносяться:

а) акції;

б) інвестиційні сертифікати;

2. боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:

а) облігації підприємств;

б) державні облігації України;

в) облігації місцевих позик;

г) казначейські зобов'язання України;

ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;

д) векселі;

2. іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:

а) іпотечні облігації;

б) іпотечні сертифікати;

в) заставні;

г) сертифікати фондів операцій з нерухомістю;

2. приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

3. похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

4. товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

З метою більш детального з'ясування правової природи пайових та боргових цінних паперів як біржових товарів необхідно здійснити детальний аналіз чинного законодавства, що регламентує порядок їх обігу. Як вже зазначалось, до пайових цінних паперів чинне законодавство України відносить акції та інвестиційні сертифікати.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція¹ - іменний бездокументарний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦК України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акція має номінальну вартість, установлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою ніж одна копійка.

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів - прості та привілейовані. Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права. Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законов, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 %. ,

Привілейовані акції можуть випускатися - з фіксованим у ¹

процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі, вказаному в акції, незалежно від розміру отриманого товариством прибутку у відповідному році. У тому випадку, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного фонду. Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, за простими акціями перевищує розмір дивідендів за привілейованими акціями, власникам останніх може проводитись доплата до розміру дивідендів, що виплачуються іншим акціонерам.

Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом, у такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.

Акціонерам може видаватись сертифікат на сумарну номінальну вартість акцій. До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів¹.

Інвестиційні сертифікати є одним із різновидів пайових цінних паперів. Зазначимо, що специфікою емісії такого виду цінних паперів визнається суб'єктний склад - інвестиційні фонди, інвестиційні компанії і компанії з управління активами пайових інвестиційних фондів.

Виникає питання про те, що є інвестиційним сертифікатом. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фонди)» інвестиційний сертифікат - цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді. Закон України «Про цінні папери та фондовий ри- ¹

нок» (ст. 12) містить більш розширене тлумачення відповідного цінного папера та закріплює, що інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді.

Емітентом інвестиційних сертифікатів виступає інвестиційний фонд, інвестиційна компанія або компанія з управління активами пайового інвестиційного фонду. Кількість проголошених інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду зазначається у проспекті емісії. Строк розміщення інвестиційних сертифікатів відкритого та інтервального пайових інвестиційних фондів не обмежується. Інвестиційні сертифікати можуть надавати його власнику право на отримання доходу у вигляді дивідендів. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами відкритого та інтервального пайового інвестиційних фондів не нараховуються і не сплачуються. Розміщення похідних (деривативів) цінних паперів, базовим активом яких є право на отримання інвестиційних сертифікатів, не допускається.

До боргових цінних паперів, як уже вказувалось раніше, необхідно відносити облігації - і державні, і корпоративні. Боргові цінні папери внаслідок своєї специфіки мають класифікацію залежно від різних критеріїв поділу та ознак, що покладені в основу відповідного поділу. На нашу думку, необхідно зупинитися на такій класифікації для детального з'ясування правової природи боргових цінних паперів:

• залежно від строку існування боргового зобов'язання:

а) короткострокові боргові цінні папери (до одного року);

б) середньострокові боргові цінні папери (від одного до п'яти років);

в) довгострокові боргові цінні папери (від п'яти років і більше);

• залежно від характеру отриманого доходу:

а) процентні - боргові цінні папери, за якими доход нараховується у твердофіксованих процентах до суми номінального боргу і виплачується у строки і в розмірах, передбачених умовами емісії;

б) дисконтні - боргові цінні папери, за якими доход отримується у вигляді різниці між ринковою ціною боргового зобов'язання і номінальною сумою боргу;

- залежно від забезпеченості повернення суми боргу:

а) боргові цінні папери, забезпечені іншими ліквідними активами;

б) боргові цінні папери, не забезпечені іншими ліквідними активами.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» облігація^{1 2 3 4 5} - цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Облігації всіх видів поширюються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах. Облігації відносяться до процентних цінних паперів.

Емітент у порядку, встановленому НКЦПФР, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації (ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплаті відсоткових доходів.

Цільові облігації - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, установлених умовами розміщення таких облігацій.

Дисконтні облігації - облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання

та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Облігації, залежно від суб'єкта, який їх емітує, бувають:

а) корпоративні (облігації юридичних осіб);

б) державні (облігації внутрішніх і місцевих займів).

Облігації юридичних осіб (за ст. 8 Закону України «Про цінні

папери та фондовий ринок» - облігації підприємств) є одним зі способів поповнення оборотного капіталу учасників фондового ринку. Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Облігації підприємств підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Не допускається розміщення облігацій підприємств для формування і поповнення статутного капіталу емітента, а також покриття збитків від господарської діяльності шляхом зарахування доходу від продажу облігацій як результату поточної господарської діяльності.

Юридична особа має право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їй з цією метою третіми особами.

Умови розміщення облігацій, що розміщуються акціонерним товариством, можуть передбачати можливість їх конвертації в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації).

Рішення про розміщення облігацій підприємств приймається відповідним органом управління емітента згідно з нормами законів, що регулюють порядок створення, діяльності та припинення юридичних осіб відповідної організаційно-правової форми. Реєстрацію випуску облігацій підприємств здійснює НКЦПФР у встановленому нею порядку.

До державних облігацій, за чинним законодавством України, можна віднести дві групи цінних паперів - облігації місцевих позик та державні облігації України.

До облігацій місцевих позик (ст. 9 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок») належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством. Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює НКЦПФР у встановленому нею порядку. Особливо

сті погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.

Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України (ст. 10 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких е джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.

Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам випуску цільових облігацій внутрішніх державних позик України з обов'язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх державних позик України.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного

процесу і не підлягає регулюванню НКЦПФР. Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається відповідно до Бюджетного кодексу України.

Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

Державні облігації України можуть бути:

-довгострокові - понад п'ять років;

- середньострокові - від одного до п'яти років;

-короткострокові - до одного року.

Державні облігації України можуть бути іменними або на пред'явника, крім того, вони розміщуються у документарній або бездокументарній формі. Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійснюється в національній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення. Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» казначейське зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню НКЦПФР.

Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути:

-довгострокові - понад п'ять років;

- середньострокові - від одного до п'яти років;

-короткострокові - до одного року.

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника, крім того, відповідні цінні папери розміщуються у документарній або бездокументарній формі, у разі розміщення казначейських зобов'язань України у документарній формі видається сертифікат¹. Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення.

Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається відповідно до Бюджетного кодексу України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України. Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання.

Ощадний (депозитний) сертифікат (ст. 13 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок») - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі спливом установленого ¹

строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника - у документарній¹.

Відступлення ощадного (депозитного) сертифіката здійснюється шляхом укладення договору між особою, яка відступає права за сертифікатом, та особою, котра набуває цих прав. Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати. У разі дострокового пред'явлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків.

Вексель (ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок») - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Фондова біржа самостійно встановлює процедуру включення до списку цінних паперів, допущених до обігу на біржі, процедуру лістингу і делістингу.

Цінні папери потрапляють на біржу не автоматично, і далеко не всі з них можуть бути допущені до біржових торгів. Практично у всіх країнах, відповідно до прийнятих нормативних актів, питання про допуск цінних паперів на біржу вирішує сама біржа. І саме від біржі, а не від якого-небудь іншого органу залежить, чи ¹

будуть ті або інші цінні папери продаватися на конкретній біржі. Якщо цінні папери якого-небудь емітента приймаються для продажу на біржі, значить, вони прийняті до котирування і включаються до котирувального списку (або «листа») і називаються «списковими», або «лістинговими», а сама процедура допуску цінних паперів до торгівлі на біржі називається лістингом.

Компанія, яка бажає включити свої цінні папери до біржового списку, подає на біржу заявку визначеної форми і повідомляє про себе досить детальну інформацію. Обсяг і характер цих відомостей визначає сама біржа, тому вимоги до цінних паперів на різних біржах можуть бути різними. Цінні папери, не включені до біржового списку на одній біржі, можуть бути прийняті іншою біржею, де вимоги більш м'які¹.

Хоча процедура лістингу цінних паперів на різних біржах має деякі відмінні риси, однак загальна схема допуску цінних паперів на біржу така:

-емітент подає на біржу заяву про лістинг цінних паперів і укладає з біржею договір про проведення експертизи цінних паперів;

• біржа проводить експертизу цінних паперів, що претендують на лістинг і вирішує питання про їх допуск на біржу;

• за умови позитивного рішення питання про допуск емітент укладає з біржею договір про лістинг цінних паперів;

• емітент регулярно (зазвичай раз у квартал) надає біржі всю необхідну для підтримки лістингу інформацію.

Для проведення експертизи цінних паперів, що претендують на лістинг, емітент зазвичай повинен надати такі документи:

• статут і засновницький договір емітента;

-балансовий звіт і звіт про фінансові результати за останні три завершених фінансових роки;

-результати аудиторської перевірки фінансової діяльності емітента за останні три роки; ¹

-відомості про виплату доходів за цінними паперами емітента за останні три роки.

І Питання для самоконтролю

1. Поняття та ознаки біржового товару.

2. Класифікація біржових товарів.

3. Характеристика біржового товару товарних бірж.

4. Специфіка валюти як біржового товару.

5. Види цінних паперів та їх характеристика.

6. Особливості цінних паперів як різновиду біржового товару.