МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ Харківський національний університет внутрішніх справ

БІРЖОВЕ ПРАВО

Навчальний посібник

Харків 2013

У ДК 347.731.1 (4УKP)(075.8)

ББК 67.9(4уКР)304.61я73

Б 64

Авторський колектив:

Жорнокуй Юрій Михайлович - доцент кафедри правового забезпечення господарської діяльності ННІIIMK ХНУВС, кандидат юридичних наук, доцент (розділи І, 2, 3,6); Карчевський Костянтин Анатолійович - доцент кафедри правового забезпечення господарської діяльності ННІ ПМК ХНУВС, кандидат юридичних наук, доцент (розділ 8);

Пономарчук Олексій Олександрович - старший викладач кафедри правового забезпечення господарської діяльності ННІ ПМК ХНУВС (розділ 9);

Сядристий Андрій Олексійович - старший викладач кафедри правового забезпечення господарської діяльності ННІ ПМК ХНУВС (розділи 4, 5, 7)

Рецензенти:

Сергісико В. В. - завідувач кафедри правового регулювання економіки Харківського національного економічного університету, кандидат юридичних наук, доцент;

Соболев О. В. - завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін навчально-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних наук

Затверджено Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ, протокол Ns 2 від 26.02.2010

Біржове право : навч. посіб. / вступ, слово д-ра юрид. наук, Б64 проф., академіка АПрН України О. М. Бандурки (Ю. М. Жорнокуй, К. А. Карчевський, О. О. Пономарчук, А. О. Сядристий] ; МВС України, Харк. над. ун-т внутр. справ. - X. : Золота миля, 2013. - 204 с.

ISBN 978-966-1685-27-6

У навчальному посібнику на основі аналізу чинного законодавства та правової доктрини розкрито загальні положення біржової діяльності та біржового права. Проанаїізовано правове становище товарної та фондової бірж, види та правову природу біржового товару, ного специфіку. Визначено правову характеристику біржових договорів, вирішення біржових спорів.

Видання буде корисніш для студентів, слухачів .магістратури, аспірантів, вимадачів та практикуючих юристів, а також для всіх, хто цікавиться питаннями правового регулювання біржової діяльності в Україні.

УДК347.731.1(4У КР) (075.8) ББК 67.9(4уКР)304.61я73

ISBN 978-966-1685-27-6 © Жорнокуй Ю. М., Карчевський К. А.,

Пономарчук О. О, Сядристий А. О., 2013

Вступ

У наш час в Україні практично сформувалась правова база, що регулює біржові правовідносини. Разом з тим існуюче правове забезпечення біржової діяльності достатньою мірою не відповідає вимогам сучасних українських ринкових відносин і погребує суттєвого доопрацювання. Основою частої трансформації біржового законодавства є зміна суспільних відносин.

У процесі розвитку і формування законодавчої бази у сфері біржових відносин набула свого розвитку спеціальна галузь законодавства - біржове право, яке має комплексний характер, що виявляється в поєднанні приватноправових і публічно-правових засад. Це викликало різні підходи і тлумачення в законодавстві ряду основних категорій, що застосовуються при вивченні біржових правовідносин. Крім того, ост анні політичні зміни в державі та її економічній сфері спричинили модифікацію деяких положень нормативно-правових актів, викликали необхідність в додатковому їх тлумаченні для з'ясування специфіки діяльності суб'єктів біржової діяльності та обігу біржових товарів на спеціалізованих ринках (наприклад, особливостей обігу цінних паперів).

У запропонованому навчальному посібнику авторами узагальнено і систематизовано термінологічну складову біржових відносин, вироблено рекомендації з удосконалення законодавчої бази; звернуто увагу на найбільш спірні і неоднозначні проблеми сучасного біржового права та запропоновано шляхи їх вирішення.

Особлива увага у структурі навчального посібника «Біржове право» приділяється суб'єктному складу біржових правовідносин, що викликано рядом специфічних факторів. По-перше, необхідністю розгляду загальної характеристики учасників біржової діяльності, їх прав і обов'язків, порядком укладення договорів і припиненням такої діяльності. По-друге, доцільністю деталізації регламентації правового забезпечення функціонування професійних учасників ринку цінних паперів, оскільки саме цей ринок в наш час є основним стимулятором проведення біржових операцій. По-третє, специфікою організації біржової торгівлі та видів організаційно-правових форм бірж і, як наслідок, прийнят-

тям спеціальних законів - «Про товарну біржу» та «Про цінні папери та фондовий ринок».

Навчальний посібник може бути корисним для юристів господарських організацій, студентів, аспірантів, викладачів, а також службовців органів державної влади всіх рівнів. Деякі питання, викладені в навчальному посібнику, можуть мати спірний характер і піддаватись критиці. Автори будуть вдячні за висловлені зауваження і побажання.

Автори навчального посібника «Біржове право» висловлюють глибоку вдячність рецензентам - Валерію Вікторовичу Сергі- єнку і Олександру Васильовичу Соболеву за цінні критичні зауваження і поради, висловлені в процесі підготовки цієї роботи.

У даній роботі аналізуються нормативні правові акти станом на 11 червня 2012 року.

Д

О. М. Бандурка

октор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений юрист Ук]

Р озділ 1

в

Загальні положення біржової діяльності

II 1.1. Історія розвитку біржової справи і та біржового законодавства в Україні

оловна причина виникнення бірж - розвиток масового

иробництва, для якого потрібен ринок, здатний реалізувати значні партії товару на регулярній основі, виходячи із реального співвідношення попиту і пропозиції. Перші біржі були товарними. Вони витіснили купівлю-продаж товарів з рук у руки й започаткували торгівлю на замовлення. Пізніше з виникненням акціонерних товариств і зростанням маси облігацій з'являється новий тип бірж, де відбувається торгівля цінними паперами. Прообразом біржі сучасного типу була Амстердамська. Виникнувши в 1608 р. як універсальна біржа, вона зберегла цей характер до наших днів. Тут уперше виникла торгівля за зразками та пробами товарів, були визначені середньозважені якісні нормативи торгівлі, зокрема стандарти партій товарів тощо. З часом це зробило зайвим доставку продукції, що продається, на біржу.

На Амстердамську біржу в пору її розквіту потрапив молодий цар Росії Петро І, який заснував такого типу біржу в Санкт- Петербурзі у 1703 р. Однак традиційно в Росії існувала велика ярмаркова торгівля. Це зменшувало економічну необхідність біржі, тому широкого розвитку біржова торгівля набула лише через 100 років. Інститут брокерства вперше з'являється у 1717 р„ коли у комерц-колегії була створена посада гоф-маклера для купівлі і продажу казенних товарів. Указом від 7 червня 1729 р. «маклерським промислом» було наказано займатися лише присяжним маклерам, які визначалися комерц-колегісю.

В Україні перша велика біржа виникла в Одесі у 1796 р. Потім подібні установи були створені в Харкові, Києві, Миколаєві, Катеринославі, Юзівці та інших містах. Про те, що в Україні колись добре вміли торгувати, свідчить розвиток ярмаркової і біржової торгівлі у Києві, який став у другій половині XIX ст. одним із

найбільших центрів із продажу зерна, хутра, скла й металовиробів. Ще на початку XIX ст. він посідав провідне місце в Європі з торгівлі цукром, оборот якого щорічно сягав 60-80 мли рублів. Операції з хлібом також сягали 40 млп рублів, а за обсягами торгівлі металами, сільськогосподарськими машинами та обладнанням Київ поступався лише Петербургу, Москві й Варшаві. У подальшому біржі виникають у Кременчуці (1834 р.); Москві (1839 р.), Рибінську (1842 р.); Нижньому Новгороді (1848 р.). Швидким поштовхом до появи бірж у Казані, Ризі, Самарі, Києві став перехід до ринкових відносин після реформи 1861 р. У 90-ті і наступні роки XIX ст. біржова справа набуває подальшого розвитку у зв'язку з інтенсивним будівництвом залізниці, елеваторів і появою комерційних банків, у цілому до початку першої світової війни загальна кількість російських бірж досягла 115 одиниць, внесок яких у прискорення розвитку промисловості, сільського господарства і торгівлі не можна перебільшити. З усієї кількості 17 бірж виникли й активно діяли у найбільш розвинених центрах України.

У порівнянні із західними російські біржі мали деяку специфіку:

1. Через низький рівень біржової техніки на них не набули поширення строкові договори, проте і не було жорсткої регламентації правил укладення договорів.

2. Внаслідок того, що російські купці загалом були розмитою, аморфною масою, біржі брали на себе функцію представництва їхніх інтересів. На це прямо вказувалося у біржових статутах (на Заході представництво інтересів купців здійснювалося через торгові палати).

3. Підвищена увага до бірж із боку держави особливо яскраво відбилась у регламентації діяльності фондових відділів товарної біржі. В результаті затвердилась наступна організаційна схема бірж у Росії: керівні органи складалися з біржового товариства (членів і відвідувачів біржі), біржової адміністрації, біржового ма- клеріату, третейського суду (або арбітражу), котирувальних, експертних та інших комісій.

Біржова діяльність у тогочасній Україні здійснювалася на основі статуту, що затверджувався загальними зборами учасників біржі, відповідного дозволу місцевих властей і принципу самоврядування. Члени біржі, котрими могли бути представники усіх соціальних станів, обирали голову управи й біржовий комітет. Згідно з діючими тоді біржовими правилами вони мали право

здійснювати торговельні операції й щорічно сплачували до біржового комітету пайові внески. Через щорічні збори члени біржі брали участь у колективній розробці планів діяльності на майбутнє та у вирішенні поточних питань фінансово-господарської діяльності біржі. Вищим керівним органом було біржове товариство, яке вирішувало всі найважливіші питання лише колегіально. Право присутності на біржі визначалося особливим квитком і оплачувалося збором. Одержання цих прав було пов'язане з володінням торговою фірмою, рекомендаціями певного числа членів біржі і наявністю вільних місць. Як правило, приймання нових членів проводилося біржовою адміністрацією. її головною фігурою визнавався біржовий комітет, до завдань якого входило: здійснення дисциплінарного нагляду за членами біржі, відвідувачами і маклерами; визначення часу проведення біржових зборів; приймання нових членів; установлення і зміна правил біржової торгівлі; керівництво канцелярією; призначення маклерів; організація третейського суду; підготовка висновків за запитами Уряду і порушення клопотань перед ним.

Біржове законодавство, як правило, не містило положень стосовно маклерів. Під присягою вони приймали на себе відповідні обов'язки: дотримання інтересів сторін без переваги якої-небудь із них, обмеження своєї діяльності лише маклерством, присутність на біржі у певні години і т. д. Причому порушення цих обов'язків тягнуло дисциплінарну відповідальність.

Намагання автономно регулювати внутрішні конфлікти реалізувалося в інституті третейських судів, якими розглядалися спори, що виникали щодо укладених на біржі договорів, за винятком випадків, коли їх розгляд загальним судом не встановлювався у спеціальному договорі. Третейські суди могли розглядати й інші розбіжності за договорами, що виходили за межі біржі, але тільки за наявності взаємної згоди сторін, між якими виник спір. Склад і порядок вибору третейських судів установлювали засновники біржі. Експертні комісії виражали компетентну думку з приводу якості товарів, представлених на біржу.

Необхідно зазначити, що російські біржі виконували одночасно функції товарних і вексельно-фондових бірж. При цьому фондові відділи бірж розвивалися за тими ж зразками, що і західноєвропейські біржі. У роки промислового піднесення Росії (1909- 1913 рр.) майже на всіх європейських біржах мало місце підвищен

ня курсів російських промислових цінностей. 16 ЛИПНЯ 1914 р. фондові біржі Росії були и криті, а в січні 1917 р. їх знову відкрили.

Проте після Жовтня 1917 р. договори з цінними паперами були заборонені, а біржа як важливий інструмент функціонування економіки ліквідована. Лише з переходом до непу біржа спочатку відродилася з ініціативи органів споживчої кооперації, а потім за активної участі державних органів знову посіла чільне місце в нагромадженні коштів для відбудови й розвитку економіки. Наприклад, в Україні за 1922-1930 рр. було створено 17 товарних бірж, які швидко збагатили перелік біржових товарів продукцією машинобудування, хімічної та електротехнічної промисловості, стали впроваджувати механізм страхування, виступили не лише центрами оптової торгівлі, а й осередками ціноутворення і концентрації оперативної інформації про рівень попиту й пропозиції. В основі тогочасних біржових операцій були договори з реальним товаром і постачанням на той час. Поряд з цим практикувалися договори з реальним товаром і поставкою в майбутньому, укладання договорів на строк для постачання товарів, що виготовлятимуться в майбутньому. Швидкому поширенню біржової торгівлі сприяли також ряд декретів Ради Народних Комісарів та Ради з праці й оборони, якими надавалося право створювати фондові біржі та фондові відділи при товарних біржах для торгівлі іноземною валютою і траттами (переказними векселями, чеками), банкнотами, цінними паперами держави та акціонерних і кооперативних товариств, благородними металами у злитках. Отже, в період непу в колишньому СРСР для розвитку біржової справи створювалися необхідні передумови. Вона посідала чільне місце в ринковій економіці того часу і сприяла швидкому розвитку продуктивних сил. Проте нав'язаний країні курс на розбудову адміністративно-командної економіки повернув її в інше русло - спочатку до обмеження, а потім і повної ліквідації бірж. Внаслідок цього напрацьований роками досвід біржової торгівлі, відповідні професійні уміння й навики було цілковито втрачено, а рівень оптової торгівлі всередині і на міжнародному ринку протягом усіх років існування радянської влади ніс на собі відбиток невігластва й неефективності. Лише повне банкрутство адміністративно-командної системи зумовило повернення бірж у господарське середовище.

Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише 1990 р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період становлення й розпочали торги більш як 80 бірж.

Звичайно, їх ще не можна порівняти з сучасними центрами біржової торг івлі, та вже й вони починають відігравати самостійну і досить значну роль у процесі оптової торгівлі. З числа зареєстрованих бірж 49 сформувалися як універсальні й товарно- сировинні біржі, 8 - спеціалізовані, 8 - фондові й товарно- фондові, 5 - агропромислові, 2 - цукрові, 1 - біржа нерухомості і 1 - міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні торги лише 43 із них. Більше того, і в 1994-1996 рр. продовжувався процес скорочення числа бірж. Лише 1993 р. було ліквідовано або перенрофільовано в інші комерційні структури 15 бірж¹. Серед причин, що викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки, скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських зв'язків між виробниками її споживачами на основі бартеру, інші кризові та інфляційні фактори.

Оіід зауважити, що у перші роки державності України багато приватних посередницьких структур реєструвалися як брокерські контори засцованої ними біржі, але вже у 1997 р. обсяги торгівлі на товарних біржах суттєво скоротились через оподаткування брокерської діяльності, зокрема обсяг торгівлі на біржах сільськогосподарською продукцією скоротився у 8 разів. Проте це не вплинуло на зростання кількості бірж^{1 2}.

Економічні, організаційні та правові засади функціонування бірж регулюють Цивільний та Господарський кодекси України, закони України «Про товарну біржу», «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок». Розроблено ряд інших законодавчих та інструктивних документів про оподаткування господарських суб'єктів. Установлюючи правила торгівлі, обов'язкові для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції. Провідні позиції у біржовій торгівлі України зайняла Українська біржа. Тут концентрується необхідна інформація про потреби виробництва, попит та пропозиції предметів народного споживання, укладаються дого-

вори на їх поставки, виставляються зразки товарів, які потім, залежно від попиту на них, будуть випускатися в масовій кількості. Біржові ціни важливі для всіх суб'єктів господарювання, яким доводиться приймати рішення, особливо на майбутнє. У зрілій ринковій економіці біржові ціни є орієнтиром для складання виробничих програм, оскільки від вартості сировини й напівфабрикатів залежать умови збуту виробленої продукції. Тож і в нас біржі мають виконувати функцію ціноутворення, тобто встановлення первинного співвідношення попиту й пропозиції. В реалізації товарів і продукції виробництва все значнішу роль відіграє Українська універсальна товарна біржа. На її операції припадає 10 % усього біржового обороту чорних металів, понад 55 % кольорових металів, близько 40 % товарів народного споживання, близько ЗО % договорів з нерухомістю¹. На новій основі відродилася Львівська біржа «Галицькі контракти», фундаторами якої стали понад 500 фірм і підприємств. Зацікавленість у веденні торгів на ній висловили представники біржових товариств Росії, Литви, Білорусі, а також США, Франції, Італії, Німеччини, Китаю та інших країн. Для виробничої і комерційної діяльності товарній біржі надано такі права: а) встановлювати власні правила біржової торгівлі й виступати посередником стосовно всіх учасників торгів; б) створювати власні підрозділи, розробляти власні стандарти і типові контракти; в) зупиняти на деякий час біржову торгівлю, коли ціни біржових договорів протягом дня відхиляються більше, ніж на визначений біржовим комітетом або радою біржі розмір (скажімо, на 10 %); г) встановлювати вступні й періодичні внески для своїх членів, плату за надані послуги, стягувати інші грошові збори, плату за реєстрацію договорів на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту й біржових правил; г) засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних договорах; д) укладати договори з іншими біржами, мати своїх представників на них; е) вносити до державних органів ініціативні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про біржову діяльність; є) видавати біржові бюлетені, довідники, рекламні інформаційні видання, здійснювати інші функції, що передбачені її статутом. Водночас товарна біржа несе серйозні зобов'язання, які полягають у забезпеченні умов для проведення біржової торгівлі, регулюванні процесу укладання й виконання біржових операцій, координації ¹

цін на підставі співвідношення попиту й пропозиції товарів, наданні членам і відвідувачам організаційних та інших послуг, збиранні, обробці й поширенні інформації про кон'юнктуру ринку.

Отже, процес формування біржових структур в Україні започатковано, однак його необхідно прискорити. Біржа найближчим часом має стати провідним інструментом ринкової економіки і замінити громіздкі, неповороткі адміністративно-командні структури.

І 1.2. Біржа як форма організованого ринку

Наявність різних ринків реалізації товарів і організаційно- правових форм таких ринків у ряді випадків ставить перешкоди в детальному з'ясуванні специфіки функціонування біржі. Таке становище викликано низкою рис, що є характерними як для біржі, так і для оптового ринку та оптового ярмарку. З метою розрізнення останніх покажемо у таблиці їх відмінні риси.

Характеристика оптового ринку	Характеристика біржової торгівлі	Характеристика оптового ярмарку
1	2	3
торгівля здійснюється регулярно, щоденно; обслуговус невелику територію; основою є прозорий торг, що відбувається публічно, і відсутність обмежень для товарів; обов'язкова присутність товару під час проведення торгу; зазвичай торгівля ведеться невеликими партіями, після операції купіалі- продажу товар відразу передається з рук у руки;	концентрується в місцях виробництва і споживання товарів; здійснюється за специфічними видами товарів (так званих біржових товарів) великими партіями; торг відбувається за відсутності товару на основі зразків, описів; здійснюється на підставі контрактів і договорів на поставку товарів у майбутньому і прав на вибір умов виконання контрактів; проводиться регуі[ярно, враховується концентрація попиту і пропозиції, а також покупців і продавців;	має епізодичний характер; гласний, публічний торг; торгівля здійснюється за зразками, описами, каталогами; як правило, товар відсутній; продаж великими партіями; відсірочка платежів; необхідність спеціального документа, що підтверджує право власності;

1	2	3
виключається оформ лення документа про зміну власника; ціни формуються, виходячи із попиту- пропозиції; покупець є споживачем	вільне ціноутворення, ціни чутко реагують на кон'юнктуру ринку; здійснюється біржовими посередниками, які можуть виступати від імені виробників і споживачів товару; підрозділи біржі стають учасниками товарообороту; відсутній прямий вплив держави на процес біржового торгу; виробляє два стандарти; за якістю і за цінами товарів	ціни формуються на основі попиту- ііролозиції; покупець є посередником (перекупником)

Порівняно з ярмарком, який покладається на екстенсивне охоплення розгалуженою пропозицією потоку попиту, що рухається, біржа є інтенсивним потоком, своєрідним поєднанням попиту і пропозиції. Вони перебувають у безпосередній близькості і змінюють одне одного. В ідеалі біржа - це ринок, на якому продавець і покупець не залишаються без угод Придбавши один товар, можна тут же продати інший і так далі. Тобто біржа з самого початку свого зародження є організованою торгівлею, оскільки торговці сировинними товарами не могли вдовольнитись періодичними зібраннями на ярмарках. Саме ці учасники товарних ринків були зацікавлені в організації постійно діючої торгівлі, де можна було щодня знати поточні ціни.

Однією з істотних ознак біржової торгівлі, що відрізняє її від споріднених форм діяльності, є масовість товарів. Через біржі реалізуються масові товари, що можна придбати за зразками або без них (з урахуванням стандартів щодо кількісних і якісних характеристик).

Виходячи з викладеного, можемо констатувати, що торгівля на біржі має свою специфіку і в корені відрізняється від частково схожих варіантів реалізації наявного товару на різних ринках. ¹