Значення сили думки людини.

Ніде людина не є так ясно і незаперечно творцем своєї долі, як в ментальній сфері. Через велику рухливість та швидкість розумових вібрацій, мислитель, який свідомо творить своє внутрішнє життя, може працювати з такою ж точністю і упевненістю, з якою архітектор споруджує будинок за накресленим планом. Кожна нова думка додає нову рису до споруджуваної будівлі, жодна з них не пропадає даремно. Групи однорідних думок, які повторюються протягом декількох життів, визначають лад людського характеру. Тому так звані таланти та здібності людини - не що інше, як результат довгострокової розумової роботи над собою в минулому.

Кожен послідовник Бойового Спасу повинен перевірити силу своєї думки над своїм характером. Він повинен обрати найслабшу його сторону, наприклад нестриманість. Якщо людина володіє цією негативною властивістю, варто взяти предметом щоденних міркувань протилежну властивість - стриманість. Спасовець повинен вивчати цю властивість з усіх боків, уявляючи себе по черзі в найрізноманітніших ситуаціях, які можуть викликати вибухи нестриманості або обурення, а потім подумки змушувати себе зберігати повне самовладання й стриманість. Цю роботу думки необхідно продовжувати щодня без перерви (непостійні, перемежовані зусилля не допомагають) протягом трьох тижнів (21 день). Незабаром людина помітить, що думка про стриманість починає з'являтися в її свідомості не тільки в ті хвилини, які відведені для згаданої роботи думки. Це буде вказівкою на те, що основа звички до терпіння вже закладена. Якщо ж продовжувати ту ж роботу день за днем, місяць за місяцем, то обов'язково прийде час, коли людина переконається, що стриманість ввійшла в її характер як складова і невід'ємна частина. Те ж саме стосується й всіх інших негативних рис та якостей людини. Постійно думаючи про протилежну, позитивну, рису, людина може замінити необхідні риси свого характеру. Якщо робота думки буде досить серйозною та завзятою, успіх буде безсумнівним, тому що характер, не потрібно забувати цього, є найважливішою умовою людського щастя на землі. Чуйний, шляхетний і сильний характер є запорукою великого майбутнього для його власника.

Отже, знаючи цю властивість думки, людина шляхом свідомої внутрішньої роботи може поступово сформувати свій характер таким, яким бажає його мати. Смерть не перериває цієї роботи. Навпаки, звільнена від ланцюгів фізичного тіла, людина починає перетворювати весь принесений земний досвід у Тонкому світі. При черговому своєму поверненні на Землю вона принесе із собою всі раніше придбані думки, які в загробному житті переробилися в таланти та здібності. Відповідно для них побудуються нові провідники внутрішнього життя: мозок і нервова система. Ось чому сказано: «Людина - створіння роздумів; над чим вона роздумує в цьому житті, тим вона стає в наступному⁶». Адже людина є те, про що вона думає.

У такий спосіб зберігається безсмертний зміст людської душі. І ми дарма оплакуємо згаслі цивілізації та передчасно загиблих геніїв. Ніщо не гине. Робота душі, не втрачаючи нічого із придбаного досвіду, відновляється саме з тієї самої грані, якої вона досягла в попередньому втіленні⁷. Лемурійці та Атланти, які щезли з Землі сотні тисяч років тому, - це ми з вами, це наші душі в нових тілах.

Розповсюджене переконання, що середовище утворює наш розумовий лад, походить від незнання справжнього плину нашого внутрішнього життя. Не середовище створює розум людини, а людина - під дією кармічного закону - спрямовується в те середовище, яке відповідає її минулому. Доказом служать люди, які різко відрізняються з раннього дитинства від свого середовища: в них немає нічого спільного з оточуючими, і, якщо воля їх сильна, вони змінюють напрямок своєї карми, переходячи в інше, більш підходяще для них середовище. Попадають же вони в невідповідне середовище тому, що вчинками своїми й гріхами зв'язали себе тісно з людьми саме цього середовища. Яскравою ілюстрацією цієї думки служить доля російського вченого Ломоносова, який народився в сім'ї безграмотних рибалок та, проте, зусиллями своєї сильної волі переніс своє життя в споріднене для нього середовище передових вчених свого століття.

Але наслідки думки відбиваються не на одному її творці. Немає нічого більш відповідального, ніж думка людська, тому що жодна сила так легко не передається іншим, як наші думки. Зароджуючись в одному розумі, вони - в силу швидкості та легкості своїх вібрацій, незрівнянно більш швидших, ніж світло і електрика, - легко передаються оточуючим. Думка однієї людини передається іншій, думка останньої - першій. Внаслідок цього зав'язуються нитки, які зв'яжуть разом людей до добра або зла, визначать для нашого майбутнього рідних, друзів і недругів. Ось чому одні люблять нас без всякої видимої причини, а інші ненавидять нас начебто незаслужено. Закон, який випливає звідси, зводиться до наступного: наші думки, діючи на нас самих, створюють наш розумовий і моральний характер. Завдяки своєму впливу на інших вони зав'язують кармічні нитки, якими люди будуть зв'язані в наступному втіленні.