- •Питання до розгляду та вивчення
- •1. Коротка характеристика навколишнього середовища.
- •Біосфера та її межі
- •Склад і функціонування біосфери
- •2. Небезпечний вплив факторів навколишнього середовища на бжд.
- •3. Природні техногенні та соціальні надзвичайні ситуації.
- •Види стихійних лих:
- •Види небезпечних природних явищ:
- •Найбільші природні катастрофи та число їх жертв
- •Міжнародна шкала мsк-64 для оцінки сили землетрусу.
- •Соціальні небезпеки
- •Класифікація соціальних небезпек
- •Причини соціальних небезпек
- •Психологічні чинники небезпеки
- •Класифікація і систематизація небезпек.
- •Послідовність вивчення небезпек.
- •Література.
- •Додаткова інформація
- •Спид. Ты это должен знать!
Міжнародна шкала мsк-64 для оцінки сили землетрусу.
Сила в балах |
Найменування землетрусу |
Наслідки землетрусу |
I |
Непомітний струс грунту |
Реєструється тільки сейсмічними приладами. |
II |
Дуже слабкі поштовхи |
Відчувається окремими людьми в спочинку. |
III |
Слабкі поштовхи |
Відчувається лише невеличкою частиною населення. |
IV |
Помірне |
Легке деренчання шибок, скрип дверей, стін. |
V |
Досить сильне |
Струс будинків, коливання устаткування, тріщини у віконних шибках і штукатурці. |
VI |
Сильне |
Часткове обвалювання внутрішніх стін, обриви провідного зв'язку, збої в роботі дошкульної апаратури, виникнення окремих пожеж. |
VII |
Дуже сильні |
Ушкодження, тріщини в кам'яних будинках і спорудженнях, обриви ліній електропередачі. Дерев'яні антисейсмічні будівництва зберігаються. |
VIII |
Руйнівне |
Тріщини на крутих схилах і сирих грунтах. Незакріплене устаткування зрушується і пошкоджуєтьсяться. Старі будинки руйнуються, інші сильно пошкоджуються. Падіння окремих опор ЛЕП, ліній зв'язку, наземних естакад. |
IX |
Спустошливе |
Сильні руйнації кам'яних будинків, споруджень. Скривлення дерев'яних будинків. Часткове ушкодження гідротехнічних споруджень. |
X |
Знищувальне |
Сильні зруйнування всіх будинків і споруджень. Можливі тріщини в грунті шириною до одного метра. Руйнація транспортних магістралей . Обвали зі схилів, зсуви. |
XI |
Катастрофічне |
Повна руйнація будинків і споруджень, скривлення і скручування залізничних рейок. Повсюдні тріщини на поверхні Землі, обвали й зсуви. Завалення підземних споруджень. |
XII |
Абсолютне або сильне катастрофічне |
Суцільні зсуви, обвали, величезні тріщини на поверхні Землі. Відхилення і зміни плину річок, утворення озер, водоспадів. Часткова зміна рельєфу місцевості. |
Шкала Ріхтера - сейсмічна шкала магнитуд, заснована на оцінці енергії сейсмічних хвиль, що виникають при землетрусах. Магнитуда найдужчих землетрусів по шкалі Ріхтера не перевищує 9. Магнитуда землетрусу - це умовний розмір, що характеризує загальну енергію пружних коливань, викликаних землетрусом.
Магнитуда М, інтенсивність землетрусу в балах і глибина осередку h пов'язані між собою.
Зразкове співвідношення магнитуди М та бальності у залежності від глибини осередку.
Глибина h, |
М а г н и т у д а М |
|||
км |
5 |
6 |
7 |
8 |
10 |
VII - IX |
VIII - IX |
X |
XI - XII |
20 |
VI |
VII - VIII |
IX |
X - XI |
40 |
V |
VI - VII |
VIII |
IX - X |
Головна небезпека землетрусів - раптовість і короткочасність їхньої дії. Підземні поштовхи можуть протягом декількох секунд /мінімум/ призвести до часткової або повної руйнації будинків і споруджень, машин і механізмів, ліній електропередач і інших об'єктів. У результаті цих руйнацій, в основному, і відбувається загибель і поразка людей, тобто істотно знижується безпека життєдіяльності населення.
Основними напрямками забезпечення безпеки життєдіяльності в цих умовах є:
прогноз часу початку землетрусу й оповіщення населення;
будівництво сейсмостійких будинків і споруджень у районах схильних до землетрусів;
вибір місць розташування населених пунктів і підприємств з урахуванням сейсмостійкості району;
знання правил поводження й особистої безпеки при землетрусі;
своєчасне й оперативне проведення робіт із ліквідації наслідків землетрусу.
В Україні сейсмічне небезпечними районами є Карпати та Гірський Крим. У минулому тут відбувалися руйнівні землетруси силою шість — вісім балів (наприклад, Ялтинський землетрус 1927 р.). Центральні райони України належать до сейсмічне спокійних, хоча й тут інколи реєструються підземні поштовхи, що докочуються з районів Карпат і гір Вранча (Румунія).
Слід також згадати, що деякі непродумані дії людей можуть викликати землетрус у сейсмічно небезпечному районі. Відомі випадки, коли внаслідок швидкого заповнення водою водосховища в прилеглому районі починалися підземні поштовхи, інколи руйнівні. Такий землетрус стався в Індії в 1967 р. внаслідок спорудження водосховища на р. Койне. Може спровокувати землетрус також накачування води в підземні порожнини в гірських породах. Ці явища пояснюються тим, що маса води у водосховищі діє як додатковий фактор, що виводить з рівноваги блоки гірських порід, і вони починають рухатися. Вода, накачана в підземні шари порід, діє як мастило, зменшує тертя між блоками, що теж може викликати їх переміщення, а отже, землетрус.
При землетрусах не варто вибігати з будинків, оскільки максимальної руйнівної сили поштовх досягає протягом перших 10 секунд. Єдине, що можна зробити, це виконати пораду доктора Бейлі Вілліса: “Стійте спокійно й рахуйте до 40. Після цього немає значення, що ви будете робити”. А ще краще, якщо в цей час ви сховаєтесь під якою-небудь армованою частиною будинку (наприклад, у дверному прорізі). Причиною більшості нещасних випадків при землетрусах є падіння матеріалів, з яких споруджено будинок, і, як правило, ці матеріали падають на вулицю, а не всередину споруди.
Повінь – це значне затоплення водою місцевості в результаті підйому рівня води в річці, озері або морі, яке викликане значним припливом води в період інтенсивного сніготанення, злив, вітрових нагонів води та ін. Єдиним засобом спасіння для людей, що мешкають у низинних місцевостях, в цих випадках є негайна евакуація.
Повені бувають двох типів – повільні та бурхливі. Найстрашніші повені викликають урагани, особливо в гірській або горбистій місцевості.
Величина повені та її повторюваність визначаються головним чином кліматичними та географічними факторами.
Дуже небезпечні повені в ріках дощового та льодовикового живлення.
Для захисту від повені будують захисні дамби. Водосховища разом із захисними дамбами можуть комплексно вирішити проблему боротьби з повенями.
Урагани – це вітер зі швидкістю більше 120 км/год або 35 м/с. В екстремальних випадках швидкість вітру може перевищувати 240 км/год.
В західній частині Тихого океану урагани називають тайфунами.
Найстрашніший в історії ураган пронісся над Бангладешем у листопаді 1970 р. – загинуло більше 250 тис. чоловік, з них більша частина потонула.
Більшість людей пов’язують урагани із сильними, руйнівними вітрами. Але головним вбивцею є не вітер, а утворені ним хвилі.
Сучасні супутники погоди досить легко і заздалегідь можуть виявити ураган і визначити траєкторію його руху в будь-якій точці Землі. Урагани охоплюють значні території – сотні кілометрів у діаметрі і тривають протягом багатьох днів. Спеціальні служби сповіщають про створення загрози урагану і при його наближенні видають штормове повідомлення.
Гроза – це атмосферне явище, при якому в купчасто-дощових хмарах або між ними виникають сильні електричні розряди (блискавки), що супроводжуються громом.
Грози надзвичайно важливі в тих регіонах світу, де вирощують зернові культури. В цих регіонах вони служать основним джерелом води в період росту рослин.
Гроза починається з підйому стовпа повітря, яке утворює білу, схожу на качан капусти хмару. Всередині хмари повітря інтенсивно перемішується, при цьому швидкість вертикальних потоків може перевищувати 100 км/год. Висота таких хмар сягає до 18 км. На периферії стовпа повітря, що підіймається, утворюються потоки повітря, яке опускається.
Більшість гроз проходять свій життєвий цикл за час, не більший за 1 годину, розрядившись декількома блискавками і дощем.
Деякі грози охоплюють величезні площі і тривають годинами. Часто такі грози бувають джерелом граду і смерчів (у США називають торнадо). У США за рік град в середньому наносить збитків більш як на 700 млн. дол.
Блискавки вбивають людей частіше, ніж будь-яке інше стихійне явище, за винятком раптових повеней.
Верхня частина хмари має, як правило, позитивний заряд, а нижня – негативний. Під час грози блискавка небезпечна для кожної людини на відкритій місцевості. Особливо небезпечно під час грози перебувати під одиноким деревом. Вражений блискавкою, як правило, падає без пам’яті, у нього зупиняється дихання. Якщо протягом кількох хвилин цій людині не зробити штучне дихання – вона загине.
Якщо гроза застала вас у полі, ляжте на землю, якщо у приміщенні – зачиніть вікна, щоб не було протягів.
Захист будівель від блискавок проводять за допомогою системи громовідводів.
Зсуви – це ковзке зміщення гірських порід вниз під впливом сил земного тяжіння. Виникають внаслідок порушення рівноваги порід, викликаної: збільшенням крутизни схилу в результаті підмиву водою або ослабленням міцності порід при вивітрюванні чи перезволоженні опадами або підземними водами; дією сейсмічних поштовхів; господарською діяльністю без урахування геологічних умов місцевості.
Захист від зсувів упродовж багатьох віків залишається однією з найскладніших проблем людства.
Зсуви виникають на берегах великих рік і, як правило, у гірській та пригірській місцевостях.
На утворення зсувів впливають багато різних факторів, у тому числі геоморфологічний, кліматичний, гідрогеологічний, сейсмотектонічний і антропогенний.
Зсувонебезпечними територіями вважаються схили та прилеглі до них ділянки плато і терас, де зсувні можуть виникати внаслідок інтенсифікації антропогенних факторів. Виникнення зсувів є найбільш вірогідним на схилах більше 19º,але на глинистих ґрунтах (як у Молдавії) можуть починатися і при крутизні схилів 5-7º. В Україні (західний регіон) і Молдавії 85% зсувів припадають на лютий-травень.
Заходи проти зсувів поділяють на пасивні та активні. До пасивних відносять заходи охоронно-обмежувального характеру:
заборону підрізки зсувонебезпечних схилів і будівництва на них різних споруд;
заборону вибухів та гірських розробок поблизу зсувонебезпечних ділянок;
обмеження швидкості руху поїздів у небезпечній зоні;
охорона кущової, лісової і трав’янистої рослинності, заборона неконтрольованого поливу та оранки земель;
засадження лісом зсувонебезпечних територій.
До активних заходів відносять ті, що потребують зведення різного роду інженерних споруд.
Здійснення пасивних заходів часто більш необхідне, ніж активних.
Виникнення зсувів можна спрогнозувати – для цього проводять інженерно-гідрогеологічні розвідування.
Ерозія (від лат. erosio – роз’їдання) – це процес руйнування гірських порід і ґрунтів водяним потоком і вітром. Водяна ерозія ґрунтів з’являється на схилах, де стікає дощова або потала вода. Поділяється ерозія на площинну (з відносно рівномірним змивом ґрунту), струминну (утворення неглибоких рівчаків і промоїн) і глибинну (розмив потоками води ґрунтів і гірських порід). Ерозія зменшує площі орних земель, знижує родючість ґрунтів, затрудняє обробку полів, руйнує дороги і споруди.
Боротьба з ерозією ґрунтів вимагає значних витрат і не завжди дає наглядний ефект. Ерозії легше запобігти, перешкоджаючи утворенню значних потоків, ніж боротися з їхніми руйнівними наслідками.
Протиерозійні заходи поділяють на організаційно-господарські, агротехнічні, лісомеліоративні та гідротехнічні. Вибір і проектування таких заходів необхідні перед початком господарської діяльності на відповідній території.
Найбільш доступні і досить ефективні агротехнічні та лісомеліоративні заходи.
Агротехнічні – ґрунтозахисні сівозміни, обробка ґрунтів поперек схилу, контурна оранка, без відвальна обробка (щілювання), посадка багаторічних трав.
Селі – раптові грязьові або грязекам’яні потоки, які виникають в руслах гірських рік внаслідок повені, викликаної інтенсивними зливами, поталими водами та іншими причинами. Селі можуть спричиняти величезних руйнувань. Боротьба з ними проводиться переважно шляхом закріплення ґрунтового і рослинного покровів та будівництва захисних гідротехнічних споруд (гребель).
Снігові лавини – великі маси снігу, що приходять в рух на гірських схилах. Виникнення лавин можливе у всіх гірських районах, де встановлюється стійкий сніговий покрив. Лавини рухаються зі швидкістю 20-30 м/с.
В цілому лавини найбільш небезпечні для гірських лісів, комунікацій, будівельних споруд, гірських пасовищ.
Охорона і відновлення лісів – найнадійніші та найдешевші засоби захисту від лавин. В Австрії великого значення надають травосіянню, бо трав’яний покривне тільки зменшує стік води, але й зміцнює поверхню гірських порід. Для посіву у важкодоступних умовах використовують гідравлічний спосіб – одночасно вносять воду, добрива і насіння, закривають соломою і закріплюють асфальтовою емульсією.
Для захисту споруд (опори ліній електропередач) використовують дамби або лавинорізи.
Інколи відбуваються спільні дії декількох видів стихійних явищ. Наприклад, катастрофічний землетрус силою 8 балів та зливові опади в 900 мм викликали значні зсувні в Криму в 1969 р.
Засухи визначають як тривалі періоди сухої погоди. Будь-яка ситуація, коли флора і фауна страждає від нестачі дощу, означає засуху.
Щорічні втрати зернових від засухи тільки у США перевищують 1 млрд. пудів.
Збитки, які викликають засухи, залежать не тільки від кількості дощів, але й від стану рослин та властивостей ґрунту.
Засухи часто призводять до виникнення пожеж.
Пожежі – це неконтрольовані процеси горіння, які супроводжуються знищенням матеріальних цінностей і створюють небезпеку для життя людини.
Особливо шкідливі та небезпечні лісові пожежі, серед яких найчастіше трапляються низові (горить лісова підстилка і трав’яно-кущовий покрив).
Щорічно вигорають ліси на площах, що перевищують культурні вирубки.
Для боротьби з пожежами організовують систему пожежної охорони і протипожежної профілактики.
Епідемії – це масове розповсюдження інфекційних захворювань людини в будь-якій місцевості чи країні, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності.
Вивченням епідемій та шляхів боротьби з ними займається епідеміологія. Ми всі знаємо катастрофічні наслідки епідемій холери, чуми та тифу. В наш час найбільше жертв приносять епідемії грипу, СНІДу та серцево-судинні захворювання.
У зв’язку з цим хочеться згадати праці професора А.Л.Чижевського, який ще у 30-ті роки нашого століття заклав основи космічної біології. Він один із перших вказав і обґрунтував тісний зв’язок біосфери Землі із сонячною активністю. Він не тільки довів глибокий взаємозв’язок між періодами сонячної активності й періодами найтяжчих епідемій, але й розкрив механізм впливу електромагнітних хвиль на організм людини. Він також запропонував методи захисту людини від впливу цих хвиль. Чижевський помітив, що від короткохвильових електромагнітних випромінювань гинуть не сильні і здорові організми, а хворі. Майже миттєво гинуть люди з хворобами нервової системи і мозку, через 2-4 дні після викидів на Сонці гинуть хворі на серцево-судинні захворювання кровообіг, різко зростає кількість самогубств (афектні явища).
Для захисту хворих, на час викиду сонячної енергії треба розміщувати у спеціальних палатах, екранованих металевою обшивкою.
