Найбільші природні катастрофи та число їх жертв

Вид катастрофи	Опис та число потерпілих	Можливе число потерпілих при катастрофі такого ж масштабу в сучасних умовах
Річкові повені	У червні 1931 р. повінь на р. Хуан-хе в Китаї. Кількість жертв від 1 до 2 млн. осіб.	2 – 3 млн. осіб
Землетруси	24.01.1556 р. внаслідок сильного землетрусу в Китаї (провінція Шеньсі) загинуло 830 тис. осіб.	1,0 – 1,5 млн. осіб
Виверження вулканів	Виверження вулкана Етни в 1669 р. Було знищено містечко Катанія та інші заселені пункти. Загинуло 100 тис. осіб.	1 – 2 млн. осіб
Тайфуни	8 жовтня 1881 р. тайфун зруйнував порт Хайфон у В’єтнамі. Загинуло 300 тис. осіб.	0,5 – 1,0 млн. осіб
Цунамі	27 серпня 1883 р. цунамі, що виникло внаслідок виверження вулкану Кракатау, призвело до загибелі 36,4 тис. осіб.	100 – 200 тис. осіб
Зсуви	16 грудня 1920 р. у провінції Шансі в Китаї зсуви призвели до загибелі 200 тис. осіб	0,5 млн. осіб

Усі природні небезпеки характеризуються загальними закономірностями:

• кожному виду небезпек передують деякі специфічні ознаки;

• при всій несподіваності природної небезпеки її поява може бути передбачена;

• чим більша інтенсивність небезпечного явища, тим рідше воно трапляється;

• для кожного виду небезпек характерна певна просторова обумовленість;

Для попередження природних НС можуть бути використані пасивні та активні захисні заходи. Активний захист від природних небезпек передбачає будівництво інженерно-технічних споруд, інтервенцію до механізму явища, реконструкцію природних об'єктів тощо, пасивний — використання захисних споруд. У більшості випадків пасивні та активні методи захисту поєднуються.

У наш час стає все більш відчутним антропогенний вплив на стихійні явища. Цей вплив можна значно зменшити, якщо здійснювати різні види запобіжних заходів, в першу чергу раціональне використання лісів, розміщення нових підприємств, будівель і комунікацій при їх проектуванні з мінімальним впливом на довкілля і з урахуванням його місцевих особливостей.

Цікавим прикладом такого раціонального підходу є Софійський собор в Алма-Аті, побудований у 1904-1907 рр. Архітектор Зернов врахував сейсмічну активність регіону і використав для будівництва оптимальне поєднання дерева, заліза та бетону. Ця велична споруда витримала всі землетруси. Навіть при землетрусі у 10 балів 1911 року, коли поблизу собору утворилась глибока (у зріст людини) тріщина земної поверхні. Ця тріщина була спрямована на собор, але обминула його і пішла далі тим же напрямком. Стійкості собору сприяв правильно розрахований потужний фундамент з бутового каменю, обведений підземною галереєю для відбивання сейсмічних хвиль.

Що ж таке землетрус?

Землетрус – це підземні поштовхи і коливання земної поверхні, які виникають в результаті зміщень і розривів у земній корі або верхній частині мантії і передаються на великі відстані у вигляді пружних коливань. Інтенсивність землетрусів визначають сейсмічними балами (дванадцятибальна шкала) або величиною магнітуди (шкала Ріхтера). Відомі два головні сейсмічні пояси: Тихоокеанский, що охоплює кільцем береги Тихого океану, і Середземноморський, що простягається через південь Євразії від Піренейського півострова до Малайского архіпеласгу. Але тільки Антарктиду можна вважати вільною від землетрусів, хоча це одна з найбільших сейсмічних загадок (бо в Антарктиді є і молоді гори, і діючі вулкани).

Сильні підводні землетруси викликають сейсмічні хвилі на морі – цунамі, які особливо небезпечні для вузьких заток та бухт.

Силу землетрусу звичайно оцінюють по інтенсивності руйнацій на поверхні землі. По міжнародній шкалі МSК-64 вона оцінюється в балах

У деяких країнах оцінюється енергія землетрусу по 9-ти магнитудної шкалі Ч.Ріхтера.