Місто як джерело небезпеки

Як побудоване місто? Колись люди зібрались разом, щоб вижити. Це, як відомо, їм вдалося. На зміну пер­шим поселенням прийшли міста. Вони росли разом із людством і врешті стали найпоширенішим місцем проживання.

Нині мешканці розвинутих країн світу в основному міські жителі. Однак разом із зручністю вони створили і чимало труднощів для себе. Як пише у своїй книзі "Виживання в місті" відомий мандрівник Я. Палкевич: "часто перебування в місті більш небезпечне, аніж у диких безлюдних місцях. Місто — скупчення контрастів. Поряд із цивілізованим життям можуть існувати і напівварварські явища". Тож як поводитись у цих "кам'яних джунглях"?

У відповідь на це запитання Я. Палкевич радить:

• по-перше, передбачити небезпеку;

• по-друге, по можливості уникнути її;

• по-третє, якщо необхідно — діяти.

Однак, як і кожна формула, ця формула самозахи­сту може доповнюватися кожен раз новою конкретною ситуацією — як математична формула доповнюється конкретними цифрами. Небезпечні випадки завжди неповторні, вони немов випробовують людину — чи діятиме вона правильно?

Отже, щоб у кожному конкретному випадку діяти правильно, треба знати, яка небезпека підстерігає і чому вона виникає.

Вулиці. Один з найнебезпечніших об'єктів сучас­ного міста, де людину можуть очікувати різноманітні неприємності. Кожен рік в Україні гине під колесами автомашин понад ЗО тисяч осіб. Майже в усіх випадках це відбувається через неуважність і порушення "Правил дорожнього руху".

Тому, добре знаючи дорогу від дому до місця праці, потрібно зважати на місця, що потребують підвищеної уваги. Наприклад, перехід через вулицю, небезпечні перехрестя, вузькі вулиці та ін.

Велике скупчення людей. У невеликих поселеннях (селах) усі мешканці знають одне одного. Тут злочинцю не сховатися, його рано чи пізно знайдуть. А ось у місті у злочинця більше можливостей сховатися. Крім того, у місті існує ще такий чинник, як відчуженість людей одне від одного. Незнайома людина тут — це чужий. У місті, де багато людей і всі кудись поспішають, важче отримати допомогу, аніж у селі.

Мешканці міста стають джерелом небезпеки один для одного в екстремальних умовах (наприклад, при ви­никненні пожежі у приміщеннях магазину, кінотеатру тощо). Найнадійніший засіб захисту в таких обстави­нах — не втрачати здорового глузду і знати, де є безпечні виходи з приміщення. Бути уважним у незнайомому місці — варто взяти за правило.

Як поводити себе в натовпі, щоб не постраждати

Натовп — це особливий біологічний організм. Він діє за своїми законами і не завжди зважає на інтереси ок­ремих осіб, у тому числі не зважає і на чиєсь життя.

Досвід свідчить, що досить часто натовп стає небез­печнішим від стихійного лиха або аварії, які його ство­рили.

Почуття страху, що охоплює групу людей, миттєво передається іншим і переростає у некерований процес — паніку. У людей різко підвищується емоційність сприйняття того, що діється навкруги, знижується від­повідальність за свої вчинки. Людина не може розумно оцінити свою поведінку й обставини, що склалися. У такій атмосфері досить лише одній людині вислови­ти, виявити бажання втекти з небезпечного району, як людська маса починає сліпо копіювати її дії. Тому люди найчастіше гинуть не від самої небезпеки, а від страху і паніки, що виникають у натовпі. Про це треба завжди пам'ятати і передбачати можливу небезпеку.

Історія пам'ятає чимало прикладів, коли масове скупчення людей призводить до масових жертв. Так, наприклад, у 2005 році в Індії більш ніж 300 осіб загинуло і понад 400 осіб отримали поранення у тисняві під час релігійно­го свята в індуїстському храмі Мандар Деві. У цьому ж році в Багдаді під час ходи паломників мостом сталася тиснява, в якій загинуло понад 1000 осіб.

Поведінка людини у натовпі під час масових заходів

1. Щоб не загинути у натовпі, краще правило — не потрапляти в нього або обминути його. Якщо це не можливо, в жодному випадку не рухатись проти натовпу.

2. Пам'ятайте, що найнебезпечніше — бути затиснутим і затоптаним у тисняві.

3. Люди у паніці не помічають тих, хто перебуває по­руч. Кожен думає про особистий порятунок. Люди пориваються вперед, до виходу. Найбільша тиснява буває в дверях, перед сценою, біля арени тощо.

4. Тому, входячи в будь-яке приміщення, треба звер­тати увагу на запасні та аварійні виходи, і знати, як до них добратися.

Не наближатися до вітрин, стін, скляних дверей, до яких можуть притиснути і таким чином трав­мувати. Якщо натовп захопив — не чинити йому опір.

5. Потрібно глибоко вдихнути, зігнути руки у ліктях, підняти їх, щоб захистити грудну кліт­ку. Не можна тримати руки у кишенях, чіпляти­ся за щось руками — їх можуть зламати. Якщо є можливість, потрібно застебнути одяг. Високі підбори можуть коштувати життя, так само, які розв'язаний шнурок. Потрібно викинути сумку, парасольку тощо. Якщо щось впало, ні в якому разі не можна намагатися підняти — життя до­рожче.

6. Головне завдання в натовпі — не впасти. Якщо вас усе ж збили з ніг і ви впали на землю, необхідно спробувати звернутися клубком і захистити го­лову руками, прикриваючи потилицю. При будь-якій можливості треба спробувати встати на ноги.

7. З метою запобігання небезпечним ситуаціям під час проведення масових заходів рекомендується створення так званих груп порятунку. Основне їхнє завдання — своєчасне й оперативне реагу­вання на раптові запити присутніх і недопущення панічних настроїв.