Що робити, якщо стресу уникнути все ж таки не вдалося

Повільно порахуйте до десяти і зробіть глибокі вди­хи; вийдіть із приміщення й усамітніться, змочіть чоло, скроні, руки, не поспішаючи огляніться, і повільно випийте склянку води.

Спокійно дихайте: робіть вдих, видих і затримайте його послідовно на кожен четвертий вдих, потім — на шостий, випийте таблетку аспірину або покладіть під язик валідол.

Прийміть гарячу ванну або хоч опустіть ноги в гарячу воду по щиколотки на декілька хвилин.

Випийте валеріану, відвар трави пустирника, краплі Зеленіна або склянку теплого настою перцевої м'яти (чайна ложка на склянку окропу).

Зробіть зарядку, наприклад, підтягніться (цього не мож­на робити людям із хворим серцем, тим, хто переїв або вживав спиртні напої).

Дослідження показують, що в багатьох випадках при­чиною стресу, тяжких захворювань, нещасних випадків і аварій стає так званий мобінг.

Мобінг (англ. to mob — нападати, гнобити, знущати­ся) — ситуація, коли в трудовому колективі одна або кілька осіб ставляться вороже до певної особи і здійс­нюють такі дії часто або впродовж тривалого часу (мі­сяці, роки). Мобінг відрізняється від інших конфліктів тим, що тут відсутня рівність сил — сильніша група переслідує слабшого. Це може бути керівник, який переслідує підлеглого, або група працівників переслідує одного. Засоби знущання можуть бути такими: образи, поширення пліток, приниження, лихослів'я тощо. Мобінг може здійснюватися на різних щаблях суспільства, у різних середовищах трудових колективів. Зазвичай такі дії провадяться приховано від оточуючих, без присутності свідків. Усім втлумачується, що жертва сама створює проблеми або що з її психічним здоров'ям не все гаразд. Мобінг є цільовою дією щодо усунення цієї особи, при цьому не всі учасники можуть бути свідомими того, що діється. Що більше жертва потер­пає, то більше заохочує переслідувачів до подальшого знущання.

Мобінг особливо поширений у військових частинах. Загальновідомі випадки, коли в армію йдуть здорові хлопці, а повертаються інвалідами на милицях; і не з причин бойових поранень. Командири, які допускають мобінг (дідовщину) в своїх частинах, порушують служ­бові обов'язки. Вони не здатні навести лад і дисципліну в підлеглих частинах, а значить, не відповідають посаді, яку обіймають. Те ж стосується керівників навчальних закладів, трудових та інших колективів. Мобінг — це суспільна небезпека, і його не повинно бути у цивілі­зованому світі.

Стійкість організму до різноманітних стресових ста­нів є дуже індивідуальною. Деякі люди без усіляких наслідків переносять надзвичайно складні екстремальні ситуації, ніколи не непритомніють, не втрачають сили волі, психологічної рівноваги. Інші вже при незначних екстремальних ситуаціях втрачають витримку і віру в себе. Від чого це залежить?

По-перше, індивідуальна чутливість до екстремаль­них ситуацій зумовлена типом вищої нервової системи людини, що проявляється в її характері і темпераменті.

Характер — сукупність стійких і психічних власти­востей людини, її особистих рис, що виявляються в поведінці й діяльності. Риси характеру дають змогу деякою мірою передбачити поведінку людини в небезпечних ситуаціях.

Темперамент — вроджена сукупність психічних осо­бливостей, з яких складається особистість людини й які виявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності.

Існує чотири типи темпераментів: холерик, сангвінік, флегматик, меланхолік.

У табл. 2.5. подано властивості нервово-психічних процесів для різних типів темпераментів:

Таблиця 2.5. Властивості нервово-психічних процесів

Типи темпераментів	Властивості нервово-психічних процесів
Холерик	Сильний, неврівноважений
Сангвінік	Сильний, урівноважений, рухомий
Флегматик	Сильний, урівноважений, інертний
Меланхолік	Слабкий, інертний, пасивний

По-друге, вмінням володіти собою, керувати емоціями, психоемоційним напруженням. Це означає постійно кон­тролювати свої дії, вчинки, залишатися врівноваженим навіть у найбільш напружених ситуаціях. З огляду на це всіх людей можна умовно поділити на три категорії:

I категорія — люди, що прагнуть до мети, переборюють труднощі. Таких людей — 10—12 %. В екстремальних ситуаціях ця категорія людей, як правило, поведеться адекватно.

II категорія — люди, які, зазвичай, добре виконують свою роботу, але лише під керівництвом лідера (60 %). В умовах екстремальних ситуацій, якщо лідер втраче­ний, у них можуть виникнути психічні та фізіологічні розлади, що знижує ефективність їх дій.

III категорія — люди, які не ставлять перед собою мети і в житті, так би мовити, "пливуть за течією" (23 %). В екстремальних ситуаціях піддаються паніці, діють неадекватно.

Щоб загартувати психічний стан, людині потрібно фізично працювати, займатись спортом, гуляти на сві­жому повітрі тощо.

Варто зазначити, що існують різноманітні психоло­гічні засоби зняття нервового напруження (медитація): психотерапія, психопрофілактика, психогігієна.

Психотерапія — це терапевтичне використання гіпно­зу, коли він є лікувальним і не піддає хворого жодному ризику. Психотерапію можна використовувати при невротичних розладах, які сталися внаслідок надзви­чайних ситуацій, для послаблення страху і тривоги.

Психопрофілактика — аутогенне психом'язове тре­нування, яке має на меті навчити людину свідомо ко­ригувати деякі процеси в організмі, які дають змогу захистити психіку людини від шкідливих дій і "налаш­тувати" її на переборення труднощів та стресових ста­нів. Його можна застосовувати для відновлення сил перед робочим днем, у перервах, а також після робо­чого дня.

Щоб зняти почуття тривоги, страху є певні тести, формули. Для більш швидкого відновлення сил після втоми рекомендується використовувати самонавіюваний сон, тобто навчитися вводити себе на певний час у сон і самостійно виходити з нього бадьорим. Тривалість навіюваного сну 20—40 хв.

Психогігієна — це мистецтво взаємостосунків між людьми, духовна гармонія людини і природи, комфорт­ні умови побуту, різні види відпочинку.

Найважливішим для людини є її фізичний стан здоров'я, який залежить як від біологічних чинників

(спадковості), так і від складного комплексу соціальних, економічних, гігієнічних, кліматогеографічних та ін­ших умов навколишнього середовища.

Під впливом несприятливих чинників рівень фізич­ного стану здоров'я знижується, а поліпшення умов сприяє його підвищенню.

Це Основним критерієм фізичного здоров'я варто вважати енергопотен- цікаво ціал біосистеми, оскільки життєдіяльність будь-якого живого знати організму залежить від акумуляції і мобілізації енергії для забезпечення

фізич­нихфункцій. Отже, стан фізичного розвит­ку людини характеризу-

ється його антропо­метричними даними: ростом, масою та ін. Ріст — це процес збільшення кількості та розмірів клітин і тканин організму. Ріст людини, як правило, завершується до 23 ро­ків. Найпростіший метод визначення опти­мальної маси тіла полягає в тому, що іде­альна маса в кг дорівнює зросту в см мінус 100; інші дані: форма грудної клітки, муску­латура.

Здоров'я людини, опірність її організму до несприят­ливих умов навколишнього середовища, працездатність значною мірою залежать від харчування. Правильне і раціональне харчування є важливим чинником забез­печення життєдіяльності людини, росту та розвитку організму, запобігання та лікування хвороб, у тому числі й тих, які сталися внаслідок надзвичайних си­туацій, неправильне харчування — причина багатьох хвороб.

Особливу увагу варто приділяти вітамінізованому ра­ціону харчування, яке сприяє опірності імунної системи організму людини до різного роду захворювань.

Вітаміни (від лат. vitа — життя) — біологічно актив­ні органічні сполуки, життєво необхідні для організму людини.

Незважаючи на те, що роль вітамінів у життєдіяль­ності організму є надзвичайно важливою, їхня кількісна потреба дуже мала — здоровій людині достатньо всього декількох сот міліграмів різних вітамінів на добу.

Вітаміни беруть участь у процесах засвоєння всіх поживних речовин, росту та регенерації клітин та тканин. їх недостатня кількість призводить до такого захворювання, як авітаміноз. Характерними ознаками останнього є загальне нездужання, низький опір імуні­тету інфекційним захворюванням тощо.

Для запобігання та лікування авітамінозу у першу чергу призначаються насичена відповідними вітамінами дієта та вітамінні препарати.

У наш час ученими вже вивчено десятки вітамінів. Вони позначаються великими літерами латинського алфавіту.

Вітамін А знаходиться в продуктах харчування тваринного походження. Зокрема, велику кількість цього вітаміну містить печінка деяких морських риб і тварин, вершкове масло, яєчний жовток, молоко (особ­ливо влітку).

Деякі рослини містять каротин, який в організмі людини перетворюється у вітамін А. Джерелом каро­тину є овочі та зелень, меншою мірою плоди та ягоди. Недостатність вітаміну А в організмі призводить до хвороби, що відома під назвою "куряча сліпота".

Вітамін В₁ служить для обміну речовин і забезпечує діяльність нервової системи. Його нестача викликає по­рушення серцево-судинної та імунної систем. У великій кількості знаходиться в зернових і бобових культурах, внутрішніх органах тварин (печінка, серце, нирки). До­бова потреба — 2—3 мг.

Вітамін В₂ (рибофлавін) — його джерелом є вну­трішні органи тварин, м'ясо-молочні продукти. Нестача вітаміну призводить до захворювань очей, шкіри, роз­ладів центральної нервової системи і порушення обміну речовин.

Вітамін С (аскорбінова кислота) — широко розпов­сюджений у природі, особливо його багато у рослинах, а також у сирих овочах, плодах і ягодах. При термальній обробці втрачається до 50 % вітаміну С. Надходження вітаміну С повинно бути безперервним. Добова доза, як правило, становить 75—100 мг. При нестачі вітаміну С виникає цинга.

Вітамін D — найбільший вміст цього вітаміну є у пе­чінці риб, великої рогатої худоби, в яєчному жовтку, вершковому маслі, сметані, молоці. В організмі людини вітамін D утворюється під впливом сонячних променів або кварцової лампи. Він сприяє накопиченню в організмі фосфору та кальцію. При недостатній кількості вітаміну D є загроза захворіти на рахіт.

Вітамін РР (нікотинова кислота) — міститься ве­ликою мірою в м'ясі, печінці, нирках, серці великої рогатої худоби, яєчному жовтку, крабах, креветках, пшениці, гречці, неочищеному рисі, грибах. Недостатня кількість нікотинової кислоти в організмі може спри­чинити серйозні захворювання.

Це Для забезпечення нормального функціонування організму людини впро- цікаво довж доби до рослій людині потрібно до 85 г білків (з них 48 г білків

знати тваринного походження), 100-104 г жирів (у тому числі 30 г рослинної олії),

і приблизно 380 г вуглеводів. Загальна енерге­тична цінність харчового раціону повинна становити: для професій, не пов'язаних з фі­зичною працею — 13 474 КДж, для професій, пов'язаних із важкою працею — 19 942 КДж.

Важливим чинником фізичного здоров'я є загарту­вання організму.

Загартування — це підвищення стійкості організму до несприятливих умов деяких чинників навколишньо­го середовища (наприклад, низької і високої темпера­тур) шляхом систематичного дозованого впливу цих чинників на організм.

В основі загартування лежить властивість організму людини пристосовуватись до зміни умов навколишнього середовища, адаптуватись.

Оскільки переохолодження організму є причиною виникнення респіраторних вірусних захворювань, загартування холодом — найважливіше. В організмі, стійкому до низьких температур, тепло утворюється інтенсивніше, що сприяє інтенсивнішому кровообігу і зменшує можливість виникнення інфекційних захво­рювань та обморожень.

Методів загартування багато: від обливання холод­ною водою з відра і до загортання в мокре простирадло і теплу ковдру. Але починати взимку моржувати ні з того ні з сього категорично забороняється. Може вийти з ладу терморегуляторна система. Виняток становлять банні процедури — після них цілком доречним є контрастний душ. Він сприяє щільному насиченню тканин киснем, а, крім того, викиду гормону радості — ендорфіну. Звід­си й задоволення від лазні. А розпочати загартування доцільно з обтирання мокрим жорстким рушником, миття ніг у холодній воді перед сном.

У своїй знаменитій "Дєтці" П. Іванов, один із заснов­ників загартування організму холодом, дає конкретні поради, як зміцнити свій дух та своє здоров'я.

1. Двічі на день купайся у холодній природній воді, щоб тобі було добре.

2. Перед купанням або після нього, а якщо це мож­ливо, то й водночас із ним, вийди на природу, стань босоніж на землю, а взимку на сніг хоча б на 1—2 хв. Вдихни ротом кілька разів повітря і подумки попроси собі та побажай усім людям здоров'я.

3. Не вживай алкоголю і не кури.

4. Намагайся хоча б раз на тиждень повністю обхо­дитись без їжі і води з п'ятниці (з 18—20 год) до неділі (до 12 год). Це твої заслуги і спокій. Якщо тобі важко, то тримайся хоча б добу.

5. О 12-й годині дня в неділю вийди на природу бо­соніж і кілька разів подихай і подумай, як на­писано вище. Це свято твого тіла. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається.

6. Люби навколишню природу. Не плюй довкола і не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього: це твоє здоров'я.

7. Вітайся з усіма скрізь і всюди, особливо з літніми людьми. Хочеш мати у собі здоров'я — вітайся з усіма.

8. Допомагай людям, чим можеш, особливо бідно­му, хворому, скривдженому, нужденному. Роби це з радістю.

9. Подолай у собі жадібність, лінощі, самовдоволен­ня, користолюбство, страх, лицемірство, гордість. Вір людям і люби їх. Не говори про них неспра­ведливо і не бери близько до серця недобрих думок про них.

10. Звільни свою голову від думок про хвороби, не­мочі, смерть. Це твоя перемога.

11. Думку не відокремлюй від справи. Прочитав — добре, а найголовніше — РОБИ!

Розповідай і передавай досвід цієї справи, але не хвались і не звеличуйся в цьому. Будь скромним".

Інші засоби зміцнення здоров'я — ранкова гігієнічна гімнастика, перебування на природі — в лісі, парку, біля моря, у горах.

Екстремальні ситуації криміногенного характеру і способи їх уникнення

Боротьба зі злочинністю органічно входить до за­гальної системи соціальної діяльності нашої держави, спрямованої на вдосконалення способу життя україн­ського народу та його безпеку. В умовах економічної кризи, нерівномірності суспільного розвитку, значних недоліків у законодавстві та інших негативних чинни­ків усе більше з'являється осіб, які схильні до скоєння злочинів.

Щодо причин зростання злочинності, то вони зага­лом випливають:

• по-перше, з економічної кризи у країні і, як наслі­док, різкого спаду рівня життя, що спонукає певну частину населення, особливо молодь, поліпшити рівень особистого життя будь-якою ціною;

• по-друге, з недосконалості законодавчої і пра­вової бази, що дає можливість окремим особам використовувати незаконні шляхи для власного збагачення (тіньова економіка та ін.);

• по-третє, із зовнішнього чинника, який полягає в тому, що сучасне покоління через історичні об­ставини не має високого рівня національної куль­тури і християнських цінностей, які виховують людей на засадах заповідей Божих;

• по-четверте, з негативного впливу на свідомість окремих людей масової культури Заходу: перегляд кінофільмів, відеозаписів, що пропагують насиль­ство, розбій, секс.

В умовах криміногенної ситуації, що склалася в на­шій країні, питання особистої безпеки хвилює кожного громадянина, адже кожен може стати жертвою злочи­ну. Дійовим засобом проти посягань на особистість є самозахист.

Самозахист — це законні дії громадян за умови, що при цьому дотримуються певні вимоги, основною з яких є глибоке розуміння таких важливих положень у кримі­нальному праві, як необхідна оборона. Під необхідною обороною розуміють правомірний захист від суспільно небезпечних посягань на інтереси держави, суспільні чи особисті інтереси шляхом заподіяння шкоди тому, хто посягає. Суть особистої оборони полягає в її мо­ральному змісті та соціальній спрямованості. Тобто не­обхідною визнається оборона лише тоді, коли вона була направлена на відбиття суспільно небезпечного нападу, на захист прав та інтересів людини, яка обороняється від загрози заподіяння шкоди. Закон встановлює, що особа, яка заподіяла в момент необхідної оборони шкоду нападаючому, не відповідає за це, оскільки її дії присікають чи запобігають нападу. Правом на самозахист може користуватися кожна людина. Законодавством України передбачено, що при захисті особистих інтересів мож­ливе заподіяння шкоди тому, хто на них посягає.

Щоб захиститись, необхідна як фізична, так і психо­логічна готовність до екстремальної ситуації. Це значно підвищить шанси дати відсіч зловмисникові. Бажано, та й в інтересах кожної особи чоловічої і жіночої статі, оволодіти хоча б елементарними прийомами самбо, бок­су чи інших аналогічних видів спорту. Для цього існує достатньо різних спортивних секцій, гуртків, де можна за короткий час навчитися навичкам самозахисту. Добре б мати при собі газову зброю, придбану в установленому порядку. У жодному разі не рекомендується озброюва­тись холодною зброєю, бо лише її зберігання — це вже порушення правових норм.

Треба зауважити, що у життєвих ситуаціях криміно­генного характеру є деякі правила щодо використання необхідної оборони, які треба знати і враховувати перед тим, як прийняти рішення про самозахист.

У відповідній літературі зазначено, що такими пра­вилами, зокрема, є:

• суспільна небезпека посягання (нападу) і його дієвість;

• можливість захисту державних, громадянських, особистих (своїх власних та інших осіб) інтере­сів;

• заподіяння шкоди тільки нападаючому;

• захист не повинен перевищувати меж необхід­ності.

Іншими словами, щоб оборона вважалась право­мірною дією, потрібно, щоб усіх цих правил було до­тримано.