- •1. Загальна характеристика підприємства
- •1.1 .Організаційно - економічна характеристика тов «баско»
- •1.2 Характеристика трудових ресурсів тов «баско»
- •1.3 Характеристика фінансового стані підприємства
- •2.Шляхи підвищення рівня виробничого потенціалу промислового підприємства tоb «баско»
- •2.1 Організація управління тов «баско»
- •З. Висновки та рекомендації по вдосконаленню системи управління персоналом
- •Висновок
- •Список використаних джерел
2.Шляхи підвищення рівня виробничого потенціалу промислового підприємства tоb «баско»
2.1 Організація управління тов «баско»
Виробничий потенціал підприємства (ППП) - взаємини, які виникають на мікрорівні між працівниками самого підприємства з приводу отримання якомога більшої виробничого результату, що може бути отримано при найдійовіших використанні виробничих ресурсів, за наявного рівні техніки і технологій, передових формах організації виробництва, незалежно стану довкілля. Суперечливий характер них відносин визначається внутрішнім середовищем самого підприємства, а виробничий потенціал підприємства залежить від пошуку компромісу та реалізації внутрішніх джерел саморозвитку.
До виробничих ресурсів , що характеризує ППП, ставляться: кошти, матеріальні і працю підприємства.
Інакше кажучи, виробничий потенціал підприємства — це потенційні обсяги виробництва продукції, потенційні можливості основних засобів, професійних кадрів використання сировини й матеріалів. На підвищення виробничого потенціалу промислового підприємства необхідно підвищувати ефективність використання виробничих ресурсів, характеризуючих виробничий потенціал.
Важко переоцінити народногосподарське значення ефективне використання основних фондів. Виконання цього завдання означає збільшити виробництво необхідної суспільству продукції, підвищення віддачі створеного виробничого потенціалу повніше задоволення потреб населення, поліпшення балансу обладнання країні, зниження продукції, зростання рентабельності виробництва, накопичень підприємства. Більше повне використання основних фондів наводить також до зменшення потреб у введення нових виробничих потужностей за зміни обсягу виробництва, отже, на краще використання прибутку підприємства збільшення частки відрахувань від прибутку на фонд споживання, напрямку більшу частину фонду накопичення на механізацію і автоматизацію технологічних процесів тощо.).
Можна відокремити такі основні шляхи підвищення як ефективність використання основних фондів: технічні, організаційні, економічні.
До технічних шляхів відносяться реконструкція будинків та споруд, модернізація машин і устаткування, підвищення якості їх технічної експлуатації, зростання кваліфікації персоналу. Але тут розглядається втрачена вигода від невчасної заміни технічних засобів чи придбання застарілих моделей устаткування.
Організаційний напрям включає: по-перше, чітке диспетчерство виробництва, виявлення незагруженного устаткування й приміщень, реалізацію зайвих основних фондів, розширення обсягу виробництва на наявних виробничих потужностях і площах; по-друге, застосування сучасної оргтехніки, що дозволяє вести облік руху продукції і на всіх інвентарних одиниць основних фондів у реальному режимі часу.
Економічні шляхи реалізуються через стимулювання суб’єктів господарювання та персоналу. Основні :
- здавання у найм тимчасово незагруженного устаткування, консервація основних фондів, які у середньостроковому періоді ні використані чи реалізовані;
- продаж майна; матеріальне заохочення персоналу, хто шукав високої продуктивності технічних засобів. Особливе його місце займає зниження залишкової вартості основних фондів, що є об’єктом оподаткування нерухомість чи майно. Заходи екстенсивного напрямку підвищення ефективність використання основних засобів пов’язані з допомогою додаткових виробничих ресурсів. До них підносять:
- технічне переозброєння і реконструкцію виробництва, дозволяють скоротити трудомісткість продукції;
- комплексну механізацію і автоматизацію виробництва, виключають втрати робочого дня устаткування;
- раціональну спеціалізацію і кооперування цехів і земельних ділянок, щоб забезпечити повне завантаження устаткування, скорочення маршруту руху деталей, міжопераційне очікування деталей;
- модернізацію устаткування;
- на підвищення кваліфікації робочих;
- створення сприятливих екологічних умов (температура, чистота повітря, відсутність протягів, нормативний рівень вологості) до роботи точного устаткування, мікропроцесорної техніки, верстатів з ЧПУ, комп’ютерів, запобігання їхнього капіталу від передчасних поломок, дотримання режимів роботи.
Хотів би окремо виділити модернізацію устаткування. Вона може проходить за кількома напрямками:
-вдосконалення конструкції діючих машин, що б їх режимні характеристики і технічні можливості;
-механізація і автоматизація верстатів і європейських механізмів, дозволяють продуктивність устаткування;
-переклад устаткування програмне управління.
Модернізація устаткування економічно вельми ефективна, тоді як в результаті цієї війни проведення зростає обсяг виробництва, збільшується продуктивності праці та зниження собівартості продукції. У цьому необхідно, щоб рентабельність виробництва підвищувалася. Останнє можна досягнути, якщо відносний приріст прибутку буде більше, ніж зростання вартості виробничих фондів внаслідок витрат за модернізацію.
Заходи інтенсивного напрями не вимагають додаткового залучення ресурсів. До них відносять:
- своєчасне введення на дію основних засобів;
- вдосконалення технологічної структури устаткування;
- підвищення коефіцієнта змінності його роботи;
- раціональну організацію праці робочих;
- багатостанкове обслуговування, суміщення професій;
- своєчасне профілактичне обслуговування може й якісний ремонт основних засобів виробництва;
- стимулювання робочих за збільшення міжремонтного періоду роботи устаткування.
Результатом кращого використання основних фондів є, передусім, збільшення обсягу виробництва. Тому узагальнюючий показник ефективності основних фондів має споруджуватися на принципі порівняння виробничої продукції з всієї сукупністю застосованих у її виробництві основних фондів. Це буде показник випуску продукції, що припадає на 1 карбованець вартості основних фондів;
- фондовіддача.
Шляхи зростання фондовіддачі:
- підвищення продуктивності обладнання результаті технічного переоснащення та реконструкції діючих та забезпечення будівництва підприємств;
- підвищення коефіцієнта змінності роботи устаткування;
- поліпшення використання часу й потужностей;
- прискорення освоєння нововведених потужностей;
- зниження в ціні одиниці потужності нововведених, реконструйованих і переозброюваних підприємств;
- заміна ручної праці машинним.
Істотним напрямом підвищення ефективне використання основних фондів є вдосконалення їх структури. Оскільки збільшення випуску продукції досягається лише у провідних цехах, ті важливо підвищуватиме їхній частку у загальної вартості основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондоємності продукції, оскільки безпосереднього збільшення випуску продукції у своїй немає. Але без пропорційного розвитку допоміжного виробництва основні цеху що неспроможні функціонувати з повним віддачею. Тому пошук оптимальної виробничої структури основних фондів для підприємства — найважливіше напрям поліпшення використання.
У комплексі заходів ТОВ «БАСКО», що сприяють поліпшенню використання основних засобів виробництва, важливе значення має державний податок у нерухомість, сплачуваний підприємствами з власного прибутку. Повніше завантаження устаткування, ліквідація непотрібних основних засобів виробництва сприяє збільшення прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства.
У разі ринкової економіки однією з найважливіших завдань підприємства стає економія матеріальних ресурсів, оскільки саме матеріальні витрати становлять більшу частину витрат виробництва, яких безпосередньо залежить величина прибутку. А прибуток у умовах ринкової економіки - основне джерело життєзабезпечення підприємства.
