Інструменти аналізу міжнародної торгівлі

До інструментів аналізу міжнародної торгівлі можна віднести систему показників, які характеризують її розвиток у динаміці для міжнародного зіставлення, а також еластичність експорту й імпорту та тип економічного росту. Основні показники розвитку міжнародної торгівлі можна систематизувати за такими ознаками:

І. Основні показники міжнародної торгівлі

Показники обсягу міжнародної торгівлі: експорт, імпорт, зовнішньоторговельний обіг, генеральна торгівлі, спеціальна торгівля та фізичний обсяг міжнародної торгівлі.

1.1. Зовнішньоторговельний обіг – сума вартісних обсягів експорту та імпорту країни за певний період часу (місяць, квартал, рік).

ЗТО = Е + І,

1.2. Генеральна торгівля – сума експорту й імпорту та вартості транзитних товарів.

1.3. Спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї.

СТ = ЗТО – реекспорт – реімпорт,

1.4. Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі – це величина експорту або імпорту товарів в незмінних цінах одного періоду для отримання інформації відносно руху товарної маси без впливу коливання цін.

Іфо = Qo * P / Qb * P,

де Іфо – фізичний обсяг зовнішньої торгівлі;

Qo – кількість товару у звітному періоді;

Qb – кількість товару у базисному періоді;

Р – ціна товару.

Іі. Показники результативності міжнародної торгівлі

Показники результативності містять сальдо зовнішньоторговельного балансу, коефіцієнт імпортної залежності, індекс чистої торгівлі та індекс «умовної торгівлі».

2.1. Сальдо зовнішньоторговельного балансу – різниця між грошовими надходженнями (експортом) та витратами (імпортом).

Стб = Е – І,

де Стб – сальдо зовнішньоторговельного балансу;

Е – експорт товарів і послуг;

І – імпорт товарів і послуг.

2.2. Сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни.

2.3. Сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує.

2.4. Сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс.

2.5. Сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій.

2.2. Коефіцієнт імпортної залежності – відношення обсягів імпорту товару до обсягів його споживання у країні.

Кім.з. = Vім.т. / Qсп.т.,

де Кім.з. – коефіцієнт імпортної залежності;

Vім.т. – обсяг імпорту певного товару у країні;

Qсп.т. – обсяг споживання даного товару (реальна ємність ринку певного товару в країні).

Обсяг споживання розраховується як:

Qbn = B + I – E,

де В – обсяг виробництва певного товару;

І – обсяг імпорту певного товару у країну;

Е – обсяг експорту певного товару з країни.

Коефіцієнт коливається від 0 до 1. Чим менше значення, тим краї­на більш незалежна від імпорту і забезпечує себе цим товаром само­стійно; чим більшим є значення, тим країна більш залежна від імпор­ту. Застосовується при виборі цільового закордонного ринку.

2.3. Індекс чистої торгівлі – показує по кожному з товарів рівень перевищення експорту над імпортом (при позитивному значенні індексу) або рівень перевищення імпорту над експортом (при нега­тивному значенні).

Іч.т. = (Е – І) / (Е + І),

Коливається від –1 до +1. Якщо показник ближчий до –1, тоді то­вар тільки ввозиться, що негативно характеризує торгівлю країни. Якщо ближче до +1, тоді товар тільки вивозиться, що позитивно харак­теризує торгівлю країни.

2.4. Індекс «умови торгівлі» – це співвідношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу.

Співвідношення цін може виражатися через співвідношення ек­спортних та імпортних цін на нього або через співвідношення індек­су експортних та імпортних цін у цілому.

Іу.т. = Іек.ц. / Іім.ц.,

де Іек.ц. – індекс експортних цін, тобто співвідношення експортних цін звітного періоду до експортних цін базисного періоду;

Іім.ц. – індекс імпортних цін, тобто співвідношення імпортних цін звітного періоду до імпортних цін базисного періоду.

«Умови торгівлі» відображають співвідношення взаємного попи­ту та взаємної пропозиції на експорт і на імпорт кожної країни. Вони розраховуються на базі співвідношення індексу експортних та імпор­тних цін кожної країни, та є найважливішим орієнтиром для їхньої зовнішньоторговельної політики у цілому.

Умови торгівлі публікуються у щомісячному виданні МВФ (Міжнародного Валютного Фонду) «International Finance Statistics» у порівняльній для всіх країн формі. Зростаючий індекс «умов торгівлі» показує, що при зростанні сукупної ціни експорту країни порівняно з сукупною ціною імпорту на кожну одиницю товару, що експор­тується, стає можливим придбати все більше імпортних товарів. Оскільки більший обсяг імпорту стає можливим замість попередньої кількості експорту, добробут країни зростає. І навпаки, падаючий індекс «умов торгівлі» показує, що при зростанні сукупної ціни імпор­ту країни порівняно з сукупною ціною експорту на кожну одиницю товару, що експортується, стає можливим придбати все менше імпор­тних товарів. Добробут країни падає.

Умови торгівлі як економічний показник може приймати такі ос­новні форми:

1) товарні або бартерні «умови торгівлі» – співвідношення екс­портних та імпортних цін певного товару або індексу експортних та імпортних цін у цілому;

2) доходні «умови торгівлі» – індекс, що показує потенціал краї­ни імпортувати товари за рахунок виторгу від експорту. Він розра­ховується як товарні «умови торгівлі» помножені на кількісний індекс експорту. Його зростання показує, що із зростанням доходів від ек­спорту імпортний потенціал збільшується;

3) факторні «умови торгівлі» – індекс, який пов’язує імпортні ціни з продуктивністю одного або декількох факторів виробництва, та показує, яку кількість імпорту може бути отримано на одиницю зростання продуктивності в експортних галузях. Він розраховується як товарні «умови торгівлі» помножені на індекс продуктивності ек­спортних галузей.