Для типу характерні такі риси організації:

1. Тіло тонке, циліндричне, витягнуте у довжину і загострене на кінцях. На поперечному зрізі воно кругле (що дало назву типу).

2. Тіло має шар повздовжніх м’язових волокон, завдяки скороченням яких тіло може змієподібно згинатися.

3. Порожнина тіла, заповнена рідиною, що знаходиться під більшим, ніж атмосферний, тиском. Порожнинна рідина надає тілу пружність і завдяки цьому виконує роль гідроскелета.

4. Вперше в тваринному світі травна система представлена травною трубкою, яка поділена на три відділи – передню, середню і задню кишки.

5. Нервова система представлена кільцевим навкологлотковим вузлом та від нього відходять кілька нервових стовбурів, що з’єднані між собою нервовими перемичками. Є органи смаку, дотику, а у вільноживучих форм є світлочутливі вічка.

6. Круглі черви – роздільностатеві тварини, що розмножуються тільки статевим способом. У аскариди самці і самки зовні відрізняються (статевий диморфізм). Запліднення внутрішнє, а розвиток зазвичай проходить з неповним перетворенням (зі стадією личинки).

• Серед круглих червів є дуже дрібні форми і, навпаки, гіган­ти для цієї групи тварин. Наприклад, самка кінської аскариди досягає 37 см у довжину, ришта – 120 см, а паразит кашалота – понад 8 м.

Аскарида людська

• П аразитичні круглі черви дуже плодючі. Кожна самка аска­риди за добу виділяє приблизно 200 яєць. Вони є дуже небезпечними паразитами людини. Аскарида отруює організм токсичними продуктами обміну та, проникаючи в різні органи та порожнини, механічно пошкоджує їх, викликаючи закупорку кишечника.

Тип КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ

До цього типу червів відносять близько 8 тис. ви­дів. Тип кільчасті черви має вищий рівень розвитку, ніж круглі черви. Більшість мають розміри від кількох міліметрів до 15-30 см. Винятком є тропічні ґрунтові черви, що досягають 2,5 м.

Кільчасті черви – переважно вільноживучі форми, водяться у водоймах, ґрунті. Більшість з них живе в морській воді. Відомо один вид, який живе в тропіках, за багато кілометрів від морського берега, серед пальм, на план­таціях бананів та какао. Живляться кільчасті черви гниючими рештками листків та солодких плодів.

У кільчастих червів з’яв­ляється вторинна порожнина тіла з системою внутрішніх порож­нин, які мають власну стінку, що складається з епітелію. Тіло почленоване на сегменти, в яких повторюються життєво важливі структури – кровоносна, видільна, травна, нервова, статева систе­ма. Тіло кільчастих червів поділяється на три частини: голову, тулуб, який складається з кілець та анальну лопать. Кілець може бути кілька сотень. До кожного сегмента входять части­ни життєво важливих систем органів.

Розмножуються кільчасті черви поділом тіла на кілька час­тин (через деякий час кожна частина відновлює голову й хвіст) та яйцями. Один з представників кільчастих червів – піскожил викидає у воду до 1 млн. яєць. Деякі черви, які виявляють турботу про потомство, відкладають кілька сотень або десят­ків яєць.

Т иповим представником кільчастих червів є дощовий черв’як, довжина якого буває до 30 см. Число сегментів досягає 140-150 см. У нього добре розвинута мускулатура, яка, скорочуючись, дає йому змогу пересуватись. Травна система складається з глотки, стра­воходу, прямої кишки і вивідного отвору. Кровоносна система склада­ється з замкнених судин з розши­ренням у спинній і черевній частині. На передньому кінці спини є потов­щення у вигляді сердець. Органів дихання в них немає. Дихання від­бувається через шкіру. При зволо­женні шкіри виникає нестача кисню і черви вилазять назовні (звідси і назва – дощові черви). Нервова система представлена навкологлотко-вим нервовим кільцем (це ніби найпрос­тіший «головний мозок»), від якого відходить черевний нервовий лан­цюжок.

Дощові черви, пропускаючи грунт через свій організм, значно поліпшують його родючість; розпушуючи грунт, сприяють поліп­шенню його механічного складу й накопиченню органічних речовин.

Д о кільчастих червів відносять і п’явок. Відомо близько 400 видів п’явок. Медична п’явка смокче кров. Вона випускає у кров особливу речовину – гірудин, який запобігає зсіданню крові й сприяє розширенню кровоносних судин. З давніх часів це використовували у лікування гіпертонії, хворих в передінсультному і передінфарктному стані. Багато з них належать до хижаків, оскільки спо­живають дрібних тварин.

В Україні зустрічається і псевдокінська п’явка. Вона не може проколювати шкіру великих тварин і тому живиться різними дрібними мешканцями водойм: червами, личинками комах, а також рибами.

• Вночі 11.10.1492 Христофор Колумб побачив з капітанового містка «Санта-Марії» дивне видовище – океан світився. Вахтовий негайно записав це  в журнал, але Колумбу пізніше не повірили – всі говорили, що це була галюцинація або міраж. І лише пізніше біологи сказали, що це не було галюцинацією – світло виходило від яєць кільчастого черв’яка палоло, що спливали на поверхню на молодика.

Цікавий спосіб розмноження цих чер’яків – задня частина тіла цих черв'яків завдовжки близько 40 см, відривається і спрямовується на поверхню. Вільноплаваючі яйця запліднилися вільно плаваючими сперматозоїдами самців. Плаваючих статевих кліток так багато, що океан через це стає непрозорим. Нерест палоло є свого роду святом для мешканців Полінезії. Вони на своїх човнах виходять в океан і вичерпує сітями або кошиками плаваючі “хвостики” із статевими клітками, які є одними з улюблених ласощів жителів Полінезії. Деякі їдять їх прямо в човні сирими, інші обсмажують або запікають їх на вогні.

Тип МОЛЮСКИ

На сьогоднішній день в складі типа Молюски нараховується біля 150 тис. видів. Молюсків вивчає наука малакологія, а їх черепашки – конхіологія.

Переважна більшість молюсків у процесі еволюційного роз­витку пристосувалася до життя у воді – морській і прісній. Лише деякі види перейшли до наземного способу життя. Близь­ко 100 видів молюсків веде паразитичний спосіб життя. Вони зустрічаються в усіх кліматичних зонах, населяють практично всі глибини до 10 тис. метрів. Особливо багато молюсків у при­бережних мілководних районах, де вони становлять більшу частину всієї донної фауни.

Надзвичайно різноманітні за будовою і забарвленням морські молюски. Вони мають різні вирости, шипи, лусочки, виблиску­ють строкатими візерунками і яскравими фарбами. Прісно­водні скромно забарвлені в зеленуваті та коричнюваті ко­льори.

У будові типу молюсків спостерігається дальше усклад­нення організації живих організмів. Їх тіло здебільшого складається з голови, тулуба й ноги. Нога являє собою потовщену за рахунок мускулатури черевну стінку тулуба і є органом руху. На спинному боці тіла є захисна черепашка, найчастіше суцільна. З внутрішнього боку знаходи­ться особлива складка – мантія, у порожнині якої розміщені органи дихання, представлені зябрами або легенями. На голові розміщені ротовий отвір, органи чуттів (органи зору добре роз­винені у восьминогів), спеціальні органи – щупальці для захоплення здобичі. У глотці більшості молюсків є терка, яка виконує роль зубів (нею молюски зіскоблюють рослини, перетирають їжу). Органи кровообігу представлені навколосерцевою сумкою. Серце складається з передсердь (їх, як правило, два) і шлуноч­ка. Органи виділення представлені нирками. Збільшена концен­трація нервових вузлів. Більшість молюсків гермафродити.

Тіло в більшості молюсків захищене вапняковою чере­пашкою. Це своєрідне житло, в якому ховається молюск від ворогів, холоду або спеки.

Клас двостулкових молюсків – це малорухливі тварини, які живуть на дні водойм. Число видів двостулкових молюсків – біля 20 000. До них відносяться мідії, устриці, беззубка, перлівниця, гребінці.

Перлівниця Беззубка Устриця

Вони часто зариваються в мул, виставляючи тільки задній кінець із сифоном (до нерух­ливих належать устриці). Пропускаючи воду через мантію (до 3,5 л за годину), вони забезпечують себе їжею й киснем. Устриці і мідії людина вживає в їжу. З черепашок прісноводних (пер­лівниці і беззубки) виготовляють перламутрові вироби (ґудзи­ки). У морях серед двостулкових зустрічається перлова скойка, в черепашці якої утворюються перлини. Перлини утворюються завдяки тому, що в середину черепашки потрапляють піщинки, які мантія молюска вкриває перламутровим шаром.

О чищення води ведуть багато організмів (губки, ракоподібні), але, мабуть, одна з основних труп тваринних, якої ми зобов'язані чистотою води - це двостулкові молюски. Переважна більшість видів цієї групи за способом живлення – фільтратори: вони засмоктують воду, що містить органічні і мінеральні частинки, дрібні планктонні організми, а виводять чисту профільтровану воду. Про ефективність роботи двостулкових молюсків дають представлення цифри: щільне скупчення мідій, що заселяють 1 м² площі дна, за добу здатний профільтрувати до 280 м³ води. Мільярди живих насосів практично у всіх водоймах нашої планети день і ніч фільтрують воду, повертаючи їй первинну чистоту.

У молюсків велика різноманітність черепашок. Гі-