2.3. Адміністративно-господарські санкції

Адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єктів господарювання, які порушили встановлені законодавством правила ведення господарської діяльності.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.³⁷

Підставою застосування даного виду санкцій є адміністративно-господарське правопорушення - винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших суб'єктів господарювання.

Характерні ознаки адміністративно-господарських санкцій, які відрізняють їх від інших заходів правового впливу:

• відповідно до ч. 1 ст. 238 ГК України вони можуть бути застосовані уповноваженими державними органами або органами місцевого самоврядування. Даний вид санкцій не може застосовуватися суб'єктами, які не мають владних повноважень;

• адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані лише у разі порушення суб'єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності, встановлених законодавчими актами;

• ці санкції встановлюються виключно законами України.

Адміністративно-господарські санкції можна поділити на групи за наступними критеріями:

1) залежно від органу, уповноваженого застосовувати адміністративно господарські санкції, вони поділяються на такі, що можуть застосовуватись:

- державними органами (судом; Державною податковою інспекцією, Антимонопольним комітетом України; Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, Національним банком України тощо);

- органами місцевого самоврядування (сільськими, селищними, міськими радами);

2) залежно від змісту ці санкції поділяються на:

- адміністративно-господарські санкції майнового характеру (вилучення прибутку (доходу), адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів);

- адміністративно-господарські санкції немайнового характеру (зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання, застосування антидемпінгових заходів, припинення експортно-імпортних операцій, застосування індивідуального режиму ліцензування, зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності, обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання, скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання);

3) залежно від порядку застосування вказані санкції поділяються на:

- адміністративно-господарські санкції, для яких законодавством визначений лише судовий порядок застосування;

- адміністративно-господарські санкції, для яких законодавством визначений адміністративний та судовий порядок застосування.³⁸

Слід зазначити, що адміністративно-господарські санкції відрізняються від інших санкцій тим, що вони застосовуються за порушення норм у сфері господарювання, а не за порушення договірних зобов’язань.

Згідно зі ст. 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

• вилучення прибутку (доходу), одержаного суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку (ст. 240 ГКУ);

• адміністративно-господарський штраф - грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності (ст. 241 ГКУ);

• стягнення зборів (обов'язкових платежів);

• зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання; застосування антидемпінгових заходів;

• припинення експортно-імпортних операцій;

• застосування індивідуального режиму ліцензування;

• зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

• анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності - захід організаційно-правового характеру, що застосовується органом ліцензування до суб'єкта господарювання за порушення встановлених законом правил здійснення певного виду господарської діяльності, та спрямована на припинення правопорушення (ст. 21 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст. 239 ГКУ);

• обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

• скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

• інші адміністративно-господарські санкції, встановлені Господарським кодексом та іншими законами.³⁹

Зазначимо, що підстави та порядок застосування різних видів адміністративно-правових санкцій передбачені Законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про захист економічної конкуренції», «Про ціни і ціноутворення», та ін.⁴⁰

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.⁴¹

РОЗДІЛ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ ЗА ПОРУШЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО-КОНКУРЕНТНОГО

ЗАКОНОДАВСТВА

Суб'єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Неможливо протидіяти зловживанню монопольним становищем на ринку, антиконкурентним узгодженим діям, дискримінації суб’єктів господарювання лише законодавчими заборонами.⁴²

Однак, одними з основних функцій антимонопольних органів є контрольна та розслідувально-юрисдикційна, які полягають у здійсненні контролю за станом товарних ринків, виявленням монополістів, а також порушень антимонопольно-конкурентного законодавства з метою відновлення стану ринків, майнового становища потерпілих від цього осіб та застосування господарських санкцій до правопорушників.

Залежно від характеру порушень антимонопольно-конкурентного законодавства розрізняють такі їх види:

- недобросовісну конкуренцію;

- антиконкурентні дії (монополістичні зловживання);

- порушення щодо антимонопольних органів.

Недобросовісною конкуренцією відповідно до Закону “Про захист від недобросовісної конкуренції” визнаються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.⁴³

Розрізняють три великі групи правопорушень, що належать до недобросовісної конкуренції, а саме:

- неправомірне використання ділової репутації;

- створення перешкод господарюючим суб'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

- неправомірні дії щодо комерційної таємниці конкурента/іншого суб'єкта господарювання (підприємця).

Своєю чергою кожна група зазначених правопорушень має численні прояви.

Так, недобросовісне використання ділової репутації може проявлятися через такі дії:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки (використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їх використання);

- неправомірне використання товару іншого виробника (тобто введення у господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи);

- копіювання зовнішнього вигляду виробу (відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого господарюючого суб'єкта (підприємця) і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення виробника копії, що може призвести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

- порівняльна реклама (така реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), за винятком випадків, якщо наведені в рекламі відомості про товари, роботи, послуги, підтверджені фактичними даними, є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів).⁴⁴

Створення перешкод господарюючим суб'єктам (підприємцям) у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції може проявлятися, як:

- дискредитація господарюючого суб'єкта/підприємця (поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю господарюючого суб'єкта (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації господарюючого суб'єкта/підприємця);

- купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом (тобто купівля-продаж одних товарів, виконання робіт, надання послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання послуг, не потрібних споживачеві або контрагентові);

- схилення до бойкоту господарюючого суб'єкта/підприємця (спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв'язків із цим господарюючим суб'єктом/підприємцем);

- схилення постачальника до дискримінації покупця/замовника (спонукання постачальника конкурентом покупця/замовника, безпосередньо або через посередника, до надання постачальником конкуренту покупця/замовника певних переваг перед покупцем/замовником без достатніх на те підстав);

- схилення господарюючого суб'єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб чи до невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування контрагенту за договором безпосередньо або через посередника матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг;

- підкуп працівника, який має повноваження від імені постачальника на прийняття рішень про поставку товару, виконання робіт, надання послуг або завдяки своїм можливостям впливає на прийняття такого рішення. ⁴⁵

Підкуп працівника може здійснюватися у формі надання або пропонування йому конкурентом покупця/замовника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачальника службових обов'язків, що випливають з укладеного чи пов'язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця/замовника певних переваг перед покупцем/замовником;

- досягнення неправомірних переваг у конкуренції (отримання переваг відносно іншого господарюючого суб'єкта/підприємця шляхом порушення чинного законодавства, яке підтверджене рішенням державного органу, наділеного відповідною компетенцією).⁴⁶

До третьої групи - неправомірних дії щодо комерційної таємниці конкурента належать:

- неправомірне збирання комерційної таємниці (таким вважається добування протиправним способом відомостей, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єктові/підприємцеві);

- розголошення комерційної таємниці (ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що відповідно до чинного законодавства України становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єктові/підприємцеві);

- схилення до розголошення комерційної таємниці (спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди господарюючому суб'єктові/підприємцеві);

- неправомірне використання комерційної таємниці (впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять відповідно до законодавства України комерційну таємницю).

У свою чергу  антиконкурентні дії чи монополістичні зловживання (розділи II-V Закону “Про захист економічної конкуренції” поділяються на такі основні групи: 

- антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання;

- зловживання монопольним становищем на ринку;

- антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань концентрація без отримання відповідного дозволу Антимонопольного комітету у разі обов'язковості такої згоди;

Задля запобігання порушення антимонопольного-конкурентного законодавства потребує розроблення правовий механізм, покликаний сприяти підтримуванню і заохоченню конкуренції, запобігання монопольній практиці та штучним обмеженням розвитку конкуренції і протидіяти порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства.⁴⁷

Одним із найважливіших елементів правового забезпечення протидії порушенням антимонопольно-конкурентного законодавства в господарській діяльності є система охоронних засобів правового впливу, що застосовуються за такі правопорушення.

Згідно зі ст. 51 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушення законодавства про захист економічної конкуренції зумовлює відповідальність, встановлену законом.

За порушення антимонопольно-конкурентного законодавства можливе застосування заходів адміністративної, цивільно-правової відповідальності, а також двох специфічних санкцій у вигляді накладання Антимонопольним комітетом штрафів і примусового поділу монопольних утворень.

Відшкодування збитків передбачено як основну цивільно-правову санкцію за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства.

Найпоширенішою санкцією за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства є накладання штрафів на підприємців Антимонопольним комітетом України. Зі ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» випливає, що органи з Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об’єднання, суб’єктів господарювання: юридичних осіб і фізичних осіб; групу суб’єктів господарювання – юридичних та/або фізичних осіб, що відповідно до ст. 1 Закону України визначаються суб’єктами господарювання.⁴⁸

Стаття 50 Закону України передбачає перелік порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Ними вважаються:

1) антиконкурентні узгоджені дії;

2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем;

3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

4) невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;

5) здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарювання дій, заборонених згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону;

6) делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно із статтею 16 цього Закону;

7) вчинення дій, заборонених згідно із статтею 17 цього Закону;

8) обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із частиною другою статті 18, статтями 19 і 20 цього Закону;

9) обмежувальна діяльність, заборонена згідно із частиною першою статті 18 цього Закону;

10) недотримання умов, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 22 цього Закону;

11) порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;

12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна;

13) неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; ⁴⁹

14) подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки;

15) подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;

16) створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;

17) надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;

18) обмеження в господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

19) невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлене рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;

20) обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена згідно зі статтею 21 цього Закону.

За порушення законодавства про захист економічної конкуренції до суб’єктів господарювання «підприємництва» застосовуються відповідні санкції⁵⁰.

Охарактеризуємо основні з них:

1. Штрафи. Відповідно до ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» штрафи накладають органи Антимонопольного комітету на об’єднання, суб’єктів господарювання за порушення, які передбачені:

- пунктами 1, 2 та 4 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф. У разі наявності незаконно одержаного прибутку, який перевищує десять відсотків зазначеного доходу (виручки), штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно одержаного прибутку. Розмір незаконно одержаного прибутку може бути обчислено оціночним шляхом;

- пунктами 5, 8, 10, 11, 12 та 19 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф;

- пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Доход (виручка) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як сумарна вартість доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) усіх юридичних та фізичних осіб, що входять до групи, яка визнається суб'єктом господарювання відповідно до статті 1 цього Закону.

У разі, коли декілька юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, які входять до групи, що визнається суб'єктом господарювання, вчинили діяння (дії, бездіяльність), які призвели до порушення законодавства про захист економічної конкуренції зазначеним суб'єктом господарювання, та/або мають права, без яких вчинення порушення було б неможливим, та/або отримали чи можуть отримати переваги у конкуренції чи інші вигоди, штраф накладається на суб'єкт господарювання в особі юридичних та/або фізичних осіб, які вчинили наведені діяння (дії, бездіяльність) або отримали чи можуть отримати наведені вигоди.⁵¹

Під вигодою вважається, зокрема, можливість впливати на діяльність інших юридичних та/або фізичних осіб - суб'єктів господарювання, одержання частини їх прибутку.

У разі потреби розмір доходу (виручки) може бути визначений органами Антимонопольного комітету України на підставі адміністративної інформації, отриманої з інших джерел. ⁵²

Рішення про накладення штрафів у розмірах понад чотири тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймаються виключно Антимонопольним комітетом України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України на їх засіданнях.

У разі, якщо суб'єкт господарювання працював менше одного року, розмір штрафу обчислюється від доходу (виручки) суб'єкта господарювання за весь час до прийняття рішення про накладення штрафу.

2. Примусовий поділ. Як вид господарсько-організаційних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції примусовий поділ застосовується антимонопольним комітетом тоді, коли суб’єкт господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, зловживає ним.⁵³

Примусовий поділ не застосовується в таких випадках:

- неможливості організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць;

- наявності тісного технологічного зв'язку підприємств, структурних підрозділів чи структурних одиниць (якщо обсяг продукції, яка вживається суб'єктом господарювання, перевищує тридцять відсотків валового обсягу продукції підприємства, структурного підрозділу чи структурної одиниці).

Рішення органів Антимонопольного комітету України про примусовий поділ суб'єкта господарювання підлягає виконанню у встановлений строк, який не може бути меншим шести місяців.

Реорганізація суб'єкта господарювання, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на його розсуд за умови усунення монопольного (домінуючого) становища цього суб'єкта господарювання на ринку.

3. Відшкодування шкоди. Особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до суду, господарського суду із заявою про її відшкодування.

Шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п.1,2,5,10,12,18, і 19 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відшкодовується особою, яка вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.

4. Вилучення товарів. У разі встановлення факту неправомірного використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки або факту копіювання виробів заінтересовані особи можуть звернутися до Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень зі заявою про вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням або копій виробів іншого суб’єкта господарювання як у виробника, так і у продавця.

Порядок використання вилучених товарів визначає Кабінет Міністрів України.

Товари з неправомірно використаним позначенням та копії виробів іншого суб’єкта господарювання вилучаються тоді, коли можливість плутання з діяльністю іншого суб’єкта господарювання не може бути усунута в інший спосіб.

Зауважимо, що суб’єкта господарювання не можна притягнути до відповідальності за порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції, якщо закінчився строк давності притяг­нення до відповідальності.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить 5 ро­ків з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушен­ня — з дня закінчення вчинення порушення.⁵⁴

Строк давності притягнення до відповідальності за "порушен­ня законодавства про захист економічної конкуренції, передба­чений п. 13-16 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», становить 3 роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення — з дня закінчення вчинення порушення.

Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення за­конодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до ст.54 Закону України «Про захист економічної кон­куренції» посадові особи та інші працівники суб'єктів господа­рювання, працівники органів влади, органів місцевого самовря­дування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність за пору­шення антимонопольно-конкурентного законодавства.⁵⁵

Так, згідно із законом посадові особи та інші працівники су­б'єктів господарювання, працівники органів влади, органів міс­цевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю несуть адміністративну відповідальність за правопорушення у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, голо­вою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки; подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-право­вими актами строки та ін.

Адміністративна відповідальність за такі порушення передба­чена ст. 166¹-166⁴ Кодексу України про адміністративні право­порушення (далі — КпАп України). Зловживання монопольним становищем на ринку і неправомірні угоди між підприємцями зумовлюють накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств (об'єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, — до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.⁵⁶

Дискримінація підприємців органами влади та управління спричинює накладення штрафу в розмірі до 15 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку подання інформації і виконання рішень Антимонопольного комітету Укра­їни та його територіальних відділень карається накладенням штрафу на посадових осіб та керівників у розмірі до 7 неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян, а на осіб, які займа­ються підприємницькою діяльністю, — до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 24 і 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду.⁵⁷

За порушення антимонопольного законодавства в Україні пе­редбачена кримінальна відповідальність (ст. 228 Кримінального кодексу України). ⁵⁸

Крім заходів відповідальності охоронні засоби, що застосову­ються за порушення антимонопольного законодавства, включають і засоби захисту. Це спонукання Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями правопорушника до таких дій (бездіяльності):

• припинення незаконних дій (примушування до виконання обов'язків);

• відновлення первісного становища;

• припинення неправомірних угод між підприємцями;

• скасування або змінення прийнятих органами влади та управ­ління неправомірних актів;

• здійснення примусового поділу монопольних утворень⁵⁹

ВИСНОВКИ

Можна зробити висновок, що в процесі здійснення господарської діяльності між суб’єктами цієї діяльності виникають, функціонують і припиняються господарські відносини.

Порушення головних умов успішного функціонування всіх елементів створюваного в Україні ринкового механізму, а саме законністі і дисципліні в діяльності суб’єктів господарювання, призводить до господарських правопорушень.

Вчинення суб'єктом господарських відносин правопорушення тягне за собою застосування до правопорушника передбаченої або санкціонованої нормами господарського законодавства відповідальності та накладення господарсько-правових санкцій (заходів впливу).

Застосування до правопорушників господарських санкцій здіснюється тільки на підставах і в порядку, визначених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Основні питання відповідальності за правопорушення у сфері господарювання регулюються розділом V Господарського кодексу України.

Аналіз Господарського кодексу дозволяє говорити про те, що господарсько-правову відповідальність слід розглядати як реалізацію санкцій норм права уповноваженим органом, що полягає у застосуванні мір майнового чи організаційного характеру, в межах визначених охоронною нормою.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санкції.

Штрафні санкції – господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Крім зазначених господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Адміністративно-господарські санкції - заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Крім вищезазначених санкцій, за порушення антимонопольно- конкурентного законодавства до суб’єктів господарювання можуть застосовуватися й інші заходи впливу.

Так, за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства до суб’єктів господарювання «підприємництва» застосовуються відповідні санкції: штраф, примусовий поділ, відшкодування шкоди, вилучення товарів.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих наслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Отже, більшість учасників господарських правовідносин зацікавлена у правомірній поведінці, як власній, так і своїх контрагентів, адже застосування будь-якої юридичної відповідальності спричиняє для правопорушника настання негативних економічних та/або правових наслідків.

Таким чином, підвищення рівня правосвідомості суб’єктів господарювання та правових знань і навичок захисту власних інтересів дозволить запобігти порушенню прав і законних інтересів усіх учасників господарського життя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Нормативно-правові акти:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - Ст.-55

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. №18. – 2003.- Ст. -20,136,137,175, 216,217,219, 235,237,239- 241.

3. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. №1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – №6 – 1992.- Ст.-1

4. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради №. 40-44. -2003.- Ст.617, 263

5. Кримінальний кодекс України від 05 квітень 2001 р. // Відомості Верховної Ради.№ 25-26. – 2001 - Ст.228

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради – 1984.- № 51. - Ст. -166¹ -166⁴

7. «Про судоустрій і статус суддів»: Закон України від 7 липня 2010р. // Відомості Верховної Ради України. № 41-42, №44-45. –2010.- Ст-17,21

8. «Про Антимонопольний комітет»: Закон України від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. № 50 –1993.- Ст - 24,25

9. «Про захист економічної конкуренції»: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. № 12 –2001.- Ст.-42,50-52,54

10. «Про захист від недобросовістної конкуренції»: Закон України від 07 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. № 36 –1996.- Ст.- 20

Спеціальна література:

11. Абрамов Н. О. Оновлений господарський процес України: Посібник. (курс лекцій). – Х.: 2012. – 192 с.

12. Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.:2002. – 248 с.

13. Беляневич В.Е. Вступ до курсу "Господарське процесуальне право України": Посібник. –К.: 2011. –320 с.

14. Беляневич В.Е. Верховенство права і законність як принципи господарського процесуального права.: Стаття. –Х.: 2011. – 20 с.

15. Борисова В.І. Судова практика з питань господарського права.– Х.: 2012. – 432 с.

16. Васильев С. В. Господарський процес: Довідник для підготовки до заліків та екзаменів. –Х.: 2003. – 560 с.

17. Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: 2004. – 624 с.

18. Жук Л.А. Господарське право: Навчальний посібник– К.: Кондор, 2003. – 400с.

19. Демченко С. Системний аналіз ефективності господарського судочинства: Вісник Академії правових наук України №1. – Х.: 2010. –210с .

20. Заярний О.А. Деякі особливості господарсько-правової відповідальності за порушення організаційно-господарських зобов'язань, що виникають з договорів // Вісник господарського судочинства. – 2009. - №7. – С.177.

21. Зеленін В.О. Місія господарських судів як у системі загальних судів, так і в цілому в правовій системі держави: Вісник господарського судочинства № 3. – К: 2006. –– 40 с.

22. Згама А. О. Перспективи розвитку повноважень апеляційних господарських судів: Посібник. – О.: 2012. – 500 с.

23. Іванюта Н. В. Забезпечення позову в господарському судочинстві : Монографія. – Д.: 2013. – 158 с.

24. Картузов М.Ю. Господарське процесуальне право: Підручник. – Х.: 2012. – 400 с.

25. Кубко Є.П. Міжнародно-правові стандарти в господарському судочинстві (методологічні питання).: Стаття. –О.: 2011. – 30 с.

26. Ломака В. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов'язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом. // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. –105с.

27. Ніколенко Л. Порівняльно-правове дослідження правової природи господарського суду.: Стаття – К.: 2010.– 153 с.

28. Осетинський А. Й. Актуальні питання підвищення ефективності та якості організації роботи господарських судів в Україні.: Вісник господарського судочинства. –К.: 2012.– 64 с.

29. Притика Д.М. Вирішення господарських спорів, Застосування норм матеріального права в роз’ясненнях І листах Вищого господарського суду України .: Підручник. – К.: 2002. – 640 с.

30. Сегеда С.О, Татаревський О.Д .Захист своїх прав у господарському суді Навчальний посібник. – К.: 2011. – 348 с.

31. Смолин Г.В. Господарське право України.: Навчальний посібник. – Х.: 2010. – 483 с.

32. Соловйов В. Г. Оновлення загальних засад господарського судочинства: Вісник господарського судочинства. –Х.:– 2013.–190 с.

33. Татьков В.І. Судова практика Вищого господарського суду України. 2010–2012 .– К.: 2012. – 416 с.

34. Теліпко В. Е.  Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2011. – 608 с.

35. Харитонов О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2010. – 344 с.

36. Цісельська Х. О. Законний інтерес як критерій класифікації учасників господарського процесу : Актуальні проблеми держави і права.Вип.66 – О.: 2012. –300 с.

37. Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П.Господарський процес України: Підручник. – К.: 2009. – 549 с.

38. Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки / А. Шпомер // Підприємництво,господарство і право. – 2002. – №6. – 265с.

39. Щербина В. С. Проблеми удосконалення господарського і господарського процесуального законодавства : Судова практика №3. – К.: 2011. – 30 с.

40. Щербина В. С. , Пронська Г.В., Вінник О.М. Господарське право: Практикум.– К.: Юрінком Інтер, 2001. - 320 с.

1 Харитонов О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2010. –С- 124

2 Васильев С. В. Господарський процес: Довідник для підготовки до заліків та екзаменів. –Х.: 2003. – С - 94.

3 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст. 216

4 Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки / А. Шпомер // Підприємництво,господарство і право. – 2002. – №6. С-123.

5 Картузов М.Ю. Господарське процесуальне право: Підручник. – Х.: 2012. – С- 210.

6 Цісельська Х. О. Законний інтерес як критерій класифікації учасників господарського процесу : Актуальні проблеми держави і права.Вип.66 – О.: 2012. – С-163.

7 Притика Д.М., Тітов М.І., Гайворонський В.М. Господарський процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар.. – Х.: 2004. – С-284.

8 Васильев С. В. Господарський процес: Довідник для підготовки до заліків та екзаменів. –Х.: 2003. –С – 102.

9 Щербина В. С. Проблеми удосконалення господарського і господарського процесуального законодавства : Судова практика №3. – К.: 2011. – С-15

10 Абрамов Н. О. Оновлений господарський процес України: Посібник. (курс лекцій). – Х.: 2012. – C-152.

11 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст. 217

12 Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2011. – С- 123.

13 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст. 219

14 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради №. 40-44. -2003.- Ст.617

15 Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради №. 40-44. -2003.- Ст.213

16 Харитонов О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2010. – С- 132.

17 Жук Л.А. Господарське право: Навчальний посібник– К.: Кондор, 2003.С- 243.

18 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст.136,137

19 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст. 219

20 Харитонов О.І. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2010. – С- 132.

21 Згама А. О. Перспективи розвитку повноважень апеляційних господарських судів: Посібник. – О.: 2012. – С- 119

22 Осетинський А. Й. Актуальні питання підвищення ефективності та якості організації роботи господарських судів в Україні.: Вісник господарського судочинства. –К.: 2012.– С - 42.

23 Беляневич В.Е. Вступ до курсу "Господарське процесуальне право України": Посібник. –К.: 2011. – С-234 .

24 Зеленін В.О. Місія господарських судів як у системі загальних судів, так і в цілому в правовій системі держави: Вісник господарського судочинства № 3. – К: 2006. –– С-33

25 Балюк І. А. Господарське процесуальне право: Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. — К.:2002. –С- 187.

26 Ніколенко Л. Порівняльно-правове дослідження правової природи господарського суду.: Стаття – К.: 2010.–С- 69.

27 Татьков В.І. Судова практика Вищого господарського суду України. 2010–2012 .– К.: 2012. – С-39.

28 Щербина В. С. , Пронська Г.В., Вінник О.М. Господарське право: Практикум.– К.: Юрінком Інтер, 2001.C – 150

29 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст.232

30 Соловйов В. Г. Оновлення загальних засад господарського судочинства: Вісник господарського судочинства. –Х.:– 2013.–С-86

31 Смолин Г.В. Господарське право України.: Навчальний посібник. – Х.: 2010. – С - 321.

32 Сегеда С.О ,Татаревський О.Д .Захист своїх прав у господарському суді Навчальний посібник. – К.: 2011. – С- 393

33Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст.237

34 Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: 2004. – С - 127.

35 Демченко С. Системний аналіз ефективності господарського судочинства: Вісник Академії правових наук України №1. – Х.: 2010. –С-187.

36 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст.175

37 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст.238

38Борисова В.І. Судова практика з питань господарського права.– Х.: 2012. – С.123

39 Господарський процесуальний кодекс України / Відомості Верховної Ради України ,1992, № 6, від 06.11.1991. ст. 239

40 Заярний О.А. Деякі особливості господарсько-правової відповідальності за порушення організаційно-господарських зобов'язань, що виникають з договорів // Вісник господарського судочинства. – 2009. - №7. – С-177.

41 Кубко Є.П. Міжнародно-правові стандарти в господарському судочинстві (методологічні питання).: Стаття. –О.: 2011. – С-15

42 Ломака В. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов'язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом. // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. –С.-56

43 Чернадчук В.Д., Сухонос В.В., Нагребельний В.П.Господарський процес України: Підручник. – К.: 2009. – С-253

44 Теліпко В. Е. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України. – К.: 2011. – С- 432.

45 Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки / А. Шпомер // Підприємництво,господарство і право. – 2002. – №6. – С – 182.

46 Смолин Г.В. Господарське право України.: Навчальний посібник. – Х.: 2010. – С- 321.

47 Вінник О. М. Господарське право: Курс лекцій. – К.: 2004. – С – 451.

48 «Про захист економічної конкуренції»: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. № 12 –2001.- Ст.-50

49 Картузов М.Ю. Господарське процесуальне право: Підручник. – Х.: 2012. – С- 224.

50 Беляневич В.Е. Вступ до курсу "Господарське процесуальне право України": Посібник. –К.: 2011. –С – 261.

51 Ломака В. Обсяг відповідальності за невиконання та неналежне виконання обов'язків за договорами перевезень вантажів залізничним транспортом. // Підприємництво, господарство, право. – 2009. - №10. –С- 87.

52

53 Жук Л.А. Господарське право: Навчальний посібник– К.: Кондор, 2003. – С- 192.

54 «Про захист економічної конкуренції»: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. № 12 –2001.- Ст.-42

55 «Про захист економічної конкуренції»: Закон України від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. № 12 –2001.- Ст.- 54

56 Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради – 1984.- № 51. - Ст. -166¹ -166⁴

57 «Про Антимонопольний комітет»: Закон України від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. № 50 –1993.- Ст - 24,25

58 Кримінальний кодекс України від 05 квітень 2001 р. // Відомості Верховної Ради.№ 25-26. – 2001 - Ст.228

59 Смолин Г.В. Господарське право України.: Навчальний посібник. – Х.: 2010. – С- 164.