Тема 6. Витрати виробництва і доходи підприємства.

1. Характеристика витрат виробництва у короткостроковому періоді. Собівартість. Закон спадної продуктивності змінного ресурсу.

2. Витрат виробництва у довгостроковому періоді і оптимальний розмір підприємства.

3. Доходи і прибуток підприємства. Рентабельність.

В основі будь-якого економічного рішення лежить відповідь на питання : як співвідноситься те , що ми витрачаєм на той чи інший проект (тобто наші витрати) і те, що в результаті здійснення проекту ми можемо одержати понад своїх затрат ( наш прибуток ).

Як визначити прибуток , що отримує підприємець? Здається все просто і треба відняти із одержаного доходу грошові затрати. В результаті залишається прибуток. Однак такий підхід дуже спрощений? Чому? Розглянемо декілька ситуацій.

Ситуація 1. Якщо Ви для своєї діяльності використовуєте власне приміщення. Означає що воно для Вас безплатне?

Ситуація 2. Ви організували будівельну фірму і весь віз тягнете самі і заключаєте договори з постачальниками, приймаєте матеріали і т.д. І врешті ви вирішили найняти на роботу 10робітників при цьому виросли ваші затрати. Питання: приведе факт прийому 10 роб. до росту затрат і відповідному зменшенню прибутку?

Для вірної відповіді на ці питання необхідно розібратися , що під витратами розуміють економісти.

Економічні витрати - це витрати, які фірма зобов'язана зробити, щоб залучити доходи виробництва, або ж ті доходи , які фірма зобов'язана забезпечити постачальнику ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. За ознакою належності факторів виробництва розрізняють зовнішні ( явні ) і внутрішні ( неявні ) витрати.

Зовнішні витрати - це грошові платежі постачальникам факторів виробництва. Вони відображають в бух. обліку підприємства і тому ще називаються бухгалтерськими.

Внутрішні витрати – це витрати на використання ресурсів , які належать самій фірмі , тобто не оплачені нею витрати: а) грошові платежі , які мала б одержати фірма при більш вигідному використанню ресурсів, що їй належать ( витрати упущених можливостей ); б) нормальний прибуток – мінімальна винагорода підприємцю, яка утримує його у вибраній галузі діяльності ( перелив капіталу і вирівнювання норми прибутку).

В силу економічної відособленості підприємств в умовах ринкових відносин економічні витрати набувають економ. форми собівартості – це виражені в грошовій формі витрати підприємств на виготовлення певної продукції. Вона включає переважно зовнішні власні витрати на покупні сировину , матеріали , томливо, електроенергію, амортизацію основних фондів, з/п.

Економічні витрати = Зовнішні (явні, бухг. ) + Внутрішні (неявні)

Обсяги виробництва підприємства залежать від можливості витрати , тобто заміни ресурсів. Для здійснення змін ресурсів необхідний різний час.

Собівартість – виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Види собівартості:

• Індивідуальна – затрати на виробництво одиниці певного виду продукції.

• Цехова – всі затрати в межах певного цеху за винятком загальнозаводських.

• Виробнича – виробничі + загально управлінські витрати підприємства.

• Повна (комерційна ) – фабрично-заводські + затрати пов'язані з реалізацією продукції (поза виробничі витрати ).

Витрати , що входять у с/в поділяються на:

1. Основні - пов'язані безпосередньо з виробництвом продукції ( при калькуляції вони називаються прямі )

2. Накладні – витрати на організацію , управління, технічну підготовку, % за кредит в банку, канц. Витрати, тощо )

Співвідношення елементів витрат у повній собівартості на виробництво с/в. У різних галузей структура с/в різна. ( Наприклад, у харчовій і легкій велика доля затрат на сировину, у вугільній – на з/п, металург. – амортизація).

Шляхи зниження с/в:

1. Зростання продуктивності праці

2. Економія матеріальних ресурсів

3. Скорочення витрат на обслуговування і управління.

4. зростання якості продукції

5. нової техніки ,технологій.

6. інтенсивне використання виробничих потужностей зниження амортизації.

Витрати , зв'язані з виробництвом певного обсягу продукції, залежать від можливостей підприємства змінювати кількість застосованих ресурсів. Для здійснення цих змін необхідний різний час , а тому економ. виділяють короткостроковий і довгостроковий періоди .

Короткостроковий період – це період , недостатній для зміни виробничих потужностей підприємства (кількості обладнання , виробничих площ ), але достатній для зміни інтенсивності їх використання.

Довгостроковий період – це період достатній ,щоб змінити кількість всіх видів ресурсів , в т.ч. і фізичний капітал.

Витрати в короткостроковому періоді:

Постійні витрати (FC) – не зв'язані із зміною обсягів виробництва. Більш того вони можуть існувати навіть тоді,коли підприємство не буде нічого виробляти ( оренда, % за кредит ).

Змінні витрати (VC) – залежать від зміни обсягу виробництва підприємства (електроенергія,сировина, паливо, з/п, тощо ).

Сума постійних і змінних витрат на певний обсяг продукції – сукупні ( загальні витрати ) (ТС).

Приріст загальних витрат, необхідний для отримання додаткової одиниці продукції виражає поняття граничних витрат.

(МС)=

Багато цікавих висновків можна зробити спів ставляючи динаміку граничних і середніх витрат. Загальні витрати на одиницю продукції – середні загальні витрати (АТС).

Виникає питання? Як зв'язані між собою збільшення застосованих ресурсів із обсягами виробництва. Здається , що з кожною додатковою одиницею ресурсу зростає обсяг виробництва, тобто продуктивність. Але це зовсім не так, оскільки в короткостроковому періоді частина ресурсів (виробничі потужності ) – величина постійна. А тому приєднання до цього постійного ресурсу все нових одиниць змінного призводить до зменшення додаткового продукту граничного на кожну додаткову одиницю змінного ресурсу.

Ця залежність (між змінного ресурсу і обсягами виробництва додаткового продукту пояснюється законом спадної віддачі змінного ресурсу :починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниці змінного ресурсу (наприклад, праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу або землі ) дає все менший граничний продукт в розрахунку на кожну наступну одиницю перемінного фактору.

1 2 3 4

Вклад змінних Загальний обсяг Гранич. Середня прод-ть

ресурсів праці виробництва продукт

1. 0

2. 10 10 10

3. 25 15 12,5

4. 37 12 12,3

5. 47 10 11 3/1

6. 55 8 11

7. 60 5 10

8. 63 3 9

9. 63 0 7 7/8

10. 62 -1 6 8/9

З таблиці видно, що граничний продукт змінного ресурсу, графа 3, ( як і його продуктивність, графа 4 ), починаючи з 5 –го працівника починає зменшуватися. Отже, доцільно найняти 4 працівники. Якщо виражати в грошовому виразі, необхідно підрахувати граничний продукт у грошовому виразі і порівняти із заробітною платою працівника.

Питання 2. У довгостроковому періоді всі витрати змінні. Фірма має досить часу, щоб змінити кількість всіх використаних ресурсів , включно і розміри своїх підприємств. Адже зміни розмірів підприємств мають певні межі. Послідовне збільшення розмірів на протязі лише певного періоду спричиняє зниженню витрат виробництва продукції, але , починаючи з певного моменту дальше збільшення розмірів підприємства означатиме підвищення середніх загальних витрат.

Позитивний ефект росту масштабу виробництва досягається за рахунок факторів:

1. Розподіл праці і спеціалізації .

2. Покращення через спеціалізацію управління.

3. Більше можливостей використання капіталу.

4. Диверсифікація виробництва (випуск побічної продукції )

Від'ємний ефект:

а) Інерційність крупних систем;

б) втрати гнучкості;

в) громіздкість системи управління ( бюрократизм,втрата координації ).

Питання 3.

Ціль підприємства – одержати доход.

Для характеристика доходу підприємства від його господарської діяльності використовують наступні показники:

а)валовий доход – це загальна виручка від реалізації продукції. TR=P*Q

б)середній доход (AR )– валовий доход в розрахунку на одиницю реалізованої продукції .

в)граничний доход ( MR )– це додатковий доход, який приносить продажа додаткової одиниці продукції.

Кіл-ть прод.прод.Q	Ціна P	Серед.доход AR	Валов.доход TR	Гранич.доход MR
0	75	0	0	75
1	75	75	7 5	75
2	75	75	1 50	75
3	75	75	2 25	75
4	75	75	3 00	75
5	75	75	4 50	75
6	75	75	525	75

г) чистий дохід (прибуток) - це валовий дохід мінус повні витрати.

Знання видів витрат і доходів , та їх зіставлення дає можливість відповісти на питання : як повинна поводитись фірма в умовах різних моделей ринку і який об'єм продукції повинна виробити ,щоб одержати максимальний прибуток, при яких об'ємах виробництва вона повинна закрити виробництво.

Наприклад при досконалій конкуренції :

1. Фірма одержує прибуток до тих пір , поки ціна більше середніх валових витрат.

2. Фірма прагне максимізувати свій прибуток, коли ціна більше мінімуму середніх валових витрат в точці рівності МС=MR=P

Фірма може змінювати витрати , визначаючи оптимальний обсяг виробництва.

Кожне підприємство прагне одержати максимальну вигоду від мінімальних витрат . Це є прибуток – різниця між загальними доходами фірми і її сумарними витратами.

Прибуток можна нарощувати 2 способами:

1)шляхом завищення цін;

2)зниження витрат виробництва.

Види прибутку:

Бухгалтерський прибуток – різниця між одержаною виручкою і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами.

Економічний– це різниця між одержаною виручкою і економічними витратами Економічний прибуток може бути або додатній або від'ємний.

Нормальний прибуток – це мінімальний дохід , який необхідний, щоб утримати підприємця в якійсь певній сфері виробництва.

Загальний дохід фірми може перевищувати її загальні витрати. Це перевищення або надлишок доходу над всіма витратами і є економічний прибуток.

Н.П.= * 100%

Чим вища норма прибутку , тим краще працює підприємство. Норма прибутку є:

1. Мірою ефективності використання вкладеного капіталу.

2. Регулятор інвестицій у виробництво, оскільки вони направляються туди де вона вища.

Прибуток є:

1. Джерело розширення виробництвава;

2. Характеризує рівень використання ресурсів і раціональність їх розподілу.

3. Стимулює інвестування в інноваційні технології.

Фактори , що впливають на прибуток:

Зовнішні – на які підприємство не може вплинути :

1. кон'юнктура ринку (співвідношення між попитом і пропозицією)

2. розмір податків.

3. Величина банківського % для отримання кредиту.

4. Ціни на економ ресурси.

5. Платоспроможне населення.

6. Виконання угод між партнерами , постачальниками.

Внутрішні - це проблеми самого підпр-ва:

1. Собівартість одиниці продукції.

2. Рівень продуктивності праці, кваліфікації працівників

3. Ефективне використання сировини.

4. Вивчення ринка.