Тема 8. Підприємництво і підприємство в ринковій економіці.

1. Підприємництво : сутність ,умови розвитку, функції, види.

2. Підприємство: сутність, ознаки, функції, класифікація.

3. Капітал ( фонди) підприємства, їх кругообіг і обіг. Поняття амортизації.

Питання 1. Підприємництво – явище широке і багатомірне, в економічній теорії розглядається : як різноаспектне, як певний стиль і тип господарської поведінки, як комплекс особливих функцій.

Підприємництво – це самостійна , ініціативна, господарська діяльність громадян, що спрямована на отримання прибутку і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність чи юридичної особи підприємства. Сучасна економічна наука вивчає

підприємництво як вид діяльності , в основу якого покладені ознаки :

свободу вибору термінів і методів діяльності, самостійність у прийняті рішень;

- постійна наявність фактора ризику ;

- орієнтація на досягнення комерційного успіху ;

- інноваційний характер діяльності. Підприємництво – це певний стиль і тип господарської поведінки яким притаманні :

- ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу,

- готовність наражатися на ризик ;

- гнучкість і постійне самооновлення ;

- цілеспрямованість і наполегливість у бізнесовій діяльності.

Підприємництво – це комплекс особливих функцій , що виконуються в економіці , спрямовані на забезпечення розвитку та вдосконалення господарського механізму. Підприємство виконує :

- ресурсну функцію – формування і продуктивне використання капіталу, трудових, матеріальних, інформаційних ресурсів ;

- організаційну функцію – організація маркетингу, виробництва, збуту і реклами;

- творчу функцію – новаторські ідеї, генерування та активне використання ініціативи.

В Україні суб’єктами підприємницької діяльності можуть бути :

- громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності ;

- юридичні особи всіх форм власності, установлених Законом України : « Про власність « .

Об’єктами підприємницької діяльності є товари та послуги . Підприєм-

ницька діяльність здійснюється згідно з чинним законодавством.

У науковий обіг термін підприємництво був введений французьким банкіром Р. Кантільйоном у ХУ111 ст. Він називав підприємцями людей з нефіксованими доходами, оскільки вони займаються ризиковою діяльністю. А.Сміт визначав підприємця як власника , що ризикує заради комерційного успіху, який сам організовує економічну діяльність , сам управляє, сам розпоряджається її результатом. Ж.Б.Сей уперше підкреслив роль підприємця як особи , що вміло комбінує фактори виробництва .Німецький економіст та соціолог В.Зомбарт визначив підприємця :

- як завойовника , оскільки він духовно розкріпачений, багатий на ідеї , готовий ризикувати, настирливий та має сильну волю ;

- як організатора, який уміє об’єднувати навколо себе людей заради реалізації своїх ідей ;

- як творця , що вміє переконати покупців купити саме його товар, привернути інтерес до себе та своєї справи, завоювати їхню довіру.

Питання 2. Підприємницька діяльність здійснюється через певні організаційні структури підприємства.

Підприємство – первинна ланка суспільного поділу праці і водночас

основна ланка народногосподарського комплексу, яка є товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі самостійності та самоокупності. Підприємству властиві такі риси :

- наявність єдиного майна, необхідного для здійснення економічного процесу ;

- технологічна зумовленість факторів виробництва ;

- певне місце у системі суспільного поділу праці ;

- певне місце у соціумі.

Як самостійні господарські одиниці підприємства користуються правами юридичної особи, тобто мають право розпоряджатися майном, одержувати кредит, укладати господарські договори з іншими підприємствами.

Підприємство виконує функції :

- організаційну – забезпечення виробництва товарів і послуг, їх реалізація ;

- відтворювальну – інвестування капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів ;

- соціальну – задоволення суспільних потреб споживачів, надання засобів існування для найманих робітників.

Підприємство необхідно розглядати з двох боків :

1). Організаційно – технічного – як певну єдність технічного комплексу і сукупного працівника.

2). Соціально-економічного – як суб’єкт виробничих відносин і певну сукупність цих відносин, характер яких визначається власністю на засоби виробництва. Формування ринкової структури економіки приводить до появи різноманітних форм сучасних підприємств. Їх можна класифікувати за різними критеріями : 1) формами власності ; 2) формами організації ; 3) сферами діяльності ; 4) розмірами . 2, с. 236-250

За розмірами підприємства поділяються на малі, середні та великі. Ринкова економіка передбачає оптимальне поєднання малих, середніх та великих підприємств.

До малих підприємств українським законодавством віднесено підприємства з кількістю зайнятих 15-200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Малі підприємства засновуються на різних формах власності та здійснюють діяльність у виробничій, фінансовій, страховій та інших сферах. Малий бізнес :

- оперативно реагує на коньюктурні коливання економіки.

- коригує структуру економіки відповідно до змін у структурі смаків, потреб ;

- розширює межі економічної свободи ;

- забезпечує розвиток конкуренції ;

- сприяє послабленню монополізму ;

- створює додаткові робочі місця ;

- насичує ринок товарами і послугами за відсутності великих стартових капіталів ;

- швидко відшкодовує витрати і відновлює здатність інвестувати ;

- є основою формування середнього класу ;

- активний щодо інноваційної діяльності.

Середні підприємства здійснюють виробництво невеликої, але стійкої номенклатури виробів у значних кількостях.

Середні підприємства:

- створюють конкурентне середовище для великих підприємств;

- є проміжною сходинкою до монополізації;

- максимальна кількість середніх підприємств підпадає під процес поглинання;

-середні підприємства прагнуть займати монопольне (олігополістичне) становище в певних сегментах ринку.

Великі підприємства виготовляють масову продукцію стабільного асортименту, здійснюють великомасштабне фінансування у розробку науково - технічних проектів. Існування великих підприємств обумовлено зростанням масштабів виробництва. До великих підприємств відносять підприємства з кількістю зайнятих понад 1000 осіб.

Великі підприємства мають переваги порівняно з малими підприємствами:

- технічні й технологічні переваги, зумовлені значно кращими фінансовими можливостями для використання досягнень НТП;

- економія від масштабу виробництва, комбінування та зайнятості;

- порівняно вища стійкість і стабільність (як правило великі підприємства не ліквідуються, а змінюють власника та структуру управління);

- більші можливості використання кредиту;

- переваги у сфері обігу, витрати на транспортування, зберігання та реалізацію великих партій товару нижчі в розрахунку на одиницю продукції.

Засоби виробництва та обігові кошти функціонують як капітал за основних умов:

- приватної власності на засоби виробництва;

- відносин найманої праці та ринку праці;

- свободи підприємницької діяльності.

Питання 3.

Капітал підприємства – це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте та розши- рине відтворення підприємства.

Умови виробництва – це умови відтворення. Жодне підприємство не може безперервно виробляти, тобто відтворювати, не перетворюючи безперервно певної частини валового доходу знов у засоби виробництва або елементи нового виробництва.

Капітал починає свій рух із грошової форми. Грошовий капітал Г використовується на купівлю засобів виробництва Зв і робочої сили Рс, які поєднуються в процесі виробництва В і створюють новий Т, після реалізації якого підприємець одержує його вартість у грошовій формі Г .

У процесі кругообігу капітал проходить три стадії.

Перша стадія : Г – Т (Рс + Зв) – купівля на ринку засобів виробництва і робочої сили – стадія обігу (при купівлі ресурсів підприємець має підібрати таку комбінацію факторів виробництва, яка забезпечує виробництво певного обсягу з найменшими витратами.

Д руга стадія … В … Т - стадія виробництва, на якій створюються нові товари. Літера В означає процес виробництва, а літера Т - обсяг товару з такими витратами, що можна одержати прибуток. На другій стадії капітал підприємства діє як продуктивний капітал. Вироблена продукція Т виступає як товарний капітал – форма, в якій капітал існує на цій стадії, перехідний у третю стадію.

Третя стадія кругообігу: Т - Г - стадія реалізації виробленої продукції, тобто товарного капіталу на конкурентному ринку – стадія обігу, де Т= Т + ∆ Т, Г = Г + ∆ Г.

Кругообіг капіталу традиційно визначають такою формулою :

Зв

Г - Т … В … Т - Г

Рс

З цієї формули видно, що грошовий капітал перетворюється на

продуктивний, продуктивний на товарний, а товарний на грошовий. Таким чином, існує три функціональних форми капіталу підприємства : грошовий, продуктивний і товарний. Виробництво є основою і змістом усього кругообігу капіталу. На першій і третій стадіях кругообіг функціонує у сфері обігу, на другій – у сфері виробництва, яка є вирішальною.

Кругообіг капіталу – це безперервний рух капіталу, у процесі якого він послідовно проходить три стадії, набуває на кожній з них певної функціональної форми і повертається до своєї початкової форми – грошової – у збільшеному розмірі

Оборот капіталу – це кругообіг капіталу , узятий не як окремий акт, а як процес, що безперервно повторюється.

Оскільки капітал проходить у своєму русі сферу виробництва і сферу обігу, то його час обороту складається з часу виробництва і часу обігу. Час виробництва – це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері виробництва.

Час обігу – це той час, протягом якого капітал перебуває у сфері обігу.

Час обігу капіталу	Час виробництва капіталу				Час обігу капіталу
Придбан-ня та доставка засобів вироб-ництва	Перебуван-ня засобів виробницт-ва у матеріаль-них виробни-чих запасах	Робочий період-безпосереднє функціонуван-ня засобів виробництва	Перерви у робочому періоді		Реалізація виробленої товарної продукції та перебу- вання її у товарних запасах
			Зумовлені особливос-тями технологіч-них процесів	Зумовлені організа- цією ви- рибництва (змінність, обідні пе – рерви)

Рис. 1 Структура часу обороту капіталу .

Раціональне господарювання передбачає пошуки шляхів прискорення обороту капіталу, бо це збільшує масу і підвищує норму прибутку. З урахування швидкості обороту капіталу формула норми прибутку набуває вигляду :

= 100% n

де n – кількість оборотів авансового капіталу за рік.

Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером обороту поділяють на основний і оборотний.

Основний капітал – частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, переносить свою вартість на новий продукт частинами ( у міру зношення ). Існують два види зношування основного капіталу : фізичний знос та моральний знос.

Фізичний знос – втрата споживчої вартості засобів праці в результаті виробничого споживання та під впливом сил природи.

Елементи основного капіталу зазнають морального зносу, зумовленого науково-технічним прогресом.

Моральний знос I виду - втрата вартості засобів праці при збереженні їхньої фізичної придатності через появу дешевшого та досконального устаткування. (підвищення продуктивності праці у сфері виробництва засобів праці ).

Моральний знос II виду – повна втрата вартості засобів праці при збереженні їхньої фізичної придатності в результаті винайдення якісно нового устаткування. (з’являються принципово нові засоби праці).

Амортизаційні відрахування –щорічне списання частини вартості основного капіталу. Амортизаційні відрахування виступають джерелом відшкодування зношування основного капіталу, утворюючи фінансові передумови інвестування.

Амортизаційний фонд - грошовий фонд, призначений для відновлення вартості спожитих елементів основного капіталу, які вибувають із виробничого процесу в міру свого фізичного і морального зношування.

Норма амортизації – виражене у відсотках відношення річної суми амортизації до вартості елементів основного капіталу.

=

=

Оборотний капітал – частина продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошовій формі після їх реалізації. Оборотний капітал функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів у т.ч. заробітної плати.

=

Знаючи обсяг річного обороту оборотного капіталу, річну амортизацію основного капіталу, а також вартість основного і оборотного капіталу можна визначити загальний час обороту капіталу.

Загальний час

обороту капіталу =