Товарне виробництво

Умова виникнення Суспільний поділ праці – стійке закріплення виробників за певними видами діяльності , що призводить до спеціалізації. На його основі виникає необхідність обміну продуктами через ринок.

Причина виникнення Економічна відособленість товаровиробників – самостійність у вирішенні питань господарської діяльності. Економічною основою відособленості виробників є приватна власність. Економічна відособленість виробників "робить" обмін еквівалентним.

Ф орми

Просте товарне виробництво – дрібне виробництво, яке здійснюється власником засобів виробництва на основі власної праці.

Розвинуте товарне виробництво – виробництво товарів яке здійснюється на основі великої приватної власності і найманої праці.

Рис. 1.4 Умови, причини виникнення, форми товарного виробництва.

М іж двома формами товарного виробництва є спільні і відмінні риси (рис. 1.5).

Спільні риси

Приватна власність на засоби виробництва. Наявність конкуренції. Зв'язок між виробниками здійснюється через ринок.

В ідмінні риси

Просте товарне виробництво	Розвинуте товарне виробництво
Виробник продукту і власник засобів виробництва – одна особа.	Виробник продукту – найманий робітник, власник умов і результатів праці – капіталіст.
Мета – задоволення потреб виробника ( споживання).	Мета – одержання прибутку.
Базується на індивідуальній, власній праці.	Базується на спільній, об’єднаній праці найманих працівників.
Виробництво товарів має підпорядковане значення стосовно панівного натурального господарства.	Товарне виробництво набуває загального (товаром стає і сама робоча сила), панівного характеру.

Рис. 1.5 Спільні і відмінні риси форм товарного виробництва.

Товарне виробництво – основа ринкової економіки. Його основною категорією є товар.

Питання 4. На основі виробничих ресурсів обчислюється виробничий потенціал суспільства, галузі чи окремого підприємства. Він характеризує максимально можливий обсяг виробництва благ при повному і ефективному використанні наявних ресурсів. Виробничий потенціал – сукупність виробничих ресурсів (факторів виробництва) з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості.

Оскільки ресурси обмежені, то обмежені і виробничі можливості, виробничий потенціал суспільства. У певний момент часу країна може виробляти лише певну кількість зерна, телевізорів, палива тощо. Збільшуючи об’єм виробництва однієї продукції, необхідно повністю або частково відмовитись від виробництва іншої. Тому повинні існувати збалансовані набори продукції, які визначаються межею (кривою) виробничих можливостей. Межа виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятися при повному і ефективному використанні наявних ресурсів.

Розглянемо цей аспект проблеми на такому прикладі. Економіка виробляє два великих і протилежних за функціональним призначенням типи продуктів: предмети споживання (СБ) і засоби виробництва (ЗВ). Альтернативні можливості виробництва подані в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.

Проблема економічного вибору

Типи продуктів	Альтернативні варіанти виробництва
	А	Б	В	Г	Д	Ж
Предмети споживання	0	1	2	3	4	5
Засоби виробництва	20	19	16	12	7	0

Зобразимо наведені дані графічно.

.N

Ж

Д

Г

В

Б

А

0 1 2 3 4 5 предмети споживання, од.

20

19

16

12

7

.F

Рис. 4.1. Межа виробничих можливостей.

Функціонування національної економіки на межі виробничих можливостей (А, Б, В, Г, Д, Ж) свідчить про її ефективність. Точка N – означає недовикористання наявних ресурсів через низьку дисципліну праці, недосконале економічне законодавство, точка F – принципову неможливість досягнення цього набору при даних ресурсах.

Нарощування виробничих можливостей здійснюється двома шляхами:

1. екстенсивним – кількісне збільшення факторів виробництва;

2. інтенсивним – якісне використання факторів виробництва (удосконалення технології, організації праці тощо). Матеріальну основу інтенсивного шляху нарощування виробничих можливостей складає науково-технічний прогрес.

Дані таблиці 4.1. і графіка на рис. 4.1. дають можливість зробити щонайменше три висновки:

1. про оптимальну структуру випуску продукції, яка залежить від граничної корисності цих продуктів, витрат виробництва, попиту, пропонування, ціни;

2. про існування вмінених витрат. Вмінені витрати – це кількість інших продуктів, від якої слід відмовитись, щоб одержати певну кількість якогось іншого продукту. Так, щоб виробити 20 од. засобів виробництва необхідно повністю відмовитись від предметів споживання. Вмінені витрати характеризують трансформацію одного продукту в інший;

3. про дію закону зростаючих вмінених витрат. Так, пересуваючись у таблиці від альтернативи А до Б, ми бачимо, що виробництво 1 одиниці споживчих благ потребує відмовитись від 1 од. засобів виробництва. Однак, по мірі руху від Б до В від 3 од., від В до Г від 4 од.: відкривається важливий економічний принцип – у процесі руху від альтернативи А до Ж кількість засобів виробництва зростає, від яких необхідно відмовитись, щоб збільшити виробництво предметів споживання.

Показники економічної ефективності виробництва:

• продуктивність праці =

Зміна продуктивності праці аналізується за допомогою індексного методу

де – зміна обсягів виробництва ( )

– зміна кількості працівників

• якщо необхідно визначити зміну продуктивності праці за кілька періодів часу, то знаходимо індекси за кожний період і перемножаєм

=

• трудомісткість =

• матеріаловіддача =

• матеріаломісткість =

• фондовіддача =

• фондомісткість =

Показники економічної ефективності виробництва:

• продуктивність праці =

Зміна продуктивності праці аналізується за допомогою індексного методу

де – зміна обсягів виробництва ( )

– зміна кількості працівників

• якщо необхідно визначити зміну продуктивності праці за кілька періодів часу, то знаходимо індекси за кожний період і перемножаєм

=

• трудомісткість =

• матеріаловіддача =

• матеріаломісткість =

• фондовіддача =

• фондомісткість =

Продуктом розвитку товарного виробництва, необхідним елементом обміну є гроші.