Тема №1 Сутність фінансів та особливості їх функціонування

1. Сутність фінансів, їх функції.

2. Фінансові ресурси.

3. Взаємозв’язок та відмінність між фінансами та іншими економічними категоріями.

1. Сутність фінансів, їх функції

Теорія фінансів базується на комплексному підході до визначення сутності поняття фінансів. «Фінанси» розглядаються як історична, наукова та економічна категорія.

«Фінанси», як історична категорія з’явилися у ХІІІ ст. в торгових містах Італії. Виникнення фінансів пов'язано з розвитком товарно-грошових відносин та посиленням ролі держави.

За однією теорією «фінанси» походять від латинського терміна «financia» - фінансіа, що означає обов’язкову сплату грошей, це було пов’язано з передачею частини доходу громадянина в розпорядження держави.

Згідно з іншою теорією цей термін використовувався для позначення строку сплати у грошових відносинах, що виникали між державою та населенням, і трактувався як завершення грошового платежу. Особа, що сплатила внесок на користь представника державної влади, отримувала документ – finis («кінець», «фініш»). Саме назва цього документа означала що всі необхідні платежі на користь держави сплачено.

Найвищого розквіту фінанси досягли в XX ст., коли функції держави набагато розширилися і вдосконалилися, а товарно-грошові відносини посіли головне місце в економічних системах. Значний розвиток отримали місцеві (регіональні) фінанси, державні позабюджетні фонди, фінанси підприємницьких структур.

Причиною появи фінансів вважають потреби суб'єктів господарювання і держави у фінансових ресурсах, які б забезпечили їх діяльність.

Фінанси як наука досить молода. Вона виникла у середині ХV ст., а лише в ХІХ ст.. – виділилась в самостійний напрямок зі складу політичної економії, сьогодні входить до ряду соціально-економічних наук.

Предметом фінансової науки ( а саме що вивчає фінансова наука?) є сукупність відносин, які виникають між державою, суб’єктами господарювання, громадянами, пов’язаних зі створенням та використанням фінансових ресурсів.

Фінансову теорію можна розглядати як у спрощеній так і глобалізованій формах.

Спрощене або побутове сприйняття фінансів пов’язане із грошовими відносинами та фінансовою діяльністю, що відображаються у доходах і витратах суб’єктів фінансових відносин.

Глибинне, глобалізоване розуміння фінансів передбачає цілісне уявлення про фінанси і фінансову систему та характеризує сутність відносин, що складаються у суспільстві (у процесі руху вартості валового внутрішнього продукту (ВВП)).

На практиці предмет фінансової науки втілюється у фінансових відносинах – це система грошових відносин, пов’язаних з розподілом, перерозподілом, формуванням і використанням грошових коштів для задоволення суспільних, колективних та індивідуальних потреб.

Фінансовими є грошові відносини, які виникають між:

Суб’єкти фінансових відносин	Сутність фінансових відносин
Державою і підприємствами	При сплаті податків, зборів, відрахувань до бюджету, державних цільових фондів, при отриманні бюджетного фінансування у вигляді дотацій, субвенцій;
Державою і населенням	При сплаті податків та інших обов’язкових платежів і отримання соціальних гарантій (субсидії, пенсії, допомоги);
Підприємствами	У процесі придбання товарно-матеріальних цінностей, реалізації продукції та послуг;
Підприємствами та працівниками	У процесі виплати заробітної плати, матеріальної допомоги, утримання та перерахування податків, зборів та відрахувань;
Окремими ланками фінансової системи	Державний бюджет, місцеві бюджети, державний кредит та ін.;
Всередині підприємства	При розподілі чистого прибутку, створенні та використанні грошових фондів.

У фінансових відносинах виділяють об’єкти та суб’єкти

Об’єктами фінансових відносин виступають :

• ВВП – один із найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності;

• національний дохід (НД) – грошове вираження вартості новоствореного в країні протягом року сукупного продукту (сума всіх прибутків);

• національне багатство – вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів (основні засоби, матеріальні ресурси, золотовалютний запас, природні ресурси).

ВВП представляє собою вартість кінцевих товарів, послуг вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період як правило за рік. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП.

Вартість ВВП в Україні у номінальних показниках за останні роки має тенденцію до зростання, що пов’язано з інфляційними процесами. Обсяг реального ВВП за останні роки знижується, тобто ситуація зворотна, на сьогодні у порівняльних цінах ВВП (за даними експертів) не перевищує рівня 1990 року.

Номінальний ВВП :

2010 рік – 1 трлн. 083 млрд. грн.

2011 рік – 1 трлн. 253 млрд. грн.

2013 рік - 1 трлн. 576 млрд. грн.

Поряд із ВВП у статистиці використовують і такий показник, як валовий національний продукт (ВНП) — вартість кінцевих то­варів і послуг, вироблених вітчизняними (резидентами) виробниками за певний період. Покажемо на прикладі, яка різниця між ВВП і ВНП. Так, доход громадянина України, який працює у Німеччині, є частиною ВНП України. Однак цей доход не є частиною ВВП, оскільки він заробля­ється у Німеччині. З іншого боку, прибутки, які одержала німецька Компанія від виробництва продукції в Україні, є частиною ВНП і німецької держави.

Залежно від співвідношення об’єкта фінансових відносин можна виділити нормальну (стабільну) фінансову ситуацію в країні, коли основним об’єктом фінансів є ВВП, і кризову фінансову ситуацію, коли ВВП не вистачає для формування доходів та фінансових ресурсів, що призводить до зменшення національного багатства.

Суб’єктами фінансових відносин ( або учасниками) є держава в особі законодавчих і виконавчих органів влади, юридичні (підприємства всіх форм власності) і фізичні особи (приватні підприємці, найняті працівники, населення).

Фінансові відносини завжди носять суперечливий характер: кожен із суб’єктів прагне отримати більшу частку об’єкта (дохода), що повязано природною неузгодженістю інтересів суб’єктів цих відносин.

Держава - зацікавлена в збільшені доходів державного бюджету.

Підприємці - в мінімізації податків і збільшення прибутків.

Фізичні особи (працівники) - збільшені власних доходів.

Усунення суперечливості фінансових відносин здійснюється шляхом збалансування інтересів всіх суб’єктів фінансових відносин, за рахунок:

- встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП;

- забезпечення постійного одночасного зростання доходів кожного із суб’єктів, що в свою чергу базується на забезпеченні постійного і неухильного зростання ВВП;

- стимулюванні підвищення ефективності виробництва для одержання додаткових фінансових ресурсів.

У сучасні літературі фінанси розглядають переважно як економічну категорію.

Фінанси - економічні відносини, що виникають з приводу розподілу і перерозподілу вартості ВВП з метою формування фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій і завдань держави, задоволення суспільних потреб та створення умов розширеного відтворення.

Призначення фінансів виявляється у їх функціях. Як відомо функції – це зовнішній прояв її властивостей у даній системі відносин.

Фінанси виконують дві функції – розподільчу і контрольну. Ці функції реалізуються фінансами одночасно. Кожна фінансова операція визначає розподіл, а також контроль за цим розподілом.

Розподільча функція є головною для фінансів і проявляється у процесі розподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) у вигляді утво­рення фондів грошових коштів та використання їх за цільовим при­значенням.

В процесі дії розподільчої функції найважливішими об'єктами розподілу є вартість валового внутрішнього продукту (ВВП) та національний доход (НД).

Суб'єктами розподілу виступають суб’єкти фінансових відносин - держава, юридичні і фізичні особи.

Механізм розподільчої функції пов'язаний з етапами розподілу ВВП.

Виділяють такі етапи - первинний розподіл, перерозподіл і вторинний розподіл.