Різноманітність відносин між учнями різного віку в шкільному колективі

Загальношкільний колектив — це десятки первинних колективів, що творяться найрізноманітнішими відноси­нами, найбагатограннішими відтінками духовного жит­тя, потреб, інтересів.

Досвід показує, що духовне багатство загальношкіль- ного колективу значною мірою залежить від того, наскіль­ки різноманітні й багатогранні є взаємозв язки між ко­лективами класів. Взаємовідносини між вихованцями старших класів і колективами молодших школярів є пер­шою школою громадянської відповідальності людини за людину.

У шкільній практиці існують такі взаємовідносини, що розвивають і утверджують почуття громадянської в і дп ов і дал ьності:

І. Інтелектуальні. Кращі учні VIII—X класів (ін­коли навіть VI і VII) керують предметними гуртками, до яких входять учні II—V класів. Найбільше зацікав­люють дітей гуртки літературно-творчі, юних краєзнав­ців, художнього слова, казки. Окремим старшокласни­кам можна доручити керівництво гуртками юних матема­тиків, юних істориків, юних натуралістів.

Інтелектуальні взаємовідносини — найміцніші, най­триваліші зв'язки між старшими й молодшими школя- рами. Завдяки ш збагачується духовне життя колективу, розумові інтереси переплітаються з інтересами дружби, товаришування. На нашу думку, одна з найважчих сфер виховної роботи — добиватися того, щоб навчання, знан­ня стали предметом колективістських взаємовідносин, інтересів, зв'язків. Ми глибоко переконані в тому, що однією з великих бід шкільного життя є саме те, що най­головніше заняття дітей і вчителів — навчання, оволодін­ня знаннями часто виключається з життя колективу. Без думки, без розумового інтересу, без прагнення зна­ти не може бути багатих колективістських взаємовідно­син. Ми вбачаємо майстерність виховання в тому, щоб нав­чити кожного старшокласника, кожного підлітка відда­вати свої знання молодшим товаришам і завдяки цьому збагачуватися інтелектуально. Справжня жадоба до знань, потреба пізнання тільки завдяки цьому й формується.

Кращі знавці літератури, історії, географії та інших предметів — учні старших класів — виступають з до­повідями, бесідами перед учнями V—VII класів. Досвід показує, що це теж один з важливих засобів збагачення духовного життя загальношкільпого колективу. Бажання виступити перед своїми молодшими товаришами виникає у підлітка, який багато читає й знає. Виховувати це ба­жання — одне із складних завдань педагога. У нашій школі є десятикласники, які за роки навчання в старших класах по кілька разів виступали з доповідями і лекція­ми перед своїми молодшими товаришами. Виховне значен­ня цієї дуже цінної справи полягає передусім у тому, що в учнівському колективі утверджується спільність ін­телектуальних інтересів, формуються найміцніші відно­сини — дружба на основі цієї спільності. Виникають нові гуртки, виховується пошана до найголовнішої духовної цінності — книги.

Учні старших класів проводять політичну інформа­цію в молодших і середніх класах. Розповідаючи про те, що відбувається в нашій країні та за її кордонами, комсомоль­ці не просто повідомляють, вони переконують, прагнуть передати свої переконання молодшим товаришам.

II. Ідейно-виховні відносини. Вона тісно пов'язані з відносинами інтелектуальними, але тут на перше міс­це виступає турбота про суспільну активність, про гро­мадську діяльність, спрямовану на утвердження гро­мадянської гідності. Ми добиваємося того, щоб кожен

вихованець передавав свої ідейні, громадянські багатст­ва молодшим товаришам, щоб участь його у громадському житті була разом з тим турботою про духовне багатство інших людей. В ідейно-виховних відносинах па перше місце виступає утвердження однією людиною ідейних пе­реконань у свідомості, діяльності і поведінці іншої.

Піонери керують жовтенятськими групами, комсо­мольці — піонерськими загонами. Основою майстернос­ті в педагогічному керівництві жовтепятською, піонер­ською й комсомольською роботою ми вважаємо те, щоб через конкретну діяльність дітей, підлітків, юнацтва чер­воною ниткою проходила політична, громадянська ідея. Ідейні переконання утверджуються насамперед тоді, коли людина за щось бореться, щось обстоює. Найвищою формою колективістських взаємовідносин є боротьба од­нодумців за комуністичні ідеї. Педагогічпа майстер­ність керівництва піонерами й комсомольцями полягає в умінні знайти таку діяльність, в якій учасники буден­ної, простої, нічим не примітної з першого погляду праці стали б політичними однодумцями, бачили б пе­ред собою вищий критерій оцінки праці, поведінки — ін­тереси суспільства, народу. Педагог повинен бачити суспільно-політичні ідеї навколо себе, в житті та праці робітників і селян. Одухотворити просту працю високим смислом служіння Батьківщині — це й є утвердження ідейних відносин молодих будівників комунізму.

Візьмемо звичайну сільськогосподарську працю — вирощування хліба. Умілий вихователь не просто дав дітям завдання виконувати окремі трудові операції, а надає їх діяльності великого суспільного значення: учні усвідомлюють, що вони вирощують насіння для посіву на багатьох гектарах колгоспної землі, їх надихає почут­тя відповідальності за розвиток землеробства в колгоспі. А почуття громадянської відповідальності — це й є най­яскравіші ідейно-виховні відносини.

В окремих сільських школах нашої республіки є ком­сомольсько-піонерські лекторії наукових знань. Підліт­ки і юнаки готують лекції про досягнення науки і техні­ки, виступають з ними перед колгоспниками й робітни­ками. Метою цієї роботи є науково-атеїстичне виховання людей похилого віку.

417

14 6-90

III. Навчально-трудові відносини. Велике значення мають первинні колективи, в яких старші вихованці пе-

редають своїм молодшим товаришам трудові вміння й на­вички. У нашій школі підлітки, юнаки й дівчата керують технічними й сільськогосподарськими гуртками школя­рів молодшого й середнього віку (учнів III—VII класів). Є такі гуртки: юних конструкторів, слюсарів, токарів, радіотехніків, електротехніків, трактористів, рослинни­ків, садівників, пасічпиків. В одному гуртку успішно працюють школярі різних класів, наприклад, у гуртку юних садівників — учні III—V класів. Для старшого школяра керівництво гуртком юних трудівників є най­яскравішою формою самовираження, самоутвердження, самовиховання. Намагаючись передати своїм товаришам усе краще, що є в ньому самому, керівник гуртка стає вихователем, творцем людини.

Комсомольська організація школи керує бригадою юних механізаторів. У багатьох сільських школах цей трудовий колектив став справжньою школою громадян­ськості. У розпорядженні юних механізаторів — сільсько­господарська техніка, з допомогою якої вони працюють на шкільній навчально дослідній ділянці і на колгосп­ному полі.

Виховна цінність трудових відносин полягає тут у тому, що громадянські ідеї втілюються в конкретній праці, знаходять своє виявлення у відносинах відпові­дальності, при цьому відповідальність перед колективом зливається з відповідальністю перед суспільством.

Життя показує, що досвід громадянської відповідаль­ності є дуже важливою передумовою суспільно-політич­ної активності підлітків: той, хто вміє відповідати за важ­ливу працю перед суспільством, уміє виховувати почуття відповідальності і в інших людях. Комсомольці, які про­йшли школу трудового виховання в бригаді юних механі­заторів, уміють добре керувати технічними гуртками мо­лодших школярів. Чим більше дисциплінованості й вимог­ливості виявив вихованець у роки отроцтва, тим краще він розуміє, що керівництво іншими людьми є насампе­ред відповідальність.

Піонерська й комсомольська організації створюють різноманітні трудові самодіяльні колективи, праця яких надихається суспільними ідеями. Так, у багатьох дружи­нах є піонерські комітети захисту природи. Юні ленін­ці дбають про те, щоб у лісах і полезахисних лісосму­гах не гинули дерева, щоб знищувалися шкідники саду

# лісу. Тимурівські ланки й групи подають допомогу інвалідам Великої Вітчизняної війни. Юні слідопити доглядають могили героїв.

IV. Самодіяльно-творчі та ігрові відносини. Старші учні керують різними самодіяльно-творчими та ігровими Об'єднаннями, в яких відбувається різноманітна діяль­ність. Однією з дуже важливих форм цієї діяльності є від­починок. І від того, чим він насичений, як організується, значною мірою залежить духовне життя школярів.

Старші товариші керують драматичними, хоровими, балетними колективами молодших школярів, гуртками живопису, скульптури, різьблення, художнього виши­вання тощо. В самодіяльно-творчих об'єднаннях відбу­вається обмін духовними цінностями, що дає естетичне задоволення, пасолоду його учасникам. Велике виховне значення цієї діяльності полягає саме в тому, що задово­лення й насолоду дає те, що твориться власними руками. Якщо хочеш, щоб колектив був міцний і взаємовідносини між його членами стимулювали духовне зростання, не допускай споживацького ставлення до духовних багатств. Зусилля колективу слід спрямовувати не тільки на ство­рення матеріальних цінностей для суспільства, а й на задоволення духовного життя й естетичних потреб колек­тиву. Обдаровані діти — неоціненне багатство школи, духовна опора колективу. Віддаючи свій талант, здібнос­ті товаришам, вони не тільки самі стають колективіста­ми, а й у своїх товаришів виховують дух колективізму.

Особливу роль у вихованні шкільного колективу ві­діграють ті невеличкі первинні колективи, діяльність яких виражається у творчості засобами слова. Серед школя­рів завжди є хлопчики й дівчатка, які вміють писати вір­ші, оповідання, казки. У практичній роботі педагогіч­ний колектив Павлиської середньої школи домагається того, щоб кожен школяр, наділений даром слова, мав у шкільному колективі кількох своїх маленьких вихован­ців. У художньому слові велика облагороджуюча сила, а коли ця сила поєднується ще й з дружбою, життя шкіль­ного колективу, немов яскравими квітами, забарвлює­ться красою первинних колективів, смислом діяльності яких і є творення краси. Хай буде більше в школі та­ких первинних колективів, які творять красу.