4. Суть циклічності. Циклічність як властивість системи

Протягом тривалого часу розвиток ринкової економіки здійс­нювався через цикли, носив циклічний характер. Цикл — це за­кінчений етап розвитку, протягом якого регулярно повторюю­ться періоди (фази) з своїм напрямком і характером ділової ак­тивності.

Економічний цикл включає такі основні фази: фаза розвитку j — повільного і стрімкого (в деяких теоріях ця фаза розглядається як дві); фаза падіння або скорочення ділової активності (кризова ; фаза); фаза депресії, під час якої ділова активність не зростає, \ але й не знижується, залишаючись на низькому рівні, j Циклічність — особливість розвитку не лише економічної системи. Це властивість розвитку всякої великої складної системи. Великим системам, як правило, притаманний імовірнісний (стохастичний) характер. Вони здатні до саморегулювання і самороз­витку, складаються з елементів, зв'язаних між собою різноманіт­ними зв'язками (прямими, оберненими, синергічними тощо).

В детермінованих системах циклічність не є формою розвит­ку. Наприклад, в механічних системах кінець циклу — це припи­нення функціонування системи, її зруйнування.

В економічних системах циклічність виконує функцію вста­новлення рівноваги між елементами системи — виробництвом і споживанням, структурними елементами системи, темпами роз­витку і ресурсами тощо.

В економіці, як у всякій імовірнісній системі, рівновага є ли­ше момент розвитку. В дійсності завжди виникають порушення рівноваги, відхилення від неї в той чи інший бік. Але доки відхи­лення не виходять за певні межі, позитивний розвиток ділової активності триває. І лише тоді, коли відхилення досягають кри­тичної межі, виникає обвал, аварія системи, яка проявляється у скороченні ділової активності в усіх сферах підприємництва і відповідних негативних наслідках на макроекономічному рівні. Тільки після певного періоду застою (депресії) система присто­совується до нових умов, на основі яких починається новий етап розвитку. Таким чином, в економіці через циклічність реалізую­ться такі властивості системи, як її здатність до саморегулюван­ня і саморозвитку.

Пояснення природи циклічності через характер економіки як складної імовірнісної системи по суті дає відповідь на питання про причини цього явища. Але треба сказати, що в багатьох еко­номічних теоріях циклічність пояснюється іншими причинами.

К.Маркс вважав, що циклічність — невід'ємна риса капіталіс­тичного товарного виробництва, наслідок протиріччя між сус­пільним характером виробництва і приватнокапіталістичним привласненням. На думку К.Маркса, зростання виробництва за­ради прибутку неминуче наштовхується на обмеженість платос­проможного попиту. І коли розрив між ними досягає критично­го рівня, настає криза надвиробництва, обвальне скорочення виробництва, різке зростання безробіття.

Є спроби пояснити економічну циклічність іншими причина­ми. Так, у підручнику П.Самуельсона «Економіка» циклічність пояснюється низкою факторів — внутрішніх (оновленням осно­вного капіталу, періодичністю технологічного розвитку) і зов­нішніх (соціально-політичними причинами, коливаннями соня­чної активності тощо).

Треба відзначити, що всі спроби пояснити причини цикліч­ності, не звертаючись до характеру економічної системи, не мо­жуть дати відповіді на питання про історичну еволюцію цього явища. На підставі цих теорій не можна пояснити, чому, почи­наючи з певного періоду (початку п'ятдесятих років) у розвину­тих ринкових країнах економічні цикли в їх класичному вигляді перестали спостерігатися. Є лише деякі коливання темпів зрос­тання (якщо оцінювати розвиток економіки приростом ВНП). Більше того, в нових індустріальних країнах протягом декількох десятиріч немає й коливання темпів приросту — є систематич­ний високий приріст.

Виникає питання, чи є циклічність явищем, притаманним економічній системі? На це питання слід дати таку відповідь. Циклічність існує як властивість економічної системи, існує в потенціалі. Але з часом виникає і спосіб її уникнути, в першу че­ргу її найбільш руйнівної кризової фази (загальної економічної кризи).