Витрати суспільства (Валовой доход)

Витрати підприємства (собівартість)

Вартість

Рис. 7.5 Витрати виробництва та їх елементи

Економічна теорія вирізняє такі основні види витрат виробництва фірми: постійні, змінні, валові (загальні), середні, граничні, альтернативні. Сучасні західні концепції класифікують витрати виробництва, беручи за критерій залежність або незалежність їх від обсягу виробництва.

Постійні витрати (англ. Fixed Costs) — витрати, величина яких не змінюється залежно від зміни обсягу випуску продукції і які фірма повинна сплачувати навіть тоді, коли вона нічого не виготовляє. До них належать грошові витрати на експлуатацію будівель, споруд і обладнання, орендна плата, виплата відсотків за кредитом, заробітна плата апарату управління, витрати на охорону.

Змінні витрати (англ. Variable Costs) — витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягу виробництва. Динаміка їх нерівномірна: починаючи з нуля, вони спочатку зростають дуже швидко разом зі зростанням виробництва. З подальшим розширенням обсягів виробництва виникає фактор економії, і змінні витрати зростають повільніше, ніж збільшується обсяг продукції.

Валові витрати (загальні витрати,англ. Total Costs) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва.

Середні витрати – це витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні частці від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні частці від ділення постійних витрат на обсяг виробництва.

Витрати на одиницю продукції – це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів. Нерівномірна зміна валових витрат веде до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати на одиницю продукції, це має особливе значення для ринкової стратегії фірми, оскільки дає змогу з'ясувати – за якого обсягу виробництва витрати на одиницю продукції будуть мінімальними.

Прямі витрати – витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

Поточні витрати – витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат.

Граничні витрати (англ. Marginal Costs)— витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином. МС=ΔТС/ΔQ

Альтернативні витрати (не явні) це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.

Витрати майбутніх періодів – грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді, частинами.

Серед загальної сукупності витрат можна виділити наступні рис. 7.6

Рис. 7.6 Види витрат

Щоб бути конкурентоспроможним на ринку, товар має реалізовуватися за оптимальною для покупця ціною. Що довше товар існує на ринку, то більше конкурентів у нього з’являється. Тому задля збезпечення прибутковості продажів та конкурентних переваг товару ціна на нього, як правило, з часом повинна знижуватися. Основою ціни є середні витрати на виробництво і реалізацію продукції. З метою виявлення можливостей зменшення відпускної ціни, отримання вищого прибутку та підвищення ефективності діяльності підприємства повинні вміти виявляти можливості зниження витрат на виробництво продукції.

До основних шляхів зниження витрат слід віднести (рис. 7.7).

Рис. 7.7 Основні шляхи зниження витрат.

Систематичне зниження витрат - основний засіб підвищення прибутковості функціонування фірми. В умовах ринкової економіки, коли фінансова підтримка збиткових підприємств є винятком з правил, але не правилом, як це було при адміністративно-командній системі. Дослідження проблем зменшення витрат виробництва, розробка рекомендацій у цій галузі - один з наріжних каменів всієї економічної теорії. Можна виділити наступні основні напрямки зниження витрат у всіх сферах національної економіки: по-перше, використання досягнень НТП; по-друге, вдосконалення організації виробництва і праці; по-третє, державне регулювання економічних процесів.

Зазначимо, що сама діяльність фірми щодо забезпечення економії витрат у переважній більшості випадків вимагає витрат, праці, капіталу і фінансів. Витрати на економію витрат тоді ефективні, коли зростання корисного ефекту (в найрізноманітніших формах) перевищує витрати на забезпечення економії. Природно, що можливий і граничний варіант, коли зменшення витрат на виробництво виробу не змінює його корисних властивостей, але дозволяє знизити ціну в конкурентній боротьбі. У сучасних умовах типовими є не збереження споживчих якостей, а економія на витратах в розрахунку на одиницю корисного ефекту або інших важливих для споживача характеристик. На практиці це часто приймає такі форми, як, наприклад, зниження вартості одиниці виробничої потужності металообробного верстата. Найбільш високими темпами цей процес протікає у виробництві електронної техніки, напівпровідників і в ряді інших галузей.

Використання досягнень НТП полягає, з одного боку, в більш повному використанні виробничих потужностей, сировини і матеріалів, зокрема і паливно-енергетичних ресурсів, а з іншого – в створенні нових, більш ефективних машин, обладнання, нових технологічних процесів. Найбільш характерна риса НТП у другій половині XX сторіччя - перехід до принципово нового технологічного способу виробництва. Його переваги перед існуючим технологічним способом виробництва не тільки в більш високій економічної ефективності, але і в можливості виробляти якісно нові матеріальні блага, нові послуги, які суттєво змінюють весь уклад життя, пріоритети життєвих цінностей.

Що стосується вдосконалення організації виробництва і праці, то цей процес, поряд з економією на витратах за рахунок скорочення втрат, практично у всіх випадках забезпечує підвищення продуктивності праці, тобто економію витрат живої праці, яка на нинішньому етапі економічного розвитку порівняно з економією суспільної праці дає більш вагомі результати, про що свідчать дослідження економічного зростання на основі використання виробничої функції.

Витрати суспільства набувають форми вартості продукції, а витрати підприємства - собівартості продукції. Собівартість продукції дорівнює різниці між величиною вартості продукції і розміром прибутку, а розмір прибутку, у свою чергу, - різниці між вартістю продукції і собівартістю.

Зниження собівартості продукції вигідне як для кожного підприємства, окремого його підрозділу, так і для суспільства. Низька собівартість забезпечує підприємству привласнення додаткового продукту, розміри якого залежать від обсягів зниження індивідуальної собівартості порівняно з суспільною. Шляхи зниження собівартості продукції представлено на рис. 7.8

Рис. 7.8 Шляхи зниження собівартості продукції.

Низька собівартість продукції в масштабах суспільства підвищує конкурентоспроможність національної економіки на світовому ринку, механізм ціноутворення якого схожий на механізм ціноутворення всередині окремої країни. Різниця полягає насамперед у тому, що на світовому ринку функціонують не окремі підприємства, а окремі країни, національні компанії та фірми. Зниження собівартості продукції більшістю підприємств країни, особливо в галузях, які виготовляють товари масового споживання, забезпечує передумови для зменшення цін на ці товари, а отже, для підвищення добробуту народу, а також означає економію матеріальних, людських, фінансових та інших ресурсів, які суспільство може використати для виготовлення нових товарів і задоволення нових суспільних потреб. Таке зниження досягається шляхом скорочення витрат на кожний елемент її структури (за елементами витрат і статтями калькуляції), а також постійних і змінних (а в їх поєднанні – сукупних), внутрішніх і зовнішніх (частково) витрат.

В Україні істотну роль у зниженні собівартості на підприємствах відіграє економія матеріалів, електроенергії, палива. Так, Франція, яка за територією та чисельністю практично така як Україна, виробляє приблизно в 5 разів більше товарної продукції, але і споживає при цьому в 3 рази менше газу.

Основні терміни і поняття

Людський капітал, інвестиції, собівартість продукції, види витрат, прямі інвестиції, портфельні інвестиції, валовий дохід підприємства, постійні та змінні витрати, концентрація та централізація капіталу, реальні активи, первісне накопичення капіталу.

Теми рефератів

1. Людский капітал та його роль в процесі становлення економічної системи.

2. Роль та джерела інвестицій в сучасному світі.

3. Особливості первісного накопичення капіталу в Україні.

Запитання для самоконтролю

1. Які Ви знаєте шляхи зниження собівартості продукції?

2. Назвіть основні витрати виробництва та їх елементи?

3. За якими критеріями класифікуються витрати?

4. Яким чином відбувається процес формування основних активів людського капіталу?

5. Дайте визначення прямим та портфельним інвестиціям.

6. Яким чином відбувається процес перетворення капіталу в інвестиції?

Література

1. Басовский, Л. Е. Финансовый менеджмент [Текст]: учебник / Л. Е. Басовский. - М.: ИНФРА-М, 2007. - 240 с.

2. Бланк, И. А. Управление формированием капитала [Текст] / И. А. Бланк. -Киев: «Ника-Центр», 2002.

3. Борисов, А. Б. Большой экономический словарь [Текст] /  А. Б. Борисов. - М.: Книжный мир, 2004. - 895с.

4. Бочаров, В. В. Современный финансовый менеджмент [Текст] / В. В. Бочаров. - СПб.: Питер, 2006. - 464 с.: ил.

5. Деева, А. И. Инвестиции [Текст]: учебное пособие / А. И. Деева. - М.: Издательство «Экзамен», 2004. - 320с.

6. Донцова, Л. В. Анализ финансовой отчетности [Текст]: практикум /

Л. В. Донцова, Н. А. Никифорова - М.: Издательство «Дело и Сервис»,  2004. - 144с.

7. Кенэ, Ф. Избранные экономические произведения [Текст] / Ф.  Кенэ. - М., 1967.

8. Майбурд, Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров [Текст] / Е. М. Майбурд. - М.: Дело, Вита-Пресс, 1996. - 544с.

9. Маркс, К. Собрание сочинений. Т. 25. Ч. 1 [Текст] / К. Маркс,  Ф. Энгельс. - М.: Политиздат, 1978. - 431с.

10. Миркин, Я. М. Англо-русский толковый словарь по банковскому делу, инвестициям и финансовым рынкам. Свыше 10000 терминов [Текст] / Я. М. Миркин, В. Я. Миркин. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2006. - 424с.

13. Советский энциклопедический словарь [Текст] / Гл. ред.  А. М. Прохоров. - 4-е изд. - М.: Сов. Энциклопедия, 1989. - 1632 с.

14. Сэй, Ж-Б. Трактат по политической экономии [Текст] / Ж- Б. Сей,  Ф. Бастиа ; Экономические софизмы. Экономические гармонии / Ф. Бастиа / сост., вступ. Статья, коммент. М. К. Бункина, А. М. Семенов. - М.: Дело,  2000. - 232с.