Тема 1. Предмет і метод економічної теорії план
1.ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НАУКИ ЯК ТЕОРЕТИЧНОЇ ОСНОВИ КАПІТАЛІЗМА.
2.ЗАРОДЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ЕКОНОМІЇ: АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ В ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ мейнстріму.
3.СУЧАСНА ЕКОНОМІЧНА КРИЗА ЯК ФОРМА ПРОЯВУ КРИЗИ ЕКОНОМІЧНОГО МИСЛЕННЯ.
4.ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ШКОЛИ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ (неортодоксальні) ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ.
5. ПРЕДМЕТ, ОБ'ЄКТ І ЦІЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ЯК СИСТЕМИ ЗНАНЬ.
6. ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ. ЕКОНОМІЧНІ ЗАКОНИ І КАТЕГОРІЇ.
7. ОСНОВНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ.
Історичні передумови виникнення економічної науки як теоретичної основи капіталізма.
Капіталізм, як економічна система, виник на основі приватної власності на засоби виробництва в умовах ринку вільної конкуренції, і функціонує на засадах грошового обігу, підприємництва та діяльності підприємця як власника і організатора виробництва з метою отримання прибутку. Генезис капіталізму є процес подоланням традиціоналізму та утвердженням принципу раціональності у всіх сферах суспільного життя. Тенденція до раціоналізації соціально-економічного життя є основою розвитку капіталізму. Сформувавшись у Північно-Західній Європі в XVI-XVП ст., він завжди має конкретно-історичну характеристику і проявляється у торговельній чи буржуазно-промисловій формі. У становленні капіталізму важливе значення мали взаємозв'язки між релігійними ідеями та економічною організацією суспільства. Протестантизм (лютеранство, особливо кальвінізм), який проголосив доброчесністю трудовий аскетичний спосіб життя, заощадливість і нагромадження капіталу, прагнення до отримання прибутку, став рушійною ідеологією для становлення капіталістичного способу виробництва в Европі.
До визначення поняття капіталізм існують різні підходи:
Капіталізм - це економічна система виробництва і розподілу, заснована на приватній власності, загальній юридичній рівності і свободі підприємництва. В його умовах головним критерієм для прийняття економічних рішень є прагнення до збільшення капіталу та отримання прибутку. Сутністю даної економічної системи є опора економіки на великий капітал.
Капіталізм - це суспільно-економічна формація, заснована на приватній власності на засоби виробництва і експлуатації найманої праці капіталом. Він трансформує феодалізм, передує соціалізму - першій фазі комунізму. (Велика радянська енциклопедія).
Капіталізм - це сучасна економічна система, що базується на ринку виробництва товарів, яка контрольована «капіталом», тобто вартістю і використовується для найму робітників. (Оксфордський філософський словник) [1].
Капіталізм - економічна система, домінуюча в Західному світі після катастрофи феодалізму, в якій велика частина засобів виробництва знаходиться у приватній власності, а виробництво і розподіл відбуваються під впливом ринкових механізмів. (Британська енциклопедія)
Капіталізм вільної конкуренції - це економічна система, в якій матеріальні ресурси є приватною власністю, а ринки і ціни використовуються для спрямування і координації економічної діяльності. (Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю, "Економікс") [2]
Капіталізм - економічна система, в якій засоби виробництва належать приватним власникам. Підприємства виробляють товари для ринку, встановлення ціни на якому відбувається під впливом попиту і пропозиції.
Економісти часто говорять про капіталізм, як системі вільного ринку, керованого конкуренцією. Однак капіталізм в такому ідеальному вигляді не можна знайти ніде в світі. Економічні системи, що діють зараз в західних країнах, є сумішшю вільної конкуренції та урядового контролю. Згідно Американської енциклопедії сучасний капіталізм можна розглядати як комбінацію приватного підприємництва та державного контролю.
Питання становлення і розвитку капіталістичного способа виробництва найбільш повно розглянуті в роботах: Адама Сміта, Давида Рікардо, Карла Маркса, Макса Вебера, Людвіга фон Мізеса, Ойгена фон Бем-Баверка, Фрідріха фон Візер, Ф. А. фон Хайєка та інших.
Розглядаючи процес становлення капіталістичного хазяйства з історичної точки зору слід зазначити, що передумовами стали події XVI-XVII століття, коли відбувається розпад феодального ладу в ряді європейських країн, на зміну якому приходять капіталістичні відносини. За словами К. Маркса «саме розпад першого розкрив елементи останнього».
Провідну роль в процесі становлення капіталістичного способу виробництва зіграли країни Північної Італії, в яких були сформовані основні інфраструктурні елементи ринкового механізму, і Англія, - як країна первісного накопичення капіталу, що стало матеріальною передумовою формування капіталізму (рис.1.1).
В XI-XV ст. найбільш економічно розвиненими в Європі були міста Північної Італії – Венеція, Генуя, Флоренція. Тут раніше, ніж в інших частинах Європи, почав бурхливо розвиватися торговельний капітал.
Основними передумовами розвитку торговельного капіталу стали:
ранній розвиток середньовічних міст у порівнянні з іншими європейськими країнами;
Рис. 1.1 Історичні передумови становлення ринкових відносин
виникнення потужних міст-держав у ході комунальних рухів. Феодальні відносини класичного типу тут були ослаблені, міста не були підпорядковані феодальним сеньйорам і втягувало село до розвитку товарного виробництва;
до кінця XIII ст. більшість селян Північної й Середньої Італії були особисто вільні. Швидко відбувався процес соціального розшарування населення, що дозволяло задовольняти зростаючі потреби ремісничого виробництва у робочій силі;
в XI—XIII ст підсилилася реміснича діяльність;
зручне географічне положення сприяло жвавому внутрішньому й міжнародному товарообміну.
грошові нагромадження. В XIV ст. торговельні компанії володіли величезними для свого часу грошовими фондами, наприклад рахунок Неаполітанського королівства у флорентійських компаніях досягав 200 тис. золотих флоринів, кредитні операції компаній Барди доходили до 1,7 млн. золотих флоринів. Бюджет Венеції на початку XV ст. посідав перше місце серед всіх бюджетів Європи - 1,62 млн. золотих дукатів, у той час як бюджет Франції становив усього 1 млн. золотих дукатів.
В XII-XV ст. Венеція була торговельною столицею і самим великим містом Західної Європи, а також потужною морською державою [25].
Величезний розмах венеціанської торгівлі привів до серйозного розвитку у Венеції техніки банківської справи й комерційного обліку. Не випадково Венеція є батьківщиною сучасної бухгалтерії. Венеція, виконуючи роль посередника, торгуючи переважно чужими товарами, у той же час розвивала й власне ремісниче виробництво на експорт, особливо виробництво знаменитого кольорового скла, секрет якого венеціанці пильно оберігали.
Значну роль у системі східної торгівлі Венеції й Генуї відігравали їх колонії в Північному Причорномор’ї. В Азові перебувала торговельна факторія Венеції, а у Феодосії - Генуї. Це були кінцеві пункти караванних торговельних шляхів, які вели з Індії через Середню Азію до Чорного моря. Торговельне суперництво між Венецією й Генуєю неодноразово приводило до кровопролитних морських війн.
Розширення торгівлі створювало можливість нагромадження коштів в руках купців і лихварів і виникненню грошового ринку. Гроші чеканили королі, сеньйори, єпископи, великі міста. Так, символом економічного процвітання Генуї, Флоренції й Венеції стали з XIII ст. золотий дженовін, флорин і дукат, причому флорин був свого роду міжнародним еквівалентом.
Розмаїтість монетних систем й одиниць породило необхідність операцій з обміну грошей. Так виділилася професія мінял, які займалися також переказом грошових сум і лихварством. З XIII ст. у зв'язку з руйнуванням дрібних трудівників міста й села а також розширенням торгівлі, кредитно-позичкові операції одержали значний розмах, особливо в сфері транзиту й оптових угод. Стали виникати банківські контори й банки. Характерно, що виділення фінансової діяльності в особливу галузь перетворилося на італійському ґрунті. Наприклад, у Генуї банк Сан-Джорджо виник ще в XI ст., а в XV ст. його капітал перевищував 10 млн. лір. Італійці в досконалості опанували такими інструментами, як векселя, кредит, торговельні угоди на строк, позики й т. ін.
В XV ст. була зроблена спроба заснувати центр грошового ринку в Безансоні, імперському місті у Франш-Конте. Центром фінансових угод він не став, але дав їм ім'я. Фінансовий ринок став "ярмарком, що кочує ", він збирався в різних містах, але завжди називався "Безансон". Його хазяїном була Генуя. "Безансон" був законодавчим органом фінансового світу, своєрідною міжнародною фондовою біржею. Тут встановлювався курс грошей, відбувалися грошові перекази, підписувалися фінансові угоди. Трохи пізніше, на початку XVI ст., обсяг угод доходив до 40 млн. золотих флоринів ("Безансон" став попередником фондових бірж у Лондоні й Антверпені).
В XV ст. у багатьох містах Італії були організовані установи, що видавали позички під заставу речей, стягуючи за це близько 5%. Їхніми ініціаторами стали францисканські ченці. Спочатку ці установи називалися "горою милосердя", згодом їх стали називати ломбардами, тобто установами, винайденими італійцями. Перший ломбард був заснований у Перуджі в 1462 р. Потім вони стали масовими - до 1512 р. вони влаштувалися в 87 містах Італії. Таким чином у італійських містах сформувалися основні інфраструктурні елементи ринку, які стали підґрунтям для формування економіки на ринкових засадах.
Можна сказати, що найдавніші вільні форми капіталу - торговельний і лихварський. Уперше цей капітал став проникати у виробництво в XIV-XV ст. Звичайно купець оптом закуповував сировину й перепродував її ремісникам, потім скуповував у них готові вироби для продажу. Ремісник відривався від ринку сировини й збуту й продовжував працювати на торговця-скупника вже як найманий робітник-надомник. Така система вела до ранніх форм капіталістичного виробництва.
Стосовно Англії слід зазначити, що в XI ст. в Англії вже існували феодальні маєтки (манори), які обслуговувалися працею залежних селян, однак при цьому більша частина англійських селян ще зберігала особисту волю. Але в 1066р. відбулася подія, наслідком якої стало швидке завершення феодалізації країни. Англія була завойована французькими феодалами на чолі з герцогом Нормандії. Захопивши землю і політичну владу, завойовники насаджували звичні їм порядки.
Проведений у 1086р. всеанглійський поземельний перепис («Книга страшного суду») підкорив раніше вільних общинників, встановив об'єкти податкового стягнення й феодальна вотчина-манор прийняла закінчену форму.
В XII-XIII ст. аграрна еволюція Англії йшла суперечливими шляхами. Удосконалювалося землеробство, затвердилося трипілля, збільшилася площа відпрацьованої землі. Попит на вовну стимулював розвиток вівчарства. Під впливом товарно-грошових відносин у середині XII ст. намітилося дві тенденції:
1 - убік особистого звільнення селян і комутації ренти. Віллани переводилися на натуральний або грошовий оброк.
2 - до розширення доменіального господарства, росту панщинної експлуатації, зміцненню особистої залежності вілланів. До кінця XIII століття в багатьох манорах панщина й натуральні оброки були замінені грошовою рентою. Перехід до грошової ренти підсилював диференціацію кріпосного селянства. В англійському селі поряд з багатими селянами з'явився прошарок бідноти. Коттерам, які мали крихітні городи, нема чого було вивозити на ринок для продажу, і панщина була скасована. Так, вони перетворювалися в поденників, які наймалися за гроші.Крім перерахованих повинностей було введено ряд довільних податків і церковна десятина.
У середині XIV століття нещастя народу були посилені епідемією чуми, яка вразила Англію. Для англійських феодалів гостро стало питання про робочу силу: після епідемії кріпаків стало набагато менше; безземельні батраки не хотіли працювати за колишню мізерну плату.
В цих умовах держава видала ряд законів (відомих як «робоче законодавство»), згідно з якими всі особи від 12 до 60 років, що не мали засобів до життя, зобов'язані були найнятися на роботу за плату, яка існувала до епідемії, за відмову від наймання загрожувала в'язниця.
Крім того, багато лордів, прагнули закріпити за собою робочі руки, знову закріпачували батраків. На довершення до всього держава збільшила побори для ведення столітньої війни із Францією.
Все це загострювало класову боротьбу в Англії. В 1381 р. спалахнуло селянське повстання. Селян підтримала міська біднота. Повстання англійських селян було більше організованим, чим французька жакерія. Під керівництвом досвідченого у військовій справі Уота Тайлера повсталі досягли серйозних успіхів. Вони зайняли Лондон і пред'явили королеві свої вимоги: скасування панщини, фіксація поземельної ренти в певних невеликих розмірах, свобода торгівлі, розділ церковних земель, зрівняння соціальних станів і т. ін.
Повстання зазнало поразки, але мало важливі економічні наслідки:
сформувалися передумови для процесу перетворення робочої сили на товар;
в XIV ст. залишки панщинної системи були ліквідовані;
до кінця XV ст. майже всі селяни викупилися із кріпосної залежності;
сільське господарство Англії стало переважно товарним, головною галуззю стало вівчарство;
розвивалася сукняна промисловість.
Після скасування феодального устрою в Англії почався процес первісного накопичення капіталу, як матеріальної передумови капіталістичного способу виробництва, в ході якого першочергову роль зіграли великі географічні відкриття. Вони були орієнтовані на відкриття нових торгових шляхів, внаслідок чого були відкриті раніше невідомі країни і континенти, встановлені економічні зв'язки між Європою та іншими континентами. У період пізнього феодалізму Англії почався процес формування та становлення світової індустрії. Перехід до капіталізму супроводжувався вдосконаленням засобів виробництва, розвитком промисловості і торгівлі.
У цей період активізується процес первісного нагромадження капіталу - це історичний процес відділення безпосереднього виробника від засобів виробництва, тобто насильницьке позбавлення дрібного виробника (селянина, ремісника) його приватної власності і затвердження великої власності. Первинне накопичення капіталу здійснювалося різними методами, а саме:
насильницьке вилучення засобів праці у ремісників;
обгородження (усунення селянства землі);
формування системи колоній;
впровадження системи державного боргу - уряд для забезпечення своїх витрат (на військові дії, утримання армії, королівського двору і т.п.) бере позики у купецтва під високі відсотки. Ця система є прародителькою облігацій внутрішньої державної позики;
використання протекційних мит (держава за певні послуги звільняла окремих підприємців від податків, зборів та митних платежів, що в якійсь мірі схоже на пільгове оподаткування).
Особливу роль в процесі генези капіталізму зіграв промисловий переворот в Англії, який можна розділити на 3 етапи:
1-й (починаючи з 60-х або навіть 30-х рр. XVIII ст. по 1783 р.) – механізація текстильної, у першу чергу бавовняної промисловості; впровадження виплавки чавуну на коксі; застосування водяного двигуна й нових форм організації виробництва; винахід й удосконалення парової машини;
2-й - "зліт" - почався в 1783-1785 р. із впровадження парової машини подвійної дії Дж. Уатта, відкриття Г. Кортом способу переробки чавуну в ковке залізо й створення Е. Картрайтом ткацького верстата з паровим двигуном. Розвиток потреб металообробки призвело до винаходу в 1797 р. металорізального токарського верстата;
3-й етап – перша третина XIX ст. – ознаменований розвитком парового транспорту (від парового візка Р. Тревитика (1801р.), до локомотива з димогарними трубками й іншими винаходами Дж. Стефенсона в 1825-1833 р).
Однією зі сприятливих передумов промислового перевороту в Англії був стійкий попит європейських армій на уніфікований одяг і взуття (що у свою чергу, вимагало тканин, шкіри, ґудзиків і т. ін.), рушниці, боєприпаси.
Соціально-економічні наслідки промислового перевороту:
урбанізація - відрив населення від землі й концентрація його в промислових центрах (крім Лондона, у Великобританії такими стали Бирмингем, Манчестер, Глазго, Шеффілд й ін.);
зрушення зайнятості в обробну промисловість;
централізація капіталу - витиснення з ринку дрібних хазяїв, які не витримують конкуренції з фабричною продукцією;
створення класу найманих робітників - промислового й сільського пролетаріату;
зміна в структурі буржуазії - перетворення промислових фабрикантів у найбільш впливовий прошарок підприємців;
загострення конфлікту інтересів трьох головних класів - лордів-землевласників, промислової буржуазії й пролетаріату.
Таким чином, Великобританія, першою із країн світу, яка пережила промислову революцію, до середини XIX ст. перетворюється в саму могутню державу, яка володіє найбільшою колоніальною імперією, що дозволяло забезпечувати власну промисловість необхідною і вкрай дешевою сировиною, а також великим ринком збуту готових виробів [25]. Орієнтація найважливіших галузей виробництва, і зокрема текстильної, в основному на колоніальний ринок згодом негативно позначиться на економічному розвитку Великобританії.
Підводячи підсумки слід зазначити, що капіталізм має такі характерні ознаки:
Основу економіки становить виробництво товарів і послуг, а також комерція та інші види економічної діяльності.
Велика частина товарів і послуг виробляється для продажу, однак при цьому існує також натуральне господарство.
Обмін відбувається на вільних ринках на основі взаємовигідних угод.
Засоби виробництва перебувають у приватній власності.
Прибуток на вкладений капітал є власністю капіталістів, який може використовуватися як для розширення виробництва так і для особистого споживання.
Основою для розділу прибутку між власниками капіталу є частка капіталу у економічній діяльності.
Джерелом життєвих благ для більшості членів суспільства є праця на умовах вільного найму, тобто продаж робочої сили за винагороду у формі заробітної плати.