3. Роль конкуренції в ринковій економіці.

У процесі конкуренції між суб'єктами виробництва і реалізації товарів виникають суттєві і стійкі зв'язки, які свідчать про те, що конкуренція не випадкове явище, а об'єктивно примусова господарська сила, що набуває форму економічного закону конкуренції. Закон конкуренції висловлює суттєві, внутрішньо необхідні, стійкі, причинно - наслідкові зв'язки між економічними суб'єктами у боротьбі за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації товарів з метою отримання найбільшого прибутку. Закон конкуренції та кожна форма його прояви мають внутрішні протиріччя: між пропозицією виробників і попитом споживачів; між різними підприємствами - виробниками; між різними підприємствами - споживачами; між дрібними, середніми та великими підприємствами, що переслідують власні егоїстичні інтереси. Всі господарські суб'єкти діють незалежно один від одного, кожен з них прагне реалізувати свій економічний інтерес – отримати прибуток в силу різних витрат виробництва і відмінностей у споживчих характеристиках товарів. Однак ринок не може створити рівні умови реалізації інтересів всіх виробників, так як діє закон вартості і споживачі вибирають тільки товари, які відповідають їх інтересам. Отже, об'єктивно виникає суперечність між умовами виробництва товарів і можливостями їх реалізації з отриманням бажаного прибутку. Це протиріччя вирішується за допомогою закону конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробництва товарів, їх ціни, а отже, і на величину прибутку. Зміст і роль закону конкуренції в ринковій економіці більш повно розкривається через функції, які він виконує (рис. 5.7).

Функція ціноутворення. Це одна з найважливіших функцій конкуренції. Особливість цієї функції полягає в тому, що конкуренція впливає на рівень індивідуальних витрат виробництва будь-якого товару, зводячи їх до суспільно необхідним витратам, які і визначають рівноважну ринкову ціну товару. Конкуренція є тим механізмом, який встановлює ціну на рівні, при якому досягається ринкова рівновага і реалізація товарів .

Функція регулювання . Орієнтуючись на конкурентно встановлені ринкові ціни, підприємці спрямовують свої капітали з малоприбуткових галузей в ті галузі, товари яких користуються попитом і дають більше прибутку. Внаслідок переливу капітальних ресурсів междуіотраслямі досягається відповідна збалансованість між виробництвом і суспільними потребами, формуються необхідні пропорції в суспільному виробництві. Так конкурентний механізм закону виконує регулюючу функцію.

Рис. 5.7 Функції закону конкуренції

Функція стимулювання. Конкурентна боротьба за найбільші прибутки спонукає товаровиробників застосовувати нову техніку і технології, впроваджувати ефективні форми організації праці та виробництва, економніше використовувати ресурси, оновлювати асортимент продукції, підвищувати її якість, знижувати ціни. Все це стимулює науково-технічний прогрес, сприяє пошуку більш ефективних способів виробництва і реалізації товарів, розвитку підприємницької ініціативи, підвищення кваліфікації кадрів тощо. Це, у свою чергу, підвищує ефективність всього суспільного виробництва.

Контролююча функція. Конкуренція контролює конкурентоспроможність кожного виробника за двома основними показниками :

- По-перше, відповідність індивідуальних витрат виробництва його товарів суспільно необхідним витратам виробництва подібних товарів ;

- По-друге, відповідність асортименту та якості його товарів потребам споживачів, тобто його корисності для них.

Якщо товар проданий на ринку за ціною, встановленою на основі конкуренції, яка відшкодовує витрати виробництва і приносить прибуток, то це свідчить, що товаровиробник працює відповідно до суспільно нормальними умовами виробництва. А конкурентно встановлена ​​ринкова ціна є для них нормативом раціонального господарювання.

Функція диференціації товаровиробників. Товаровиробники, як суб'єкти конкурентних ринкових відносин, при рівних вихідних економічних можливостях можуть мати різні кінцеві результати своєї діяльності. Бажаних результатів товаровиробники здатні досягти лише тоді, коли кожен з учасників ринку може конкурувати і перемагати конкурентів завдяки перевагам власного виробництва.

Якщо господарюючі суб'єкти не будуть прагнути до постійного підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати виробництва будуть вищими, ніж суспільно необхідні, вони стануть неконкурентоспроможними, банкрутами. І, навпаки, конкуренція заохочує і створює умови для подальшого розвитку і процвітання тим товаровиробникам, які найбільш ефективно використовують ресурси виробництва для одержання найкращих кінцевих результатів.

Відповідно відбувається і диференціація у розподілі доходів між товаровиробниками. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу: "Різні винагороди за різні результати ". Зазначені функції закон конкуренції здійснює за допомогою взаємозв'язку з законом вартості, законом попиту і пропозиції, законом зростання продуктивності праці та іншими законами ринкової економіки.

Слід відзначити також, що закон конкуренції визначає не тільки взаємини між товаровиробниками і їхні інтереси, але і захищає запити споживачів, забезпечуючи їм широкий вибір товарів і послуг за доступними конкурентними цінами. Кількісне вираження закону конкуренції можна здійснити за допомогою вимірювання стану конкурентоспроможності економічного суб'єкта.

Конкурентоспроможність – це володіння властивостями, які створюють певні переваги для суб'єкта економічної конкуренції. Конкурентні переваги підприємства визначаються за допомогою коефіцієнта конкурентоспроможності, який показує відношення між ринковою вартістю продукції та витратами виробництва, за формулою:

Кк = ВП / ВВ, де

Кк – коефіцієнт конкурентоздатності

ВП – ринкова вартість продукції

ВВ – витрати виробництва підприємства

Коефіцієнт конкурентоспроможності не повинен бути менше одиниці, тому що це означатиме, що підприємство працює збитково. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішніше діє суб'єкт конкуренції, тим міцніше його позиція на ринку.

Підводячи підсумки, можна констатувати, що конкуренція досить складна і суперечлива категорія. Вона одночасно несе в собі як позитивні (розглянуті вище), так і негативні риси. Негативні наслідки конкуренції полягають у тому, що вона породжує свою протилежність - монополію; сприяє розорення і банкрутства малих і середніх підприємств; посилює безробіття, інфляцію, майнове і соціальне розшарування населення; породжує комерційну таємницю, нечесні форми боротьби і пр.

Проте в цілому конкуренція має менше негативних наслідків, ніж позитивних. Крім того, з метою усунення та ослаблення негативних наслідків конкурентної боротьби і посилення її позитивних результатів у розвинених країнах здійснюється державна конкурентна політика, яка спрямована на створення сприятливих умов розвитку конкуренції та на недопущення недобросовісних дій у боротьбі. Тому конкуренція була і є найважливішим механізмом функціонування ринкової економіки, рушійною силою її ефективного розвитку.

В сучасних умовах конкуренція є важливим засобом розвитку виробництва. Вона примушує підприємства впроваджувати нові технології і зменшувати витрати. Конкуренція – це економічна боротьба між учасниками ринку за найкращі умови використання капіталу.  Внаслідок постійного характеру конкуренція має риси економічного закону.

Закон конкуренції – це закон, який виражає внутрішні необхідні, сталі й сутнісні зв'язки між виробниками, виробниками і споживачами, які є зовнішньою примусовою силою для підвищення продуктивності праці і масштабів виробництва, впровадження НТП і нових форм організації виробництва (рис. 5.8).

У політичній економії поділяють такі форми конкуренції: досконалу і недосконалу, а також цінову і нецінову.

Цінова конкуренція – один з видів конкуренції, пов'язаний з використанням цін як засобу досягнення кращих економічних умов збуту, проникнення і завоювання ринку. Включає швидке маневрування (маніпулювання) цінами, систему поступок для тих чи інших покупців іншими фірмами-збутовиками тощо.

Через цінову конкуренцію продавці впливають на попит головним чином за допомогою зміни в ціні. При ціновій конкуренції продавці рухаються по кривій попиту, підвищуючи або понижуючи свою ціну. Це гнучкий інструмент маркетингу, оскільки ціни можна швидко і легко змінити, з огляду на чинники попиту, витрат або конкуренції. Однак із усіх контрольованих переміних маркетингу конкурентам легше усього дублювати саме цю, що може привести до стратегії копіювання або навіть цінової війни. Більш того, уряд стежить за ціновими стратегіями.

Рис. 5.8 Механізм дії закону конкуренції

Нецінова конкуренція – це завоювання конкурентної переваги товаровиробниками завдяки підвищенню якості та надійності їх продукції, вдосконаленню методів збуту, наданню послуг, розширенню сфери післяпродажного обслуговування, подовженню терміну гарантії служби виробів, наданню споживачам кредитів на придбання товарів і послуг та інших пільг, використанню реклами тощо. Матеріальна основа нецінової конкуренції – це впровадження нової техніки і технологи, використання якісно нових видів сировини і матеріалів, найдосконаліших форм і методів організації виробництва та ін. Значного поширення у процесі реалізації товарів набувають угоди «про маркетинг», про будівництво об'єктів «під ключ», якими передбачено надання консультаційних послуг, сприяння в освоєнні нової техніки й технології, навчання фахівців, продаж пакета ліцензій та ін.

Рис. 5.9 Нецінова конкуренція та її складові.

Досконала конкуренція – це боротьба товаровиробників, які виробляють приблизно однакові обсяги ідентичних товарів.Характерні особливості досконалої конкуренції:

• існування на ринку великої кількості продавців і покупців товару;

• вільний доступ на ринок;

• однорідність товару;

• вільне ціноутворення під впливом попиту та пропозиції.

З появою на ринку великих товаровиробників змінюється конкурентна боротьба, що призводить до появи недосконалої конкуренції.

Недосконала конкуренція на відміну від досконалої обмежена впливом монополії і держави. Існує три моделі недосконалої конкуренції (рис. 5.10):