2. Сутність ринкової економіки, її загальні ознаки. Ринковий механізм і його елементи.
Ринкова економіка, яка виникла кілька століть тому, пройшла кілька етапів свого розвитку, зазнавши якісні та сутнісні зміни. Ринкова економіка зародилася і довгий період функціонувала як саморегулююча система. Проте, як показав історичний досвід, ринковий механізм не в змозі гарантувати вирішення всіх соціально-економічних проблем суспільства. Тому необхідний додатковий механізм. І таким механізмом, як показує досвід країн з розвиненими ринковими економіками, може бути державне регулювання.
Ринкова економіка – це суспільна форма організації господарства, яка заснована на товарному виробництві і забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням шляхом ринку. Ринкова економіка – це економіка вільного підприємництва. Сенс ринкової економіки в тому, що вона утворює досить вільний простір для економічних дій. Виникнення ринкової економіки пов'язане з суспільним поділом праці, з економічним відокремленням товаровиробників в умовах різноманітності форм власності.
Таким чином, ринкова економіка – це специфічна соціально-економічна система. Вона, як і будь-яка система, має свій механізм функціонування, дія якого найбільш повно проявляється в центральній ланці цієї системи – на ринку.
Будь-який покупець прагне максимально повно задовольнити всі свої потреби шляхом придбання різних товарів. Однак він обмежений у своїх діях наявною в його розпорядженні сумою грошей які він має можливість передати в обмін на необхідний йому набір товарів. Таким чином, покупець буде прагнути скласти певну комбінацію різних планованих для покупки товарів, яка буде доступна для нього за своєї загальної вартості і одночасно найкращим чином задовольнить його індивідуальні потреби в цілому. Формується індивідуальний попит – намір покупців купувати потрібні їм товари, підкріплене їх можливістю оплатити ці товари. Загальний попит для деякої групи покупців є сумою індивідуальних попитів.
Вперше поняття попиту і пропозиції в економічній науці досліджував у своїх роботах англійський економіст Альфред Маршалл. Попит – це одна зі сторін багатомірного процесу ринкового ціноутворення. Попит – це кількість товарів і послуг, наявних на даному ринку, які покупці готові та здатні придбати за певною ціною в певний момент часу. Іншою мовою, попит - це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір заплатити за необхідні для них товари і послуги. Попит, як правило, виражається в грошовій формі.
Відповідно до закону попиту, за інших рівних умов кількість товарів, що купуються, чи послуг залежить від рівня їхніх цін. При цьому, чим вище ціна й чіткіша тенденція до її росту, тим меншу кількість товарів чи послуг буде куплено споживачами. Якщо ціна товару зростає, то обсяг продажу товару, відповідно до падінням попиту, знижується. І навпаки, якщо ціна знижується, то обсяг продажів даного товару чи послуги зростає. Закон попиту відображає й інший важливий процес: поступове зниження попиту. Зниження кількості продажів даного товару чи послуги відбувається не тільки внаслідок зростання їх ціни, але і внаслідок насичення споживчого попиту. Убування попиту відбувається тому, що кожна наступна покупка того ж товару чи послуги приносить споживачу порівняно меншу користь, вигоду, задоволення.
Крива попиту – це крива, що показує яку кількість економічного блага готові купити покупці за різними цінами в даний момент часу. Зображена крива характеризує стан цін і обсяги покупок продукції X в певний момент часу. Вона має негативний нахил, що свідчить про бажання споживачів купити більшу кількість благ при меншій ціні, яка представлена на рисунку 1, де Q – це величина попиту; P – це ціна
Рис. 5.3 Залежність величини попиту від ціни
Попит не буває статичним, він постійно змінюється під впливом нецінових факторів, про що свідчить той чи інший зсув кривої попиту.
Зростання попиту – це зсув усієї кривої вправо і вгору, що означає збільшення обсягу продажу товару при постійній ціні. Зменшення попиту – це спостерігається в умовах коли крива попиту змістилася вліво і вниз. Функція попиту – це функція, яка визначає попит залежно від того як впливають на нього різні фактори. Найважливішими з них є ціна за одиницю блага в даний момент. Зміна цін означає рух по кривій попиту. На попит впливають не тільки ціни, а й інші чинники. Будь-який постачальник має мету заробити максимальний прибуток, тобто завжди прагне підібрати кількість товарів, що поставляються таким чином, щоб його загальний прибуток при існуючих цінах на ці товари був максимальним. Якщо розглядати ситуацію, що складається на ринку з боку пропозиції, то можна легко помітити, що залежність величини пропозиції від ціни пряма: чим вища ціна, тим більшу кількість товару (за інших рівних умов) готові запропонувати продавці. Наприклад, при ціні 20 доларів виробники згодні продати лише дві одиниці блага X, при ціні 30 доларів - чотири одиниці, а при ціні 50 доларів - шість одиниць блага X. У загальному вигляді: Q - величина пропозиції; P - ціна. Ціна попиту - це гранично максимальна ціна, яку покупці ще згодні платити за товар.
Пропозиція - це кількість товарів і послуг, яке можуть і здатні збути виробники на ринку за певною ціною в певний момент часу. Пропозиція, як правило, має натуральне вираження: штуки, тонни, метри.Ціна - це грошове вираження вартості товару або послуги. На ринку розрізняють, як правило, три види цін: ціну попиту, ціну пропозиції і ціну рівноваги.
Прямий зв'язок між ціною і кількістю пропонованого продукту називається законом пропозиції. Залежність кількості вироблених благ від рівня цін може бути зображена графічно. Крива пропозиції - крива, яка показує, яку кількість економічного блага готові продати виробники за різними цінами в даний момент часу. В економічній теорії прийнято відкладати незалежну змінну (ціну) по вертикальній, а залежну (пропозиція) по горизонтальній осі.
Рис. 5.4 Залежність величини пропозиції від ціни
Зображена рисунку крива S характеризує рівень цін і обсяг продажів блага X в певний момент часу. Вона має позитивний нахил, що свідчить про бажання виробника продати більшу кількість благ за вищою ціною. У Функція пропозиції визначає пропозицію залежно від того, як впливають на нього різні фактори. В умовах найкоротшого ринкового періоду підвищення (зниження) попиту призводить до підвищення (зниження) цін, але не відбивається на величині пропозиції. В умовах короткого періоду підвищення попиту обумовлює не тільки зростання цін, але і збільшення обсягу виробництва, тому фірми встигають змінити деякі фактори виробництва у відповідності з попитом. В умовах тривалого періоду збільшення попиту призводить до значного зростання пропозиції при постійних цінах або несуттєвого підвищення цін. Ціна пропозиції – це гранично мінімальна ціна, яку продавці ще згодні взяти за свій товар. Ціна рівноваги – це ціна, яка встановлюється при врівноваженості попиту і пропозиції.
Ринкова рівновага – це такий стан ринку, який характеризується рівністю попиту і пропозиції всіх товарів і послуг. Ціни та обсяги благ, при яких спостерігається ринкова рівновага, відповідно називаються рівноважними цінами та рівноважними обсягами. Рівноважний обсяг – це обсяг попиту та пропозиції товару при рівноважній ціні. В таких умовах обсяг попиту на ринку дорівнює обсягу пропозиції. Стійкою (стабільною) ринкова рівновага може бути в умовах, коли сили, що впливають на ринок у різних напрямках врівноважуються. Але оскільки умови постійно змінюються, то ринкова рівновага залишається багато в чому абстракцією, недосяжною на практиці в повному обсязі і тим більшою на відносно тривалий час. Слід розрізняти загальну ринкову рівновагу і різні види приватної ринкової рівноваги в окремих секторах і сегментах ринку, наприклад, інвестиційного ринку, ринку праці, фінансового ринку. Безумовний зв'язок між ними: часткова рівновага в окремих випадках може бути досягнута і за відсутності загальної ринкової рівноваги в економіці. Однак, як правило, ціни, попит і пропозиція по кожному товару залежать від сукупності цін, попиту і пропозиції по всіх товарах, і, отже, загальна рівновага може існувати тільки тоді, коли вона виявляється структурною ринковою рівновагою.
Закон попиту та пропозиції – це закон, згідно з яким попит визначає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при цьому на виробництво, а пропозиція формує попит через асортимент виготовлених товарів і запропонованих послуг та їх ціни.
Конкуренція – це процес суперництва між суб'єктами ринкового відносини за найкращі умови виробництва, реалізації та купівлі товарів і послуг. Слід зазначити, що, саме розвинені відносини конкуренції забезпечують ефективне функціонування ринкового механізму. Взаємодія названих елементів і являє собою ринковий механізм. Ринковий механізм сам забезпечує свою стабільність. Він має власний внутрішній порядок, і взаємодія його елементів підпорядкована вимогам певних законів: законам грошового обігу, вартості, попиту і пропозиції.
Сутність конкуренції полягає в широкому розосередженні економічної влади всередині складових економіки двох головних сукупностей – підприємств і домогосподарств. Коли на конкурентному ринку знаходиться велика кількість покупців і продавців, жоден покупець або продавець не може пред'явити попит або пропозицію на таку кількість продукту, якого було б достатньо, щоб помітно вплинути на його ціну. Розглянемо цю тезу з боку продажів, або пропозиції, на товарному ринку. Можна звернути увагу на той факт, що коли продукту виявляється незвично мало, ціна на нього підвищується. Наприклад, мороз не по сезону в Україні може серйозно скоротити врожай картоплі і різко підвищити ціну на нього. Так само, якщо одиничний виробник або маленька група виробників здатна якимось чином регулювати і обмежувати загальний обсяг пропозиції продукту, тоді ціна може бути підвищена до вигоди продавця.
Регулюючи пропозицію, виробник здатний у власних інтересах маніпулювати ринком. Проте сутність конкуренції полягає в тому, що на ринку є така велика кількість продавців, при якій кожен з них, забезпечуючи майже мізерну частку загального обсягу пропозиції, практично не в змозі впливати на пропозицію, а, отже, і на ціну продукту. Тобто конкуренція означає, що кожен продавець вносить найдрібнішу лепту в загальний обсяг пропозиції. Індивідуальні продавці не здатні зробити помітний вплив на загальний обсяг пропозиції, тому продавець, який виступає в якості індивідуального виробника, не в змозі маніпулювати ціною продукту. Саме це мають на увазі, коли говорять, що індивідуальний продавець, який бере участь в конкуренції "відданий на милість ринку". Та ж характеристика справедлива і для тих, хто виступає на ринку як пред'явник попиту. Покупців в достатку, і діють вони незалежно один від одного. Таким чином, одиночні покупці не в змозі маніпулювати ринком для своєї вигоди.
Як було зазначено вище, саме конкуренція є головною передумовою ефективної роботи ринкової економіки. Відсутність або істотне обмеження конкуренції деформує ринковий механізм взаємодії економічних суб'єктів, який негативно впливає на функціонування всієї економічної системи. Історичний досвід підтверджує, що всередині самої ринкової системи формуються передумови для обмеження або навіть для усунення конкуренції. Ринковий механізм не здатний побороти цю тенденцію. Тому в сучасних умовах йому на допомогу приходить держава. Зрештою, можна визначитися і відносно ринкової системи. Ринкова система – це сукупність всіх перерахованих вище елементів у їх взаємодії, взаємозв'язку і взаємозалежності.
Ефективне функціонування сучасної ринкової економіки значною мірою залежить від діяльності таких ринкових установ як біржі, банки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, інформаційно-комерційні, оптово-збутові та постачальні організації, пункти прокату та лізингу, інвестиційні та фінансові фонди, ощадні каси, кредитні кооперативи, торгові дома. Система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, капіталів, робочої сили, цінних паперів та надання послуг, називається інфраструктурою ринку (рис. 5.5 ).
Рис. 5.5 Інфраструктура ринку та її елементи
У цілому інфраструктуру можна визначити як сукупність інститутів, систем, служб, підприємств та організацій, які обслуговують ринок і виконують певні функції щодо забезпечення нормального режиму його функціонування. Інфраструктура покликана забезпечити цивілізований характер діяльності ринкових суб'єктів, її елементи не нав'язані суб'єктам ззовні, а породжені самими ринковими відносинами.
Підприємства інфраструктури відіграють важливу роль в економіці розвинутих країн. Вони забезпечують взаємозв'язок між основними суб'єктами економічних відносин – виробниками та споживачами, надають їм необхідні послуги, які сприяють підвищенню ефективності виробництва, прискорюють просування товарів до безпосереднього споживача, а з іншого боку – здійснюють акумуляцію вільних грошових ресурсів і сприяють їх перерозподілу всередині галузі та між галузями.
Надаючи різні посередницькі послуги підприємствам і домашнім господарствам, установи інфраструктури викочують ряд важливих функцій. Серед них доцільно виділити наступні:
1) доведення товарів до безпосереднього споживача;
2) забезпечення зворотнього зв'язку між виробниками та споживачами;
3) акумуляція тимчасово вільних грошових коштів і регулювання грошового обігу;
4) здійснення перерозподілу ресурсів між різними галузями і всередині галузей.
Установи інфраструктури здійснюють інвестиції, довірчі операції, страхують різні види господарської діяльності. Інфраструктура використовується також у макроекономічному регулюванні, а саме – з її допомогою держава здійснює антиінфляційні заходи, політику, спрямовану на підвищення рівня зайнятості, протидіє циклічним коливанням економіки. Отже, економічна інфраструктура суттєво впливає на функціонування економічної системи в цілому.
Важливими суб'єктами інфраструктури є товарні, фондові біржі та біржі праці. Товарна біржа – це асоціація фізичних і юридичних осіб, яка здійснює оптові торговельні операції за стандартами і зразками у спеціальному місці. На біржі укладаються угоди на купівлю-продаж товарів, ціни, формується попит і пропозиція товарів. Товарна біржа виконує такі функції: 1) збалансовує попит і пропозицію; 2) упорядковує ринок товарних і сировинних ресурсів; 3) стимулює розвиток ринку; 4) виконує роль економічного індикатора.
Фондова біржа – це організаційно оформлений постійний ринок цінних паперів. На фондовій біржі, з одного боку, здійснюється купівля-продаж цінних паперів, формується їх ціна, урівноважується попит і пропозиція, а з іншого – акумулюються грошові кошти підприємств, кредитно-фінансових установ, держави та приватних осіб, які спрямовуються на виробниче інвестування.
Предметами торгівлі на фондових біржах є акції та облігації акціонерних товариств і облігації державних позик. Фондові біржі є надзвичайно важливим елементом ринкової економіки та ринку капіталів. Вони виконують такі функції: 1) здійснюють мобілізацію фінансових ресурсів і спрямовують їх у довгострокові інвестиції; 2) забезпечують фінансування державних програм і боргів; 3) організовують вторинний ринок цінних паперів, на якому перепродають акції та облігації, які циркулюють в обігу; 4) визначають реальні ціни акцій та облігацій тих чи інших компаній.
Розбудова ринку цінних паперів в Україні є об'єктивною необхідністю. Але вона потребує створення належної правової бази та механізму державного регулювання випуску та обігу цінних паперів, формування системи фінансових інститутів, спеціалізованих інвестиційних компаній та банків, брокерських контор, консультатційно-посередницьких та аудиторських фірм, фондових бірж та аукціонів.
Зазначимо, що ринкова інфраструктура містить у собі наступні підсистеми (рис. 5.6):
Рис. 5.6 Ринкова інфраструктура та її підсистеми
Як ми бачимо, до організаційно-технічної підсистеми відносять товарні біржі, оптові ринки, аукціони, опціони, ярмарки, загальні аукціони та ін.; фінансово-кредитна підсистема містить у собі банки, фондові та валютні біржі, фінансові небанківські інститути; державно-регулятивна – законодавче забезпечення ринкових відносин, біржі праці, ліцензування, оподаткування, митну систему тощо; науково-дослідне та інформаційне забезпечення – інституції з вивчення ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства, рекламні агентства, юридичні контори, спеціальні навчальні заклади.