Тема 5. Теоретичні основи ринкової економіки та її основні елементи.
план
1. ТеоретичНІ основи стАновленія ринкових відносин.
2. Сутність ринкової економіки, її загальні ознаки. Ринковий механізм і його елементи.
3. Роль конкуренції в ринковій економіці.
ТеоретичНі основи стАновленія ринкових відносин.
У результаті виникнення суспільного поділу праці, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарну форму. На певному етапі розвитку (капіталізм) ця товарна форма стає пануючою, а товарно-грошові відносини починають опосередковувати практично всі відносини суспільства. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву "ринкової економіки". Ключовим елементом конструкції "ринкова економіка" є ринок.
Ринок – це складне і багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними та іншими ознаками. Разом з тим ринок (як окремий елемент) - це складне утворення, яке має власну структуру, і для його функціонування а також розвитку необхідні специфічні умови. Ринок як одна з категорій товарного виробництва у процесі еволюції зазнав важливі кількісно-якісні зміни, які не могли не позначитися на його визначенні в останні понад два століття.
Ринок – це синтетична категорія, за допомогою якої визначаються різноманітні за змістом і параметрами явища. У буденному розумінні ринок – це базар. У кращому випадку ринок розуміється як об'єднання попиту та пропозиції, або як місце, де відбувається купівля-продаж товарів. Такі визначення відображають особливості ринку, які лежать на поверхні явищ. Але вони не виявляють глибинних властивостей ринку як економічного феномена і не є достатньо конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі. Насправді поняття "ринок" значно ширше, й визначити його зміст якимось одним терміном досить важко.
У сучасній політичній економії відповідно предмету цієї науки є багато визначень, які найбільш чітко відображають багатогранну суть і роль ринку.
По-перше, ринок – це місце, де відбувається процес купівлі-продажу результатів людської діяльності (виробничої, інтелектуальної, фінансово-кредитної). Предметом купівлі-продажу виступає також інформація.
По-друге, ринок – це місце, де відбувається остаточне визнання суспільством втіленої в результати діяльності роботи.
По-третє, ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері обміну, посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської діяльності.
На рисунку 5.1 представлено основні риси та функції ринку.
У більш широкому тлумаченні ринок означає певний спосіб організації економічного життя, характерними ознаками якого є: самостійність учасників економічного процесу; комерційний характер їх взаємодії; конкуренція економічних суб'єктів; формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкуренції; ціни, які складаються на основі попиту і пропозиції.
Таке розширене розуміння суті ринку дає можливість визначити його місце, роль і значення в процесі відтворення. Ринок опосередковує виробництво і споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людської діяльності, які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. Саме на ринку з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує виробникам, що виробляти і в якій кількості. Зрештою, на ринку визначається вартість результатів людської діяльності.
Рис. 5.1 Основні риси та функції ринку.
Трактуючи так широко поняття "ринок", не слід ототожнювати його з ринковою економікою. Ринок – це лише елемент ринкової економіки.
У сучасній економічній літературі нерідко паралельно використовуються два поняття "товарне господарство" та "ринкове господарство". В принципі, тут немає особливого протиріччя, оскільки ринок - невід'ємний компонент товарного господарства. Без товарного виробництва немає ринку, так само як без ринку немає товарного виробництва, тобто в даному випадку одне передбачає інше.
Виникнення ринку багато в чому визначається тими ж умовами, які забезпечили формування товарного виробництва, а саме:
Суспільний поділ праці.
Економічна відособленість товаровиробників.
Самостійність виробника і свобода підприємництва.
Слід зазначити, що поняття "ринок" і "ринкова економіка" не є тотожними. Ринкова економіка передбачає високий рівень розвитку ринку і такі риси, як свобода підприємництва; вільне ціноутворення; конкуренція (регулює ціни і кількість вироблених товарів). Зрештою будь-який суб'єкт, переслідуючи свої власні інтереси, більш дієвим чином служить інтересам суспільства.
В економічній літературі виділяється кілька виконуваних ринком функцій, які відображають його роль у досягненні конкретних економічних цілей суспільства.
• Регулююча функція – найбільш важлива. У ринковому регулюванні велике значення має співвідношення попиту і пропозиції, що впливає на ціни. Ціноутворююча функція: реалізується при взаємодії попиту та пропозиції, а також завдяки дії сил конкуренції. У результаті вільної гри цих ринкових сил складаються ціни на товари та послуги, встановлюється рухомий зв'язок між вартістю і ціною, ринок швидко реагує на зміни у виробництві, потребах, кон'юнктурі. Являє собою остаточне визначення вартості товарів і послуг та їх реалізація, перетворення продукту праці на товар;
• Стимулююча функція: за допомогою цін ринок стимулює освоєння досягнень науково-технічного прогресу, зниження витрат, підвищення якості, розширення асортименту товарів і послуг. Так як кожен суб'єкт ринкових відносин безпосередньо на собі відчуває результати прийнятих рішень, він зацікавлений у найбільш раціональному використанні наявних у нього ресурсів.
• Розподільна функція: одержувані суб'єктами ринку доходи являють собою в основному виплати за фактори виробництва, якими вони володіють. Величина доходу залежить від кількості і якості факторів виробництва і від ціни, яка встановлюється на ринку на цей фактор.
• Інформаційна функція. Ринок являє собою джерело інформації, знань, відомостей, необхідних господарюючим суб'єктам.
• Посередницька функція. Економічно відокремлені виробники в умовах глибокого суспільного розподілу праці повинні знайти один одного та обмінятися результатами своєї діяльності. У нормальній ринковій економіці з достатньо розвинутою конкуренцією споживач має можливість вибору оптимального постачальника продукції. У той же час продавцю надається можливість вибирати найбільш відповідного покупця.
• Сануюча функція. Ринок очищає суспільне виробництво від економічно слабких, нежиттєздатних господарських одиниць, і разом з тим заохочує розвиток найбільш ефективних, підприємливих, перспективних структур.
Реалізація зазначених функцій дозволяє говорити про важливу роль ринку в сучасній економіці. У кінцевому рахунку, можна сказати, що роль ринку зводиться, перш за все, до знаходження оптимального рішення проблем що, як і для кого виробляти; забезпеченню рівноваги попиту та пропозиції і збалансованого розвитку економіки; диференціації товаровиробників з точки зору ефективності їх діяльності.
При розгляді складу ринку як системи економічних відносин логічно виділити об'єкти і суб'єктів ринку. Об'єктами ринку є товари і гроші. В умовах розвинених ринкових відносин в якості товарів виступає не тільки вироблена продукція (товари і послуги), а й фактори виробництва (земля, праця, капітал). В якості грошей при цьому зазвичай розглядаються всі фінансові активи, найважливішими з яких є самі гроші.
В одних визначеннях суб'єктами ринку називають сукупність продавців і покупців, у других – виробників і споживачів, в третіх – домашні господарства, підприємців і уряд, у четвертих – господарюючих суб'єктів. З точки зору принципу історизму суб'єктами ринку доцільно назвати домашні господарства, різни типи фірм, організацій а також державу.
Домашні господарства, з одного боку, є покупцями товарів і послуг, з іншого – мають у своєму розпорядженні фактори виробництва (працю, землю, яку вони можуть продати або здати в оренду). Вони можуть володіти акціями, завдяки чому стають власниками засобів виробництва тобто капіталу. Крім того, домогосподарства виступають як покупці на ринку товарів і послуг, що надаються фірмами та державними підприємствами. У той же час самі є продавцями на ринку ресурсів. Отримані від реалізації чинників виробництва доходи використовуються для задоволення особистих потреб.
Фірми, маючи в своєму розпорядженні грошовий капітал, набувають у домогосподарств необхідні їм фактори виробництва на ринку ресурсів і використовують їх для виробництва товарів і послуг. Їх основна мета – отримання прибутку. Вироблені товари і послуги фірми продають домогосподарствам на ринку товарів і послуг, використовуючи отримані доходи для розширення виробничої діяльності. У моделі кругообігу бере участь і держава, яка надає домогосподарствам і фірмам свої послуги через систему національної оборони країни, систему освіти та медичного обслуговування. Для забезпечення виробництва цих послуг держава з домогосподарств і фірм збирає кошти у вигляді податків. У них же держава купує необхідні для своєї ділової активності ресурси, товари та послуги.
Крім надання послуг, держава здійснює різні грошові виплати фірмам і домогосподарствам. Головним чином мова йде про трансфертні платежі. Важлива частина трансфертних платежів – це державні грошові виплати на соціальні потреби – пенсії, допомоги та інші види допомоги непрацездатним, безробітним та іншим малозабезпеченим верствам населення. Другий напрямок трансфертних платежів – це дотації та субсидії (грошові виплати, що надаються державою фірмам для заохочення виробництва деяких товарів і послуг). Субсидії і дотації можуть надаватися як виробникам товарів і послуг, так і їх споживачам, включаючи домогосподарства. Таким чином всі учасники ринку взаємопов’язані в ході здійснення господарської діяльності. Вони зацікавлені один в одному, благополуччя одного учасника ринку залежить від благополуччя інших.
Всі учасники ринкових відносин є реальними власниками і мають свої економічні інтереси, які можуть збігатися або суперечити інтересам інших суб'єктів. Домашні господарства намагаються максимально задовольнити свої бажання і потреби; фірми – отримати максимальний прибуток, держава – досягти максимального добробуту суспільства. Кожен з них займає певне місце в системі суспільного розподілу праці і, щоб реалізувати свої економічні інтереси, повинен запропонувати те, що необхідно іншим суб'єктам – носіям ринкових відносин.
В економічні літературі розрізняють наступні види ринків (рис. 5.2):
Рис. 5.2 Види ринків та їх ознаки.
Вільний ринок (англ. Free Market) – ринок, на якому державне регулювання і втручання не мають ніякого впливу на співвідношення попиту і пропозиції. Вільний ринок заснований на економічній відособленості юридично вільних товаровиробників, тримається на системі вільного підприємництва. В його умовах спостерігається незначне втручання держави і всебічна підтримка підприємництва.
Соціальне ринкове господарство – це форма організації економіки, заснована на соціалізованому товарному виробництві, яке забезпечує взаємодію між виробництвом і споживанням за допомогою ринку, державного регулювання економіки, суспільних інститутів і, яка гарантуює соціально-економічну стабільність у суспільстві. Одним з найважливіших критеріїв соціального ринкового господарства (поєднання соціального з ринковим) є досягнення такого господарського порядку, що діє з найвищою ефективністю, коли відповідно до зростання продуктивності знижуються ціни, підвищується реальна заробітна плата. Через конкуренцію, як найбільш ефективний засіб для досягнення та забезпечення добробуту, може бути досягнута, у кращому розумінні цього слова, соціалізація прогресу і прибутку.
Державно-керований ринок – в його умовах спостерігається тісна взаємодія держави і бізнесу, особливо у розміщенні капіталів. Індикативне планування ґрунтується на узгодженні уряду і фірм. Бізнесмени разом з міністерствами розробляють стратегічні напрями розвитку економіки та визначають ключові галузі для вкладання капіталів.
Ринок має складну структуру, охоплюючи своїм впливом усі сфери економіки. Структура ринку – це внутрішня будова, розташування, порядок окремих елементів ринку. Можна назвати наступні ознаки структури ринку: тісні зв'язки між її елементами; певна стійкість цих зв'язків; цілісність, сукупність даних елементів.
Ринок охоплює елементи, безпосередньо пов'язані із забезпеченням виробництва, а також елементи матеріального і грошового обігу. Істотний вплив на ринок робить наявність різних форм власності та господарювання, особливості сфери товарного обігу, рівень роздержавлення і приватизації та інші фактори. Сукупність усіх ринків, розчленованих на окремі елементи на основі різноманітних критеріїв, утворює систему ринків. В економічній літературі виділяється більше десятка критеріїв для характеристики структури і системи ринку, його класифікації. Розглянемо деякі з них.
У ринковій структурі виділяють такі види ринків:
• Ринки товарів та послуг включають ринки споживчого призначення, послуг, житла і будівель невиробничого призначення.
• Ринки факторів виробництва, до складу яких входять ринки нерухомості, знарядь праці, сировини і матеріалів, енергетичних ресурсів, корисних копалин.
• Фінансові ринки, тобто інвестиційні ринки, кредитні, ринки цінних паперів, валютно-грошові ринки.
• Ринки інтелектуального продукту, де в якості об'єктів купівлі-продажу виступають інновації, винаходи, інформаційні послуги, твори літератури і мистецтва.
• Ринки робочої сили, які представляють собою економічну форму руху трудових ресурсів.
У реальній практиці основні види ринків поділяють на різні субринкі, або ринкові сегменти. Сегментація ринку – це поділ споживачів даного товару на окремі групи, які пред'являють до товару неоднакові вимоги.
По-перше, з урахуванням географічних чинників можна виділити групи споживачів по регіонах, адміністративним поділом, щільності населення, кліматичних умов.
По-друге, якщо виходити з демографічних факторів, то можна згрупувати споживачів за віком, статтю, розміром сім'ї, рівнем доходів, професійному складу, рівнем освіти, релігійної приналежності, національним складом.
По-третє, з урахуванням поведінки різних груп споживачів можна виділити такі сегменти ринку:
а) придбання товарів носить випадковий характер,
б) пошук вигод при покупці товарів;
в) статус постійного клієнта;
г) емоційне (позитивне, негативне, байдуже) ставлення до товару.
По-четверте, споживачів також можна розділити на групи за соціальним складом (з різним ступенем достатку), стилю життя (елітарний, молодіжний, спортивний), особистим якостям (амбітні, авторитарні, імпульсивні).