Загальні риси і відмінності простого і капіталістичного товарного виробництва

Критерій	Просте товарне виробництво	Капіталістичне товарне виробництво
засоби виробництва	належать самим виробникам	знаходяться у власності підприємця
економічна діяльність	базується на особистій праці	базується на найманій праці
продукт	належить виробнику	належить підприємцю
робоча сила	не є товаром	робоча сила - товар
характер виробництва	товарне виробництво не виступає загальною формою виробництва	товарне виробництво носить загальний характер
мета виробництва	задоволення потреб виробника	отримання прибутку
товари	є продуктом праці	є продуктом капіталу
техніка	базується на відсталій техніці	Базується на розвиненій машинній техніці

Попри всі відмінності, просте товарне виробництво та капіталістичне однотипні, оскільки мають одну і ту ж економічну основу – приватну власність на засоби виробництва. Тому просте товарне виробництво, розвиваючись, неминуче призводить до виникнення капіталістичного виробництва, тобто воно є вихідним пунктом останнього. Товарне виробництво визначають як тип організації суспільного виробництва, при якому економічні відносини між людьми виявляються через ринок, тобто купівлю-продаж продуктів їхньої праці.

Спільні риси і відмінності простого і розвиненого капіталістичного товарного виробництва зумовлюють природу дрібного виробника: з одного боку, він виступає як трудівник, а з іншого – як власник. Це важливо для визначення закономірностей розвитку дрібного товарного виробництва, яке переважає в країнах, що розвиваються. Ця подвійність проявляється в період революційних перетворень суспільства і переходу від одного способу виробництва до іншого. 

Однак саме по собі товарне виробництво не породжує жодного способа виробництва, тому було б неправильно стверджувати, що товарне виробництво породжує капіталізм. Не товарне виробництво призвело до панування капіталізму (хоча воно відіграло велику роль у розкладі феодального ладу), а, навпаки, капіталістичний спосіб виробництва зробив товарне виробництво всеосяжним. Воно починає свій розвиток тільки в умовах капіталізму, коли засоби виробництва є капіталом, а робоча сила – товаром.

Типовою моделлю товарного виробництва можна вважати і підприємництво – ініціативну, самостійну господарську діяльність громадян та їх об'єднань. До підприємництва можуть бути віднесені будь-які види виробничої діяльності, а також комерційне посередництво, торговельно-закупівельну діяльність, інноваційну, консультативну діяльність, операції з цінними паперами. Однією з провідних його форм є приватне підприємництво.

Підприємництво може здійснюватися як окремими особами, так і об'єднаннями громадян і державою. В економічній літературі виділяють і такі різновиди, моделі товарного, або ринкового, господарства: товарне господарство вільної конкуренції, товарне господарство організованого ринку, планово-директивна і планово-нормативна моделі. У першій моделі відсутня будь-яка монополія, має місце вільна конкуренція; для другої – характерна наявність різних форм економічного монополізму та державного регулювання; для третьої притаманне регульоване господарство на основі директивного плану; четверта базується – на планових нормативах. В історичній ретроспективі розрізняють такі моделі товарного господарства: товарні господарства, економічна спрямованість яких цілком визначалася волею держави; товарні господарства, повністю засновані на приватній власності, незалежної від держави; товарні господарства, засновані на взаємодії приватної чи колективної власності з державною.

Як в простому, так і в капіталістичному товарному виробництві процес виробництва, обміну і розподілу здійснюється стихійно, анархічно, призводить до розорення маси товаровиробників. При капіталізмі просте товарне виробництво зазнає змін. Якщо в докапіталістичних формаціях дрібні товаровиробники володіли самостійністю, виробляли товари, як правило, безпосередньо на ринок, то при капіталізмі споживачами їх продукції стають насамперед капіталістичні підприємства. У перехідний період від капіталізму до соціалізму здійснюється соціалістичне перетворення простого товарного господарства шляхом кооперування селян. У працях В. І. Ленін проведено глибокий і всебічний аналіз цього питання щодо конкретних шляхів соціалістичного перетворення дрібного товарного господарства.

В цьому процесі система стихійного товарного виробництва, яким є капіталізм, ліквідується разом з ним. Соціалістичне виробництво не може бути системою або різновидом товарного виробництва. Соціалізм є безпосередньо суспільним виробництвом, яке регулюється не стихійним ринком, а планомірно суспільством. Але при соціалізмі має місце виробництво товарів. Тут зберігається його матеріальна передумова – суспільний поділ праці, а причинами товарних відносин при соціалізмі є особливості відносин громадської, соціалістичної власності та характеру праці. Громадська соціалістична власність на засоби виробництва виступає у двох формах - загальнонародній і колгоспно-кооперативній. Тому обмін між суспільством і колгоспами виступає у формі обміну товарами. Також при соціалізмі є істотні відмінності в праці, праця на суспільство не є ще першою життєвою потребою і потребує матеріального стимулювання.

У соціалістичному виробництві облік витрат суспільно необхідної праці безпосередньо в робочому часі здійснюється у вартісній формі. Товарні відносини необхідні і в зовнішніх економічних зв'язках з іншими країнами, оскільки тут діють різні власники. Виробництво товарів в соціалістичних країнах базується на суспільній соціалістичній власності, воно здійснюється планомірно в ім'я задоволення суспільних потреб і всебічного розвитку кожного члена суспільства. Сфера товарних відносин при соціалізмі обмежена, а саме: робоча сила, фабрики, заводи, колгоспи, торговельні, банківські та інші підприємства не є об'єктами купівлі-продажу. Товарні відносини при соціалізмі – це особлива форма планомірних, безпосередньо-громадських зв'язків.