Продуктивні сили

Предмети праці

Засоби виробництва

Засоби праці

Люди, які реалізують їх у процесі виробництва

Рис. 3.4 Продуктивні сили та їх складові елементи.

Так, Альфред Маршалл писав: "капітал і праця взагалі взаємодіють у виробництві національного дивіденду і отримують з нього свої доходи відповідно в міру своєї граничної продуктивності. Їх взаємна залежність найтісніша; капітал без праці мертвий; робочий без допомоги свого власного або іншого капіталу проживе недовго. Коли праця енергійна, капітал пожинає багаті плоди і швидко зростає; завдяки капіталу і знанням рядовий робітник західного світу харчується, одягається і навіть забезпечений житлом у багатьох відношеннях краще, ніж в колишні часи. Співпраця між капіталом і працею настільки ж обов'язкова, як і співпраця між прядильником і ткачем; слабкий пріоритет на стороні прядильника, але це не дає йому ніякої переваги. Процвітання кожного з них найтіснішим чином пов'язано з силою і енергією іншого, хоча кожен з них може вигадати собі тимчасово, а то і постійно, за рахунок іншого, трохи більшу частку національного дивіденду. "

Всі економічні ресурси, або фактори виробництва, володіють однією загальною властивістю: вони рідкісні або є в обмеженій кількості. Ця рідкість відносна і означає, що ресурсів, як правило, менше, ніж необхідно для задоволення всіх потреб при даному рівні економічного розвитку. Обмежені певною мірою і орні землі, і корисні копалини, і засоби виробництва, і робоча сила (робочий час). Внаслідок рідкості ресурсів обсяги виробництва обмежені, а громадське виробництво не здатне виробити, а отже, і спожити весь обсяг товарів і послуг, який суспільство хотіло би отримати. Хоча ресурси обмежені об'єктивно, це не перешкоджає економічній теорії розрізняти такі поняття, як абсолютна і відносна обмеженість. Абсолютна обмеженість ресурсів пов'язана з недостатністю ресурсів для задоволення всіх потреб членів суспільства одночасно. Відносна обмеженість ресурсів характеризується тим, що для задоволення певної, як кажуть, "розумної" обмеженості потреб, ресурсів достатньо.

Отже, якщо ми будемо намагатися одночасно задовольнити всі потреби людей, зіткнемося з абсолютною, невизначеною обмеженістю ресурсів. Якщо ж ми обмежимо коло потреб, то обмеженість ресурсів стане відносною, у зв’язку з тим, що для обмеженого кола потреб ресурсів відносно достатньо.

Проблема ефективності – це основна проблема економічної теорії, яка досліджує шляхи найкращого використання або застосування рідкісних ресурсів з тим, щоб досягти найбільшого або максимально можливого задоволення безмежних потреб суспільства (мета виробництва). Таким чином, економічна наука – це наука про ефективність, про ефективне використання рідкісних ресурсів. Економічна ефективність характеризує зв'язок між кількістю одиниць рідкісних ресурсів, які застосовуються у процесі виробництва, і отриманною в результаті цього процесу кількістю якогось продукту, тобто охоплює проблему «витрати-випуск». Більша кількість продукту, який одержують від даного об'єму витрат, означає підвищення ефективності. Менший обсяг продукту від даної кількості витрат вказує на зниження ефективності.

Однак ефективність використання ресурсів – не єдина проблема, породжувана їх обмеженістю. Справа в тому, що одні й ті ж ресурси можуть бути використані для створення різноманітних благ. Їх обмеженість породжує, проблему економічної вибору найкращого з альтернативних варіантів їх використання, при якому досягається максимальне задоволення потреб суспільства в умовах обмежених ресурсах (рис.3.5).

Рис. 3.5 Проблема вибору як наслідок суперечності між безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів

Виявлення шляхів ефективного використання обмежених ресурсів з метою максимально можливого задоволення безмежних потреб пов'язане з постійною оцінкою і вибором альтернативних варіантів розвитку господарської діяльності. Визначення потреб споживачів і вміння задовольнити ці потреби одночасно з вирішенням завдань раціонального використання обмежених ресурсів стає вирішальною передумовою успіху підприємницької діяльності.

Сучасний бізнес неможливий без володіння вичерпною інформацією щодо якісних параметрів, обсягу і динаміки потреб споживачів, їх прогнозування, а також активного впливу на формування обсягів і структури споживання.    Здійснюючи економічний вибір, суспільство і кожен окремий виробник стикаються з трьома фундаментальними економічними проблемами: 

1. ЩО виробляти (які виробляти блага і в якій кількості)? 

2. ЯК виробляти (за допомогою яких ресурсів і технологій)? 

3. ДЛЯ КОГО виробляти (хто буде одержувачем вироблених благ)?    

Аналізуючи процес вирішення економічних проблем, економічна теорія виходить з гіпотези про раціональну поведінку людей, відповідно до якої суб'єктом господарства виступає економічна людина - розумний, раціональний індивід, який прагне реалізувати свій приватний економічний інтерес, досягаючи максимального результату при даних витратах, або навпаки, мінімізуючи витрати для досягнення заданого результату в процесі виробничої діяльності.