Економічні ресурси як фактори виробництва і проблема вибору.
Виробництво є головним джерелом отримання благ, необхідних для життя людини, задоволення його потреб. Вихідна складова природи людини – потреба, і її задоволення є мета будь-якого виробництва. Нужда визначається як почуття людини, незадоволеність чимось чи брак чогось. Економічні блага поділяються на довготривалі і недовговічні блага. Довготривалі блага призначені для багаторазового використання (автомобіль, книга, електроприлади і т.д.). Недовгочасні - зникають у процесі разового споживання (хліб, м'ясо, фрукти, сірники тощо). Економічні блага також можуть бути розділені на справжні і майбутні, прямі і непрямі. Прямими благами є ті, які можуть прямо і безпосередньо задовольнити людські потреби. Вони отримали назву предметів споживання. Непрямі ж блага в сьогоденні використовуються для виробництва майбутніх предметів споживання і отримали назву засобів виробництва.
Джерелом будь-якого виробництва є ресурси, якими володіє та чи інша держава. Економічна теорія характеризує ресурси як сукупність природного, соціального та духовного у процесі виробництва товарів, послуг та інших цінностей. Оскільки наявні економічні ресурси завжди обмежені, остільки обмежені і можливості задоволення людських потреб. Тому одним з найважливіших завдань економіки є забезпечення найкращого, найбільш ефективного використання ресурсів. Економічна теорія, таким чином, виступає як наука про ефективне використання обмежених ресурсів.
Економічні ресурси, тобто фактори виробництва – це всі природні, людські і всі зроблені людиною ресурси, які використовуються людиною для виробництва економічних благ. Їх можна розділити на матеріальні ресурси (речовий фактор виробництва – земля, сировинні матеріали, і капітал) та людські ресурси (особистий фактор виробництва – праця і підприємницька діяльність).
Під людськими ресурсами мається на увазі, перш за все, праця (точніше здатність до праці), а також (у мікроекономіці) підприємницька здатність.
Ресурси прийнято ділити на чотири групи:
матеріальні ресурси до яких відносять природні ресурси і капітал. Природні ресурси – це наявні в природі економічні, виробничі ресурси у вигляді землі і земельних угідь, водних багатств, повітряного басейну. Вони в свою чергу діляться на вичерпні (поновлювані і непоновлювані) і невичерпні;) (реальний, фізичний капітал: всі вироблені людиною верстати, машини, устаткування, будівлі, споруди, дороги, канали і т.ін.). Капітальні ресурси – це всі створені руками людини засоби виробництва (знаряддя і предмети праці), які самі є результатом виробництва і знаходяться в матеріально-речовій формі;
людські (трудові) ресурси – це економічно активне, працездатне населення, частина населення, що має фізичними і духовними властивостями для участі у трудовій діяльності. Трудові ресурси зазвичай оцінюються за трьома параметрами: соціально-демографічному, професійно-кваліфікованому і культурно-освітньому;
фінансові (інвестиційні) – сукупність всіх видів грошових коштів, фінансових активів, якими володіє суспільство і в змозі виділити їх на організацію виробництва. Фінансових ресурси є результатом взаємодії "надходження і витрат", розподілу грошових коштів, їх накопичення і використання.
підприємницькі здібності - це здатність найкращим чином поєднувати всі фактори виробництва.
У сучасній економічній теорії і практиці виділяють наступні фактори виробництва тобто ресурси, необхідні для виробництва товарів і послуг: трудові ресурси, або працю; інвестиційні ресурси, або капітал; природні ресурси, або землю; підприємницький талант, або підприємницькі здібності; інформацію; технологію, яка є специфічною формою інформації (рис. 3.3).
Земля - як фактор виробництва означає усі задіяні у виробничому процесі природні ресурси, даровані природою блага. Вона може використовуватися для виробництва сільськогосподарської продукції, для будівництва споруд, міст, залізних доріг тощо. Земля незнищенна, але підпадає під досить сильне руйнування внаслідок хижацького використання, отруєння або ерозії. Земля як фактор виробництва охоплює всі сільськогосподарські угіддя та міські землі, які відведені під житлову або промислову забудову, а також сукупність природних умов, необхідних для виробництва товарів і послуг.
Рис. 3.3 Сукупність факторів виробництва
Капітал - в широкому сенсі це все те, що здатне приносити дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. У більш вузькому сенсі – це вкладений у справу, дохід у вигляді виготовлених працею засобів виробництва. Капітал може бути збільшений до будь-яких розмірів. Капітал містить у собі сукупність створених минулою працею людини благ. До данного фактору виробництва також відносять акції, облігації, гроші, банківські депозити.
Праця - усвідомлена, енергозатратна, громадська, цілеспрямована діяльність людини, яка вимагає докладання розумових і фізичних зусиль у процесі створення матеріальних благ і послуг, що реалізується через саму людину. Праця, як фактор виробництва, вдосконалюється завдяки навчанню працівників і набуття ними виробничого досвіду.
Як особливий фактор виробництва можна виділити підприємницький талант, який припускає особливі здібності людини, які полягають в його умінні організовувати виробництво і випуск товарів і послуг шляхом з'єднання всіх необхідних факторів виробництва; приймати основні рішення з управління виробництвом та ведення бізнесу; ризикувати коштами, часом, працею, діловою репутацією, оскільки діяльність на ринку пов'язана з великою невизначеністю, а результат не гарантований; бути новатором, тобто впроваджувати нові технології, нові продукти, методи організації виробництва.
Одним з ключових економічних ресурсів на сучасному етапі розвитку суспільства є інформація. Володіння достовірною інформацією є необхідною умовою для вирішення поставлених перед економічним суб'єктом проблем. Разом з тим навіть повна інформація не є гарантією успіху. Уміння використовувати отримані відомості для прийняття найкращого, при сформованих обставинах, рішення характеризує такий ресурс, як знання. Носіями цього ресурсу виступають кваліфіковані кадри у сфері управління, продажу та обслуговування покупців, технічного обслуговування товару. Саме цей ресурс дає найбільшу віддачу в бізнесі. «Те, що відрізняє сильну компанію від слабкої – це перш за все рівень кваліфікації її фахівців і управлінського складу, його знань, мотивацій і устремлінь».
В умовах ринкової економіки всі перераховані вище економічні ресурси вільно купуються і продаються і приносять своїм власникам особливий (факторний) дохід, а саме: рента – від використання землі; відсоток як форма доходу від використання капіталу; заробітна плата, як форма винагороди за працю; прибуток, як мета застосування підприємницького таланту.
Німецький економіст і філософ XIX ст. Карл Маркс виділяв особистісні і речові фактори виробництва. При цьому в якості особистісного фактора виступає сама людина, як носій робочої сили, а під речовим фактором виробництва маються на увазі засоби виробництва, які у свою чергу складаються із засобів праці та предметів праці.
Засіб праці – це «... річ або комплекс речей, які людина розташовує між собою і предметом праці і які служать для неї в якості провідника його дій на цей предмет». Засоби праці, і насамперед знаряддя праці, включають машини, верстати, інструменти, за допомогою яких людина впливає на природу, а також виробничі будівлі, землю, канали, дороги. Застосування та створення засобів праці – це характерна риса трудової діяльності людини. До засобів праці в більш широкому сенсі відносяться всі матеріальні умови праці, без яких вона не може реалізувати свої здібності. Загальною умовою праці є земля, умовами праці також є виробничі будівлі, дороги і таке інше.
Результати громадського пізнання природи втілюються в засобах праці та процесах їх виробничого застосування, в техніці і технології. Рівень розвитку техніки (і технології) служить головним показником ступеня оволодіння суспільством силами природи.
Предмети праці – це речовина природи, на яку людина впливає в процесі праці з метою пристосування її для особистого чи виробничого споживання. Предмет праці, на який впливає людська праця, але призначена для подальшої обробки, називається сировиною.
Деякі готові продукти також можуть виступати в процесі виробництва в якості предмета праці (наприклад, виноград у виноробній промисловості, тваринне масло в кондитерській промисловості). Якщо розглядати весь процес з точки зору його результату – продукту, то і засіб праці і предмет праці обидва виступають як засоби виробництва, а сама праця – як продуктивна праця.
За К. Марксом сукупність факторів виробництва виступають як продуктивні сили, які нерозривно пов'язані з виробничими відносинами. Вони характеризують матеріально-речовий зміст процесу суспільного виробництва. Еволюціонуючи, кожний щабель розвитку продуктивних сил характеризується типом виробничих відносин і становить унікальний спосіб виробництва. У структурі продуктивних сил розрізняють засоби праці, засоби виробництва, предмети праці (рис. 3.4)
Немарксистські економічні теоретики не погоджуються з положеннями К. Маркса про те, що нова вартість створюється тільки найманими робітниками, а вважають, що в її створенні беруть рівну участь всі фактори виробництва.