2.Сутність і структура економічної системи суспільства
Економічна система - це сукупність виробничих відносин між господарюючими суб'єктами, які здійснюють вибір способів оптимального використання обмежених ресурсів з метою задоволення індивідуальних і суспільних потреб.
Основними ознаками економічної системи є:
Цілісність, тобто сумісність різних сторін системи, їх взаємодоповнюваність, і отже, стійкість зв'язків і взаємозв'язків між ними, наявність закономірностей функціонування властивих даній системі;
Характер координації господарської діяльності, тобто який характер взаємозв'язків між суб'єктами виробничих відносин, яким чином суб'єкти отримують необхідну інформацію про те, що, як, скільки і для кого виробляти і т.ін.;
Соціальна спрямованість виробництва. Вона залежить від рівномірності розподілу в суспільстві економічної влади, від диференціації соціальних верств суспільства, від мотивації.
Сукупність названих ознак забезпечує самовідтворюваний характер економічної системи, тобто її здатність самостійно підтримувати і розширювати свою життєдіяльність.
Економічна система може бути відкритою – коли національна економіка приймає активну участь у міжнародних економічних зв'язках, і закритою – коли система замкнута на внутрішніх ресурсах виробництва і обмежується внутрішнім споживанням.
Будь-яка економічна система є частиною більш великої системи. Так, підприємство як економічна система пов'язане з діяльністю галузі в цілому, з економічною системою суспільства, а економічна система суспільства пов'язана за допомогою міжнародних економічних зв'язків з економічними системами товариств в інших країнах.
Існує об'єктивна трудність у виділенні меж економічної системи. Наприклад, сфера освіти частково відноситься до економічної системи, а частково незалежна від неї. До економічній системі суспільства відносять не тільки виробничу діяльність, а й сукупність відносин, в рамках яких здійснюється ця діяльність.
Економічна система включає в себе безліч відносно самостійних підсистем та їх взаємозв'язків між собою.
За відтворювальною ознакою можна виділити підсистеми виробничих відносин, які складаються безпосередньо в процесі виробництва благ, у процесі їх розподілу, а також на стадіях обміну та споживання. Між цими підсистемами є прямий (первинна) і зворотній взаємозв'язок. Зрозуміло, що розподіляти, обмінювати і споживати можна тільки те, що вироблено. Але якщо відсутні потреби в данних благах, то цілком зрозуміло, що обмін та споживання не буде проводитись.
Іншим принципом класифікації підсистем є характер самих виробничих відносин. Тут можна виділити:
організаційно-економічні відносини, які обумовлені рівнем техніки, технології та професійною структурою працівників, але вони є певною мірою індиферентними до того, кому належать засоби виробництва;
соціально-економічні відносини, основу яких складають відносини власності на матеріальні чинники;
конкретні відносини господарювання, які відчувають вплив не тільки двох вищеназваних відносин, але і діючі в країні юридичні закони і норми, сформовані звичаї і традиції.
Основними підходами до класифікації економічних систем є:
1) формаційний (рис. 2.7).
2) технологічний;
3) цивілізаційний.
Рис. 2.7Формаційний підхід до класифікації економічних систем
При першому підході основну увагу в економічній системі приділяють формами власності на засоби виробництва і привласнення результатів виробництва, при другому – технічній оснащеності виробництва і при третьому - продуктивним силам, загальнолюдським цінностям свободи, демократії, що визначає розвиток системи.
1. Формаційний підхід пояснює перехід від менш розвиненої економічної системи до більш розвиненої за економічними чинниками (розвитком продуктивних сил, дією економічних законів, відносинами власності і т.ін.) і розглядає політичні, правові, національні та інші фактори як другорядні. Основоположник формаційного підходу К.Маркс.