Тема 2.2 економічна система та її елементи. Місце і роль власності в економічній системі.

План

1. ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА ТА ЇЇ ПРОТИРІЧЧЯ

2. Сутність і структура економічної системи. Класифікація економічних систем: різноманіття поглядів.

3. Власність і її місце в системі економічних відносин.

4. Типи і форми власності.

5. Роздержавлення і приватизація. Особливості цих процесів в Україні.

1. Економічна система та її протиріччя

Економічна система являє собою складний соціальний організм, постійно змінюваний процес метаморфоз (від грец. metamorphosis – перетворення). Понятійний апарат політекономії фіксує компоненти цієї системи, визначає її взаємодію з соціально-політичною надбудовою, а також властиві їй суперечності. Зазначимо, що відносини людини з природою відображаються, в першу чергу, на якості продуктивних сил суспільства. Вихідним параметром такого їх стану є рівень розвитку продуктивних сил. Узагальнюючим показником останнього виступає економія робочого часу. Адже за інших рівних умов скорочення витрат як робочої сили, так і засобів виробництва означає економію робочого часу, складову і головний економічний закон прогресу.

Взаємодія рівня розвитку і характеру продуктивних сил з системою трудових відносин утворює спосіб праці. Рівень розвитку та характер продуктивних сил – це зміст способу праці, а трудові відносини – їх форма. Існують дві конкретно-історичні форми способу праці: натуральне і товарне господарство.

Єдність і боротьба характеру виробництва з системою відносин власності утворюють спосіб виробництва. Саме спосіб виробництва являє собою економічну систему. Основні джерела розвитку кожного способу виробництва і його переходу до нової економічної системи містяться всередині самого цього способу виробництва.

Як відомо, джерелом будь-якого розвитку, в тому числі й економічного, є протиріччя. В економічній системі існує безліч протиріч, які забезпечують її саморух. Якщо розглядати їх безвідносно до якогось економічного ладу, можна назвати наступні, найбільш суттєві з них:

1) протиріччя між виробництвом і споживанням і відповідно між попитом і пропозицією;

2) між кваліфікацією робочої сили і технічним рівнем засобів виробництва;

3) між продуктивними силами і трудовими відносинами;

4) між відносинами користування, з одного боку, і розпорядчими відносинами а також системою економічних інтересів – з іншого;

5) між характером виробництва і відносинами власності.

Основним протиріччям способу виробництва є єдність і боротьба між характером виробництва, з одного боку, і відносинами власності – з іншого.

Таке місце даного протиріччя пояснюється, насамперед, тим, що, по-перше, в характері виробництва сконцентровано виражена вершина економічного розвитку, на яку може піднятися або вже піднявся відповідний лад з точки зору рівня розвитку та характеру продуктивних сил і структури господарського механізму.

По-друге, відносини власності, на яких базується даний спосіб виробництва, одночасно і обумовлює підйом на цю вершину, і детермінує подальший розвиток в напрямі його стримування в рамках цього ладу. Таким чином, протиріччя між характером виробництва і формою привласнення-відчуження виступає основним джерелом саморуху кожної економічної системи та її революційного переходу в нову економічну систему. Адже воно вимагає, починаючи з певного моменту у розвитку характеру виробництва, заміни застарілих відносин власності, на яких грунтувався старий лад і вдосконалення існуючого характеру виробництва.

Коли революційно змінюються відносини привласнення-відчуження, тоді один спосіб виробництва поступає історичне місце іншому. У цьому випадку, по-перше, відбувається зміна майнової бази економічної системи. По-друге, оновлюється характер виробництва, так як модифікуються відповідно з новою формою привласнення-відчуження також і відносини розпорядження, і система економічних інтересів, які в свою чергу стимулюють зрушення у відносинах користування, зокрема у трудових відносинах, що прискорює вдосконалення продуктивних сил. У той же час виникає суперечність між новим характером виробництва і новими відносинами власності, стаючи новим основним імпульсом саморуху нового ладу.

Основне протиріччя економічної системи реалізується і одночасно реалізується через імманентний системі спосіб з'єднання речового та особистісного факторів виробництва. Останній фіксує сутність відповідного устрою. Спосіб з'єднання факторів виробництва детермінує те, як дана економічна система відповідає на фундаментальні питання господарського життя.

До фундаментальних економічних питань, на які має відповісти кожен спосіб виробництва, відносяться:

1) що робити, тобто який набір товарів і послуг найкращим чином задовольняє сформовані потреби;

2) скільки виробляти, або в якому обсязі задіяти наявні ресурси;

3) для кого виробляти, тобто хто відповідно до наявної системи і диференціації доходів буде споживати вироблену продукцію;

4) як робити, або яка організація може застосовуватися для оптимізації виробництва;

5) чи здатна економічна система адаптуватися до постійних змін у потребах, технологіях і постачанні ресурсів.

Збої у відповідях на дані питання означають кризи [від грец. krisis - рішення, поворотний пункт, результат] економічної системи, які можуть бути більш-менш глибокими. Здатність подолання цих криз багато в чому залежить від взаємодії економічної системи з соціально-політичною надбудовою.