3. Економічні інтереси, їх структура і особливості реалізації

Мотивом, стимулом задоволення потреб та реалізації цілей суспільства є економічні інтереси. Інтерес з'являється, якщо задоволення потреб усвідомлюється як конкретна мета. Отже, економічні інтереси - це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання.Економічні інтереси, хоча і є формою прояву потреб, але вони не тотожні потребам.

По-перше, інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях і діях, які спрямовані на задоволення потреб. Потреби - це причина, засіб задоволення потреб (дії) - форма прояву економічних інтересів.

По-друге, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб.

У сучасних умовах розвиток людини, ступінь реалізації її інтересів необхідно розглядати одночасно як «мету і критерій суспільного прогресу», так як існує "необхідність орієнтації результатів економічного зростання на позитивні зміни в системі людського розвитку». Людський розвиток визначається не тільки економічними параметрами, але і соціальними, правовими, культурними, етичними критеріями. Тому економічні інтереси необхідно розглядати як соціально-економічні [7,292].

Інтереси надзвичайно різноманітні, оскільки охоплюють всі сторони суспільного і особистого життя людей. Економічна теорія вивчає лише ті з них, які стають внутрішніми спонукальними мотивами економічної діяльності людей, тобто їх економічні інтереси. Економічні інтереси не довільні. Вони зумовлюються економічними потребами людини, її станом незадоволеності в чому-небудь, який вона прагне подолати, а сам економічний інтерес виступає як прагнення до найбільш повного задоволення економічних потреб окремої людини, працівника, суб'єкта господарювання, їх груп або трудових колективів і нації в цілому [ 3, 132].

Саме поняття інтересу різними дослідниками трактується неоднозначно. Зазвичай економічні інтереси розглядаються у зв'язку з потребами. Такий підхід слід визнати правомірним, бо названі категорії дійсно є спорідненими, органічно взаємопов'язаними.

Потреба і інтерес, при їх спорідненості являють собою різні типи відносин. Якщо потреба це відношення до зовнішнього предмету, то інтерес - це відношення між людьми з приводу зовнішнього предмета. Таким чином, потреби виступають в якості базової складової на якій виростає інтерес. Найбільш точно з цього приводу висловився професор В.М. Юр'єва: «... економічний інтерес є об'єктивний спонукальний мотив діяльності людей». Обумовлений об'єктивною причиною - потребою, яка задовольняється лише в процесі споживання результатів економічної діяльності, економічний інтерес визначає напрямок цієї діяльності для кожного суб'єкта в кожний конкретний момент часу в рамках історично сформованих умов матеріального життя суспільства [5, 91].

Інтереси є базисною категорією, оскільки вони пов'язані з виробничими відносинами. Вони відіграють роль взаємозв'язку між потребами і способом їх задоволення, тобто виробництвом (рис. 2.4).

Можна виділити наступні взаємоповв'язані категорії: виробництво - розподіл - обмін - споживання - інтереси (як форма їх прояву) - потреби). Допускається ототожнення інтересів і потреб як категорій суб'єктивних, цілком залежних від волі.

Рис. 2.4 Взаємозв'язок економічного інтереса та потреб

Між економічними інтересами і потребами є наступні відмінності:

• економічний інтерес є опосредкованою ланкою у взаємозв'язку між потребами і виробництвом;

• потреби мають об'єктивну основу, але суб'єктивні за своєю формою, тобто це об'єктивно-суб'єктивна категорія. Вони визначаються не тільки об'єктивним економічним становищем людини, але і цілим рядом неекономічних чинників, наприклад, вихованням, культурою певних соціальних груп. Людина може відчувати і такі потреби, у задоволенні яких він об'єктивно не зацікавлений (наприклад, наркотики, алкоголь, тютюн) . У той же час економічні інтереси носять об'єктивний характер. Якщо економічне становище двох людей збігається, то збігаються і їх економічні інтереси;

• економічні інтереси мають тільки якісну визначеність, а потреби мають і якісну, і кількісну сторони [4, 97].

Між потребами та інтересами, з одного боку, і цілями, з іншого, знаходиться сполучна ланка - мотиви людської діяльності, які представляють собою її невід'ємний компонент. У світовій економічній літературі існує безліч напрямків "моделювання" людини. Основний з них є модель "Homo economicus" ("людина економічна"). Вона грунтується на гіпотезі про раціональну поведінкку людини. Разом з тим необхідно зауважити, що зведення сутності людини тільки до поняття "Homo economicus" занадто однобоко і не відображає дійсності, оскільки людина втілює в собі цілий спектр суспільних відносин - економічних, політичних, національних, сімейних, ідеологічних і культурних. Тому, щоб активізувати людський потенціал, необхідно постійно вдосконалювати відносини власності і господарський механізм, проводити демократизацію політичних структур, інтенсифікувати духовне життя суспільства і т.ін.

На місце і роль в системі виробництва "людини економічної" досить сильно впливають власні інтереси і навіть риси характеру особистості, наприклад: прагнення до зростання добробуту; схильність до обміну; дух співробітництва; почуття власності; прагнення до досконалості; жага справедливості; гуманність.

Прагнення до зростання матеріальних благ - головний фактор економічного розвитку людства. Людина влаштована так, що їй весь час хочеться жити комфортніше, цікавіше або спокійніше і розміреніше. Піднімаючись сходами свого економічного, культурного та морального розвитку, люди придбали безліч найрізноманітніших потреб і придумали масу способів їх задоволення. Безмежність бажань людини змушує поступово шукати способи збільшення матеріальних чи інших благ.

Природний егоїзм - це прагнення до дотримання своїх власних інтересів, до отримання найбільшої особистої вигоди, але при цьому змушує робити саме те, що потрібно суспільству в цілому. Заради викорінення власних негативних рис людям довелося створювати не тільки економічні, а й юридичні механізми. З'явилося господарське законодавство, що обмежує можливість прояву людського егоїзму і підступності в особливо небажаних для суспільства формах.

Схильність до обміну - це одна з рис людської природи, яка відрізняє її від інших живих істот і відіграє головну роль у становленні та розвитку ринкової економіки. Розвиток обміну дозволив людині ввести власне прагнення до вигоди і егоїзм в рамки, що дозволяють людям співпрацювати один з одним.

Дух суперництва - додатковий стимул розвитку виробництва, який виявляється в конкуренції, одному з основних механізмів відбору та регулювання в ринковій економіці.

Почуття власності - одна з головних основ людської економіки. Власність відіграє роль найпотужнішого стимулу трудової активності людей. Людина, яка не має власності, буде прагнути тільки до того, щоб більше споживати, але менше працювати.

Прагнення до досконалості - в області економіки це означає прагнення людини до придбання дедалі досконаліших, тобто більш зручних, комфортних, корисних і просто красивих речей. Це прагнення здавна було помічено виробниками товарів і донині штовхає їх до безперервного вдосконалення виробництва своїх виробів як до найважливішого методу забезпечення конкурентоспроможності [1, 83].

Економічні інтереси носять історичний характер. Їх зміст визначається формою власності на засоби виробництва. Перебуваючи в даній системі суспільних відносин (насамперед відносин власності), людина стає носієм певних інтересів, властивих даній соціальній групі людей. Вся сукупність економічних інтересів структурована. Причому у кожної конкретної людини своя ієрархія уподобання інтересів. Тим не менш, можна і більш детально розкрити систему економічних інтересів, характерної для кожного способу виробництва або економічного укладу [3, 138].

Виділяють такі групи економічних інтересів:

• інтереси різних соціальних груп і прошарків суспільства;

• національні та інтернаціональні інтереси;

• макроекономічні та мікроекономічні інтереси, наприклад, відповідно до адміністративно-господарського поділу країни (республіки, економічні райони, край, області, райони і т. ін.),

• перспективні і поточні інтереси;

• інтереси сфер виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ;

• громадські, колективні та особисті інтереси [4, 97].

Реальною потребою економічного життя є досягнення інтересів суб'єктів економічних відносин через реалізацію будь-якого з них на основі взаємодії та об'єднання. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей:

• індивідуальних інтересів - через зростання індивідуальних доходів;

• колективних інтересів- через максимізацію прибутку і фонду заробітної плати;

• суспільних інтересів - через максимізацію національного доходу і мінімізацію фонду відшкодування створюваного суспільного продукту.

Отже, проблема об'єднання інтересів знаходить своє вираження у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів. Основним інтересом сучасної ринкової економіки є особистий інтерес споживача, який спонукає виробника до виробництва необхідної продукції належної якості і за прийнятною ціною. Для цього виробник змушений впроваджувати нові технології, шукати шляхи скорочення витрат. Це забезпечує реалізацію не тільки особистого інтересу споживача, а й особистого інтересу виробника (максимум прибутків) і суспільного інтересу в цілому (розвиток продуктивних сил суспільства). Отже, інтерес споживача є рушійною силою економічного розвитку в сучасній ринковій економіці.

Економічний інтерес - це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди, мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічності існуючих систем і оптимального задоволення потреб. Він є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (максимізація прибутку, привласнення, користування або володіння певним благом). Отже, економічні інтереси – це усвідомлені потреби існування різних суб'єктів господарювання. Економічні інтереси не тотожні потребам. Інтерес виступає як центральна ланка в ланцюжку «потреба-інтерес-мотив (стимул)». Економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях і діях, спрямованих на задоволення потреб. Потреби і способи їх задоволення відбивають причину і форму прояву економічних інтересів.

Економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб. Економічний інтерес – це причина і умова взаємодії економічних суб'єктів, динамічна система економічних відносин, обумовлених відносинами власності щодо задоволення сформованих матеріальних потреб суспільства (групи, особистості), які визначають поведінку людей за принципом економічної вигоди. Економічні інтереси об'єктивні, у зв’язку з тим, що об'єктивні самі економічні відносини.

Кожна людина є носієм різних інтересів. Рухома власними інтересами, людина може вступити в конфлікт з інтересами всього суспільства, так як в кожному економічному відношенні мають місце елементи боротьби і співробітництва. Взаємодія інтересів виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку. Основним інтересом ринкової економіки в ієрархії інтересів, є особистий інтерес, який характеризує найбільш важливу особливість сучасної ринкової економіки.

Таким чином, інтерес являє собою категорію, яка відображає самоствердження суб'єкта і характеризує його соціальний статус. Соціальний статус характеризується становищем суб'єкта в системі економічних відносин. Мотивом служить прагнення суб'єкта здійснити свій інтерес, він є своєрідним імпульсом до початку дій. Формування мотивів у суб'єктів як би завершує процес реалізації інтересу. Сама ж реалізація економічних інтересів полягає в удосконаленні тієї чи іншої соціальної дії, в ході реалізації якої суб'єкт прагне підвищити свій соціальний статус, тобто своє положення в системі економічних відносин.

Категорія «економічний інтерес» більш ясно розкривається у взаємозв'язку потреб та інтересів. Існуюча спрямованість на створення і засвоєння потреби, виступає як інтерес. Наявність потреби ще не пояснює дії і поведінку людини. Потреби тільки обумовлюють діяльність, але сам зміст спрямованості діяльності визначається інтересами. Однакові потреби, можуть бути задоволені різними діями, на їх основі можуть формуватися різні за змістом і характером інтереси. Вивчити інтереси - це значить не тільки з'ясувати зміст потреб, а й визначити можливі шляхи, способи і форми їх задоволення.

У сучасних умовах першим кроком на шляху досягнення соціального консенсусу має стати забезпечення дохідної збалансованості груп населення. Також необхідний вибір форм і обгрунтування механізмів узгодження інтересів, які враховують історичні та культурні традиції, уклад суспільного і сімейного життя, систему суспільних цінностей. Прагнення реалізувати інтереси примушує людей до участі в господарській діяльності, де складаються їхні економічні зв'язки. Саме останні формують економічні відносини суспільства, які проявляються, насамперед, як інтереси. По суб'єктам реалізації всі інтереси класифікуються як: особисті, колективні, державні (громадські).

Громадський та колективний інтерес персоніфікуються тільки в індивіді. Значною мірою інтереси виступають як соціальні протилежності. Але всі вони взаємозалежні (інтерес підприємця не може бути досягнутий без задоволення інтересу найманого працівника), взаємозалежність інтересів об'єктивно зумовлює співробітництво їх носіїв.

Узгодження інтересів здійснюється державною політикою, яка має різні засоби впливу на інтереси людей:

1) економічний примус;

2) позаекономічний примус;

3) моральні та соціальні мотиви трудової активності (по суті, це спонукальні мотиви до роботи).

Найбільш активно в умовах ринкового відносини використовується система економічного примусу: продаж робочої сили робітниками під загрозою голоду; інтенсивна робота завдяки наявності безробіття; беззбиткова робота підприємства, щоб уникнути банкрутства, розорення і т.п.

Слід зазначити, що відмінність інтересів обумовлює їх розбіжності. Останні мають як суб'єктивну, так і об'єктивну основу. Перша обумовлена ​​суб'єктивним розумінням і підходом людей до інтересів. Друга заснована на відмінностях положення різних людей в економічних умовах діяльності з реалізації економічних інтересів. Так, існують економічні і соціальні відмінності між власником капіталу і найманим працівником.