2. Потреби та їх класифікація. Піраміда маслоу: критичний аналіз поглядів.

Людські потреби досить численні і охоплюють усі сфери суспільного життя. Класифікації економічних потреб приділялася увага, починаючи з давніх часів. Принаймні, з часів Аристотеля відомий їх поділ на тілесні і духовні. В сучасному світі існує досить велика кількість класифікацій до визначення сутності потреб. У відповідність з класифікацією Гілфорда виділяють наступні:

• фактори, які відповідають органічним потребам наступні: голод, загальна активність;

• потреби, які стосуються умов середовища: потреба в комфорті, приємному оточенні, педантичність (потреба в порядку, в чистоті), потреба в повазі до себе з боку оточуючих;

• потреби, пов'язані з роботою: честолюбство, завзятість, витривалість;

• потреби, пов'язані з соціальним становищем: потреба у свободі, незалежності, конформізм, чесність.

• соціальні потреби: потреба перебувати серед людей, потреба догоджати, потреба в дисципліні;

• загальні інтереси: потреба в ризику або, навпаки, в безпеці, потреба в розвагах.

Згідно підходу Б. І. Додонова за класифікацією емоцій можна говорити про наступні види потреб:

• акізитівні (потреба в накопиченні, придбанні);

• альтруїстичні (потреба здійснювати безкорисливі дії);

• гедоністичні (потреба в комфорті, безтурботності);

• глоричні (потреба у визнанні власної значущості);

• гностичні (потреба в пізнанні);

• комунікативні (потреба в спілкуванні);

• праксичні (потреба в результативності зусиль);

• романтичні (потреба в незвичайному, незвіданому);

• естетичні (потреба в прекрасному).

Згідно Х. Мюррея, потреби поділяються насамперед на потреби первинні і потреби вторинні. Розрізняються також потреби явні і потреби латентні. Ці форми існування потреб визначаються способами їх задоволення. По функціям і формами прояву розрізняються потреби інтровертні і потреби екстравертні. Потреби можуть проявлятися на дієвому або вербальному рівні, вони можуть бути егоцентричними або соціоцентричними, а загальний список потреб такий:

• домінантність - прагнення контролювати, впливати, направляти, переконувати, перешкоджати, обмежувати;

• агресія - прагнення словом чи ділом зганьбити, засудити, познущатися, принизити;

• пошук дружніх зв'язків - прагнення до дружби, любові; добра воля, симпатії до інших; страждання за відсутності дружніх відносин; бажання зблизити людей, усунути перешкоди;

• відкидання інших - прагнення відкинути спроби зближення;

• автономія - прагнення звільнитися від усяких обмежень: від опіки, режиму, порядку і таке інше.;

• пасивна покора - підпорядкування силі, прийняття долі, визнання власної неповноцінності;

• потреба в повазі і підтримці;

• потреба досягнення - прагнення подолати щось, перевершити інших, зробити щось краще, досягти вищого рівня в справі, бути послідовним і цілеспрямованим;

• потреба бути в центрі уваги;

• потреба гри - перевага гри будь-якій серйозній діяльності, бажання розваг, любов до гостроти почуттів; іноді поєднується з безтурботністю, безвідповідальністю;

• егоїзм (нарцисизм) - прагнення ставити понад усе власні інтереси, самовдоволення, автоеротизм, хвороблива чутливість до приниження, сором'язливість; тенденція до суб'єктивізму при сприйнятті зовнішнього світу; часто зливається з потребою в агресії або відкиданні;

• соціальність (соціофілія) - забуття власних інтересів в ім'я групи, альтруїстична спрямованість, благородство, поступливість, турбота про інших;

• потреба пошуку покровителя - очікування ради, допомоги; безпорадність, пошук розради;

• потреба надання допомоги;

• потреба уникнення покарання - стримування власних імпульсів з метою уникнути покарання, осуду; потреба рахуватися з громадською думкою;

• потреба самозахисту - труднощі з визнанням власних помилок, прагнення виправдатися посиланнями на обставини, відстоювати свої права; відмова від аналізу своїх помилок;

• потреба подолання поразки, невдачі - відрізняється від потреби досягнення спираючись при цьому на самостійності в діях;

• потреба уникнення небезпеки;

• потреба порядку - прагнення до акуратності, упорядкування, точності, краси;

• потреба судження - прагнення ставити загальні питання або відповідати на них; схильність до абстрактних формул, узагальнень, захопленість «вічними питаннями», і таке інше.

Виходячи із загальної структури людських потреб, визначимо класифікацію потреб з економічної точки зору за наступними критеріями:

1. Залежно від масштабів і структури виробництва потреби поділяються на:

• абсолютні (максимальні),

• дійсні (підлягають задоволенню),

• фактично задовольняються.

Абсолютні (максимальні) потреби - це потреби, які орієнтовані на граничні можливості виробництва, заснованого на останніх досягненнях науки і техніки. Вони задають орієнтир виробництву і підлягають задоволенню в перспективі.

Дійсні потреби - це потреби, біляжащие задоволенню в умовах досягнутого рівня виробництва і науково-технічного прогресу. Виступають вони в формі планості попиту.

Фактично задовольняються потреби виступають у формі задоволеного попиту.

2. Залежно від ролі у відтворенні робочої сили потребности поділяються на:

• матеріальні (задоволення фізичних потреб людини в їжі, одязі, житлі, продовженні роду);

• духовні (задоволення потреб в освіті, культурі, відпочинку, вірі, творчості і т.д.);

• соціальні (можливості людини реалізувати свої спосіб ності, зайняти положення в суспільстві, просунутися по службі, милосердя і т.д.).

3. З точки зору рівня розвитку суспільства розрізняють:

• елементарні (фізіологічні),

• вищі (соціальні) потребности.

До елементарних (фізіологічним) потребам належать ті, які пов'язані із забезпеченням виживання людини як биологического істоти (задоволення в їжі, одязі, житлі тощо).

До вищих (соціальним) потреб належать ті, які Непоредственно пов'язані з добробутом людей. Це і споживчі бюджети людей, грошові заощадження, накопичення, наявність власності, умови та оплата праці, зайнятість і рівень безробіттю, соціальне забезпечення, екологічна безпека і т.ін.

4. Залежно від участі у відтворювальному процесі пітреби діляться на:

• економічні

• неекономічні.

До економічних потреб відносять ті, для яких необхідне виробництво, тобто ті, які в готовому вигляді не зустрічаються.

До неекономічного потреб відносять ті потреби, які можуть бути задоволені без наявності виробництва (потреба у воздусі, воді, сонячному світлі). 

5. За рівнями задоволення виділяють три:

• мінімальний;

• нормальний;

• рівень розкоші. 

Мінімальний забезпечує виживання людини і можливість появи соціалних і духовних потреб.

Нормальний - це оптимальний рівень задоволення потреб, коли споживчий бюджет вважається достатнім для гармонійного розвитку особистості.

Рівень розкоші - це таке задоволення потреб, при якому воно стає самоціллю і (або) засобом демонстрації високого суспільного становища. На цьому рівні людина "живе, щоб їсти, а не їсть, щоб жити".

Якщо ж спробувати задовольнити реально існуючі потреби сучасної людини, то спочатку їх слід було не тільки класифікувати, але й систематизувати. Найбільшу популярність в цій якості має теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу, іноді звана "пірамідою" або "сходами" Маслоу. Вона є фундаментальною теорією, визнаною фахівцями з менеджменту у всьому світі.

Абрахам Маслоу висловив припущення, що людська поведінка визначається широким спектром потреб. Він розділив потреби людини на п'ять основних рівнів за ієрархічним принципом, який означає, що людина при задоволенні своїх потреб рухається як по сходах, переходячи від низького рівня до більш високого. В основі цієї ієрархії лежали найнасущні потреби (їжа, вода, житло), а на вершині - більш високі індивідуальні запити серед яких прагнення до визнання, самовираження (рис. 2.2). За Маслоу людина - це "тварина, яка постійно чогось хоче". Коли потреби найнижчого рівня задоволені хоча б частково, людина починає рухатися до задоволення потреб іншого і не обов’язково наступного рівня ієрархії.

Рис. 2.2 Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу

Згідно вищезазначеній класифікації усе, що необхідно для підтримки життя, - їжа, одяг, житло - об'єднується в категорію фізіологічних потреб. Перш ніж людина зможе переслідувати якісь інші цілі, їй необхідно задовольнити ці основні потреби. Коли людина має достатню кількість предметів першої необхідності, вона ринеться застрахуватися від можливих втрат, тобто реалізовувати свою потребу в безпеці.

Над потребою в безпеці розташовується бажання людей спілкуватися один з одним, кохати і бути коханими, відчувати почуття приналежності до колективу. Як показали дослідження Готорна, ці соціальні потреби можуть бути для робітників важливіші, ніж фінансові потреби. Люди також мають потребу у визнанні - їм необхідно відчуття цінності своєї особистості як невід'ємної частини єдиного цілого. Крім того, вони потребують поваги, заснованої на досягненнях у змаганні з іншими людьми. Всі ці потреби тісно пов'язані з поняттям статусу, що означає "вагу" або "важливість" людини в очах оточуючих. Можливість задоволення таких потреб може служити потужним мотивуючим чинником у роботі.

Маслоу визначив потребу в самовираженні як "бажання стати більшим, ніж ти є, стати усім, на що ти спроможний". Ця потреба – найвищого порядку, і задовольнити її складніше усього. Люди, які досягають цього рівня, працюють не просто через гроші або щоб справити враження на інших, але тому, що усвідомлюють значимість своєї роботи і відчувають задоволення від самого її процесу.

Ієрархія потреб по Маслоу - дуже зручний засіб класифікації людських потреб, проте було б помилкою сприймати її як якусь жорстку схему. Зовсім не обов'язково, щоб потреби кожного рівня були цілком задоволені (а іноді це і неможливо), перед тим, як у людини з'являться більш "високі" спонукання. Насправді в кожний конкретний момент людиною рухає цілий комплекс потреб.

Маслоу, створюючи свою теорію мотивацій намагався пояснити, чому в різний час у людей виникають різні потреби. Він вважав, що потреби людини мають ієрархічну структуру з 5 рівнів. У кожний конкретний момент часу людина буде прагнути до задоволення тієї потреби, яка для неї є важливішою або сильною. Але спочатку споживачі прагнуть задовольнити потреби нижчого рівня, потім можуть думати про задоволення наступної за значимістю потреби.

Основний недолік теорії Маслоу зводиться до того, що йому не вдалося врахувати індивідуальні відмінності людей. Виходячи з минулого досвіду, одна людина може бути найбільше зацікавлена у самовираженні, у той час як поведінка іншої буде в першу чергу визначатися потребою у визнанні, соціальними потребами.

Зазначимо, що сам А. Маслоу у своїх листах зазначав, що теорія, яка зробила його знаменитим, може бути застосовна до розуміння потреб людства в цілому, як філософське узагальнення, але жодним чином не може використовуватися відносно конкретного індивідуума. Своїм зовнішнім виглядом піраміда А. Маслоу нагадує схему ієрархічних взаємовідносин у людському суспільстві, часто звану пірамідою влади, яка і зробила її такою популярною у людей з ієрархічним мисленням.

Ця система як би нав'язує кожній окремій особистості односпрямовану постановку життєвих цілей, рух по життю тільки по одному шляху, до однієї вершини. Вершина цієї піраміди як би підштовхує людей до безглуздої конкурентній боротьби. І замість того щоб щось створювати, творити, вони в тій чи іншій мірі змушені боротися, що саме по собі деструктивно. Більше того, ієрархія потреб також нагадує і так зване «щастя за списком»: якийсь перелік однакових критеріїв добробуту для всіх. Хто досяг зазначених у списку результатів (виростив дитину, побудував будинок, посадив дерево і т.ін.) – буквально повинен вважати себе щасливим. Хто не домігся відповідності результатами, нав'язаними актуальним соціумом – природно відчуває себе нещасним.

Таким чином, серед недоліків піраміди Маслоу можна визначити наступні:

Перший недолік – в ієрархії Маслоу немає різниці між потребами, які людина може задовольнити самостійно, і потребами, для задоволення яких необхідно суспільство. Нaприклад, на рівні безпеки людина може самостійно піклуватися про своє здоров'я, власність та збереження своїх ресурсів. Але для стабільності необхідна робота, а для захисту - закон, які надає суспільство.

На рівні приналежності, якщо у вас є комунікативні навички, потреби в дружбі і сім'ї можуть бути задоволені іншими людьми. На рівні самоактуалізації потреби задовольняються самостійно. А на рівні менторства і лідерства скоріше людина віддає суспільству, задовольняючи потреби суспільства.

А другий недолік, напевно найсуттєвіший – практика показує, що не завжди задоволення нижніх рівнів дає стабільний фундамент для переходу на вищий рівень. І не завжди незадоволені потреби вищих рівнів ведуть до регресії, до падіння по рівнях. Саме в контексті міжстатевих відносин це сильно помітно. Багато людей доходять до рівня, де задоволені їх потреби в безпеці, і вони готові будувати сім'ю. Але що далі відбувається з ними і з їх родиною залежить не тільки від них, але і від інших людей - від партнера, батьків, суспільства. Іноді реалізувати себе у відносинах не виходить. Деяких людей це зупиняє, і вони залишаються на цьому рівні, намагаючись врятувати відносини, перш, ніж іти далі. Деякі ж залишають відносини за собою і йдуть далі, задовольняти потреби більш високого порядку. Деякі люди мають і повагу суспільства, і повагу до себе, і реалізують себе без того, щоб мати сім'ю. І навіть виходить так, що задовольнивши потреби більш високого порядку, у них виходить потім створити набагато більш здорові відносини і міцні сім'ї.

Безліч недоліків піраміди Маслоу призвели до пошуку альтернатив. Так у 70-х роках ХХ ст Клейтон Альдерфер переробив та дещо модифікував ієрархію Маслоу. Він виділив три основні групи потреб:

екзистенційні (existence) – потреби у існуванні;

соціальні (relatedness) – потреби у зв’язках, направлених на підтримку контактів, визнання, самоствердження, підтримки, групової безпеки;

розвитку (growth) – потреби особистісного росту, які проявляються у прагненні людини до визнання та самоактуалізації.

Перші букви назв цих трьох груп потреб складають назву теорії – ERG-теорія.

Як і Маслоу, Альдерфер розглядає потреби у рамках ієрархії, але припускає можливість переходу їх від одного рівня до іншого у різних напрямах за принципом «фрустрація-регресія». Процес просування вгору за рівнями потреб називається процесом задоволення потреб, а вниз – процесом фрустрації, тобто невдачею у прагненні задовольнити потребу. Таким чином, за неможливістю задовольнити потребу вищого рівня, людина повертається до нижчого та активізує свою діяльність там. Наявність двох напрямів у задоволені потреб створює допоміжну можливість для мотивації.

У сучасній теорії існує не тільки критика, але і доповнення до існуючої класифікації. Так кандидат філософських наук В. Лисенко, не заперечуючи важливості в житті людини вищезазначених потреб, показав, що насправді основна потреба, яка визнає характер поведінки людини в сучасному суспільстві є його потреба в соціально-персональній значимості (СПЗ). При цьому він знайшов пояснення феномену СПЗ, описав його генезис і механізм дії, відкривши феномен додаткової цінності, і вказав на головні сфери, де відбувається задоволення потреби в соціально-персональній значимості, а саме: влада, багатство, слава.

При цьому вчений акцентує увагу на тому, що потреби залежать від типу особистості, її цінностей і цілей. Відповідно до його теорії виділяють два типи особистості: актуалісти (основний принцип - тут і зараз) і етерністи (основний принцип - завжди і скрізь). Виходячи з класифікації цілей і цінностей у кожного типу особистості визначені різні потреби.

Значний внесок у визначення структури потреб внесла член Загальноросійської Професійної психотерапевтичної ліги Наріцина М.П. Враховуючи неточність піраміди Маслоу, вона запропонувала перетворити піраміду потреб у "дерево потреб людини". Стовбур дерева - це ті потреби, які людина може задовольнити сама. Гілки – це ті потреби, для задоволення яких потрібно суспільство. ( рис. 2.3)

Це дерево символізує особистісний ріст. Суть самого дерева - необхідно зростати "в стовбур", або зміцнювати свій внутрішній стрижень; робити все, що від тебе можливо для задоволення тих потреб, які можна задовольнити самому.

Д опомога іншим у самоактуалізації Сім я – надособистісна цінність (СНЦ) Кохання – надособистісна цінність (ЛНЦ)	Менторство, лідерство	Духовні потреби особистості	Надособистісні цінності
Т ворчість Прийняття фактів Самореалізація Духовне зростання О собистісне зростання	Пізнання, само- актуалізація		Особистісні цінності
Відповідальність П овага до суспільства Статус Впевненість у собі Репутація П овага суспільства Самоповага	Повага	Нематеріальні потреби соціального рівня
Сім я Соціальність Відносини Дружба Романтчна Приналежність любов до робочої групи К омунікативні н авички	Приналежність
Здоров я Закон Сталість Власність Захист Ресурси Захист Робота Ресурси	Безпека	Матеріальні потреби
Д ах над головою Вода Їжа \ Фізіологічні потреби Тепло Дихання Секс Сон	Фізіологічні потреби

Рис. 2.3 Дерево людських потреб М. П. Наріциної

Тобто, в першу чергу самому піклуватися про свою безпеку, а потім сподіватися на суспільство. Або, на рівні поваги - треба в першу чергу робити те, що залежить від самого себе – мати самоповагу, бути впевненим собі, брати на себе відповідальність, поважати суспільство. Суспільство тоді дасть тобі свою повагу і статус. Іншими словами, треба спочатку залізти по стовбуру, а потім лізти по гілках.

Задоволення основних, стовбурових, прикореневих потреб необхідно будь-якій живій істоті на нашій планеті. Це в першу чергу - дихати, споживати воду, їжу і виводити з організму продукти обміну. Це найважливіші потреби будь-якої живої істоти, в тому числі і людини. Без цих функцій живе перестане називатися живим. Задоволення деяких з цих потреб здається нам настільки простим, що ми забуваємо про їх важливість і значущість. Скажімо, наявність кисню в повітрі здається настільки доступним, що до іншого ми найчастіше і не готові. Але вже з більш складними потребами не все так однозначно. Скажімо, інстинкт продовження роду. Він у своєму первісному значенні навіть для деяких тварин, зокрема соціальних, діє не завжди. Відмова від власної репродуктивної функції на користь виживання виду в цілому зустрічається не так вже і рідко. У людей, напевно, був ближче до істини З. Фрейд, який говорив не про потреби до розмноження, а про еротизм як енергії творчості.

Люди можуть «народжувати» ідеї, відкриття, твори мистецтва та «інші довгі справи». І навіть наявність певних явищ типу «чайлдфрі» ніяк не знижують темпи зростання народонаселення на нашій планеті. Прагнення до безпеки, захищеності теж неоднозначно. Ми всі знаємо масу прикладів, коли люди ризикували життям, а то й гинули, заради якихось далеко не вітальних цілей і завдань. Навіть у тварин така поведінка не є абсолютним винятком. У людей взагалі зустрічається свідомо ризикована поведінка. Як приклад - екстремальні види спорту. При штурмі Евересту щорічно гинуть понад 50 осіб, при тому, що за право ризикнути потрібно заплатити 65000 доларів США. Далі - чим вище, тим більше часто йде розгалуження, тим багатшим і різноманітнішим крона, тим більше варіантів понять індивідуального, особистого щастя. По суті піднімаючись по ієрархії потреб, ми отримуємо не піраміду, яка звужується до вершини, а постійно дерево, яке постійно розширюється у своїй кроні. Потреб стає все більше, і вони стають все різноманітнішим. Тут потрібно зробити ще одне важливе доповнення. Організм живий. Нові потреби стимулюють пошуки нових можливостей для їх досягнення - нові можливості породжують нові потреби. У таких умовах саме динамічний розвиток цього процесу дає відчуття життя, щастя, звертаючи погляд людини в майбутнє.

Кількість видів благ, товарів, послуг, в яких відчувають потреби люди, обчислюється мільйонами, проте коло їх безперервно розширюється. Про це свідчить той простий факт, що протягом кожних десяти років кількість видів споживчих товарів і послуг збільшується більш ніж в два рази при одночасному збільшенні обсягів споживання багатьох видів. Так що потреби зростають у кількісному і ще в більшому ступені в якісному відношенні. Ця, підтверджувана багаторічною історією людства, закономірність заслуговує виділення і може бути названа законом підвищення потреб.

Застосування слова «підвищення» («збільшення», «зростання») покликане підкреслити, що мається на увазі не тільки прагнення до кількісного зростання споживання. У багатьох випадках зміна потреб об'єктивно обумовлена змінами умов життя, середовища, оточення. Прагнення до збільшення тривалості життя, зниження захворюваності, духовного вдосконалення, самовираження особистості, особистої та громадської безпеки також служить об'єктивним чинником розширення кола потреб.

У сучасній економічній теорії закон підвищення потреб - це закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й сутнісні зв'язки між виробництвом і досягнутим рівнем задоволення потреб людей, розвиток яких сприяє появі нових потреб і способів їх задоволення. Але дія закону підвищення потреб вказує не тільки на прагнення до кількісного зростання споживання, але і до зміни структури потреб, розширенню їх кола, різноманітності, зміщення пріоритетів, розвитку взаємозамінності, якісному споживанню. На фоні вищезазначеного закону також в силу вступає закон насичення потреб, сутність якого полягає в тому, що людина, відчуваючи безліч потреб, найбільш інтенсивно споживає якусь частину товару і в міру його споживання спочатку спотсерігається процес зменшення, а потім і повного насичення потреби.