Тема 2. Економічна система суспільства
Тема 2.1 потреби їх структура. Економічні інтереси. План
1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ засади ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОТРЕБ. ЗАКОН підвищення потреб.
2. Потреби та їх класифікація. піраміда маслоу: критичний аналіз поглядів.
3. Економічні інтереси, їх структура та особливості реалізації.
4.Узгодження економічних інтересів як фактор стабілізації соціально-економічної системи.
5. Нематеріальні потреби: філософія питання. Місце і роль особистісного фактора в структурі нематеріальних потреб.
6. Духовні потреби та їх класифікація. Основні категорії духовної діяльності.
1. Теоретико-методологічні засади визначення сутності потреб. Закон підвищення потреб.
Нужди людей дуже різноманітні, численні і складні. Серед них виділяються фізіологічні, соціальні, духовні. Кожна конкретна нужда може по-різному сприйматися окремими людьми. Це залежить від рівня освіченості та культури, характеру та інтересів кожної людини. Якщо ж якась нужда людини не задовольняється, то вона буде шукати вихід з положення що склалося. Виходу може бути два: або знайти можливість для задоволення тієї чи іншої потреби, або просто відмовитися від її задоволення. Нужда людини в конкретному житті виявляється через потреби.
Матеріальні потреби – це насамперед бажання людей придбати і використати товари та послуги, які доставляють людині задоволення. В економічній літературі зустрічаються й інші визначення потреб. Наприклад, потреби – це усвідомлені запити або потреби в чому-небудь; об'єктивно необхідні умови життя; ставлення людини до світу речей; стан незадоволеності, який відчувається людиною, з якого він прагне вийти, і т.ін.
Потреби – це нужда у необхідному для підтримки життєдіяльності особистості, соціальної групи і суспільства взагалі. Вони служать внутрішнім мотивом господарської діяльності.
Безліч визначень сутності потреб закономірно, так як вони з різних сторін відображають об'єктивний стан людини, який виражається через безліч об'єктів, здатних задовольнити потребу у той спосіб, який залежить від рівня культури, життєвого укладу, традицій і особливостей особистості людини або суспільства в цілому.
Потреба відноситься до числа первинних економічних категорій, які відіграють ключову роль в розумінні рушійних сил, стимулюючих виробничо-економічну діяльність. Природа потреб надзвичайно різноманітна і складна. З одного боку, це потреби, закладені в організмі людини самою природою. До них відносяться біологічні потреби, без задоволення яких не може протікати життєвий процес. З розвитком цивілізації розширюється коло та цих потреб і змінюється їх характер. З іншого боку, людина – це істота не тільки біологічна, а й соціальна, суспільна. Отже, безліч її потреб виникають з того, що вона живе серед інших людей, спілкується з ними. Більше того, формування соціальних груп, держави, суспільства породжує виникнення суспільних потреб.
Потреби найтіснішим чином пов'язані з рівнем життя людей, які проявляються через характер потреб. Вони можуть бути піднесеними і низинними, рациональними і ірраціональними, шкідливими і корисними. Зв'язок з рівнем життя проявляється через рівень задоволення потреб людей. Виходячи з цього, розрізняють реальні та нормативні потреби.
Реальна потреба - це запит конкретних людей або групи людей на отримання певної кількості благ і послуг. Нормативна потреба характеризується нормою споживання, яка встановлюється виходячи з аналізу, розрахунку, досвіду і можливостей. Перш ніж розглядати класифікацію потреб і їх структуру, ми повинні мати на увазі, що потреби носять історичний характер, тобто постійно змінюються з розвитком суспільства, і нам поки невідомий повний перелік людських потреб.
Оскільки процес задоволення потреб виступає як цілеспрямована діяльність, потреби є джерелом активності особистості. Усвідомлюючи мету як потребу, людина переконується, що її задоволення можливе лише через досягнення мети. Це дозволяє йому співвіднести свої суб'єктивні уявлення про потреби з її об'єктивним змістом, відшукуючи засоби оволодіння метою як об'єктом. Для людини характерно те, що навіть ті потреби, які пов'язані з її фізичним існування, відмінні від аналогічних потреб тварин. У силу цього вони здатні суттєво видозмінюватися залежно від суспільних форм її життєдіяльності. Розвиток людських потреб реалізується за рахунок суспільно обумовленого розвитку їх предметів.
Суб'єктивно потреби репрезентуються у вигляді емоційно забарвлених бажань, потягів, прагнень, а їх задоволення - у вигляді оціночних емоцій. Потреби виявляються в мотивах, потягах, бажаннях та інше, які спонукають людину до діяльності і стають формою прояву потреби. Якщо у потребі діяльність по суті залежна від її предметно-суспільного змісту, то в мотивах ця залежність проявляється як власна активність суб'єкта. Тому потреба розкривається в поведінці особистості багатшими ознаками, ніж потреба, як складова сутності людини. Виховання потреб – одне з центральних завдань формування особистості. У міру задоволення одних потреб у людини виникають інші потреби, це дозволяє економістам стверджувати, що взагалі потреби безмежні.
Потреби пов'язані з наявністю у людини почуття незадоволеності, яке обумовлено дефіцитом того, що потрібно. Наявність потреби супроводжується емоціями: спочатку, у міру посилення потреби - негативними, а потім - у разі її задоволення – позитивними. Потреби визначають вибірковість сприйняття світу, фіксуючи увагу людини переважно на тих об'єктах, які мають здатність задовольняти потреби. На фізіологічному рівні потреби виражаються як стійкі осередки збудження відповідних нервових центрів, визначені академіком Ухтомским А.А. як домінанти. За відповідних умов, сильні домінанти можуть пригнічувати функціонування інших нервових центрів.
Різні вчені по-різному пояснювали сутність людських потреб. Ще філософи Стародавньої Греції та Стародавнього Риму досягли значних успіхів у розумінні потреб людини. Античні мислителі визнавали потреби основними спонукальними силами людської діяльності. Демокріт, наприклад, розглядав потребу як основну рушійну силу, яка зробила розум людини витонченим, дозволила придбати мову, звичку до праці.
На думку Геракліта, потреби визначаються умовами життя. Він відрізняв, що всяке бажання повинно бути розумно. Помірність у задоволенні потреб сприяє розвитку і вдосконаленню інтелектуальних здібностей людини. Платон розділив потреби на первинні, що утворюють «нижчу душу», яка подібна стаду, і на вторинні, що утворюють «розумну, благородну» душу, мета якої керувати першою.
Великого значення надавали потребам, як основним джерелам активності людини, французькі матеріалісти кінця XVII століття. П. Гольбах писав, що потреби виступають рушійним фактором наших пристрастей, волі, розумової активності. Потреби людини безнастанними, і ця обставина служить джерелом його постійної активності. Велику роль потребам у розумінні активності людини відводив Н. Г. Чернишевський. З розвитком потреб він пов'язував і розвиток пізнавальних здібностей людини. К. Маркс підкреслює, що «людина відрізняється від всіх інших тварин безмежністю своїх потреб і їх здатністю до розширення».
Як самостійна наукова проблема питання потреб стало розглядатися у філософії, соціології, економіці, психології в першій чверті XX століття. Узагальнено потребу можна визначити як необхідність в чомусь. Слід підкреслити, що досить велика кількість вчених «розглядають потребу як стан напруги». У житті можна спостерігати як сама поява потреби змінює стан людини. Такий стан змушує його шукати причину дискомфортності, з'ясовувати, чого людині не вистачає. Таким чином, потреба спонукає людину до дії, до діяльності, до активності.
У своєму загальному вигляді потреби класифікується наступним чином:
За характером виникнення - первинні (базові) і вторинні потреби
За характером задоволення - матеріальні (економічні) і нематеріальні (інтелектуальні, духовні)
За особистісною складовою – індивідуальні, колективні, суспільні.
В свою чергу економічні потреби – це та частина загальних потреб, для задоволення яких необхідно виробництво, розподіл, обмін та споживання благ.
Сферою задоволення економічних потреб людини є виробництво. При цьому як виробництво, так і потреби взаємопов’язані і постійно впливають один на одного, обумовлюючи темпи економічного зростання. Так виробництво не тільки задовольняє потреби, але й дає стимули для зародження нових потреб. В свою чергу потреби, являючись основним мотивом виробництва, стимулюють виробничу діяльність (рис. 2.1)
Виробництво не тільки стимулює нові потреби, однак і перетворює їх у масові потреби, тобто забезпечує розширене відтворення потреб. При цьому слід зазначити, що економічна теорія, як суспільна наука, вивчаючи економічну, виробничу діяльність людського суспільства, виходить при цьому з двох взаємопов'язаних передумов: 1. Людські потреби безмежні. 2. Можливості їх задоволення обмежені.
Рис. 2.1. Взаємовплив потреб і виробництва
Протиріччя між постійно зростаючими потребами і рівнем їх задоволення є джерелом та стимулом сучасного економічного розвитку. Рівень розвитку потреб та їх місце в структурі людських цінностей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому, і кожної особистості окремо. У зв’язку з цим в економічній науці сформульовано закон підвищення потреб – це загальний економічний закон, який виражає внутрішньо необхідні, стійкі, істотні зв’язки між виробництвом і рівнем задоволення потреб. Розвитток цих зв’язків призводить до появи нових потреб, і як наслідок - стимулює розширення засобів та механізмів їх задоволення.