7. Основні методи дослідження соціально-економічних процесів.
З метою визначення існуючих причинно-наслідкових зв'язків, пізнання сутності явища і його закономірностей, використовують різні методи досліджень на всіх рівня. У процесі комплексного дослідження економічних процесів виділяють:
мікроекономічний аналіз: дослідження споживачів і фірм на мікроекономічному рівні. До переваги цього підходу можна віднести відносну простоту, доступність і наочність. Недоліки - зневага загальною економічною рівновагою і макроекономічними ефектами.
макроекономічний аналіз: вивчення агрегованих величин;
мезоекономічних аналіз: дослідження споживачів і фірм з урахуванням макроекономічних впливів (інфляції, галузі, регіону, державної економічної політики). Мезоекономіка досліджує традиційну мікроекономічну проблематику з урахуванням впливу на поведінку економічних агентів макроекономічних змінних: сукупного попиту, інфляційних очікувань, циклічності, економічного зростання і т. ін.
Яким же шляхом йде економічна теорія до своєї мети, тобто, який її науковий метод? Поряд з загальнонауковими властивостями, її метод, звичайно, володіє певною специфікою, зумовленою специфікою предмета науки. Так як предмет передбачає певний метод дослідження, а метод, у свою чергу, формує предмет, на різних етапах використовувалися різні методи дослідження, багато з яких і зараз зберігають своє значення.
Метод будь-якої науки, у тому числі й економічної, являє собою єдність об'єктивного і суб'єктивного: з одного боку, він визначається незалежними від дослідника властивостями і закономірностями розвитку досліджуваного об'єкта, з іншого – накопиченим досвідом, поглядами та ціннісними установками самого дослідника. З розвитком науки змінюються і удосконалюються її методи. Система принципів і способів організації та побудови наукових знань отримала назву методології наукового дослідження (під методологією також розуміється вчення про методи дослідження).
Методологія – це наука про методи пізнання і дослідження об'єктивних процесів у природі і суспільстві. Метод (грец. methodos – шлях дослідження або пізнання) - сукупність способів теоретичного і практичного освоєння дійсності, правила і прийоми вивчення її явищ і закономірностей. Володіння методами наукового дослідження має пізнавальне і практичне значення, оскільки дозволяє розділити істотне і другорядне в досліджуваному об'єкті, визначити шлях від відомого до невідомого, від вихідних посилок до універсального знання.
Логіка наукових досліджень визначається сукупністю методів, застосовуваних у науковому пізнанні. У зв'язку з цим розрізняються загальнонаукові та специфічні методи. Загальнонаукові – це методи, які використовуються при вивченні будь-якої науки: математики, фізики, хімії, біології, психології, соціології, економіки і т. ін. Розглянемо їх докладніше (рис. 1.6).
Рис. 1.6. Загальнонаукові методи пізнання економічних процесів
Діалектичний метод. Якісно новий етап розвитку економічної науки пов'язаний із застосуванням діалектичного методу, розробленого німецькою класичною філософією Канта і Гегеля. Економісти-класики використовували його інтуїтивно і не завжди послідовно. Цілком свідомо і послідовно використовував, відкриті філософами, закони діалектики К. Маркс у «Капіталі». Однак це було швидше винятком, і в повному обсязі цей метод так і не був використаний. У науці, як і раніше панувала формальна логіка, яка наприкінці XIX століття все частіше стала доповнюватися математикою.
Діалектика - це наука про розвиток. У зв'язку з цим діалектичний метод передбачає відповіді на такі питання: Чому дане явище виникло? Як воно буде розвиватися і чому рано чи пізно на зміну йому приходить нове явище? Сутність діалектики в тому, що "все тече - все змінюється". Вчені-економісти, як і вчені всіх інших наук, використовують метод діалектики як загальнонауковий метод. Діалектичний підхід до аналізу економічних явищ базується на визнанні принципу їх постійного руху, наявності внутрішніх зв'язків, а як джерело розвитку застосовує протиріччя.
При вивченні економічних процесів використовують з'єднання історичного і логічного підходів. Розкриття сутності явища здійснюється за допомогою логічного мислення, шляхом абстрагування від його другорядних властивостей. В результаті виникає наукове уявлення про це явище, розкривається внутрішній закон його розвитку, тобто формується економічна категорія. Такий спосіб дослідження називається методом наукової абстракції.
Якщо основу змін суспільних явищ вчені бачать в об'єктивному, або незалежному від волі і свідомості людини, то в науковому аналізі використовується матеріалістичний метод. У з'єднанні з діалектикою він являє собою метод діалектичного матеріалізму, або метод матеріалістичної діалектики. Цей метод застосовується в дослідженнях марксистського спрямування. Якщо ж основу змін вчені бачать у суб'єктивному, або залежному від волі і свідомості людей, то має місце ідеалістичний метод.
СПЕЦИФІЧНІ - це методи, які використовуються як економічною теорією, так і іншими гуманітарними науками: історією, психологією, соціологією і т. ін. До них відносяться: методи абстракції, дедукції та індукції, аналізу та синтезу, єдності логічного та історичного, критичний метод, математичний і статистичний аналіз, графічне зображення і т. ін. Розглянемо деякі з них.
Метод абстракції. Абстракція – це виключення з економічного аналізу конкретних фактів які не відносяться до дослідження. Щоб зрозуміти цей метод, уявіть абстрактний живопис. І вам буде все ясно. Економічні теорії, як і абстрактний живопис, не відображаює всіх форм і фарб реальної дійсності. Тому економічні теорії неминуче стають абстрактними. Сам по собі процес збору потрібних фактів вже передбачає абстрагування від реальності. Однак абстрактний характер економічної теорії не робить цю теорію непрактичною і нереалістичною. Насправді економічна теорія практична саме тому, що вона являє собою абстракції. Економісти будують свої теорії, абстрагуючись від хаотичного набору фактів, який в іншому випадку вводив би в оману і не приносив би ніякої користі, тобто з метою навести факти в більш придатну, раціональну форму. Таким чином, абстрагування, або навмисне спрощення, в економічному аналізі має не тільки наукове, а й практичне значення.
Економічна теорія - це свого роду модель, абстрактна картина всієї економіки або якого-небудь сектора економіки. Така модель дозволяє нам краще зрозуміти дійсність саме тому, що вона ігнорує деталі які збивають з пантелику. Якщо теорії грунтуються не на вигадках, а на фактах, то вони завжди реалістичні.Наукова абстракція - це метод вивчення господарських явищ, при якому дослідник відволікається від другорядного, щоб виявити істотне і постійно повторюване. З методом наукової абстракції пов'язано використання принципу «за інших рівних умов», коли несуттєві фактори приймаються в дослідженні як незмінні, що спрощує вирішення проблеми.
Метод дедукції та індукції. Дедуктивний, або гіпотетичний, метод - це рух в економічному аналізі від загального до приватного, від теорії до фактів. Таким чином, економісти часто вирішують своє завдання починаючи з рівня теорії, а потім перевіряють або відкидають цю теорію, звернувшись до фактів. Вчені можуть спертися на випадкове спостереження, умоглядний висновок, логіку або інтуїцію, щоб сформулювати попередній, ще не перевірений принцип, званий гіпотезою. Наприклад, вони можуть запропонувати, керуючись "кабінетною логікою", що споживачам доцільно купувати велику кількість продукту тоді, коли ціна на нього низька, а не коли вона висока. Правильність цієї гіпотези потім повинна бути перевірена систематичним і багаторазовим вивченням відповідних фактів.
Сформульовані дедуктивним методом гіпотези служать економісту орієнтирами при збиранні та систематизації емпіричних даних. У свою чергу, відоме уявлення про факти, про реальний світ є передумовою для формулювання нових теорій або гіпотез. У цьому випадку використовується як би протилежний індуктивний метод - рух від приватного до загального, або від фактів до теорії. Це означає, що вчений-економіст накопичує факти з метою виведення з них теорії чи принципів. Методи дедукції та індукції – не протистоять один одному, а взаємодоповнюють один одного.
Достовірність економічного аналізу багато в чому залежить від ступеня використання методу аналізу та синтезу. Метод аналізу і синтезу. Аналіз передбачає розщеплення економічних явищ на прості процеси і окремі явища. Методом аналізу встановлюються причини і наслідки цих явищ. Потім проаналізовані поодинокі процеси та явища об'єднуються або як би синтезуються в ціле. Синтез – це об'єднання досліджених окремих частин того чи іншого явища в єдине ціле. Це дозволяє виробити нові категорії, закони, принципи і т. ін.
Метод єдності історичного і логічного. Він заснований на тому, що всі суспільні явища мають свою історію, у зв’язку з чим необхідно простежити етапи та виявити їх історичний ланцюжок, а лише потім побудувати чітку, логічно обгрунтовану систему явищ, яка відображає в концентрованому вигляді історичний процес виникнення і розвитку даного явища. Історизм – це принцип підходу до дійсності з урахуванням змін протягом часу, коли відбувається постійний розвиток.
Метод допущення (ceteris paribus, або "за інших рівних умов"). Економісти в побудові своїх теорій допускають, що всі інші змінні, за винятком тих, які вони в даний момент розглядають, залишаються незмінними. Такий метод спрощує процес аналізу досліджуваних зв'язків. У природничих науках зазвичай можна провести контрольні експерименти, за яких "всі інші умови" дійсно зберігаються незмінними або практично незмінними. У цьому випадку ймовірний зв'язок між двома змінними вчений може з великою точністю піддати емпіричній перевірці. Однак економічна теорія – це не експериментальна наука. Такої точності, як, скажімо, в космічних дослідженнях, в економічному аналізі досягти неможливо. Здійснюваний економістом процес емпіричної перевірки базується на даних "реального життя", але кінцевий результат не завжди збігається з теоретичним висновком. У ході реального функціонування економіки, в цьому досить хаотичному середовищі нерідко "інші умови" змінюються, і як наслідок – мета, теоретично обгрунтована, в реальному житті не досягається. Даний метод як би уточнює і доповнює метод абстракції, внаслідок чого разом вони можуть призвести до теоретичних узагальнень, чи формулюванню економічних принципів.
Також слід зазначити, що основою специфічних методів пізнання є економічний метод який являє собою підхід до вивчення господарської практики. Якщо предмет політекономії характеризуються тим, що досліджується, то методологія відповідає на питання - як досліджується явище. У структурі економічного методу виділяють:
Економічне спостереження - навмисне і цілеспрямоване сприйняття, обумовлене завданням наукової діяльності.
Економічний експеримент - штучне відтворення економічного явища або процесу з метою його вивчення в найбільш сприятливих умовах і подальшого практичного застосування.
Економіко-математичне моделювання - побудова умовної схеми економічного явища або процесу і отримання на основі її аналізу достовірних даних про саме явище. Такі моделі досліджуються методами функціонального аналізу, виявлення характеру залежності одних змінних від інших, наприклад, обсягу покупок від ціни і доходів покупців. Економічна модель служить для пояснення, як працює економіка чи її окремий сектор, для розробки економічних принципів і економічних прогнозів.
Метод математичного та статистичного аналізу. Математичний аналіз - формалізований опис економічних явищ на основі математичного інструментарію - формул. При проведенні економічних досліджень у зв'язку з широким використанням ЕОМ з'явилася можливість перекладання економічних процесів на математичну мову - мова жорстокої логіки й розуму. Із застосуванням математики в економічній теорії почався її розквіт, з'явилося нове дихання - в економічному аналізі, важливе місце стали займати так звані моделі. Хоча модель дає спрощене або схематичне вираження економічного життя, однак вона чітко відображає взаємозв'язок процесів і явищ. Не менш важливу роль відіграє статистичний аналіз який являє собою опис економіки на основі кількісних показників. Аналіз економіки на основі статистики забезпечує фундамент для побудови реальних економічних прогнозів.
Графічне зображення – це пізнання економічних явищ у двомірному вимірі через систему абсцис і ординат. Це також один з важливих методів пізнання економічного життя. Математизація економічної науки послужила основою широкого розвитку економіко-математичного моделювання, яке почало бурхливо розвиватися у зв'язку з поширенням у XX столітті системного методу дослідження, передумови для якого склалися вже в XIX столітті в процесі переростання формальної логіки в математичну логіку. Потужний імпульс для розвитку економічного моделювання дали теорія і практика народногосподарського планування в СРСР.
Економічна модель - це формалізований опис економічного процесу або явища, структура якого визначається як його об'єктивними властивостями, так і суб'єктивно-цільовим характером дослідження. Хоча створення моделі пов'язане з втратою частини інформації, зате цей підхід дозволяє абстрагуватися (відволіктися) від другорядних елементів, сконцентрувавши увагу на головних елементах системи і їх взаємозв'язках. Відомі величини, що вводяться в модель в готовому вигляді, називаються екзогенними змінними. Невідомі величини, поведінка яких належить вивчити в рамках моделі в ході вирішення поставленого завдання, називаються ендогенними змінними. У сучасній економічній теорії особливого поширення набули графічні моделі, серед яких мікромоделі та макромоделі.
Для перевірки моделей використовують економічні експерименти, і хоча неможливо з їх допомогою перевірити всі моделі, тим не менш, цей метод застосовується все частіше.
Застосовуються також позитивний і нормативний методи пізнання. Значного поширення в економіці отримав системний метод. Експериментальні методи економічна наука застосовує рідко, внаслідок високої вартості «експериментів на суспільстві». Однак цілком такі методи не виключаються й апробуються в рамках економічних реформ. Отже, використовуючи певні методи пізнання економіст виявляє і збирає факти, які відносяться до розгляду конкретної економічної проблеми. Це завдання іноді називають "описовою, або емпіричної економічною наукою" (рис. 1.6). У ході такого дослідження встановлюються економічні принципи, тобто виводяться узагальнення щодо реальної поведінки індивідів та інститутів. Виведення принципів із фактів називається економічною теорією, або "економічним аналізом" (рис. 1.7, блок 2).
Завдання економічної теорії, або економічного аналізу, полягає в тому, щоб привести в систему і узагальнити факти і, в кінцевому підсумку, внести порядок і сенс у набір фактів, пов'язуючи їх воєдино, встановлюючи належні взаємозв'язки між ними і виводячи з них певні узагальнення. Теорія без фактів – порожня, але факти без теорії безглузді. Принципи та теорії являють собою змістовні узагальнення, засновані на аналізі фактів, але і факти служать постійною перевіркою правильності вже встановлених принципів. Факти, тобто реальна поведінка індивідів та інститутів у процесі виробництва, обміну та споживання товарів і послуг, з часом змінюються. Тому необхідно постійно звіряти існуючі принципи і теорії з мінливим економічним середовищем.
Рис. 1.7. Процес формування економічної політики
Історія економічних ідей наповнена узагальненнями економічної поведінки, які застарівали зі зміною ходу подій. Приступаючи до вивчення будь-якої проблеми або сектора економіки, економісти повинні застосовувати індуктивний метод, за допомогою якого вони збирають, систематизують і узагальнюють факти.
Навпаки, дедуктивний метод має на увазі висування гіпотез, які потім зіставляються з фактами. Отримані на основі будь-якого з цих методів узагальнення корисні не тільки для пояснення економічної поведінки, але також і для вироблення економічної політики. Нарешті, загальне уявлення про економічну поведінку, яке формується на основі економічних принципів, може бути використано потім для розробки економічної політики - сукупності заходів або рішень, які забезпечують реалізацію розглянутої проблеми. Цей процес іноді називають "прикладною економічною наукою", або економічною політикою (рис. 1.6, блок 4).
Єдність мікро-та макроекономіки виявляється і в тому, що обидва розділу економічної теорії служать практичним цілям - розробці рекомендацій для економічної політики. Ще А. Сміт бачив два аспекти економічної теорії, ввівши поняття позитивного і нормативного аналізу. Позитивний аналіз має на меті констатацію фактів у вигляді наукових теорій, законів і т.ін. Нормативний аналіз передбачає оціночні судження, твердження про те, що має бути. Саме цей аспект особливо важливий в процесі розробки економічної політики.
Основні терміни і поняття
Економіка, економічна теорія, меркантилізм, фізіократизм, класична політекономія, марксистська політекономія, монетаризм, економічні закони та категорії, економічна система, метод наукової абстракції, метод аналізу та синтезу, системний підхід.
Теми рефератів
1. Сучасні економічні теорії.
2. Розвиток економічної думки в Україні.
3. Ноосферна концепція економічного розвитку.
Запитання для самоконтролю
1. Які основні напрями розвитку економічної теорії Ви знаєте?
2. У чому полягає особливість марксистської політичної
економіки?
3. Яке практичне значення має економічна наука загалом, і політична наука зокрема?
4. Охарактеризуйте функції економічної теорії.
5. Наведіть приклади економічних законів та категорій.
6. Які наукові методи дослідження використовує економічна
теорія?
Література
Oxford English Dictionary, second edition, edited by John Simpson and Edmund Weiner, Clarendon Press, 1989, twenty volumes, hardcover
Макконнелл Кэмпбелл Р., Брю Стэнли Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика. В 2 т.: Пер. с англ. 11-го изд. Т. 2. – М.: Республика, 1993. – 400с.
Левита Р.Я. История экономических учений: – М.: Catallaxy, 1995. – с.192.
Обращение ученых ноосферного крыла к мировому сообществу: разрушение мировой цивилизации в двадцать первом веке еще можно предотвратить // «Академия Тринитаризма», М., Эл № 77-6567, публ.15371, 01.07.2009
Пророк ноосферы // Литературная газета № 10–11от 13–19 марта 2013 г. 16 стр
Стратегия и понятие устойчивого развития // http://www.ustoichivo.ru/biblio/view/28.html
К.Маркс.Экономико-философские рукописи 1844 года
Г. В. Ф. Гегель. «Энциклопедия философских наук в сжатом очерке». Издание третье. Гейдельберг, 1830. — 171 c
Березина А.М. Концепция устойчивого развития как модель гармоничного управления процессами развития общества // Эго: экономика, государство, общество. Электронный журнал научных публикаций студентов и молодых ученых, 2010 г. № 1
Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере //Научная мысль как планетное явление М «Наука», 1994. С.235-244.
Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление. М., Наука, 1991.
В. Смирнов Маркс – отчуждение – потребительское общество // Живой Журнал
Вернадский В.И. Живое вещество и биосфера. М. «Наука», 1994, с. 437-464
Субетто А.И. Капиталократия и глобальный империализм. – СПб.: Астерион, 2009. – 572с.
Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е. Т.23 – М.: Политиздат, 1960. – 907с.
В.С. Лысенко, А.Г. Маленков Введение в аутогностику и теорию знания, ISBN 5-902778-07-7; 2006 г., Mageric. - 240 с.
А. Либман Современная экономическая теория: основные тенденции (рус.) // Вопросы экономики. — 2007. — № 3. — С. 36—54.
А. Худокормов — Современная экономическая теория запада
19. Урсул А.Д., Романович. Концепция устойчивого развития и проблема безопасности. www.philosophy.nsc.ru
20. Цит. по Фрумкин К. Счастье как политическая проблема // http://www.gazetaprotestant.ru/2012/01/schaste-kak-politicheskaya-problema/
21. Долгин А. Экономика счастья // Независимая газета 28.05. 2009 г.
Ельмеев В.Я. Социальная экономия труда (Общие основы политической экономии). – СПб.: Изд-во СПбГУ, 2007. – 576с.
Кондратьев Н.Д. Основные проблемы экономической статики и динамики: Предварительный эскиз. – М.: Наука, 1991. – 567с.
В. І. Ленін, Критичні замітки з національного питання, Соч., т. 20, стор 17.
24. Л.И. Дмитриченко История экономических учений: учебное пособие. – Донецк, «КИТИС», ДонГУ, 1999. – 452 с.
25. Л.І. Дмитриченко Історія економіки та економічної думки: навч. Посібник [Текст] / Л.І. Дмитриченко, Л.А. Дмитриченко, Ю.В. Колосова, В.В. Кузьменко. - Донецьк: ДонНУЕТ. – 2009. – 307 с.
Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія / Підручник (Загальна економічна теорія. Спеціальна економічна теорія). – К.: Ніка-Центр Ельга, 2000. – 526с.
Конотоп Г.И., Дорошенко В.Ю. Политическая экономия: Учебное пособие. – Донецк: «КИТИС», 2002. – 350с.
Мочерний С.В. Економічна теорія: Посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001. – 656с.
Экономическая теория: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. В.Д. Камаева. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 640с.
Субетто А.И. Эпоха Великого Эволюционного Перелома. – СПб. – Кострома: КГУ им. Н.А.Некрасова, 2007. – 88с.
Субетто А.И. Ноосферный социализм как форма бытия ноосферного человека (основы теории ноосферного социализма) – СПб.: «Астерион», КГУ им. Н.А.Некрасова, 2006. – 56с.
Экономическая теория на пороге XXI века – 6. В 2-х книгах. Кн. 1. Философия хозяйства. Кн. 2 Теоретическая экономия/ Под ред. Ю.М.Осипова, В.В.Чекмарева, Е.С.Зотовой – М.: Юристъ, 2002. – 655с.
Никитенко П.Г. Ноосферная экономика и социальная политика. Стратегия инновационного развития. – Минск: «Белорусская наука», 2006. – 479с.
Лукъянчиков Н.Н., Улитин А.А., Гагут Л.Д. Экономико-организационный механизм ноосферного развития. – М.: «Вече», 2006. – 320с.
Вернадскианская революция в системе научного мировоззрения – поиск ноосферной модели будущего человечества в XXI веке/ Под науч. ред. А.И.Субетто. – СПб.: Астерион, КГУ им. Н.А.Некрасова, 2003. – 598с.
Кузык, Б.Н. Цивилизация: теория, история, диалог, будущее / Б.Н. Кузык, Ю.В. Яковец: В 6 т. – М., 2006–2010.