Вчитель повинен навчати дітей прийомам пригадування матеріалу.

Уява

Уява молодших школярів теж розвивається в двох основних напрямах:

1. посилюється реалізм образів уяви, дитина поступово починає оцінювати ці образи з позицій здорового глузду, а пізніше – й елементів логіки;

2. посилюється здатність дитини управляти своєю уявою.

В даний віковий період інтенсивно розвивається як репродуктивна, так і творча уява дітей.

Засоби розвитку уяви:

1. використання творчих завдань;

2. застосування наочності, ТЗН, творів літератури і мистецтва;

3. складання дитиною оповідання за запропонованим початком, за серією малюнків.

4. складання віршиків, у яких повинні бути використані запропоновані слова, написання творів та переказів;

5. врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Мислення

На початку молодшого шкільного віку у дітей домінує наочно-образне мислення, а під впливом учіння розвивається абстрактне мислення, якщо відчуття, сприймання, пам'ять, увага вже «пройшли» досить тривалий етап розвитку ще до вступу дитини до школи, то мислення починає бурхливо розвиватися саме у молодшому шкільному віці.

Під впливом учіння дитина оволодіває розумовими діями і операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизація, класифікація).

В процесі учбової діяльності дитина починає оволодівати учбовими поняттями.

Шляхи розвитку мислення:

1. Створення проблемних ситуацій.

2. Організація навчальних дискусій.

3. Використання елементів програмованого навчання.

4. Використання творчих завдань.

5. Індивідуалізація та диференціація навчання.

Мовлення

У даний віковий період у дитини під впливом учіння розвивається усне монологічне мислення, писемне мислення, розширюється словниковий запас, дитина оволодіває лексичною, фонетичною та граматичною сторонами рідної мови.

5.Формування особистості в молодшому шкільному віці

Потребово-мотиваційна сфера

У молодших школярів від дошкільного віку зберігаються такі потреби, які потрібно враховувати у навчально-виховному процесі.

1. Потреба в ігровій діяльності. Вчитель повинен використовувати ігрові моменти на уроках та організовувати ігрові уроки.

2. Потреба у рухах, тому вчитель організовувати фізкульт-хвилинки на уроках та рухливі ігри на перервах.

3. Потреба у зовнішніх вираженнях, тому вчитель повинен постійно використовувати новий, цікавий матеріал та засоби наочності. На основі потреби у зовнішніх враженнях у молодших школярів формуються пізнавальні потреби. У молодшому шкільному віці виділяють такі мотиви учіння:

   • утилітарні;

   • пізнавальні;

   • соціальні.

Вчитель повинен розвивати пізнавальні та соціальні мотиви учіння.

Вікові особливості інтересів молодших школярів:

1. Поверхневість інтересів.

2. Інтереси дітей швидко змінюються і є нестійкими.

3. Інтереси дітей тісно пов’язані з емоційною сферою особистості.

Сфера самосвідомості

У молодшому шкільному віці виділяють групи дітей з такими видами самооцінки:

1. Діти з адекватною самооцінкою відрізняються впевненістю в своїх силах, життєрадісністю, оптимізмом і здатністю ставити перед собою посильні завдання.

2. Діти з нестійкою самосвідомістю у сторону завищення або заниження, у молодшому шкільному віці не спостерігається дітей зі стійкою заниженою самооцінкою. При роботі з дітьми з нестійкою заниженою самооцінкою вчитель повинен використовувати прийом гарантованого успіху, тобто створити для дитини сприятливі умови для досягнення позитивних результатів.

3. Діти з стійкою завищеною самооцінкою відрізняються зарозумністю, пихатістю, зверхністю у ставленні до інших дітей, схильністю завищувати власні досягнення і недооцінювати успіхи інших. При роботі з такими дітьми вчитель повинен пред’явити справедливі об’єктивні вимоги.

Моральна сфера

У цей період діти оволодівають моральними поняттями під керівництвом дорослих вчаться здатності до співробітництва, взаємодопомоги та взаємопідтримки їх моральні уявлення до кінця цього вікового періоду стають більш глибокими та усвідомленими.

Емоційно-вольова сфера

У молодшому шкільному віці діти відрізняються підвищеною емоційністю, проте вони ще не здатні усвідомлювати власні емоції та почуття і не можуть розуміти емоції та почуття інших людей. Діти надмірно імпульсивні у вияві своїх емоцій, тобто ще не вміють їх стримувати. У цьому віці емоційна сфера особистості тісно пов’язана з вольовою сферою. Це означає, що невміння дітей стримувати свої емоційні прояви пов’язані з віковою слабкістю волі дітей.

У дітей під впливом учіння, праці, продуктивних видів діяльності розвиваються вольові якості.

Формування характеру

У молодшому шкільному віці характер ще несформований, він знаходиться у стадії формування і тому дорослі іноді за характерологічні прояви можуть приймати тимчасові психічні стани.

У цьому віці у поведінці дитини більш прозоро, ніж у наступні вікові періоди виявляються властивості вищої нервової діяльності, які пізніше маскуються формами поведінки.

Для молодшого шкільного віку властиві такі вікові особливості характеру: безпосередність, щирість, відкритість, імпульсивність, схильність до наслідування дорослих.

6.Особливості трудової діяльності молодших школярів

В молодшому шкільному віці трудова діяльність існує в двох основних формах:

1. Праця по самообслуговуванню.

2. Виготовлення різних виробів на уроках праці.

Праця по самообслуговуванню сприяє розвитку трудових вмінь та навичок, формує працелюбність, сприяє розвитку вольових якостей.

Виготовлення різних виробів сприяє розвитку творчої уяви, мислення, творчих здібностей, тонкої моторики руки, розвитку інтересів та довільному характеру всіх пізнавальних процесів.

Тема 5: Особливості психічного розвитку та формування особистості в підлітковому віці

1. Місце та значення підліткового періоду в процесі розвитку дитини.

2. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її психологічні наслідки.

3. Характеристика основних теорій психічного розвитку, формування особистості у підлітковому віці.

4. Провідна діяльність підлітковому періоді.

5. Особливості взаємовідносин підлітків і дорослих. Причини можливих конфліктів між ними, засоби їх попередження і подолання.

6. Учбова діяльність підлітків.

7. Розвиток пізнавальних процесів у підлітковому віці.

8. Формування особистості підлітків.

9. Психологічні аспекти навчально-виховної роботи з важковиховуваними підлітками.

10. Значення трудової діяльності для формування особистості підлітків.

1.Місце та значення підліткового періоду в процесі розвитку дитини

Підлітковий вік охоплює період від 11 до 15 років. Цей вік називається ще перехідним, важким, кризовим, оскільки такі назви вказують на важливість і складність тих змін, які знаменують собою перехід від однієї епохи життя до іншої.

Перехід від дитинства до дорослості являє собою основний зміст і специфічні відмінності всіх сторін розвитку у даний віковий період (фізичного, розумового, морального, соціального розвитку). В цьому віці за всіма напрямками відбувається становлення якісно нових утворень, проте процес становлення нового розтягнутий у часі, обумовлений багатьма факторами, що породжує його нерівномірність. Наслідком такої нерівномірності розвитку є:

• співіснування в особистості підлітка рис дитячості і дорослості;

• наявність у підлітків одного того ж паспортного віку, різних рівнів розвитку дорослості.

Причинами такого явища є певні обставини життя підлітків, які мають подвійну природу:

1. Фактори, які гальмують розвиток дорослості в підлітків:

• підлітки займаються лише учінням і не мають, як правило, інших постійних і важливих обов’язків;

• прагнення батьків захистити дітей від турбот і труднощів життя, прагнення постійно опікати дітей у всьому;

2. Фактори, які сприяють розвитку дорослості:

   • величезний потік інформації;

   • акселерація фізичного розвитку і статевого дозрівання;

   • велика зайнятість батьків і як можливий наслідок – рання самостійність дітей.

Основне значення підліткового віку полягає в тому, що в цей період закладаються основи і намічаються напрями формування соціальних і моральних установок особистості. Підлітковий період вважається важким, кризовим, перехідним, оскільки:

• в цьому віці відбуваються якісні зрушення в усіх сферах особистості та психіки, ці зрушення носять характер докорінного зламу попередніх особливостей, інтересів та стосунків підлітків. Ці зміни відбуваються у стислі строки, часто несподівано для оточуючих і надають розвиткові бурхливого стрибкоподібного характеру;

• ці якісні зміни супроводжуються як суб’єктивними труднощами й конфліктами для самого підлітка, так і породжують значні труднощі у навчанні та вихованні підлітків, у взаєминах з дорослими (різні прояви неслухняності, опору і протесту).

2.Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її психологічні наслідки

В підлітковому віці відбувається анатомо-фізіологічна перебудова організму, початок цієї перебудови пов'язаний з активізацією діяльності гіпофізу та інших залоз внутрішньої секреції. Діяльність цих залоз сприяє інтенсивному росту тканин та органів та початку статевого дозрівання. Інтенсивний ріст тала і кінцівок у довжину отримав назву «стрибка у рості».

Темпи росту кінцівок у довжину є більш швидкими, ніж темпи збільшення об’єму грудної клітки. Це породжує певну незграбність зовнішнього вигляду підлітків. У цьому віці відбувається окостеніння кістяку, проте до 14 років в хребті підлітків ще багато хрящової тканини, а це породжує можливість викривлення хребта при неправильній поставі, фізичних навантаженнях. Проте в цьому віці такі порушення і легше долаються.

У дівчаток окостеніння кісток тазу відбувається до 20-21 року, тому стрибки ці значної висоти можуть приводити до суміщеня цих кісток, а використання взуття на високих підборах може призводити до викривлення цих кісток, що в майбутньому може негативно вплинути на родову функцію.

У цьому віці відбувається нарощування м’язів та м’язевої сили, причому в хлопчиків розвиток мускулатури йде за чоловічим типом, а в дівчат – за жіночим, що надає підліткам вторинних статевих ознак. Проте завершення цього процесу лежить за межами підліткового віку. Нарощування м’язевої сили є досить важливим для хлопців, проте м’язи підлітків не такі витривалі як м’язи дорослих людей.

У цьому віці відбувається перебудова моторного апарату, що приводить до втрати підлітками гармонії у руках, їхньої вайлуватості. Однак, підлітковий період в той же час є етапом розвитку багатьох рухових навичок.

Інтенсивно розвивається серцево-судинна система, проте серце росте швидше, ніж кровоносні судини. Така невідповідність може виступати причиною тимчасових розладів серцево-судинної системи (запаморочення, серцебиття, підвищення кров’яного тиску, швидка стомлюваність).

Функціонування залоз внутрішньої секреції приводить до зміни внутрішнього середовища організму, а оскільки нервова система пов’язана з ендокринною, то відбувається перебудова і особливостей нервової системи. Перебудова нейро-гуморальних співвідношень має 2 наслідки:

• підлітковий вік – це вік бурхливої енергії та активності;

• в цьому віці спостерігається підвищена чутливість та сприятливість до патогенних впливів.

Це означає, що фізична або розумова перевтома, тривале нервове напруження, стреси приводять до як до ендокринних розладів, так і до тимчасових розладів нервової системи підлітків у вигляді підвищеної дратівливості, неврівноваженості, вибуховості. Розлади сну та апетиту, швидка стомлюваність та апатія.

Виділяють такі психологічні наслідки анатомо-фізіологічної перебудови організму підлітків:

• суттєві зміни в фізичному розвитку і початок статевого дозрівання витупають основою для виникнення в підлітків почуття дорослості;

• статеве дозрівання приводить до виникнення в підлітків інтересу до протилежної статі, виникненню нових почуттів і переживань. Нормою для підліткового віку є виникнення перших романтичних почуттів.

3.Характеристика основних теорій психічного розвитку, формування особистості у підлітковому віці

Анатомо-фізіологічна перебудова в підлітковому віці дала підстави певним чином вважати специфічні особливості підліткового віку та наявність криз в ньому універсальними і обов’язковими для всіх підлітків, оскільки такі особливості і кризові явища, на думку даних вчених, обумовлюються біологічним фактором. Таку позицію обгрунтували представники біогенетичного універсалізму Фройд і Холл.

Представники іншого напряму доводили, що протікання підліткового віку, психічний розвиток і формування особистості підлітків обумовлюються соціальними обставинами їхнього життя. До цього напрямку належать такі теорії: теорія Виготського «Про неспівпадання трьох точок дозрівання (статевого, загальноорганічного та соціального), як основну суперечливість підліткового віку.

Погляди американських етнографів, які вивчали примітивні цивілізації – Мід, Бенедикт.

Мід, вивчаючи протікання підліткового віку в дівчат остова Самоа довела, що підлітковий вік в примітивних суспільствах протікає безкризово, є найбільш сприятливим періодом життя дівчат у порівнянні з дитинством і дорослістю.

Інші вчені довели, що тривалість підліткового віку в цих суспільствах суттєво відрізняється, проходить безкризово і передбачає перехід від дитинства до дорослості.

Бенедикт виділила два типи переходу від дитинства до дорослості:

1. неперервний тип, який характерний для примітивних суспільств, де суттєві вимоги і норми життя дітей і дорослих не дуже відрізняються, тому підліток без конфліктів і значних труднощів переходить від дитинства до дорослості;

2. з наявністю перерви, розриву між тими вимогами, яким слідує дитина і тими вимогами і нормами, які необхідні для виконання ролі дорослого. Цей тип переходу характерний для високоцивілізованих суспільств, де вимоги до дітей суттєво відрізняються від вимог до дорослих. Другий тип переходу супроводжується кризами і конфліктами і має своєрідний результат – реальну готовність до виконання ролі дорослого при досягненні фізичної зрілості. Отже, дослідженнями американських антропологів було доведено, що соціальними обставинами життя визначаються:

   • тривалість підліткового віку;

   • наявність і відсутність кризових явищ і труднощів у цьому віці;

   • характер переходу від дитинства до дорослості.

Американський вчений К. Левін займався вивченням другого типу переходу від дитинства до дорослості. Він вважав, що цивілізованих суспільствах спостерігається роздільність групи дітей і групи дорослих і підліток прагне змінити належність до групи. Він хоче відійти від групи дітей і включитись в групу дорослих. Проте дорослі поки що його не приймають і підліток виявляється в положенні між групами. Наявність кризових явищ і труднощів у цьому віці, ступінь їх складності залежать від тривалості перебування підлітка у положення між групами.

Виготський запропонував якісно новий підхід до вивчення кризових вікових періодів. Він вважав, що у підлітковому віці потрібно виділити центральне новоутворення в свідомості підлітка і вивчити соціальну ситуацію його розвитку.

Таким чином, соціальними обставинами життя визначаються тривалість та характер протікання підліткового віку.

4.Провідна діяльність підлітковому періоді. Психічні новоутворення віку.

Провідною діяльністю в підлітковому віці є спілкування з ровесниками у системі суспільно-корисної діяльності (учбової, трудової, спортивної, громадської). Ця провідна діяльність створює найбільш сприятливі умови для виникнення новоутворень віку, для розвитку всіх сфер особистості підлітка. Спілкування з ровесниками має першочергове значення для підлітків і відтісняє на задній план спілкування з дорослими. Під впливом спілкування з ровесниками підлітки набувають досвід соціальних взаємин, у них формується здатність до співробітництва, до паритетних відносин .

Виділяють такі новоутворення підліткового віку:

1. Почуття дорослості як центральне новоутворення віку. Почуття дорослості – це переживання підлітком ставлення до себе як до дорослого і його готовність виконувати в світі дорослих рівноправну роль. Виділяють такі основні прояви почуття дорослості:

   • наслідування підлітками зовнішніх проявів дорослості (способів проведення відпочинку та дозвілля, використання дорослої моди, способів взаємин між статями, тих прав і привілеїв, яких немає у дітей);

   • формування у підлітків-хлопців орієнтації на ідеал справжнього чоловіка. Важливо щоб цей ідеал включав позитивні моральні та вольові якості. Вольові якості починають виступати для хлопців-підлітків одним з вважливих критеріїв оцінювання себе, ровесників та дорослих чоловіків;

   • третім напрямом у розвитку почуття дорослості є формування дорослості в трудовій діяльності, коли дорослий для підлітка виступає як зразок цієї дорослості, а підліток виконує роль помічника. Це позитивний шлях у розвитку дорослості, оскільки сприяє засвоєнню підлітками важливих трудових вмінь та навичок. Ще одним проявом цього напрямку у розвитку дорослості є виконання підлітком обов’язків дорослого (при хворобі дорослих членів сімї підліток піклується про своїх молодших братиків і сестричок).

   • розвиток дорослості в учбово-пізнавальній діяльності, коли підліток починає займатися самоосвітою і в нього формуються глибокі змістовні наукові інтереси.

2. Формування самосвідомості.

У підлітковому віці виникає загострений інтерес до власної особистості, прагнення до самопізнання. У підлітковому віці спостерігається прагнення школяра, порівнюючи себе з іншими людьми, оцінити власну особистість. У даний віковий період підліток орієнтується на думку про себе з боку інших людей, а тому його самооцінка більш об’єктивна. Спочатку підлітки привчаються усвідомлювати певні свої вчинки, потім намагаються усвідомлювати відповідні риси власної особистості. Спочатку підлітки починають усвідомлювати ті риси характеру, які свідчать про їх ставлення до учіння (ретельність, добросовісність, акуратність). Після цього починають усвідомлювати риси, які відображають ставлення підлітка до інших людей (тактовність, доброта, ввічливість).

Ще пізніше підлітки вже здатні усвідомлювати риси, які характеризують ставлення до себе (скромність, самокритичність, вимогливість до себе). Найпізніше підлітками починає усвідомлювати ті риси, які мають синтетичний інтегрований характер, є найбільш складними (почуття честі, власної гідності).

3. Усвідомлена потреба у самовихованні. Лише в підлітковому віці вперше виникає потреба вдосконаленні власної особистості. Дорослі повинні допомогти підліткові у здійсненні процесу самовиховання:

   • допомогти у виділенні цілей самовиховання;

   • допомогти в розробці програми самовиховання;

   • надати допомогу у виборі раціональних прийомів і засобів самовиховання.

4. Критичне ставлення до дорослих. Виявляється в тому, що підлітки на відміну від молодших школярів перестають приймати на віру все, що говорить дорослі, вимагають від дорослих обгрунтовувати свою думку. Підлітки вважають, що якщо вони вміють помічати недоліки дорослих, то вони і самі є дорослі.

5. Потреба у самоствердженні в колективі ровесників. Думка колективу і ровесників для підлітка набагато важливіша, ніж думки вчителів. У зв’язку з цим доцільно використовувати прийом непрямого виховного впливу через колектив.

6.Учбова діяльність підлітків

У підлітковому віці школярі починають глибоко вивчати основи наук, що пред’являє більш високі вимоги до учбової діяльності. У цьому віці при здійсненні учбової діяльності підліток вже повинен вже бути здатним демонструвати певні навички із самостійної роботи. У певної групи підлітків такі навички взагалі відсутні, в іншої групи ці навички – домашньої роботи лише у незначній кількості підлітків вже сформовані навички самостійного оволодіння новим матеріалом, навіть новими галузями знань, яких немає в шкільній програмі. В підлітковому віці змінюється ставлення до навчання. Починає формуватися свідоме ставлення до отримання знань, проте в певної частини підлітків прагнення оволодівати певними знаннями поєднується з байдужим чи негативним ставленням до шкільного учіння.

У підлітковому віці навчальна мотивація включає в себе складно організовану ієрархічну систему мотивів, де спостерігається і особистісно-прагматичні, і соціальні, і власне пізнавальні мотиви. Для розвитку пізнавальних і соціальних мотивів учіння вчитель повинен використовувати такі засоби:

1. Наукова змістовність навчального матеріалу.

2. Показ його практичної значущості.

3. Організація пошукової пізнавальної діяльності школярів.

4. Проблемний та емоційний характер викладу матеріалу.

5. Використання елементів діалогового навчання.

6. Використання різних форм позакласної та позашкільної роботи (екскурсій, вікторин, конкурсів, тематичних вечорів).

7.Розвиток пізнавальних процесів у підлітковому віці

Сприймання

У підлітковому віці ускладнюється аналітико-синтетичний характер сприймання, збільшується його обсяг, сприймання стає глибоким, всебічним, планомірним, проте сприймання підлітків відрізняється вибірковістю. Це виявляється в тому, що на цікавих уроках сприймання матеріалу є глибоким, а на цікавих уроках воно відрізняється поверховістю.

Увага

У підлітковому віці інтенсивно розвивається довільність уваги, здатність управляти увагою, розвиваються властивості уваги:

1. Обсяг уваги збільшується.

2. Увага стає більш стійкою.

3. Розвивається здатність до переключення уваги. Вже не потрібна психологічна підготовка для переходу до іншої діяльності.

4. Розвивається здатність до розподілу уваги.

Віковою особливістю уваги є її вибірковість.

Пам'ять

У підлітковому віці розвивається довільна, словесно-логічна, смислова пам'ять, посилюється здатність управляти процесами пам’яті. У порівнянні з молодшими школярами в підлітків набагато краще розвинена здатність опрацьовувати матеріал для його запам’ятання, здатність використовувати спеціальні прийоми смислового запам’ятання. Збільшується обсяг запам’ятовуваного матеріалу, а також міцність його збереження. У підлітків спостерігається небажання запам’ятовувати дослівно навіть точні визначення і формули, вони прагнуть передавати зміст такого матеріалу своїми словами, але при цьому викривлюється значення, смисл цих формул і правил. Підлітки відмовляються від дитячого способу засвоєння матеріалу (чергування запам’ятання з його наступним відтворенням). В зв’язку з цим перед підлітком стоять такі завдання:

1. Давати підліткам необхідність запам’ятання визначень, правил, формул напам’ять.

2. Вчити підлітків точно передавати зміст матеріалу своїми словами.

3. Пояснити підліткам, що прийом чергування запам’ятання з відтворенням є дуже ефективним і використовується дорослими.

Уява

В підлітків інтенсивно розвивається здатність управляти своєю уявою, посилюється реалізм образів уяви. У цьому віці продовжує розвиватись як репродуктивна, так і творча уява.

Мислення

Підлітковий вік є сенситивним періодом для розвитку активного самостійного творчого мислення. У цьому віці підлітки, освоюючи основи наук, засвоюють систему наукових понять. У них набагато вище, ніж у молодших школярів розвивається здатність здійснювати розумові операції. Для розвитку таких розумових операцій як абстрагування та узагальнення важливе значення має вивчення алгебри, яка забезпечує подвійну абстракцію (арифметика – це абстракція числа від конкретних предметів, алгебра – це абстракція від конкретних чисел).

В цьому віці розвивається критичність мислення, проте критичність мислення як позитивну якість треба відрізняти від критиканства (критика заради критики, а не заради отримання позитивного розв’язку задач).

Мовлення

У підлітковому віці інтенсивно розвивається так і писемне мовлення, в усному мовленні значно активніше розвивається монологічне мовлення.

Підлітки продовжують оволодівати граматичною стороною рідної мови, в них значно збагачується активний словниковий запас, удосконалюється володіння фонетичною стороною мови.

8.Формування особистості підлітків

В підлітковому віці закладаються основи моральної свідомості, починає інтенсивно формуватись світогляд і переконання. Якщо молодший школяр діяв або за вказівкою дорослих, або під впливом своїх безпосередніх спонукань, то підліток прагне у відповідності з власним поглядами і принципами.

У цьому віці підлітки продовжують засвоювати моральні норми і в зв’язку з цим дуже важливим є досвід позитивної моральної поведінки школярів. У підлітковому віці формуються ідеали вдвох основних напрямках:

1. як ідеал виступає конкретна людина – носій позитивних якостей, які найбільш цінуються підлітком;

2. як ідеал виступає узагальнений образ найбільш важливих і цінних для підлітка якостей.

Найпоширенішою в цьому віці є перша форма існування ідеалів

Потребово-мотиваційна сфера

У підлітків під впливом більш високого рівня учбової діяльності інтенсивно розвиваються пізнавальні потреби та інтереси.

Вікові особливості інтересів підлітків:

1. У порівнянні з молодшим шкільним віком інтереси підлітків стають більш широкими, тобто охоплюють значно більшу кількість галузей знань і видів діяльності.

2. Інтереси підлітків стають більш глибокими і змістовними.

3. Інтереси підлітків у порівнянні з молодшими школярами стають більш стійкими, проте часто підлітки шукають свій основний інтерес, а тому вони характеризуються розкиданістю інтересів.

4. У підлітків інтерес до чогось може набувати характер пристрасті.

Емоційно-вольова сфера

У підлітків у порівнянні з молодшими школярами набагато краще розвинена здатність управляти своїми емоціями та почуттями, проте через притаманну вікову запальність, вибуховість, нестриманість спостерігається суперечливе явище, коли підлітки не можуть стримати свої емоційні прояви і демонструють схильність до афектів.

У підлітковому у віці школярі значно краще, ніж молодші школярі можуть зрозуміти свої емоції та почуття інших, проте в цьому віці ще спостерігаються значні труднощі в адекватному розумінні як своєї власної емоційної сфери, так і емоцій і почуттів інших людей. Під впливом різних видів діяльності в підлітків розвиваються вольові якості, насамперед самостійність, наполегливість, організованість. Проте при неправильних умовах виховання підлітки демонструють замість наполегливості впертість і розвивають в процесі самовиховання негативні якості, які вважають позитивними.

Характер

У підлітковому віці продовжується формування характеру, в порівнянні з молодшим шкільним віком риси характеру набувають більшої стійкості і перетворюються в певну систему. У зв’язку з перебудовою нейро-гуморальних співвідношень в цьому віці спостерігається дратівливість, неврівноваженість підлітків, неадекватна реакція на слабкі стимули. Ці вікові особливості підлітків, які при переході до старшого шкільного віку поступово щезають.

9.Психологічні аспекти навчально-виховної роботи з важковиховуваними підлітками

До важковиховуваних підлітків у психології відносять школярів з серйозними порушеннями мм моральної та емоційно-вольової сфер особистості, які демонструють соціально дезадаптовані форми поведінки.

При роботі з важковиховуваними підлітками потрібно педагогу працювати в тісній єдності з практичним психологом. За допомогою такого співробітництва здійснюється вивчення індивідуальних особливостей кожного важкого підлітка, вивчають умови його сімейного виховання, особливості його взаємин з ровесниками, вчителями, на цій основі розробляються напрями психокореційної роботи з кожним конкретним важким підлітком.

При роботі з важковиховуваним підлітком вчитель може використовувати такі напрями:

1. Якщо важковиховуваний підліток не є негативним лідером класу, потрібно вивчити інтереси цього підлітка і, враховуючи їх, намагатися включити цього підлітка в спільні діяльність всього класу, використовуючи при цьому прийом гарантованого успіху (який означає, що підлітку створюють умови для прояву його можливостей спочатку в трудовій, спортивній або громадській діяльності, потім переходять до учбової діяльності. Цей прийом дозволяє змінити негативне ставлення підлітка до школи, до учіння, сприяти перетворенню його заниженої самооцінки поступово в більш адекватну.

2. Якщо підліток є негативним лідером класу і здійснює негативний вплив на клас в цілому, то вчитель повинен так організовувати спільну діяльність учнівського колективу, щоб заблокувати негативні впливи даного підлітка і розкрити його шкідливі для класу дії.

10.Значення трудової діяльності для формування особистості підлітків

У підлітковому віці спостерігаються більш розвинені форми трудової діяльності. Трудова діяльність відповідає віковим особливостям підліткового періоду.

1. Праця носить колективний характер, а це відповідає потребі підлітка жити в колективі ровесників.

2. Трудова діяльність підлітків дозволяє реалізувати притаманне підліткам почуття дорослості оволодіти важливими трудовими вміннями та навичками.

Вимоги до організації трудової діяльності підлітків:

1. Праця повинна мати суспільно-корисний характер.

2. Праця повинна бути цікавою, посильною для підлітка.

3. Праця повинна мати колективний характер і повинна сприяти розвитку ініціативи, самостійності та творчості підлітків.

Тема 6: Психічний розвиток і формування особистості в період ранньої юності

1. Фізичний розвиток старшокласників та його психологічні наслідки.

2. Характеристика учбово-професійної діяльності як провідної в старшому шкільному віці.

3. Основні новоутворення в період ранньої юності.

4. Розвиток пізнавальних процесів в старшому шкільному віці.

5. Формування особистості старшокласників.

1.Фізичний розвиток старшокласників та його психологічні наслідки

Фізичний розвиток в період ранньої юності (від 15 до 18 р.) є відносно спокійним і рівномірним. У цьому віці завершується статеве дозрівання і юнаки та дівчата набувають вторинних статевих ознак, сповільнюють темпи росту тіла і кінцівок в довжину і зникає невідповідність між темпами росту грудної клітки і кінцівок.

Інтенсивно розвивається м’язева система за чоловічим чи жіночим типом і старшокласники здатні виконувати фізичну роботу як дорослі, проте рівень їхньої витривалості поки що нижче дорослих людей, показники росту та ваги тіла стають більш стабільними і наближаються до відповідних показників дорослих. В цьому віці зникає невідповідність між темпами росту серця і діаметром кровоносних судин. У період ранньої юності спостерігається подальший розвиток нервової системи, причому розвиток головного мозку виявляється насамперед не в збільшенні його ваги (його вага зростає незначним чином і наближається до ваги мозку дорослих), а в удосконаленні аналітико-синтетичної діяльності мозку.

Виділяють такі психологічні наслідки фізичного розвитку старшокласників.

1. При виборі майбутньої професії не останнє місце займає рівень фізичного розвитку старшокласників, особливо це стосується тих професій, які пред’являють високі вимоги до рівня фізичного розвитку. Нормальний фізичний розвиток розширює можливості старшокласників у виборі професій і оволодінні певними трудовими вміннями та навичками.

2. У цьому віці спостерігається інтерес до представників протилежної статі і у цьому інтересі фізичний вигляд юнака або дівчини має не останню роль.

2.Характеристика учбово-професійної діяльності як провідної в старшому шкільному віці

У період ранньої юності провідною діяльністю є учбово-професійна діяльність.

У старшому шкільному віці учбова діяльність суттєво відрізняється від учбової діяльності підлітків і справа тут не лише в поглибленні змісту навчання, у введенні нових учбових розділів, головна суттєва відмінність учбової діяльності старшокласників від учбової діяльності підлітків полягає в тому, що у старшому шкільному віці пред’являються значно вищі вимоги до рівня учбової діяльності, який передбачає досить високий розвиток абстрактного, теоретичного мислення, вміння старшокласників самонавчатись.

У більшості старшокласників ще з підліткового віку залишився мнемічно-репродуктивний рівень учбової діяльності, коли учні проявляють пасивність при засвоєнні знань, чекають коли їм матеріал повністю пояснить вчитель, а вони його лише запам’ятають, а потім відтворять. В таких старшокласників не сформоване вміння самостійно засвоювати новий навчальний матеріал, володіти навичками опрацювання інформації, отриманої з позашкільних джерел. Це означає, що дана частина старшокласників не підготовлена до самостійної пізнавальної діяльності, не володіє навичками самонавчання.. Така суперечність між мнемічно-репродуктивним рівнем учбової діяльності, який зберігся в старшокласників ще з підліткового віку і новими вимогами до їхньої самостійності в оволодінні знаннями виступає основними рушійними силами розумового розвитку старшокласників. Цей розумовий розвиток відбувається по мірі переходу старшокласників на більш високий рівень учбової діяльності.

У старшокласників як і в підлітків спостерігається вибіркове ставлення до учбових предметів. Проте, якщо в підлітків основною причиною такої вибірковості була якість викладання матеріалу вчителем, то у старшокласників головною причиною вибірковості у ставленні до учбових предметів є їх відповідність обраній старшокласниками майбутніх професій.

Психологами були виявлені певні мотиви ставлення старшокласників до учбових предметів:

1. Практичне значення предмету (наскільки цей предмет відповідає професійним інтересам старшокласника, допомагає отримати важливі практичні вміння та навички).

2. Пізнавальне значення предмету .

3. Суспільне значення предмету, його роль в науковому, культурному, господарському житті країни.

4. Якість, рівень викладання предмету вчителем .

5. Легкість оволодіння даним предметом.

6. Світоглядне значення предмету (наскільки цей предмет дозволяє пізнати загальні закони розвитку природи і суспільства).

У старшому шкільному віці у зв’язку з пошуком свого місця в майбутньому самостійному житті зростає свідоме ставлення школярів до учіння.

У старшому шкільному віці школярі знаходять свій основний інтерес до певної науки, певної галузі знань, до певного виду діяльності. На основі цього стійкого інтересу формується пізнавально-професійна спрямованість учнів, вибір майбутньої професії. Пізнавальні інтереси старшокласників відрізняються широтою, глибиною і змістовністю та стійкістю.

У період ранньої юності спостерігається пошук місця в майбутньому самостійному житті – професійне самовизначення.

Мотиви вибору професії старшокласниками:

1. Інтерес до професії.

2. Соціальний престиж професії.

3. Здібності до професії, які старшокласники ототожнюють зі здібностями до певного учбового предмету.

4. Матеріально-побутова забезпеченість.

5. Сімейні традиції.

6. Випадкові причини (легше поступити, ВНЗ знаходиться недалеко від дому, гарна форма, приклад друзів).

Типові помилки старшокласників при виборі професії:

1. Передсуди щодо соціальної престижності професії.

2. Уявлення про професію глобальне і недиференційоване, незнання труднощів даної професії.

3. Перенесення позитивного чи негативного ставлення до людини, представника певної професії, на відповідну професію.

4. Орієнтація на привабливу зовнішню сторону професії при ігноруванні її повсякденної сторони.

5. Ототожнення професії з відповідним учбовим предметом.

6. Нездатність зрозуміти ступінь відповідності власних індивідуально-психологічних особливостей вимогам професії.

Напрями профорієнтаційної роботи зі старшокласниками.

1. Ознайомлення старшокласників з якомога більшою кількістю професій, її труднощів, вимог до людини.

2. Педагог у тісному співробітництві зі шкільним психологом повинен допомогти старшокласникам визначити ступінь відповідності його фізичних та психологічних якостей вимогам професії.

3.Основні новоутворення в період ранньої юності

У період ранньої юності виникають такі новоутворення:

1. Формування світогляду і переконань.

2. Професійні інтереси.

3. Подальше формування самосвідомості та усвідомленої потреби в самовихованні.

4. Мрії та ідеали.

5. Перше юнацьке кохання.

Центральним новоутворенням даного віку є формування світогляду. Світогляд – це погляд на світ у цілому, це загальне уявлення про принципи розвитку та основи буття, життєва філософія людини, підсумок всіх її знань про світ.

Когнітивні (пізнавальні) передумови формування світогляду:

1. Наявність у людини значної суми знань про світ.

2. Здатність людини до абстрактного мислення, яке дозволяє перетворити суму розрізнених знань про світ у їх цілісну систему.

Особистісні передумови формування світогляду. Прагнення усвідомити сенс життя не як серію випадкових подій, а як цілісний процес, який має загальний напрям, спадкоємність і смисл. Світогляд – це не просто логічна система знань, це система переконань, які відображають ставлення людини до світу. З когнітивної позиції світогляд оцінюється в залежності від того, наскільки він відображає оточуючу дійсність. Він може бути істинним або хибним, науковим або релігійним, матеріалістичним або ідеалістичним.

З аксіологічної (ціннісної) позиції світогляд оцінюється в залежності від того, який напрям він задає діяльності людини. З цієї позиції світогляд може бути: оптимістичним чи песимістичним, прогресивним чи реакційним, активно творчим чи пасивно споглядальним. В старшому шкільному віці закладаються основи світогляду, оскільки саме в цьому віці дозрівають когнітивні та особистісні передумови для формування світогляду. В цьому віці відбувається велике розширення кругозору школярів, нагромадження знань про світ, розвиток абстрактного мислення в старшокласників різний, проте у всіх старшокласників спостерігаються певні зрушення в пізнавальній сфері, які виступають основою для юнацького філософствування. Саме в старшому шкільному віці, коли школяр стоїть перед необхідністю пошуку місця в самостійному житті, виникає потреба в осмисленні сенсу життя.

У період ранньої юності продовжує формуватися самосвідомість. Суттєвою відмінністю формування самосвідомості у юнацькому віці у порівнянні з підлітковим віком є необхідність усвідомити свої особистісні прояви при пошуці майбутнього місця в самостійному трудовому житті. У самосвідомості старшокласників спостерігається суперечливе явище: з одного боку вони вміють значно краще і повніше усвідомлювати власні якості, ніж підлітки, проте самооцінка підлітків є більш об’єктивною, ніж самооцінка старшокласників. Причиною такого явища є те, що підлітки, особливо молодші, ніби дивляться на себе очима оточуючих, а тому їхня самооцінка ґрунтується на об’єктивній оцінці їхньої особистості з боку інших, а це забезпечує її адекватний характер. У старшому шкільному віці розвивається тенденція до самостійного оцінювання власної особистості, а себе самостійно оцінити значно важче, ніж усвідомити з боку оточуючих.

Підлітки при оцінюванні власної особистості орієнтуються на своє теперішнє буття, а старшокласники усвідомлюють себе з орієнтацію на власне майбутнє. Старшокласники, на відміну від підлітків, здатні усвідомлювати не лише окремі властивості своєї особистості, але й власну особистість в цілому. У цьому допомагає те, що юнаки та дівчата здатні усвідомлювати не лише прості якості особистості, які відображають ставлення до учіння, але й складні якості, які відображають багатосторонні взаємини людини з оточуючим світом (почуття власної гідності). Більш високий рівень розвитку самосвідомості старшокласників обумовлює і більш усвідомлену потребу в самовихованні. На відміну від підлітків, старшокласники не лише прагнуть розвивати в собі окремі позитивні якості особистості, або долати окремі недоліки свого характеру, але й здатні формувати власну особистість в цілому. Це означає, що старшокласники перетворюються із об’єкта виховних впливів дорослих в об’єкт та суб’єкт виховання.

Мрія та ідеали.

У період ранньої юності сформовані ідеали в 2 основних формах:

1. Ідеалом виступає конкретна людина, яка є втіленням цінних для старшокласника якостей.

2. Ідеалом виступає узагальнений образ, який включає найбільш значущі для старшокласників якості.

У період ранньої юності, на відміну від підліткового віку найбільш поширеною формою існування ідеалів є друга форма.

У старшому шкільному віці виникає перше юнацьке кохання. У підлітковому віці мова може йти про дружню прихильність, закоханість, але не кохання.

Юнацьке кохання відрізняється чистотою, свіжістю і безпосередністю почуттів.

4.Формування особистості старшокласників

У зв’язку з підвищенням теоретичного рівня учбової діяльності в цьому віці її більш високими вимогами до самостійності та активності школярів розвитком інших видів діяльності. Інтенсивно розвиваються психічні пізнавальні процеси старшокласників.

Загальною тенденцією розвитку цих процесів у даному віці є розвиток довільності пізнавальних процесів та здатності управляти ними. Наприкінці старшого шкільного віку учні повністю оволодівають своїми пізнавальними процесами.

Сприймання

Підвищується аналітико-синтетична діяльність при сприйманні об’єктів, розвивається така якість як спостережливість.

Увага

У старшому у шкільному віці домінує довільна увага, інтенсивно розвивається післядовільна увага, причому на відміну від підліткового віку, де домінує післядовільна увага була фрагментарною, епізодичною у старшокласників. Цей вид уваги стає більш стійким, наближається до рівня дорослої людини. Характеристики властивостей уваги:

1. увага стає більш стійкою;

2. обсяг уваги такий, як у дорослих;

3. розвивається здатність до розподілу та переключення уваги.

У період ранньої юності спостерігається вибірковість уваги, яка пов’язана з пізнавально-професійними інтересами старшокласників.

Пам'ять

У старшокласників переважає довільна словесно-логічна, смислова пам’ять, проте не зменшується роль мимовільної пам’яті, просто даний вид запам’ятання набуває специфічного характеру, пов’язують з пізнавально-професійними інтересами старшокласника.

Старшокласники значно ширше, ніж підлітки вміють застосовувати прийоми смислового запам’ятання, дослівне запам’ятання матеріалу, яке ґрунтується на його повторенні не є поширеним у цьому віці. Старшокласники вміють диференціювати мнемічні завдання (якісний матеріал потрібно запам’ятовувати дослівно, який передавати своїми словами, а з яким лише ознайомитись).

Мислення

Значне ускладнення учбової діяльності приводить до інтенсивного розвитку мисленнєвої діяльності старшокласників. У цьому віці розвивається найбільш інтенсивно такі якості розуму як самостійність, критичність мислення, його творчий характер. Більш високо у порівнянні з підлітковим віком розвиваються розумові дії та операції. Підвищується здатність до абстрагування та узагальнення матеріалу, вміння доводити свою думку, аргументувати свої висловлювання, аналізувати явища з різних сторін.

Розвиток всіх перелічених вмінь виступає основою для розвитку теоретичного, діалектичного мислення, опанування загальних переконань розвитку природи та суспільства.

Уява

У цьому віці бурхливо розвивається творча уява як компонент творчих здібностей, проте не втрачає свого значення і репродуктивна уява.

Мовлення

У період ранньої юності значно розширюється активний словниковий запас, відбувається його збагачення за рахунок наукової термінології, удосконалюється структура мовлення старшокласників, розвивається здатність чітко, виразно і логічно послідовно висловлювати свої думки.

5.Формування особистості старшокласників

Моральна сфера

В цьому віці продовжується розвиток моральної свідомості, моральних переконань, світогляду. Старшокласники, на відміну від підлітків, значно більше у своїй поведінці орієнтуються на власні моральні переконання та ціннісні орієнтації.

В процесі самовиховання вони намагаються розвивати в себе правильні, позитивні моральні якості. Цьому сприяють і ті ідеали, які формуються в період ранньої юності.

Старшокласники більш глибоко розуміють певні моральні норми, моральні якості особистості, усвідомлюють їхні нюанси.

Емоційно-вольова сфера

Емоції та почуття старшокласників відрізняються жвавістю та багатогранністю. Старшокласники здатні більш глибоко усвідомлювати як власні почуття, так і почуття інших людей. У цьому віці інтенсивно розвиваються вищі почуття: моральні, інтелектуальні та естетичні. Серед моральних почуттів важливе значення в старшому шкільному віці мають почуття дружби та кохання.

У період ранньої юності досить розвиненими є почуття товаришування. Дружба в старшокласників відрізняється від дружби підлітків за таким характеристиками:

• мотиви дружби стають більш усвідомленими, глибокими;

• до дружби і друга пред’являються більш високі вимоги.

Ускладнюються інтелектуальні почуття. які стають більш різноманітними і глибокими. Естетичні почуття розвиваються під впливом формування загальної естетичної культури особистості.

У старшому шкільному віці своєрідно трансформується почуття дорослості. Старшокласники ще менше, ніж підлітки схильні терпіти посягання на їхню дорослість, проте в цьому віці знімається гострота конфлікту між старшокласниками і дорослими через справжнє або уявне невизнання дорослими дорослості школярів. Це згладжування гостроти конфлікту відбувається через отримання старшокласниками певних об’єктивних доказів їхньої дорослості. Якщо підлітки хотіли бути схожими на дорослих, нічим не відрізнятись від них. То старшокласники не намагаються підкреслити свою самобутність і оригінальність серед інших дорослих. Не знаючи як це правильно зробити, вони намагаються звернути на себе увагу специфічними естетичними смаками.

Вольова сфера

У старшокласників розвиненими є вольові якості особистості: самостійність, наполегливість, цілеспрямованість, дисциплінованість, організованість, рішучість тощо. Проте в процесі самовиховання старшокласник звертає увагу на розвиток сили волі. У тих старшокласників, у яких умови сімейного виховання не сприяли формуванню позитивних вольових якостей, спостерігається загальний недорозвиток волі та негативні вольові якості, імпульсивність.

Тема 7: Психологія учіння як самостійної пізнавальної діяльності школярів

1. Сутність учіння та його структурні компоненти.

2. Мотивація учіння та шляхи її формування.

3. Психологічні фактори, що впливають на успішність школяра в учінні.

4. Розвиток самостійності школяра в процесі учіння.

1.Сутність учіння та його структурні компоненти

Научіння - це стійка доцільна зміна діяльності людини на основі попередньої діяльності, а не завдяки вродженим фізіологічним реакціям організму. На учіння є кінцевою метою учіння.

Учіння це самостійна пізнавальна діяльність школярів, спрямована на оволодіння суспільно-історичним досвідом людства у вигляді системи знань, умінь та навичок.

Учіння є складовим компонентом навчання.

Навчання – це управління вчителем внутрішньої (психічною) та зовнішньою (практичною)діяльністю школярів, спрямованою на засвоєння ними знань, умінь та навичок та на формування їхньої особистості.

Структурні компоненти учіння:

1. Спонукальний – включає в себе потреби та сформовані на їх основі мотиви учіння. Прикладом такої потреби може бути пізнавальна потреба, а прикладом мотиву, який може бути сформований на основі цієї потреби, може бути пізнавальний інтерес.

2. Програмовано-цільовий – включає в себе мету учіння та розроблену на її основі програму.

3. Дійово-операційний компонент включає в себе навчальні дії та операції.

Види навчальних дій:

1. практичні (предметні) дії;

2. перцептивні (пов’язані з сприйманням об’єктів);

3. мнемічні дії;

4. розумові дії;

5. мисленнєві дії.