2.Типи труднощів першокласників при входженні в шкільне життя

У молодшого школяра при входженні в шкільне життя спостерігаються такі типи труднощів:

1. Зміна режиму дня: при вступі до школи дитина повинна систематично займатись учбовою діяльністю, що суттєво перебудовує режим її дня, який був до цього.

Батьки повинні допомогти дитині розробити оптимальний для неї режим дня і постійно контролювати його виконання.

2. Труднощі у взаєминах з вчителем. Вчитель початкових класів на відміну від виховательки дитячого садка, яка була другою мамою, виступає досить вимогливим наставником, тому дитина може відчувати страх у ставленні до вчителя. Саме тому вчитель повинен пред’явити однакові вимоги до всіх дітей, але при цьому враховуються їх індивідуальні особливості.

3. Труднощі у взаєминах з ровесниками, як правило, зустрічаються в тих дітей, які не ходили в дитсадок і до школи мали лише фрагментарні контакти з іншими дітьми. Такі діти не володіють гнучкими навичками спілкування з ровесниками, не вміють співробітничати з ними або не вміють захищати себе. Вчитель з метою допомоги дітям у подоланні такого типу труднощів повинен проводити виховну роботу по згуртуванню класного колективу на засадах співробітництва, взаємодопомоги та взаємо підтримки.

4. Згасання інтересу до учіння, яке спостерігається десь у середині першого навчального року.

3.Учіння як провідна діяльність у початкових класах

У молодшому шкільному віці провідною діяльністю є учіння, оскільки саме під впливом учіння виникають основні новоутворення психіки в даний віковий період (довільність пізнавальних психічних процесів, внутрішній план дій, рефлексія), сприяє формуванню особистості дитини, розвитку її здібностей. Дитина починає учіння як правило при наявності у не ї утилітарних (особистісно-прагматичних) мотивів учіння. Під впливом правильної організації учбової діяльності в дитини формуються пізнавальні та соціальні умови учіння. Одним із дійових пізнавальних мотивів виступає пізнавальний інтерес.

Динаміка формування пізнавального інтересу у молодших школярів

1. Позитивне ставлення дитини до факту вступу до школи.

2. Сприймання шкільного життя як цікавої ситуації.

3. Формування інтересу до процесу учбової діяльності.

4. Формування інтересу до результату учбової діяльності.

5. Формування інтересу до змісту учбової діяльності. – власне пізнавального інтересу.

Шляхи формування пізнавального інтересу

1. Новизна навчального матеріалу.

2. Показ практичної значущості навчального матеріалу.

3. Організація навчальних дискусій.

4. Використання технічних засобів навчання, наочності творів літератури і мистецтва.

5. Створення проблемних ситуацій.

6. Використання ігрових моментів та організація ігрових уроків.

7. Врахування вікових та індивідуальних особливостей дитини.

8. Психологічно обґрунтована оцінка знань.

4.Розвиток психічних пізнавальних процесів молодших школярів

Увага

На початку молодшого шкільного віку переважає мимовільна увага, під впливом учіння поступово починає розвиватися, дещо переважати наприкінці молодшого шкільного віку довільна увага.

Властивості уваги молодших школярів:

1. Обсяг уваги дітей менше, ніж у дорослої людини (3-5 об’єктів за 1 с.), що потрібно враховувати при поясненні навчального матеріалу.

2. Розподіл уваги викликає в молодшому шкільному віці певні труднощі, а тому вчитель повинен комбінувати простий і складний види діяльності, що полегшує розподіл уваги дітей між ними.

3. Увага молодшого школяра не стійка, тому для її підтримання потрібно постійно урізноманітнювати види роботи на уроці.

4. Переключення уваги також є утрудненим для молодших школярів, тому вчитель повинен давати спеціальний час для переключення уваги дітей з одного виду діяльності на інший.

Шляхи розвитку уваги:

• поєднання більш близьких з більш віддаленими цілями;

• використання різноманітних видів роботи;

• оптимальний темп ведення уроку;

• оптимальна гучність голосу вчителя;

• врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Сприймання

Виділяють такі вікові особливості сприймання молодшого школяра:

1. Мала диференційованість сприймання означає, що діти путають схожі предмети. Причиною такого явища є віковий недостатній розвиток аналітико-синтетичної діяльності при сприйманні.

2. Тісний зв'язок сприймання з емоційною сферою особистості дитини. Це означає, що навчальний матеріал, який викликає позитивні емоції сприймається набагато краще, ніж той, який викликає негативні емоції. Нейтральний матеріал сприймається дітьми найтяжче.

3. На початку молодшого шкільного віку основною метою дитини виступають дії з предметами, а їх сприймання є лише умовою засобом для досягнення цієї мети. Під впливом учіння співвідношення між діями та сприймання змінюється. Наприкінці цього вікового періоду сприймання предметів починає виступати для дитини головною метою, а дії з цими предметами перетворення лише в засоби для їх сприймання.

Шляхи розвитку сприймання

1. Використання прийому порівняння предметів з метою подолання слабкої диференційованості сприймання дітей.

2. Вчитель повинен постійно виділяти головне і суттєве в навчальному матеріалі, який сприймається дітьми в вчити дітей вмінню здійснювати аналіз та синтез об’єктів сприймання.

3. Використання засобів наочності та технічних засобів навчання.

4. Усний звіт дитини про те, що вона сприймає.

5. Враховувати вікові та індивідуальні особливості дітей.

Пам'ять

Пам'ять молодших школярів розвивається у двох основних напрямах:

1. посилюється питома вага смислової, словесно-логічної пам'яті у порівнянні з механічною та образною пам'яттю;

2. розвивається здатність дитини управляти процесами пам'яті (запам’ятання, відтворення, збереження і забування).

На початку молодшого шкільного віку у дітей образна та механічна пам'ять. Причинами домінування механічної пам'яті є:

• достатньо високий рівень розвитку даного виду пам'яті у молодших школярів;

• дитина ще не вміє диференціювати завдання запам’ятання (мнемічні завдання);

• у дітей ще не достатньо розвинене мовлення, а тому їм легше запам’ятати напам'ять текст, ніж передавати його зміст своїми словами;

• молодші школярі не володіють прийомами смислового матеріалу.

Засоби розвитку пам'яті:

1. Вчитель повинен давати дітям диференційовані мнемічні завдання (який матеріал треба запам’ятати дослівно, який – у загальних рисах , щоб передавати своїми словами, а з яким можна лише ознайомитись).

2. Формування відповідності установки на запам’ятання певного матеріалу.

3. Вчитель повинен навчати дітей прийомам смислового запам’ятовування:

   • виділення головного і суттєвого в матеріалі для розуміння цього матеріалу , для його усвідомлення, тобто смислова обробка матеріалу;

   • складання плану для запам’ятання шляхом виділення опорних пунктів у матеріалі;

   • правильна організація повторення матеріалу, чергування запам’ятання матеріалу з його частковим відтворенням;

   • використання спеціальних мнемо-технічних прийомів;