Р екомендована література
Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України: Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991 р. із змінами та доповненнями. — Гл. 2.
Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 1999. Розд. 2.2.
Мозговий О. М. Цінні папери: Навч. посібник. — К.: УАННП, 1997.
Мозговой О. Н. Стоимость ценных бумаг: Учеб. пособие. — К.: УАННП, 1997.
Мельник В. А. Ринок цінних паперів. — К.: А.Л.Д., ВІРА-Р, 1998. — Гл. 2.
Колесник В. В. Введение в рынок ценных бумаг. — К.: А.Л.Д., 1995. — Гл. 1. — С. 19.
Софищенко И. Я. Рынок ценных бумаг в Украине. — К.: Укринфосервис, 1995.
Рынок ценных бумаг и его финансовые институты: Учеб. пособие / Под ред. В. С. Торкановского. — СПб.: Комплект, 1994.
Гольцберг М. А., Хасан-Бек Л. М. Основы финансового инвестирования. Международный центр приватизации, инвестиций и менеджмента. — К., 1998. — Разд. 1.
Бергер Ф. Что Вам надо знать об анализе акций / Пер. с нем. — М.: АОЗТ, 1998.
Стороженко О. А. Фондовая биржа и акции: Метод. рекомендации. — Харьков: Харьков. гос. ун-т, 1994.
Тема 3. Облігації
Облігація — це борговий цінний папір, що визначає боргові відносини між власником (володільцем, утримувачем) облігації та її емітентом і підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації номінальну вартість облігації в обумовлений строк, а також виплачувати певний відсоток (винагороду). Відносини між указаними особами трактуються як позика.
Під час вивчення особливостей облігацій студентові необхідно пам’ятати, що цей вид цінних паперів засвідчує такі права її власника:
а) право на одержання у певний термін її номінальної вартості;
б) право на одержання фіксованого відсотка.
Власник облігації не може претендувати на участь в управлінні підприємством, що випустило її.
Вітчизняні облігації поділяються на:
а) облігації зовнішніх та внутрішніх державних позик;
б) облігації місцевих позик (муніципальні);
в) облігації підприємств (корпоративні).
Державні позики мають високу надійність. Існують короткотермінові, середньотермінові та довготермінові облігації, а також безтермінові. Облігації можуть не друкуватися у вигляді окремих документів, а позначатися у боргових книгах. За іменними облігаціями виплати провадяться безпосередньо їх держателям. До пред’явлених облігацій додаються відривні купони на одержання виплат на кожну дату платежу. Одні облігації мають вільний обіг на ринку, інші — обмежений. Є також необоротні облігації.
Підвищену увагу слід також звернути на те, що облігації можуть бути випущені під заставу — майно, фондові цінності, доходи від майбутніх проектів тощо. Закладні облігації поділяються на першозакладні, коли емітент виплачує борг у першу чергу, та загальнозакладні, коли дохід емітент виплачує після розрахунків із власниками першочергових облігацій. Облігації, які видаються під заставу майна, називаються іпотечними. Якщо виконання зобов’язань за облігаціями забезпечується не самим емітентом, а іншою юридичною особою, то такі облігації називаються гарантованими. Предметом гарантій можуть бути або відсотки, або сума позики. По реорганізованих облігаціях емітент відповідає перед інвестором тільки за суму позики, а виплата відсотків залежить від доходів емітента. Випускаються своп-облігації, по яких умови виплати доходу і погашення пов’язуються з умовами обміну валют. Є також облігації з достроковим відкликанням (з поверненням, викупні): емітент одержує право відкликати їх раніше від терміну погашення і викупити за ціною, дещо вищою за номінальну. Той, хто вивчає даний курс, має можливість переконатися у гнучкості тактики фондової діяльності. Приміром, відкликавши облігації, емітент може випустити нові облігації, але вже з новою ставкою і строком погашення, тобто рефінансувати облігації.
Різновидом повернених облігацій є облігації відкладеного фонду: емітент щорічно відкладає частину прибутку для наступного погашення боргу. Крім відкладеного фонду емітент може створити викупний фонд, який використовується для придбання на фондовому ринку облігацій у тому разі, коли викуп можна здійснити за раніше встановленою ціною або нижчою за неї. Завдяки кумулятивним облігаціям є можливість отримати дохід, що накопичився до терміну викупу і виплачується під час погашення облігацій.
Фондовий ринок знає облігації з розширенням та облігації з обмеженням. Перші випускаються на певний термін і дають можливість їх власникам обмінювати їх у момент викупу на більш довготермінові облігації тієї самої вартості. Облігації з обмеженням (рекретивні облігації) мають зворотну дію: випущені на більш тривалий термін, вони можуть бути погашені раніше. Облігації з обмеженням влаштовують інвестора, а облігації з розширенням — емітента.
Конвертовані облігації можуть бути обмінені на акції — прості або привілейовані, що випускаються даним емітентом. Інвестор вдається до такого обміну тоді, коли дивіденди за акціями можуть бути вищими, аніж відсотки за облігаціями. Емітентові ж конверсія надає можливість знизити ставку відсотка. Грошовий дохід за конвертованими облігаціями може виплачуватися, а замість нього видаються нові цінні папери. При цьому номінальна вартість облігацій наступного випуску збільшується на величину доходу за конвертованою облігацією, а відсоток залишається незмінним.
Можна передбачити порядок, за яким утримувач облігацій не може продати право на придбання акцій за певну ціну окремо від облігацій, а також передбачити додаткову плату за обмін цінних паперів. Для інвестора дуже привабливими є так звані облігації з відшкодуванням, які він може у зручний для нього час обміняти на готівку.
За способом погашення облігації поділяються на серійні, тобто такі, що погашаються по серіях через певні проміжки часу, та ординарні, що викупаються емітентом у певний час. На фондовому ринку обертаються також облігації з правом дострокового погашення, при випуску яких емітент повідомляє всі відомості, що супроводжують випуск строкових облігацій, але водночас залишає за собою право на дострокове погашення боргу. В умовах інфляції можуть випускатися індексовані облігації, курс погашення яких підлягає зміні.
Розглядаючи класифікацію облігацій, студент стикається з ще однією особливістю. Річ у тім, що ставка облігацій може бути не тільки твердою (фіксованою), але й змінною (плаваючою). Фіксована купонна ставка застосовується для періодичної виплати доходів у вигляді відсотків. Облігація з плаваючою купонною ставкою, яка залежить від кон’юнктури, є привабливою для інвесторів.
Облігації місцевих позик (муніципальні) цікаві для всіх учасників їх обігу; емітенти одержують позикові кошти для здійснення своїх проектів, інвестори одержують досить надійні цінні папери, а населення регіону — результати реалізації важливих проектів. Багато муніципальних облігацій є цільовими. За приклад можуть правити житлові облігації: житлове будівництво є рентабельним і окупається у короткі терміни, а цільовий характер робить їх надійними, крім того, вони мають велике соціальне значення.
Популярність облігацій підтверджена цифрами: якщо світове фінансове багатство взяти за 100%, то готівкові кошти становлять 14%, акції — 40%, а облігації — 46%.
На завершення огляду великого числа різновидів облігацій студент у даній темі має можливість ознайомитися з ще одним проявом особливостей цього стародавнього виду цінних паперів; крім відсоткових облігацій, про які йшлося вище, поширені також дисконтні облігації, дохід за якими створюється за рахунок різниці між ціною погашення та продажною ціною. Іншими словами, облігації цього виду продаються з дисконтом, тобто зі знижкою з номіналу (безкупонні облігації). Знижка передбачає, зокрема, всі потенційні купонні виплати. Наприклад, номінальна ціна облігації 100 грн., а продажна ціна 80 грн. Різниця в розмірі 20 грн. становить дохід покупця облігації, оскільки, купуючи її, він заплатив 80 грн., а під час погашення (викупу) одержав 100 грн. Дисконтні облігації належать до числа ризикованих, оскільки дохід установлюється у твердому розмірі під час купівлі облігацій і не може зреагувати на можливий сплеск інфляції, який може статися в період між купівлею і погашенням облігації. Однак підвищений ризик компенсується більш високими доходами, які закладено у дисконті. Намагаючись догодити запитам покупця, деякі емітенти випускають облігації змішаного типу, які мають невелику відсоткову ставку за купоном і мінімальну знижку (дисконт).
Загальний дохід, що його одержує власник облігації, складається з трьох частин: а) періодично сплачувані відсотки; б) зміни вартості облігації за період її існування; в) дохід від реінвестиції одержуваних відсотків. Доцільно нагадати читачеві про прості та складні відсотки, які застосовуються при обчисленні того, що вкладається у купівлю облігації (K), та нарощеної суми (А). Для розрахунку цих показників використовуються такі дані: число років, по закінченні яких облігація має бути погашена (n): кількість нарахувань протягом року (m) та відсоткова ставка (r).
Розрахунок за простими відсотками.
Основні шукані показники:
; (7)
. (8)
Похідні показники:
; (9)
; (10)
. (11)
Розрахунки за складними відсотками:
; (12)
або
; (13)
; (14)
або
. (15)
Студентові слід звернути увагу на те, що порівняно з простими відсотками складні відсотки дають можливість ураховувати дохід, який можна одержати в результаті реінвестування відсоткових надходжень і тим самим визначити фактор часу. Що частіше нараховуються відсотки, то більший дохід можна одержати в результаті їх реінвестування, знову пускаючи в обіг.