ВСТУП

о

П

няття «фондовий ринок» трактується як сфера обігу інвестиційних цінних паперів, або ринок капіталу. фон­довий ринок, як свідчить світовий досвід, є неодмінним атрибутом ринкової економіки. Що ж до так званої економіки перехідного періоду, то створення фондового ринку є однією з найперших умов успішного економічного реформування.

Засвоєння теоретичних принципів та методології фондового ринку створює підґрунтя для оволодіння складними функціями випуску цінних паперів, організації процесу їх обігу, забезпечення розвитку інфраструктури ринку та постійного вдосконалення механізму його регулювання. Опануванню цих знань має сприяти пропонований навчально-методичний посібник.

Завданнями посібника «Фондовий ринок» є:

а) ознайомлення читача з основними складовими фондового ринку, поняттями, категоріями, показниками, методами, системами, що становлять сутність інвестиційних цінних паперів та їх обігу в економіці;

б) набуття практичних навиків розв’язання різноманітних завдань, пов’язаних із діяльністю основних учасників ринку та їхніх посередників;

в) сприяння у творчому пошуку нових та вдосконаленні вже існуючих механізмів обігу цінних паперів та систем його регулювання.

У даному навчально-методичному посібнику викладено лише основні, найважливіші відомості про фондовий ринок. Більш поглиблене вивчення цього складного сегмента фондової сфери економіки потребує уважного прочитання законодавчих і літературних джерел. На допомогу тим, хто вивчає фондовий ринок в Україні, створено необхідну законодавчу та нормативно-мето­дичну базу; економічна література налічує досить велику кіль­кість книг даного про­філю; функціонування та розвиток фондо­вого ринку широко висвітлюється у спеціалізованих і періодич­них виданнях. Усе це служить інформаційною осно­вою для успішного самостійного оволодіння знання­ми з даної дисципліни.

Зрозуміло, самостійне вивчення навчальної дисципліни — справа нелегка, та воно має суттєву перевагу: можливість більш ґрунтовно, більш глибоко ви­вчати літературу й обов’язково ув’язувати прочитане із законами та численними правилами фондової діяль­ності.

Посібник покликаний допомогти систематизувати здобуті знання й зробити їх надійним фундаментом у подальшій роботі з результативного аналізу непростих процесів, притаманних фондовому ринку.

ЗМІСТ

ТЕМА 1. ПОНЯТТЯ «ФОНДОВИЙ РИНОК»

ТЕМА 2. АКЦІЇ

ТЕМА 3. ОБЛІГАЦІЇ

ТЕМА 4. ДЕРИВАТИВИ

ТЕМА 5. УЧАСНИКИ ФОНДОВОГО РИНКУ

ТЕМА 6. ПРОЦЕС ОБІГУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

ТЕМА 7. РЕГУЛЮВАННЯ ФОНДОВОГО РИНКУ

ТЕМА 8. АНАЛІЗ ФОНДОВОГО РИНКУ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУРСУ «ФОНДОВИЙ РИНОК»

(Стислий виклад курсу та методичні поради до його вивчення) тема 1. Поняття «фондовий ринок»

Розпочинаючи вивчення курсу, студент має передусім засвої­ти зміст основних понять, як-от: «фондовий ринок», «цінні папе­ри», «учасники фондового ринку», «емісія цінних паперів» та ін.

Термін «фонд» використовується для визначення різних понять, найчастіше — для визначення грошових коштів або матеріальних цінностей, що мають цільове призначення, наприклад основні фонди, фонд заробітної плати, фонд розвитку виробництва, пенсійний фонд тощо. Латиною fundus, французькою fond — це підстава, ґрунт. Понад триста років тому цей термін використовували як назву капіталу, який має певне призначення. Наприклад, в Англії фонди (fundus) спрямовували спочатку на погашення державних позик. У Німеччині та Росії термін «фонди» набув нового значення: так почали називати білети державних позик, облігації й узагалі папери, що дають постійний відсотковий дохід.

Грошовий ринок можна уявити складеним із двох частин: сфери обігу грошей та сфери обігу цінних паперів у вигляді короткострокових фінансових інструментів — векселів, сертифікатів, чеків і т. ін. Ринок цінних паперів у свою чергу складається з фондового ринку (синоніми — ринок капіталу, ринок інвестиційних цінних паперів) і тієї, вже згаданої, сфери грошового ринку, де обертаються короткострокові цінні папери і яка, таким чином, має розглядатися як частина грошового ринку і ринку цінних паперів (рис. 1).

Цінні папери, що обертаються на грошовому ринку як свого роду замінники грошей («сурогат»), призначені для потреб розрахунків за поставками та зобов’язаннями і через це є коротко- строковими, а цінні папери, що обертаються на фондовому ринку, слугують цілям інвестування коштів і тому є довгостро­ковими. Отже, ринок цінних паперів ширший за фондовий ринок, проте значення останнього від того аніскільки не применшується.

Рис. 1. Узгодження понять «грошовий ринок», «фондовий ринок» та «ринок цінних паперів»

Вивчаючи цю тему, потрібно насамперед звернути увагу на роль фондового ринку і його ефективність, яка полягає у вирішенні таких завдань:

1. Акумуляція грошових коштів населення та підприємств.

2. Концентрація акумульованих коштів у вигляді формування великого капіталу, здатного вирішувати масштабні економічні завдання.

3. Збільшення частки капітальних вкладень у валовому націо­нальному продукті й створення резервів капіталу.

4. Залучення вітчизняного та іноземного капіталу в економіку України задля розвитку виробництва.

5. Оптимізація галузевої та регіональної структур шляхом міграції капіталу, переливання його у високорентабельні галузі та регіони, вирівнювання норм прибутку на вкладений капітал.

6. Формування інституту власників, здатних найефективніше розпоряджатися виробничими ресурсами.

7. Сприяння інноваційній діяльності, в тому числі створенням венчурних фірм.

8. Гармонізація майнових державних, корпоративних (інституціональних) та індивідуальних інтересів.

9. Розвиток конкурентного середовища у фінансовій сфері, що, зокрема, сприяє підвищенню якості банківських послуг клі- єнтам.

10. Виконання інформаційної функції, яка забезпечує моніторинг економічної кон’юнктури в країні.

11. Сприяння підвищенню ефективності управління підприємством, розвитку корпорацій.

12. Створення умов для інтеграції економіки України у світову економічну систему завдяки репродукуванню загальносвітових систем і стандартів.

Необхідно наголосити, що в період економічного реформуван­ня становлення фондового ринку слід вважати одним із першочергових, пріоритетних напрямів. Сьогодні подекуди існує думка, що спочатку треба стабілізувати ситуацію у сфері матеріального виробництва, а вже потім братися за розвиток фондового ринку. Однак при цьому не звертається увага на те, що саме фондовий ринок із цінними паперами, що обертаються на ньому, слугує одним із чинників стабілізації і розвитку суспільного виробництва. Недооцінювання цього чинника загрожує серйозними прорахунками в усій економічній політиці. За приклад того можуть правити фінансові кризи, які періодично повторюються і детонаторами яких і є, власне, ті самі цінні папери, які покликані гармонізувати економіку. Як свідчить історія, саме відрив вартості цінних паперів від реальної цінності матеріальних благ спричиняється до дисбалансу всієї економіки.

Знання історії фондового ринку — це запорука обґрунтованих прогнозів його розвитку та вмілого регулювання. Так, ще у Стародавній Греції зобов’язання за позиками не тільки оформлялися документально, але й ставали предметом купівлі-продажу; це саме мало місце й у Стародавньому Римі. Відомо, що в Лондоні в ХІІІ ст. діяв ринок цінних паперів, а Паризька біржа згадується в едикті 1304 року. За середньовіччя фондовий ринок формувався у надрах ринку споживчих товарів. У ті часи угоди з цінних паперів здійснювалися на оптових ринках і товарних біржах. Новим стимулом у торгівлі цінними паперами став розвиток міжнародної торгівлі в епоху великих географічних відкриттів. Не є випадковим, що батьківщиною фондової біржі, що спеціалізується на обігу цінних паперів, став бельгійський порт Антверпен (1531 р.). Невдовзі такі біржі з’явилися у Ліоні (1545 р.), Амстердамі (1602 р.), Манчестері, Копенгагені, Парижі, Гамбурзі, Франкфурті...

Фондову біржу в Одесі було засновано в 1796 році, що сталося на 40 років раніше за створення фондової біржі в Москві та на 80 років — Токійської фондової біржі в Японії.

Найшвидшими темпами фондовий ринок почав розвиватися у США. Тимчасом як європейські інвестори вважали за краще зберігати гроші в банках, у США потужний потік грошових коштів хлинув у акціонерні товариства — з підвищеним ризиком і з підвищеною надією на удачу. Цінні папери відіграли величезну роль у створенні великої промисловості. Мав місце і зворотний вплив: промисловий бум приводив до буму на ринку цінних паперів. Зростаючий попит на цінні папери підхльостував їх випуски. Акції купувалися не лише за власні, а й за позикові кошти. Пильність було втрачено. Як це не парадоксально, економічна криза визрівала у надрах фінансового буму. Почав даватися взнаки «фіктивний» характер цінних паперів: цінний папір відображає вартість реального товару, але власної вартості він не має.

Світова економічна криза 1929—1938 років почалася саме з краху на Нью-Йоркській фондовій біржі, коли 22 жовтня 1929 року курси акцій у своєму нестримному зростанні наблизились до критичної межі: відрив номінальної ціни цінних паперів від їхньої реальної вартості став величезним, і почався «несподіваний» колапс, стрімке стиснення, акції американських компаній упали в ціні в десятки разів. Криза перекинулася на інші континенти.

Вивчаючи історію розвитку фондового ринку, студент повинен звернути увагу на те, що цей розвиток відбувався нерівномір­но: злети чергувалися з падіннями. Фінансові кризи траплялися і в ХІХ столітті: у 1869, 1873 та 1895 роках. Але тільки криза 1929 ро­ку примусила уряди низки розвинутих країн радикально реформувати фондовий ринок; почали створюватися державні органи, що регулюють фондову діяльність. «Дика» біржа поступилася місцем «культурній». У 50-ті та 60-ті роки ХХ століття спостерігається різкий підйом фондового ринку, особливо в США. Після кризових явищ 70-х років знову — злет: обіг акцій зріс у кілька разів. Проте 1987 року настала нова, вельми відчутна фінансова криза. Після пожвавлення фондової діяльності 1998 року — нова криза на фондових біржах багатьох країн; не обминула вона Росію та, частково, Україну. І знову — стабілізація...

Інвестиційні цінні папери — потужна й потрібна економічна зброя, та нею треба вміти користуватися. А вміння користуватися — це передусім добре знати суть справи. Отже, вивчення цінних паперів і ринку, на якому вони обертаються, є об’єктивною необхідніс­тю для кожного, хто збирається бути активним учасником ринкової економіки. Не останню роль у цьому покликане відіграти самостійне вивчення курсу, найважливіші рекомендації з якого подані в даному навчально-методичному посібнику.

Структуру посібника побудовано таким чином, щоб дати відповіді на запитання: «що?» (цінні папери), «хто?» (учасники фондового ринку) та «як?» (технологія обігу цінних паперів та функціонування фондового ринку). У ці сегменти вписуються теми, в яких ідеться про систему регулювання фондового ринку, його аналіз та про методи обґрунтування інвестиційних рішень.

Під час підготовки посібника широко використовувався накопи­чений досвід становлення, функціонування та розвитку фондового ринку України. Досвід поки що невеликий, як на історичні мірки, але досить змістовний, про що свідчать дані, наведені нижче.