Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
наукова.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
73.24 Кб
Скачать

Висновок

Тему складу злочину в науці кримінального права досліджувало досить багато науковців як вітчизняних, так і зарубіжних. Спираючись на їх праці, а також на законодавсво України в даній роботі ми дійшли висновку:

- Склад злочину – це законодавча модель, так би мовити, законодавча “формула”, яка дає змогу визнавати конкретне суспільно небезпечне діяння злочином і надає єдині необхідні та достатні підстави для кримінальної відповідальності особи, яка вчинила таке діяння, він являє собою визначену сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне;

2) тільки в кримінальному законі встановлюється сукупність зазначених ознак;

3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;

4) у складі злочину визначається характер відповідальності за вчинений злочин.

- Для точної і правильної кваліфікації злочину прийнято класифікувати склади злочину. Склади злочину розрізняють за ступенем суспільної небезпечності, за конструкцією об'єктивної сторони в диспозиції конкретної норми Особливої частини КК, за структурою.

- визначити склад злочину неможливо без наявності всіх його обов’язкових елементів: об’єкта, об’єкивної сторони, суб’єкта й суб’єктивної сторони.

- об'єкт злочину - це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу завдання такої шкоди. Об'єкт злочину класифікують на три групи по-вертикалі: загальний, родовий, безпосередній і по-горизонталі, а саме на рівні безпосереднього об'єкта розрізняють основний та додатковий об'єкти.

- об'єктивна сторона складу злочину - це сукупність передбачених законодавством ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об'єкти кримінально-правової охорони, а також об'єктивні умови цього посягання. Як скоюється злочин, у чому він полягає, місце, час, обстановку та засоби вчинення зочину і визначає об'єктивна сторона.

- суб'єкт злочину – це фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Тобто в загальному розумінні це і є злочинець. Відповідно до кримінального кодексу особа може нести кримінальну відповідальність за злочин, якщо вона: є фізичною особою, тобто людиною; є осудною; досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

- суб’єктивна сторона – це психічна діяльність особи, що відображує ставлення невідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків. Зміст суб'єктивної сторони складу злочину характеризують певні юридичні ознаки: вина, мотив та мета вчинення злочину. Вони тісно пов'язані між собою, проте їх зміст і значення у кожному випадку вчинення злочину неоднакові.

- поняття злочину і складу злочи­ну тісно пов'язані між собою, але їх не варто ототожнювати, але так само як і не можна їх протиставляти одне одному. Одним з аспектів співвідношення цих двох понять є теза про те, що зміст і значення складу злочину необхідно розуміти саме на основі поняття злочину. Вчення про злочин визначає природу зло­чину, досліджує соціальне обличчя суб'єкта злочину, оцінює ступінь його суспільної небезпечності. Вчення ж про склад зло­чину вивчає ознаки суб'єкта злочину як юридичного поняття: вік, осудність, вину, ознаки спеціального суб'єкта злочину тощо.

Список використаних джерел

Конституція України від 08.12.2004

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001

М.І.Бажанов, В.В.Сташис, В.Я. Тація Кримінальне право України, Юрінком Інтер-Право, Київ-Харків, 2002;

 П.Л.Фріс Кримінальне право України, Атака. – К:. 2001;

М.І.Мельник, В.А.Клименко Кримінальне право України, Юридична думка. – К:. 2004;

Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар /Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.В. Гавриш та ін..; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація.

Александров Ю.В., Антипов В.І., Володько М.В. та ін. Кримінальне право України (Загальна частина) -  К.: МАУП, 2004.