Розділ 3. Співвідношення злочину і складу злочину

Категорії теорії кримінального права, а саме поняття злочину і складу злочину, які дуже тісно пов᾿язані між собою викликають питання про їх співвідношення.

І в сучасній, і в радянській науці кримінального в повному обсязі права питання складу злочину досліджувалося науковцями, але, на жаль, не в повному обсязі. Досить мало криміналісти приділяли увагу проблемі співвідношенню злочину і складу злочину.

Науковець-криміналіст Я. М. Брайнін говорив, що лише із загального визначення злочину можна зрозуміти значення і зміст складу злочину. На це вказували не лише вітчизняні, а й іноземні вчені, зокрема, чехословацький криміналіст Ф. Полячек стверджував: «Щоб прийти до правильного розуміння співвідношення загального поняття злочину, передбаченого в загальній частині криміналь­ного кодексу, і складу злочину, передбаченого в особливій части­ні кримінального кодексу, необхідно з'ясувати суть загального поняття «злочину».

Я. М. Брайнін приділяв багато уваги дослідженню проблем складу злочину і вважав, що поняття злочину і складу злочи­ну тісно пов'язані між собою, але їх не варто ототожнювати, але так само як і не можна їх протиставляти одне одному.

Багато радянських теоретиків пояснювали різницю між поняттями злочину і складу злочину. Наприклад, А. А. Піонтковський вбачав різницю в тому що поняття злочину, як суспільно-небезпечного діяння олзкриває соціально-політичний зміст злочину, а склад злочину – це поняття про якесь окреме суспільно-небезпечне діяння. Інший науковець А. А. Герцензон зазначав різницю в тому, що що «перше з'ясовує істотні ознаки, які характеризують будь-який злочин (суспільна небезпечність, протиправність, караність), і тим самим визначає підставу кримінальної відповідальності. Друге з'ясовує необхід­ні умови кримінальної відповідальності, конкретизує суспільну небезпечність діяння». Я. М. Брайнін говорив, що ці поняття потрібно аналізувати не тільки як видові, а і як загальні поняття.

Такий аналіз дасть можливість з'ясувати різну службову роль загальних по­нять злочину і складу злочину. Їх порівняльний аналіз допомагає побачити різні конструктивні особливості цих понять як відобра­ження загальних рис конкретних явищ. Різниця між загальним поняттям злочину, що його подавало радянське кримінальне законодавство, і загальним поняттям складу злочину за теорією кримінального права визначається різною службовою роллю, яку здійснюють ці поняття в діяльності прокурорсько-слідчих і судо­вих органів. Загальне поняття злочину розкривало матеріальний зміст злочину в умовах тогочасного суспільства. Службова роль його полягала в тому, щоб правильно орієнтувати практичних працівників у загальній оцінці злочину як суспільно небезпечно­го явища.

Загальне поняття складу злочину вказує на ті загальні умови, яким має відповідати кожний склад злочину. Тим самим загаль­не поняття складу злочину розкриває його службову роль в об­ґрунтуванні кримінальної відповідальності. Відмінності між загальними поняттями злочину і складу злочину є в поняттях конкретного злочину і конкретного складу злочину.

Суттєві відмінності між загальним поняттям злочину і за­гальним поняттям складу злочину є також в їх конструкції, яка зумовлена різною службовою роллю цих понять.

Загальне поняття злочину підкреслює найбільш важливу особ­ливість злочину як суспільного явища - його суспільну небезпеч­ність. Тому законодавче визначення загального поняття злочину містить лише конкретну характеристику цієї особливості злочину, яка визначає, що суспільна небезпечність злочину полягає в пося­ганні на суспільний або державний лад, власність, особу, політич­ні, трудові, майнові та інші права громадян, правопорядок як об'єк­ти злочину. Загальне поняття злочину не має іншої мети, крім цієї, і тому його конструкція не містить яких-небудь інших характерис­тик, наприклад, винності, протиправності тощо. Теорія кримінального не обмежується тим, що зазначає суспільну небезпечність як найважливішу ознаку злочину, але вносить у поняття злочину такі ознаки, як винність, протиправність і караність.

Інша конструкція поняття складу злочину. Склад злочину, як за­значав А. А. Піонтковський, є правовим поняттям про злочин. Як сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак злочину склад злочину є підставою кримінальної відповідальності за конкрет­ний злочин.

Виключно у зв᾿язку з поняттям складу злочину Я. М. Брайнін розглядав поняття злочину з метою більш глибокого розкриття таким шляхом змісту загального поняття складу зло­чину. Він не погоджувався з думкою А. Н. Трайніна, який заявив, що в науці спостерігаються спроби поглинання проблем вчення про злочин загальним вченням про склад злочину. А. Н. Трайнін писав, що з праці у працю переходить явна «окупація» території вчення про злочин вченням про склад злочину, яке дедалі біль­ше поширюється. Але, як вважає Я. М. Брайнін, не може йтися про будь-яку «окупацію» загального вчення про злочин загальним вченням про склад злочину. Кожне з цих вчень має свій власний об'єкт.

Основним моментом з'ясування співвідношення понять скла­ду злочину і злочину є законодавче визначення злочину. Щодо злочину склад злочину є похідним поняттям. Тому без загального визначення поняття злочину не може бути бути з᾿ясовано зміст поняття складу злочину і його елементів.

Н. Ф. Кузнецова важжає, що поняття злочину і складу злочину охоплюють, з одного боку, об'єктивно, незалежно від законодавчої оцінки існуюче суспільно небезпечне діяння, а, з іншого, - його оцінку в законі. Відсутність як матеріальної так і правової сторони рівною мі­рою виключає наявність злочину та складу злочину.

Значення складу злочину в тому, що він конкретизує, наповнює правовим змістом поняття злочину. Поняття злочину та поняття складу злочину тісно пов'язані між собою, але не то­тожні. Вони по-різному відображають суттєві ознаки одних і тих самих явищ суспільного життя - злочинів. У понятті злочину розкривається його соціально-політичний зміст як суспільно не­безпечного діяння, що посягає на суспільні відносини, які перебувають під охороною закону про кримінальну відповідальність. Воно охоплює лише найбільш характерні й суттєві ознаки, прита­манні кожному злочину, вказує на найважливіші соціальні іі пра­вові властивості злочину, за якими останній відрізняється від інших правопорушень. Поняття злочину конкретизується в кри­мінальному праві у формі окремих складів злочину, що виступа­ють як своєрідна міра, масштаб злочину. Поняття злочину відпо­відає на питання, що є загальним для усіх злочинів, а поняття складу злочину - чим відрізняється один злочин від іншого.

Отже, поняття злочину і поняття складу злочину перебува­ють між собою у співвідношенні форми та змісту. При цьому по­няття злочину є формою, а поняття складу злочину - змістом.

Такі вчені як: М. 1. Бажанов, В. В. Сташис і В. Я. Тацій вважають, що склад злочину необхідно відмежовувати від самого злочину, ос­кільки вони не збігаються, а лише співвідносяться між собою як явище (конкретний злочин) і юридичне поняття про нього (склад конкретного виду злочину). Злочин - це конкретне су­спільно небезпечне діяння, вчинене у певних обстановці, часі й місці, що відрізняється безліччю особливостей від усіх інших злочинів цього виду (наприклад, вчинене вперше, шляхом обма­ну було усунуто охорону, запори знищено за допомогою злому тощо).

Склад же злочину є юридичним поняттям про злочини певно­го виду (склад крадіжки, убивства, зґвалтування, грабежу тощо), в якому об'єднані найбільш істотні, типові й універсальні їх оз­наки. Тому, наприклад, крадіжки, вчинені різними особами, зав­жди відрізняються тією чи іншою мірою одна від одної своїми особливостями, але склади цих крадіжок є тотожні, однакові.

На підставі цього М. І. Бажанов, В. В. Сташис і В. Я. Тацій роблять висновок, що обсяг ознак злочину і складу злочину є різним. З одного боку, обсяг ознак злочину ширше за обсяг ознак складу, оскільки останній містить у собі лише найбільш загаль­ні, властиві усім злочинам певного виду, озна­ки. З іншого,- склад злочину ширший за кожний конкретний злочин, тому що він містить у собі ознаки не одного конкретно­го злочину, а ознаки всіх злочинів певного виду.

Отже, підсумовуючи всі вищевикладені погляди, можна дійти таких важливих висновків:

- проблема співвідношення злочину і складу злочину і досі є однією з нерозроблених і недосліджених питань теорії кримі­нального права;

- аспекти співвідношення злочину і його складу полягають у тому, що ці поняття тісно пов'язані між собою, але при цьому во­ни не підлягають ототожненню і протиставленню одне одному;

- одним з аспектів співвідношення цих двох понять є теза про те, що зміст і значення складу злочину необхідно розуміти саме на основі поняття злочину;

- загальні поняття злочину і складу злочину мають різні конструктивні особливості: поняття злочину складається з та­ких ознак, як суспільна небезпечність, винність, протиправність, караність; склад злочину, в свою чергу, - це сукупність об'єктив­них і суб'єктивних ознак злочину, які є підставою кримінальної відповідальності за конкретний злочин;

- вчення про злочин і вчення про склад злочину мають різні об'єкти дослідження:

- вчення про злочин визначає природу зло­чину, досліджує соціальне обличчя суб'єкта злочину, оцінює ступінь його суспільної небезпечності;

- вчення ж про склад зло­чину вивчає ознаки суб'єкта злочину як юридичного поняття: вік, осудність, вину, ознаки спеціального суб'єкта злочину тощо;

- склад злочину стосовно злочину є похідним поняттям;

- поняття злочину і складу злочину перебувають між собою у співвідношенні форми (поняття злочину) та змісту (поняття складу злочину);

- обсяг ознак злочину ширше за обсяг ознак його складу.

Отже, можна впевнено сказати, що поняття злочину та його складу за своїм змістом і сутністю не є тотожніми та повністю співпадаючими категоріями, але існує ряд зазначених вище аспектів співвідношення цих понять.