Склад злочину

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..

Розділ 1. Поняття, та види складів злочину, його значення………

1. Поняття та значення складу злочину……………………………

2. Види складів злочину…………………………………………….

Розділ 2. Елементи складу злочину та їх ознаки …………………

2.1Об ’єкт злочину………………………………………………………..

2.2 Об᾿єктивна сторона злочину …………………………………………

2.3 Суб᾿єкт злочину ………………………………………………………

2.4 Суб᾿єктивна сторона злочину …………………………………………

Розділ 3. Співвідношення злочину і складу злочину……………………………..

Висновок……………………………………………………………………………

Вступ

Актуальність теми: Нoвий Кримiнальний Кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року – це в свою чергу важливий крок проведеної в нашій державі правової реформи. Перед наукою кримінального права постає крайня необхідність дослідження проблем навчання про злочин, для того щоб виробити науково-обгрунтовані рекомендації задля правильного застосування нового Закону і звісно для змоги прогнозування нормотворчої діяльності. Зважаючи на це, без жодних сумнівів розробка питань, що пов’язані із вивченням різноманітних складів злочину, які містяться у КК України, а особливо тих, які є складними за своїм змістом, є досить актуальною сьогодні. Оскільки склад злочину - це дуже важлива і змістовна категорія у кримінальному праві України,то за допомогою цієї категорії здійснюється нормативне позначення конкретного злочину, опис відповідних елементів й ознак, а також реалізація основних завдань, без яких існування галузі кримінального законодавства неможливе. Серед негативних явищ, які є на сьогоднішній день у суспільстві провідне місце займає злочинність та злочинні угрупування. Задля досягнення вищого рівня у суспільстві в умовах суверенітету необхідно спрямовувати всі сили і засоби для швидшого їх подолання. За статистикою злочинність в Україні за останні роки постійно зростає, збільшується кількість тяжких злочинів. Причинами цього є як політична нестабільність, так і скрутне економічне становище нашої держави. Особливо економічні проблеми є причиною вчинення такої кількості злочинів у державі,вважають деякі українські науковці-криміналісти. Тому кримінально-правові норми набувають все важливішого значення, адже їх функцією є забезпечення охорони суспільних відносин держави від злочинних посягань. Використання таких норм є обов᾿язковою складовою притягнення злочинців до кримінальної відповідальності. За своїм змістом процедура притягнення винних до кримінальної відповідальності складна і довготривала. Найважливіше встановити у діях злочинця, передбаченого законодавством складу злочину. Для того, щоб встановити склад злочину працівники правоохоронних органів повинні знати норми кримінального права та особливості їх застосування. І саме кримінальне право вивчає застосування кримінальних норм.

В сукупності всі дослідження про застосування цих норм складають вчення кримінального права. Вчення про злочин та склад злочину є складовими частинами та найбільш важливими розділами науки кримінального права. Злочин вивчається в Загальній частині кримінального права. Для того, щоб повноцінно на практиці застосовувати кримінальний закон необхідні знання про ознаки та елементи злочину. В моїй роботі і дається загальне поняття складу злочину та злочину, розкривається їх зміст та сутність.

Мeтoю роботи є аналіз поняття, видів та значення складу злочину в кримінальному праві. Досягненню поставленої мети підпорядковані наступні основні завдання:

— обґрунтування актуальності й важливості для кримінально-правової науки розгляду питань складу злочину та їх значення для прaвoзастосовчої діяльності; — визнaчення стану наукової розробки проблем складу злочину в кримінально-правовій доктрині;

— аналіз дискусій у сфері кримінального права щодо складу злочину, як на рівні загального вчення, так і заглиблюючись в Особливу частину Кримінального кодексу України;

— видiлeння окремих видiв складів злочинів у кримінальній науці та практиці з метою пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак;

— аналіз елементів складу злочину, а саме об’єкта, суб’єкта, об’єктивної та суб’єктивної сторони;

— встановлення ознак кожного з елементів складу злочину, а також з’ясування існуючих на сьогодні в теорії кримiнального права дискусій pозуміння таких ознак.

— розгляд значення складу злочину для кримінально-правової кваліфікації;

— з’ясування значення класифікації складів злочинів для визначення моменту закінчення злочину;

Об’єктом наукової роботи є склад злочину як законодавча конструкція, яка становить собою зафіксований в законі абстрактний опис найбільш типових ознак певного виду суспільно небeзпечних діянь.

Предметом наукової роботи є кримінальне законодавство України, теорії пoняття „склад злочину”, а також підходи щодо розуміння окремих характеристик складу злочину, поширені у вітчизняній та західній кримінально-правовій доктрині.

Розділ 1. Поняття, ознаки та види складів злочину, його значення

1. Поняття та значення складу злочину

Український вчений-науковець, доктор юридичних наук М.І. Бажанов визначив, що склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.[1] З цього визначення випливає, що визнання того чи іншого суспільно небезпечного діяння злочином є виключним правом законодавця, тобто Верховної Ради України. Тут саме реалізовано принцип "Немає злочину без вказівки на те в кримінальному законі". З іншого боку, у чинному законодавстві міститься вичерпний перелік тих суспільно небезпечних діянь, що у даний момент визначені як злочинні. Так само вважає ще один вітчизняний науковець А.Н. Трайнін, він також визначив склад злочину як сукупність встановлених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують суспільно небезпечне діяння як злочин.[2] З огляду на це, можна дійти висновку, що злочин являє собою конкретний акт поведінки особи, а склад злочину - юридичну абстракцію, його законодавчу модель, без якої конкретне діяння неможливо визнати злочинним.

Отже, для того, щоб будь-яке суспільно небезпечне діяння, що трапляється в реальному житті, набуло статусу злочину, необхідно, щоб діяння цього виду були визначені законодавцем як злочинні. Тільки за такі суспільно небезпечні діяння особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності та їй може бути призначене кримінальне покарання. Відступ від цієї вимоги може привести на практиці до серйозних порушень законності й обмеження прав громадян.

Тільки законодавець у нормах закону за допомогою закріплення відповідних об'єктивних і суб'єктивних ознак визначає, які з вчинених суспільно небезпечних діянь є злочинами. Причому законодавець не в змозі (та у цьому і немає потреби) виділити і нормативно закріпити всю сукупність ознак конкретного злочину. Будь-який конкретний злочин (вбивство, крадіжка, хуліганство) має безліч ознак. Законодавець виділяє з усієї сукупності ознак, що характеризують той чи інший злочин, найбільш важливі, значущі й найбільш типові, що однаково притаманні всім злочинам певного виду.

У нормах Загальної частини КК України містяться тільки ті об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу, притаманні всім злочинам чи багатьом із них. Саме ці ознаки в поєднанні з ознаками, описаними в конкретних нормах Особливої частини КК України, і утворюють склад конкретного вчиненого злочину.

Думаю, варто зазначити і те, що склад злочину - це система ознак, що реально існує, а не плід людської фантазії чи вигадка. А якщо це об'єктивна реальність, то її можна пізнати і використати в практичній діяльності.

Склад злочину являє собою юридичне поняття про злочини певного виду (склад крадіжки, убивства, зґвалтування, грабежу тощо), у якому об'єднані найбільш істотні, найбільш типові й універсальні їх ознаки. Тому, наприклад, крадіжки, вчинені різними особами, завжди відрізняються тією чи іншою мірою одна від одної особливостями, але склади цих крадіжок є тотожні, однакові.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що обсяг ознак злочину і складу злочину є різним. З одного боку, обсяг ознак злочину ширше за обсяг ознак складу, оскільки останній містить лише найбільш загальні, типізовані, тобто властиві всім злочинам певного виду, ознаки. З другого - склад злочину ширший за кожний конкретний злочин, бо він містить ознаки не одного конкретного злочину, а ознаки всіх злочинів певного виду.

Враховуючи викладене вище, ми можемо зробити наступні важливі висновки:

1) склад злочину являє собою визначену сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що характеризують конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне;

2) тільки в кримінальному законі встановлюється сукупність зазначених ознак;

3) перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним;

4) у складі злочину визначається характер відповідальності за вчинений злочин.

У науці кримінального права вчення про склад злочину посідає особливе місце. Це пояснюється як його значущістю для вирішення питань про злочинність і незлочинність діяння, правильної кваліфікації вчиненого і точного застосування закону, так і тим, що в рамках самого вчення про склад злочину вивчаються і розвиваються всі основні інститути кримінального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України "підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом".[3] У цій нормі відзеркалено найважливіше значення складу злочину для законності й обґрунтованості кримінальної відповідальності: тільки сукупність усіх передбачених законом ознак складу (і жодні інші обставини) може бути підставою кримінальної відповідальності. Враховуючи думку М. І. Бажана, можна сказати, що важливе значення складу злочину виявляється і в тому, що він дозволяє провести, по-перше, чітке розмежування між злочином і провиною, тобто незлочинним суспільне небезпечним діянням; по-друге, відмежувати один злочин від будь-якого іншого (наприклад, крадіжку від грабежу, зловживання владою або службовим становищем від перевищення влади або службових повноважень).[1] У законодавчій практиці за допомогою складу здійснюється криміналізація (декриміналізація) суспільне небезпечних діянь. Тому на мою думку, склад злочину, як і вчення про нього, утворює той інструмент, за допомогою якого законодавець і здійснює кримінальну політику в галузі криміналізації діянь.