С. 1

Донецький базовий медичний коледж

Методична комісія професійної і практичної підготовки

основ сестринської справи

Лекція

з теми:

„Спостереження за пацієнтами.

Оцінювання функціонального стану пацієнта.”

Навчальний предмет:	Основи медсестринства
Спеціальність:	5.12010102 „ Сестринська справа”
Курс: Кількіст навчальних годин:	1 2

Донецьк

Тема: «Спостереження за пацієнтами. Оцінювання функціонального стану пацієнта.»

ПЛАН:

1. Основні ознаки захворювань органів дихання. Догляд за хворими.

2. Основні ознаки захворювань серцево-судинної системи. Догляд за хворими.

3. Основні ознаки захворювань травного тракту. Догляд за хворими.

4. Основні ознаки захворювань нирок і сечових шляхів. Ниркова колька. Догляд за хворими.

1. Основні ознаки захворювань органів дихання. Догляд за хворими.

1.1. Основні ознаки захворювань органів дихання.

Основними ознаками захворювань органів дихання є задишка, кашель, біль у грудній клітці, кровохаркання.

Задишка. У здорової людини в нормальних умовах частота дихання становить від 14 до 20 за 1 хв. Під задишкою розуміють зміну частоти, глибини, ритму дихання, яке супроводжується об'єктивним відчуттям нестачі повітря. Задишка може супроводжуватись різким прискоренням дихання (тахіпное) і його уповільненням (брадипиое), аж до повної зупинки дихання (апное). Залежно від того, яка фаза дихання стає утрудненою, розрізняють інспіраторну (яка проявляється утрудненим вдихом і зустрічається, наприклад, при звуженні трахеї та великих бронхів), експіраторну (утруднений видих при спазмі дрібних бронхів і скупчення в їхньому просвіті в'язкого секрету) та змішану задишку.

Ядуха — це раптовий напад сильної задишки.

Кашель — це складний рефлекторно-захисний акт, під час якого організм звільняється від залишків, що утворилися внаслідок патологічного процесу в легенях (слиз, гній) і сторонніх часточок (пил, їжа), які потрапили туди із зовнішнього середовища. Виникає кашель унаслідок подразнення слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів та при ураженні плеври. Кашель може бути постійним, періодичним, нападоподібним. Виникає зазвичай при захворюваннях органів дихання, але може виникнути і при застої крові в малому колі кровообігу (при вадах серця). Іноді кашель буває центрального походження.

Розрізняють кашель сухий і вологий (з виділенням мокротиння).

Мокротиння буває:

• при бронхіальній астмі - слизисте, безбарвне, в'язке,

• при бронхопневмонії — слизисто-гнійне,

• при прориві абсцесу легені у просвіт бронха або при бронхоектазах — гнійне.

За наявності мокротиння необхідно забезпечити кожного хворого індивідуальною плювальницею, на дно якої перед користуванням налити на 1/3 об'єму відповідного дезінфекційного розчину.

Біль у грудній клітці може бути пов'язаний з багатьма причинами.

Виникає внаслідок розвитку патологічного процесу безпосередньо в грудній стінці, плеврі, серці та аорті, нарешті, внаслідок іррадіації болю при захворюваннях органів черевної порожнини. При захворюваннях органів дихання виникнення болю в грудній клітці залежить від подразнення плеври. Плевральний біль буває колючого характеру, може бути дуже сильним, гострим. Він посилюється при глибокому диханні, кашлі і в положенні хворого лежачи на здоровому боці. При такому положенні дихальні рухи ураженої ділянки грудної клітки стають частішими, внаслідок чого підсилюється тертя запалених шорстких плевральних листків.

Кровохаркання — це виділення мокротиння з кров'ю з дихальних шляхів при кашлі у вигляді прожилок. Значне ж виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі. Внаслідок цього виникає загроза життю хворого, смерть може настати протягом кількох хвилин.

Причиною виникнення кровохаркання може бути бронхіт, бронхоектатична хвороба, абсцес, рак і туберкульоз легень, пневмонія, стеноз мітрального отвору, тромбоз легеневої артерії, набряк, травма легень тощо.

Легеневу кровотечу треба відрізняти від стравохідної та шлункової. Кров, яка виділяється при кашлі, змішана з мокротинням, яскраво червоного кольору, піниста. Кров при шлунковій кровотечі виділяється з блювотними масами, вона подібна до кавової гущі, має кислу реакцію, іноді в ній трапляються рештки їжі.

Гостра дихальна недостатність — це гостро розвинутий хворобливий стан, при якому навіть граничне напруження механізмів життєзабезпечення організму є недостатнім для постачання його тканин необхідною кількістю кисню і виведення вуглекислого газу. Іншими словами гостра дихальна або легенева недостатність — це неспроможність легенів перетворювати венозну кров на артеріальну. Причини дихальної недостатності можуть бути пов'язані з уражен­ням центральної нервової системи (коми, які зумовлені отруєнням чадним газом, інтоксикаціями, набряком мозку); порушенням бронхіальної прохідності (наявність сторонніх тіл, утоплення, бронхоспазм); ураженням легеневої тканини (запалення легенів, бронхо-спазм та ін.).

На початку гострої дихальної недостатності у хворого з'являються відчуття нестачі повітря, неспокій. При огляді привертає увагу пришвидшене дихання, участь допоміжних м'язів у диханні; надалі шкіра синіє, укривається холодним липким потом. Спостерігається порушення свідомості, кома.

1.2. Догляд за хворими.

Невідкладна допомога при раптовій появі у хворого задишки або ядухи полягає в таких заходах:

● надати хворому підвищеного положення;

● звільнити грудну клітку від тісного одягу;

● забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню;

● створити хворому повний фізичний та психічний спокій;

● негайно викликати лікаря.

Спостереження за хворими з ядухою передбачає постійний контроль за частотою, глибиною та ритмом дихання.

Догляд за хворими з кашлем.

Хворому слід надати зручного положення (сидячи або напівсидячи), при якому зменшується кашель; дати тепле питво, бажано молоко з натрієм гідрокарбонатом. Таким хворим показані гірчичники, банки на грудну клітку. Хворих тепло вкривають, щоб запобігти переохолодженню організму. Забезпечують доступ свіжого повітря.

При наявності у хворого мокротиння треба визначити його характер і добову кількість, результати щоденно записувати у відповідну медичну документацію.

Якщо кашель супроводжується виділенням значної кількості мокротиння, його не слід намагатися придушити, щоб не виникла закупорка дихальних шляхів. Такому хворому рекомендується по декілька годин на добу перебувати у положенні, яке сприяє кращому відходженню мокротиння (дренажне положення).

Щоб уникнути зараження осіб, які його оточують, хворого треба навчити правильно поводитись. При спілкуванні зі здоровими людьми хворий повинен стримувати кашель, якщо ж це не вдається, то треба прикривати рот хустинкою, щоб частинки мокротиння не пот­рапили на інших людей. Не треба спльовувати мокротиння на підлогу, бо коли воно висихає, то заражує повітря, а через нього й інших людей. Не можна його спльовувати у хустинку, оскільки воно може потрапити на одяг хворого, і під час прання служити джерелом зара­ження інших людей. Збирати мокротиння треба тільки в плювальницю темного кольору або баночку з щільною кришкою, яку бажано обгорнути папером, щоб вид мокротиння не справляв неприємного враження на інших людей.

Догляд за хворими з біллю у грудній клітці.

При виникненні болю у грудній клітці перш за все треба викликати лікаря, щоб він установив причину появи болю. Слід надати хворому зручного положення, заспокоїти його. Якщо відомо, що біль пов'язаний із запаленням плеври, то пацієнт повинен лежати на хворому боці. Біль у плеврі також зменшується при іммобілізації груд­ної стінки.

Догляд за хворими при виникненні кровохаркання.

При виникненні кровохаркання хворий потребує невідкладної допомоги. У першу чергу йому потрібно надати підвищеного поло­ження, щоб кров не потрапила в бронхи. Хворого повертають на уражений бік, його заспокоюють, забороняють розмовляти, оскільки це може посилити кровотечу. Хворому можна дати шматочки льоду або холодне пиття невеликими порціями. Негайно викликають лікаря і підготувати: коагулянти (внутрішньовенно 10 % розчин кальцію хлориду 10 мл; 5 % розчин аскорбінової кислоти 5—10 мл; 5 % розчин амінокапронової кислоти 100 мл; 12,5 % розчин етамзилату 2 мл, внутрішньом'язово - 1 % розчин вікасолу 1—2 мл).

При кровохарканні і легеневій кровотечі категорично забороняється застосовувати банки, гірчичники та інші фізіотерапевтичні методи лікування.

Догляд за хворими при гострій дихальній недостатності.

Невідкладна допомога при гострій дихальній недостатності спрямована на поновлення і підтримання прохідності та дренування дихальних шляхів, покращання альвеолярної вентиляції і легеневого газообміну, усунення супутніх порушень кровообігу.

Причиною порушення бронхіальної прохідності може бути накопичення мокротиння в бронхах. За наявності густого і в'язкого мокротиння, відсмоктування якого утруднене, доцільно використати гарячі інгаляції 2 % розчином натрію гідрокарбонату.

Для полегшення відкашлювання використовують перкусійний масаж (постукування по грудній стінці в момент видиху) і допоміжний кашель (у момент видиху натискають на нижню частину груднини).

Оксигенотерапію застосовують при лікуванні гострої та хронічної дихальної недостатності, яка супроводжується ціанозом, тахікардією, зниженням артеріального тиску до 70 мм рт. ст.