Тема 2 інформаційне забезпечення фінансового аналізу

Визначення кола інформаційних матеріалів, їх підбір та підготовка до використання у аналітичних дослідженнях – важливий фактор якісного проведення аналізу.

Інформація – це впорядковані повідомлення про господарські процеси і явища, що відбуваються, сукупність певних даних і знань про них.

В основу створення раціонального потоку інформації покладено наступні принципи:

1. єдність;

2. оперативність;

3. з’ясування інформаційної потреби та способів її задоволення;

4. об’єктивність відображення господарських процесів.

Інформаційною базою аналітичних досліджень фінансового аналізу є фінансова звітність.

Фінансова звітність – сукупність форм звітності, складених на основі даних обліку, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки підприємства за звітний період з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації, що використовується ними для прийняття відповідних управлінських рішень.

Для розроблення оптимальних економічних рішень користувачі фінансової звітності (власники, інвестори, керівництво підприємства, банки, постачальники та інші кредитори, замовники, працівники підприємства, органи державного управління) мають володіти об’єктивною інформацією щодо прибутковості, рентабельності, платоспроможності, кредитоспроможності підприємства, його фінансової та ринкової стійкості, ефективності інвестиційної діяльності тощо. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Склад фінансової звітності

До 2013 року	З 2013 року
Баланс форма №1	Звіт про фінансовий стан форма №1
Звіт про фінансові результати форма №2	Звіт про сукупний дохід форма №2
Звіт про рух грошових коштів форма №3	Звіт про рух грошових коштів за прямим та непрямим методом форма №3
Звіт про власний капітал форма №4	Звіт про власний капітал форма №4
Примітки до річної фінансової звітності форма №5	Примітки до річної фінансової звітності форма №5

Перелічений склад звітності відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітній період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її зміни. Це дає можливість проводити ретроспективний прогнозний, перспективний аналіз фінансової діяльності підприємства (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

ПРИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ФОРМ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Форми фінансової звітності	Зміст	П(С)БО	Використання інформації
Звіт про фінансовий стан (Баланс), форма №1	Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством, на дату балансу	Наказ Мінфіну України від 18.03.14 №73	Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємств; прогнозування майбутніх потреб у позиках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно, буде контролювати в майбутньому
Звіт про сукупний дохід (Звіт про фінансові результати), форма №2	Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період	Наказ Мінфіну України від 18.03.14 №73	Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; структури доходів і витрат; рентабельності
Звіт про рух грошових коштів (за прямим та непрямим методом), форма №3	Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду	Наказ Мінфіну України від 18.03.14 №733	Оцінка та прогноз оперативної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Звіт про власний капітал, форма №4	Зміни у складі та структурі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду	Наказ Мінфіну України від 18.03.14 №73	Оцінка та прогноз змін у власному капіталі
Примітки до річної фінансової звітності	Обрана облікова політика. Інформація, не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов’язкова за П(С)БО. Додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення більш повної її зрозумілості	Наказ Мінфіну України від 28.10.03 № 602	Оцінка та прогноз: облікової політики; ризиків або неповності, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов’язання; діяльності окремих підрозділів підприємства тощо

Слід зазначити, що підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту лише за умови, якщо:

1. існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;

2. оцінка статті може бути достовірно визначена.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду.

Проміжна (квартальна, місячна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати.

Звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів складаються лише за рік. Квартальну та річну фінансову звітність підприємства зобов’язані подавати органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів.

Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансової звітності подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 14 п. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власну господарсько-фінансову діяльність, зобов’язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність. Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням наступних принципів (рис. 2.1).

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою для користувачів і могла бути використана ними для досягнення своїх цілей, вона повинна містити дані про:

1. назву підприємства, його організаційно-правову форму та місцезнаходження;

2. основні види діяльності, припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

3. обмеження щодо володіння активами;

4. участь у спільних підприємствах;

5. орган управління, у віданні якого перебуває підприємство;

6. дату звітності та звітний період;

7. інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року;

8. виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування;

9. валюту звітності та одиниці її виміру;

10. переоцінку статей фінансових звітів.

У примітках до фінансових звітів підприємства повинні розкривати свою облікову політику (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності), інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але за відповідними положеннями (стандартами) є обов’язковою, а також інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

Якісними характеристиками фінансової звітності є: достовірність, дохідливість, доречність, співставність інформації щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, грошових потоків.

Достовірність інформації досягається за відсутності суттєвих помилок, необ’єктивних суджень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється за допомогою аудиту.

Рис. 2.1. Принципи формування фінансової звітності

Інформація, яка міститься у фінансових звітах, повинна бути дохідлива і розрахована на однозначне тлумачення її користувачами за умови, що вони мають певний рівень знань та зацікавлені у сприйнятті цієї інформації, прагнуть уважно її вивчити.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та можливістю вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому.

Важливою вимогою до фінансової звітності є забезпечення зі ставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами.

Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку у такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати господарсько-фінансової діяльності та забезпечити зі ставність фінансових звітів.

Дані фінансової звітності виступають не лише основою аналізу та оцінки результатів звітного періоду, але є підставою для прогнозування як фінансових результатів, так і фінансового стану.

Значення фінансової звітності заключається в тому, що вона являється інформаційною базою фінансового аналізу. Фінансовий аналіз, в свою чергу, проводиться з метою одержання відповіді на питання наскільки ефективно працює підприємство, для чого:

1. виявляється сутність збалансованості між рухом матеріальних і фінансових ресурсів, проводиться оцінка власного та залученого капіталів, ефективності їх використання з метою одержання прибутку, підвищення ринкової та фінансової стійкості підприємства, його конкурентоспроможності;

2. оцінюється доцільність використання грошових коштів для підтримання ефективної структури капіталу;

3. здійснюється контроль за оптимальністю формування грошових коштів підприємства, доцільність здійснення тих чи інших витрат тощо.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Формування інформаційної бази фінансового аналізу і менеджменту на підприємстві являє собою процес цілеспрямованого відобору відповідних інформативних показників для використання в процесі аналізу, планування й прийняття управлінських рішень. Ці показники формуються за рахунок зовнішніх (що знаходяться поза підприємством) і внутрішніх джерел інформації.

Формування системи інформативних показників фінансового менеджменту за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел інформації зв'язано з галузевими особливостями підприємств, їх організаційно-правовою формою, обсягом і ступенем диверсифікованості господарської діяльності тощо. При цьому вся сукупність показників, що включаються в інформаційну базу фінансового менеджменту, вимагає проведення попередньої класифікації.

Показники, сформовані з зовнішніх джерел інформації, поділяються (за Бланком І.О.) на три основні групи:

1. Показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система інформативних показників цієї групи є основою проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування підприємства при прийнятті стратегічних рішень в області фінансової діяльності (стратегії розвитку його активів і капіталу, здійснення інвестиційної діяльності, формування системи перспективних цільових показників фінансового менеджменту).

Формування системи показників цієї групи ґрунтується на опублікованих даних державної статистики.

Показники, що входять до складу першої групи, підрозділяються на два блоки. У першому блоці – «Показники макроекономічного розвитку» – містяться наступні основні інформативні показники, використовувані у фінансовому аналізі:

а) обсяг доходів державного бюджету;

б) обсяг витрат державного бюджету;

в) розмір бюджетного дефіциту;

г) обсяг емісії грошей;

д) грошові доходи населення;

е) внески населення в банках;

ж) індекс інфляції;

з) дисконтна ставка Національного банку України.

В другому блоці – «Показники галузевого розвитку» – містяться наступні основні інформативні показники по галузі, до якої належить підприємство:

а) обсяг зробленої (реалізованої) продукції;

б) загальна вартість активів, у тому числі оборотних;

в) загальна сума використовуваного капіталу, у тому числі власного;

г) сума балансового і чистого прибутку;

д) ставка оподаткування прибутку по основній діяльності:

е) індекс цін на продукцію.

2. Показники, що характеризують кон'юнктуру фінансового ринку. Система інформативних показників цієї групи служить для прийняття управлінських рішень в області формування портфеля довгострокових фінансових інвестицій, здійснення короткострокових фінансових вкладень і деяких інших аспектів фінансового менеджменту. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на публікаціях комерційних видань, а при необхідності щоденного використання з метою ефективного керування фондовим портфелем – на відповідних електронних джерелах інформації.

Показники, що входять до складу другої групи, підрозділяються на два блоки.

У першому блоці – «Показники, що характеризують кон'юнктуру фондового ринку» містяться наступні основні показники:

а) види основних фондових інструментів, (акцій, облігацій і т.п.), що звертаються на біржовому і позабіржовому фондовому ринку;

б) ціни пропозиції та попиту основних видів фондових інструментів;

в) ціни угод по основних видах фондових інструментів;

г) обсяги угод по основних видах фондових інструментів;

д) зведений індекс динаміки цін на фондовому ринку

В другому блоці – «Показники, що характеризують кон'юнктуру грошового ринку» – містяться наступні основні показники:

а) депозитна ставка окремих комерційних банків;

б) кредитна ставка окремих комерційних банків;

в) офіційний курс окремих валют (1 долара США, 1 євро, 1 російського рубля й інших), установлений Національним банком України;

г) курс покупки-продажу окремих валют на торгах Української міжбанківської валютної біржі;

д) курс покупки-продажу окремих валют, установлений комерційними банками.

3. Показники, що характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Система інформативних показників цієї групи використовується в основному для прийняття управлінських рішень з питань оперативної фінансової діяльності. Ці показники формуються звичайно в розрізі наступних блоків: «Банки»; «Страхові компанії»; «Постачальники продукції»; «Покупці продукції»; «Конкуренти». Джерелом формування показників цієї групи служать публікації звітних матеріалів у пресі (по окремих видах суб'єктів, що хазяюють, такі публікації є обов'язковими), що відповідають рейтинги (по банках, страховим компаніям), а також платні бізнес-довідки, надані окремими інформаційними компаніями (на ринку інформаційних послуг в області фінансово-економічної інформації такі компанії одержують визначений розвиток).

Склад інформативних показників кожного блоку визначається конкретними цілями фінансового менеджменту, обсягом господарських операцій і тривалістю партнерських відносин. Одержання такої інформації повинне здійснюватися тільки легальними способами.

Використання всіх показників зовнішніх і внутрішніх джерел дозволяє створити на кожному підприємстві цілеспрямовану інформаційну базу фінансового менеджменту, орієнтовану як на прийняття стратегічних рішень, так і на ефективне поточне керування фінансовою діяльністю. Для інтерпретації економічних показників діяльності господарюючих систем також необхідно мати обґрунтовані нормативні (еталонні, стандартні) величини, які будуть характеризувати допустимі (критичні) межі їх зміни.

Щодо термінів «еталон», «норматив» і «стандарт», то їх тлумачення дається в словниках. Еталон (фр. etalon) – вимірник, зразок для порівняння з чим-небудь. Норматив (від лат. normatio – упорядкування) – економічний, технічний та інший показник норм, у відповідності з яким проводиться будь-яка робота, виконується будь-яка програма. Стандарт (англ. standard) – зразок, еталон, модель, які приймаються за вихідні для співставлення з ними інших подібних об’єктів.

Використовуючи фактичні і нормативні величини показників, можна здійснювати ідентифікацію діяльності господарюючих систем за наступними рівнями:

1) достатній та позитивний – фактична величина показника (П1) перевищує критеріальну (еталонну, нормативну) межу (Пе) в коридорі значень, що забезпечують ефективну діяльність, а в порівнянні з минулим періодом (П0) має тенденцію до покращення:

Пе < П1 > П0 (2.1)

2) достатній, але негативний – фактична величина показника перевищує критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Пе, а в порівнянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

Пе < П1<П0 (2.2)

3) недостатній, але позитивний – фактична величина показника нижча за критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Пе, а в порівнянні з минулим періодом має тенденцію до покращення:

Пе > П1 > П0 (2.3)

4) недостатній та негативний – фактична величина показника нижча за критеріальну (еталонну, нормативну) межу в Пе, а порівнянні з минулим періодом має тенденцію до погіршення:

Пе > П1 < П0 (2.4)

Показники, величини яких ненормовані, оцінюють за тенденцією зміни їх значень в динаміці. При цьому стан підприємства може поліпшуватись, бути стабільним або погіршуватись.

Оцінка розвитку підприємства при аналітичному дослідженні фактичних, планових і нормативних показників здійснюється за видами порівнянь (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

ВИДИ ПОРІВНЯНЬ ПОКАЗНИКІВ ТА ЇХ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

Порівнювана величина показника	Базова величина показника	Інтерпретація результатів порівняння показників
Фактична	За планом	Рівень виконання показників плану
За планом	Фактична	Рівень формування планових показників
Порівнювана величина показника	Базова величина показника	Інтерпретація результатів порівняння показників
Фактична у звітному періоді	Фактична у минулому періоді	Динаміка розвитку показників
Фактична	За нормативом	Рівень оптимізації величини фактичних показників
За планом	За нормативом	Рівень оптимізації величини планових показників
За нормативом	Фактична	Рівень інтенсивності фактичних показників
За нормативом	За планом	Рівень інтенсивності планових показників

Таким чином, правильність та ефективність здійснення аналізу фінансового стану підприємства залежить не тільки від правильності вибору та розрахунку показників, але й від правильності вибору бази порівняння, що в свою чергу обумовлено передусім метою проведення аналізу, наявністю достатньої та достовірної інформації та багатьма іншими факторами.