Тема 9 аналіз кредитоспроможності підприємства

Під кредитоспроможністю розуміють наявність у підприємства умов одержання позики та її повернення у визначений термін.

Оцінка кредитоспроможності підприємства здійснюється за напрямами:

1. вивчення кредитної історії;

2. діагностика показників, які дають можливість оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;

3. рух коштів для виявлення тенденцій формування та сезонної потреби підприємства в грошових ресурсах;

4. обґрунтування ділового середовища для визначення ступеня його впливу на господарську діяльність підприємства.

Основні критерії оцінки кредитоспроможності позичальника:

1. забезпеченість власними коштами не менше як 50 % усіх його витрат;

2. репутація позичальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової етики, договірної і платіжної дисципліни);

3. оцінка продукції, що випускається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках, попит на продукцію, обсяг експорту);

4. економічна кон’юнктура (перспективи розвитку позичальника, наявність джерел коштів для капіталовкладень) тощо.

Кредитна історія – це сукупність інформації про юридичну або фізичну особу, що її ідентифікує, відомостей про виконання нею зобов’язань за кредитними правочинами та іншої відкритої інформації.

Аналіз кредитоспроможності підприємства за його балансом здійснює кредитний інспектор; він вивчає також іншу доступну інформацію про потенційного позичальника та робить попередній висновок про можливість надання йому кредиту.

Однією з найбільш відомих систем показників для оцінки фінансового стану та можливості банкрутства підприємства-позичальника є розроблена Ліббі система таких показників фінансового стану:

1. прибутковість = чистий дохід / сукупні активи;

2. діяльність = поточні активи / обсяг продажу;

3. ліквідність = поточні активи / поточні пасиви;

4. баланс активів = поточні активи / сукупні активи;

5. стан готівки = готівка / сукупні активи.

Широке практичне застосування при визначенні кредитоспроможності знайшли:

1) методика CART, яку відносять до так званих непараметричних моделей (один з популярних алгоритмів побудови дерев рішень, запропонований у 1984 р. (Leo Breiman, Jerome Friedman, Richard Olshen, and Charles Stone). Абревіатура CART означає Classification and Regression Tree – дерево класифікації та регресії. З назви алгоритму випливає, що він може працювати як з безперервною, так і з дискретною вихідної змінної. Алгоритм застосовує бінарні дерева рішень, які містять тільки два нащадка в кожному вузлі.

У процесі роботи відбувається рекурсивне розбиття прикладів навчальної множини на підмножини, записи в яких мають однакові значення цільової змінної. В кінцевому результаті в кожному аркуші мають бути приклади зі схожими значеннями вихідної змінної. Чим ближче вони будуть, тим менше стане їх дисперсія. Тому вона є хорошою мірою «чистоти» вузла. Тоді найкращим розбивкою у вузлі є те, що забезпечить максимальне зменшення дисперсії вихідної змінної в ньому.)

2) метод «рекурсивної розбивки», запропонований М. Фрдменом, Е.І. Альтманом і Д. Као;

3) модель «нагляду за позиками» (наприклад, Z-модель Альтмана), що побудовані на основі лінійних багатофакторних регресійних рівнянь, у яких як змінні обрано показники, що відображають фінансовий стан підприємства, а як функції – коефіцієнти, що служать орієнтиром для віднесення підприємств до групи потенційних банкрутів чи підприємств, що успішно функціонують;

4) модель CAMPARI. У світовій банківській практиці при вирішенні питання про надання кредиту діяльність клієнтів докладно аналізується за найважливішими напрямами, перші літери назв яких (англійською мовою) становлять абревіатуру CAMPARI:

С – character – характеристика клієнта, особисті якості;

А – ability – спроможність повернення позики;

М – margin – маржа (дохідність);

Р – purpose – мета, на яку витрачатимуться кошти;

А – amount – розмір позики;

І – insurance – страхування ризику непогашення позики.

Такий методологічний підхід використовують також комерційні банки України при оцінці кредитоспроможності позичальника;

6. «складний диференційний аналіз» – складний статистичний аналіз, що використовується американськими фахівцями, та для якого існує спеціально визначена диференціальна функція:

ПН = 3,5 (ТІЕ) + 10,0 (QR) – 25.0 (DAR) + 1,3 року в бізнесі, (9.1)

де ПН – показник надійності;

ТІЕ – часово-відсотковий коефіцієнт (коефіцієнт співвідношення прибутків до відрахування податків та сплати процентів до сумарних процентних платежів);

QR – коефіцієнт критичної оцінки;

DAR – борговий коефіцієнт (коефіцієнт співвідношення заборгованості до власного капіталу).

Складний диференційний аналіз визначає залежність заборгованостей або несплат за кілька років від певних фінансових умов, в яких перебуває дане підприємство, а також оцінює значущість кожного критичного фактора.

Якщо показник менший ніж 40, то це вказує на високий ступінь кредитного ризику, 40-50 – на середній, а більше 50 – на низький;

7. модель «шість С кредиту» – визначення кредитоспроможності за шести найбільш важливими ділянками діяльності підприємства:

Character – репутація (характер) – кредитна історія, мета позики, досвід роботи інших кредиторів з даним клієнтом тощо;

Capacity – можливості (здатність) – дієздатність і гарантії клієнта, наявність статутних документів, засновники тощо;

Capital – капітал (грошові кошти) – обсяги продаж та прибутків у звітному періоді, забезпеченість власними коштами, наявність ліквідних резервів тощо;

Collateral – забезпечення – право власності на активи, їх строк служби та залишкова вартість, гарантії, судові санкції тощо;

Conditions – умови – рейтинг в своїй галузі, частка ринку, конкурентоспроможність клієнта, вплив інфляції на грошові потоки клієнта тощо;

Control – контроль – банківське законодавство, правила кредитування, інформація сторонніх осіб (політиків, економістів, громадських діячів) про зовнішні зміни умов економічної діяльності.

Викладені вище умови оцінки кредитоспроможності підприємства визначають зміст способів її оцінки. До способів оцінки кредитоспроможності у вітчизняній практиці відносять також:

1) фінансові коефіцієнти, які дають змогу оцінити фінансовий стан і ефективність роботи підприємства;

2) аналіз грошового потоку, за допомогою якого можна виявити тенденції та сезонну потребу підприємства в грошових ресурсах;

3) оцінку ділового ризику, яка уможливлює визначення рівня впливу на підприємство ризику, пов’язаного з діловим середовищем.

Оцінку кредитоспроможності позичальника виконують у два етапи. На першому етапі визначають показники, які характеризують фінансовий стан підприємства, а на другому здійснюють оцінку та узагальнення показників і визначають клас надійності позичальника. Як правило, система оціночних коефіцієнтів зводиться до таких п’яти груп:

I. Коефіцієнти ліквідності.

II. Коефіцієнти ефективності або оборотності.

III. Коефіцієнти фінансової стійкості (фінансового левериджу).

IV. Коефіцієнти прибутковості.

V. Коефіцієнти обслуговування боргу.

Показники кредитоспроможності, що входять до кожної із цих груп, можуть відрізнятися великою різноманітністю, табл. 9.1.

Таблиця 9.1

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

№ пор.	Показник	Нормативні рівні
1	Коефіцієнти ліквідності: поточної ліквідності швидкої ліквідності	1,5-2 0,6-0,8
2	Коефіцієнти ефективності (оборотності): запасів дебіторської заборгованості основних засобів активів	- 4 - -
3	Коефіцієнти фінансового левериджу: співвідношення боргових зобов’язань і активів співвідношення боргових зобов’язань і власного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і акціонерного капіталу співвідношення боргових зобов’язань і матеріального акціонерного капіталу (акціонерний капітал – нематеріальні активи) співвідношення довгострокової заборгованості та фінансових (основних) активів співвідношення власного капіталу і активів співвідношення власних оборотних коштів і поточних активів	<1 0,25–0,6 0,66–2,0 - - - -
4	Коефіцієнти прибутковості: норми прибутку рентабельності норми прибутку на акцію	- - -
5	Коефіцієнти обслуговування боргу: покриття відсотка покриття фінансових платежів	7,0–2,0 -

Коефіцієнти ліквідності. Як уже зазначалося, ліквідність підприємства характеризується показниками ліквідності балансу як співвідношення активів і платіжних зобов’язань.

При розрахунку коефіцієнтів ліквідності враховують групи активів з розділу II балансу, оскільки саме оборотні активи використовуються підприємством для розрахунків за боргами при поточній діяльності. Необоротні активи залучаються для оцінки можливості розрахунків по боргах звичайно на стадії банкрутства підприємства або для оцінки банками вторинних джерел погашення кредиту, якщо заставою виступають певні види необоротних активів (будинки, споруди, обладнання тощо).

При розрахунку коефіцієнтів ліквідності зіставляються три види оборотних активів, згрупованих за ступенем ліквідності, з трьома видами поточних пасивів, розподілених за строком їх погашення. Якщо підприємство не надає в банк таких розшифровок, при розрахунку коефіцієнтів ліквідності поточні боргові зобов’язання беруть з балансу як підсумкову суму.

Коефіцієнти ефективності використання активів доповнюють першу групу показників і дають змогу зробити більш обґрунтовані висновки про результативність діяльності підприємства та його кредитні можливості. Наприклад, якщо показники ліквідності зростають за рахунок збільшення величини дебіторської заборгованості або вартості запасів при одночасному уповільненні їх оборотності, клас кредитоспроможності позичальника не можна підвищувати.

Коефіцієнти фінансового левериджу. Створення і функціонування будь-якого комерційного підприємства спрощено являє собою процес інвестування фінансових ресурсів на тривалій основі з метою отримання прибутку.

Залучення позикових коштів змінює структуру джерел, підвищує фінансову залежність підприємства та фінансовий ризик, приводить до зростання середньозваженої вартості капіталу. Саме цим пояснюється суттєвість такої характеристики, як фінансовий леверидж.

У буквальному розумінні леверидж означає дію невеликої сили (важеля), за допомогою якої можна переміщувати важкі предмети. Щодо економіки то він трактується як певний фактор, незначні зміни якого можуть призвести до суттєвих змін низки результативних показників.

Сутність, значущість та ефект фінансового левериджу виражається так:

1. велика частка позикового капіталу в загальній сумі джерел фінансування характеризується як високий рівень фінансового левериджу і свідчить про високий рівень фінансового ризику;

2. фінансовий ризик полягає в тому, що регулярні платежі (наприклад відсотки) є обов'язковими, тому в разі недостатності коштів може виникнути необхідність ліквідації частини активів;

3. фінансовий леверидж свідчить про наявність і ступінь фінансової залежності підприємства від кредиторів та інвесторів;

4. залучення довгострокових кредитів і позик супроводжується зростанням фінансового левериджу та фінансового ризику;

5. для підприємства з високим рівнем фінансового левериджу навіть незначні зміни прибутку до сплати відсотків і податків можуть призвести до суттєвих змін чистого прибутку.

Теоретично фінансовий леверидж може дорівнювати нулю, якщо підприємство фінансує свою діяльність тільки за рахунок власних коштів. Такий суб’єкт господарювання називають фінансове незалежним. У разі, якщо залучається позиковий капітал, компанію вважають фінансово залежною.

Відомо два основних показники фінансового левериджу:

1) співвідношення позикового та власного капіталу;

2) відношення темпу зміни чистого прибутку до темпу зміни валового прибутку.

Перший показник дуже наочний, легко розраховується й інтерпретується, другий використовують для кількісної оцінки наслідків при розвитку фінансово-господарської ситуації (обсяг виробництва, збут продукції, змушена або цільова зміна цінової політики тощо) в умовах обраної структури капіталу, тобто обраного рівня фінансового левериджу.

Показник, що відображає рівень прибутку, який додатково утворюється на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефектом фінансового левериджу. Він розраховується за формулою:

(9.2)

де ЕФЛ – ефект фінансового левериджа, що полягає в прирості коефіцієнта рентабельності власного капіталу, %;

КВРа – коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів), %;

ВК – середній розмір відсотків за кредит, що сплачуються підприємством за використання позикового капіталу, %;

ПК – середня сума позикового капіталу, що використовується підприємством;

ВК – середня сума власного капіталу підприємства.

Розглядаючи приведену формулу розрахунку ефекту фінансового левериджу, можна виділити в ній три основні складові:

1) податковий коректор фінансового левериджу (1 – Спп), який показує в якій мірі виявляється ефект фінансового левериджу в зв’язку з різним рівнем оподаткування прибутку.

2) диференціал фінансового левериджу (КВРа – ВК), який характеризує різницю між коефіцієнтом валової рентабельності активів і середнім розміром відсотка за кредит.

3) коефіцієнт фінансового левериджу (ПК/ВК), який характеризує суму позикового капіталу, що використовується підприємством, з розрахунку на одиницю власного капіталу.

Коефіцієнти обслуговування фінансового боргу (ринкові коефіцієнти) відображують, яка частка прибутку погашається відсотковими та фіксованими платежами. Загальна формула їх розрахунку полягає в наступному:

, (9.3)

де КПВ – коефіцієнт покриття відсотків;

П – прибуток за період;

ВП – відсоткові платежі за період.

(9.4)

де ЛП – лізингові платежі;

Д – дивіденди по привілейованих акціях;

ІФП – інші фіксовані платежі.

Слід зауважити, що оцінка кредитоспроможності підприємства на основі фінансових коефіцієнтів потребує індивідуального підходу до кожного клієнта. Необхідна систематична аналітична робота по оцінці фінансового стану позичальника.