Психотерапевтична дія

Якщо психологічне консультування орієнтоване на роботу з проблемою клієнта, то психотерапія - це робота з глибинними рівнями самопізнання особистості.

За психотерапевтичною традицією людина, що звернулася за психологічною допомогою, називається пацієнтом, а не клієнтом. Важлива відмінність психотерапії від психологічного консультування полягає в тому, що між пацієнтом і психотерапевтом встановлюються особливі стосунки, аналіз яких в термінах перенесення і контрперенесення є одним з найважливіших засобів поглиблення і розширення можливостей дії.

У консультуванні подібні питання не завжди є предметом обговорення. Психологічне консультування частіше буває короткостроковим, тоді як психотерапія може тривати декілька років. Крім того, робота психотерапевта вимагає спеціальної підготовки, що включає ряд необхідних етапів: власний індивідуальний психотерапевтичний досвід в якості клієнта, потім тривалий період супервізорської практики і, нарешті, власну психотерапевтичну практику під контролем супервізора. Вимоги до освіти фахівців з психотерапії значно жорсткіші і включають разом з теоретичною психологічною підготовкою і певні медичні знання.

Тема 7. Етика поведінки та професійний етикет консультанта Емпатичне ставлення до клієнта

Емпатія є неодмінною умовою консультування. Вона включає ідентифікацію з іншою особою, при якій стає можливим взаєморозуміння різних людей.

Прояв емпатії у спілкуванні означає, що консультант чуйно і точно реагує на переживання клієнта, немов це його власні переживання. Ідеться про здатність «ужитися» у суб'єктивний світ клієнта і зрозуміти зміст різних подій у цьому світі. Коли консультант точно і старанно ідентифікує різноманітні почуття — злість, страх, ворожість, тривогу, радість, — клієнт має змогу краще почути і зрозуміти себе.

Емпатія також допомагає консультантові розібратися в причинах недостатньої відвертості клієнта: про щось клієнт не говорить, оскільки цьому перешкоджає несвідомий опір, щось просто приховує і про щось не розповідає через побоювання не бути почутим.

Увійшовши у світ іншої людини, консультантові важливо залишатися незалежним від клієнта, тобто зберегти самість. Тому співпереживання консультанта клієнтові ніколи не повинно бути тотальним, а лише частковим і тимчасовим.

Емпатія означає здатність консультанта не лише слухати, але і розуміти клієнта. У цьому сенсі вона являє собою афективну і когнітивну навичку — афективна, оскільки дозволяє консультантові ідентифікувати почуття клієнта, а когнітивна — оскільки зобов'язує консультанта встановлювати події, що викликають відповідні почуття.

Емпатичне розуміння можна показати клієнтові різними способами — мовчанням, відображенням почуттів, вдалою і своєчасною інтерпретацією, розповідаючи якусь історію, точною метафорою і т. п.

Оскільки емпатія не є простою навичкою, незрозумілим залишається питання навчання. Унікальна здатність консультанта до емпатії складається у своєрідному баченні клієнта — умінні вникнути у його невербальну поведінку і почуття, сказане про ці почуття і на підставі інтуїції зрозуміти, що клієнт говорить відверто і про що замовчує і т. д.

Аналіз літератури, узагальнення досвіду консультативної роботи, узагальнення підсумків дискусій у вітчизняній періодиці останніх років із питань етики, професійної поведінки практичного психолога дозволяє сформулювати низку етичних стандартів, дотримання яких є неодмінним обов'язком професіонала.