Тема 6. Основні напрями діяльності практичного психолога

Реальним продуктом професійної діяльності практичного психолога є обговорення і спільно з клієнтом вироблення системи соціальних взаємодій і програми поведінки, що забезпечує створення оптимальних умови життєдіяльності і нейтралізацію негативних наслідків пережитої життєвої ситуації відповідно до вікових можливостей та індивідуальних особливостей людини.

Практичний психолог орієнтує клієнта в його цілях, допомагає побачити ситуацію з різних сторін і вибрати оптимальний спосіб рішення проблеми і виходу з травмуючої ситуації. Пошук вирішення конфліктних соціальних стосунків, а також форми роботи з конкретними запитами і складають основні напрями діяльності практичного психолога.

Серед різноманітних напрямів діяльності практичного психолога, описаних і представлених в різноманітних літературних джерелах, вважаємо за доцільне виділити наступні:

• психодіагностичну роботу;

• психопрофілактичну роботу;

• психокорекційна діяльність;

• психологічне консультування;

• психотерапевтична дія.

Психодіагностична робота

Встановлення психологічного діагнозу - одне із завдань, що стоять перед практичним психологом. Психологічна діагностика може розумітися в широкому і вузькому сенсі. У широкому сенсі вона близька до психометрики - науки про вимір індивідуальних відмінностей і практики використання психологічного знання. У вужчому сенсі мається на увазі вимір індивідуально-психологічних особливостей людини, основу якого складають класифікація і ранжирування людей за психологічними і психофізіологічними ознаками.

Психологічна діагностика базується на використанні психодіагностичних інструментів і методів, що дозволяють здійснювати застосування сучасного статистичного апарату і забезпечує надійність і достовірність отриманих даних.

У психодіагностичному обстеженні можна виділити три основні етапи: збір даних; переробку і інтерпретацію даних; встановлення діагнозу і прогнозу. Діагноз як основна мета психодіагностики може встановлюватися на різних рівнях: перший рівень - симптоматичний, або емпіричний. На цьому рівні діагноз обмежується констатацією особливостей або симптомів(ознак); другий рівень - етіологічний, такий, що враховує не лише наявність характеристик, але і причини їх виникнення; третій, вищий рівень - рівень типологічного діагнозу, що полягає у визначенні місця і значення виявлених характеристик в загальній картині психічного життя людини. У своїй практичній роботі психолог часто обмежується діагнозом першого рівня, в основі якого лежить застосування того або іншого психодіагностичного інструменту.

Таким чином, психодіагностична робота практичного психолога передбачає вибір методу або конкретної методики дослідження, яка максимально відповідала б цілям і завданням дослідження.

Психопрофілактична робота

Психопрофілактична робота пов'язана з повідомленням необхідних психологічних знань тим, хто їх потребує - батькам, вчителям, учням, працівникам соціальних служб тощо, з метою попередження можливих порушень психологічних умов розвитку і підвищення рівня психологічної компетенції. Це може бути також робота із створення умов, максимально сприятливих для розвитку продуктивних міжособистісних взаємодій в педагогічних колективах або в організаційних структурах на підприємстві. Психопрофілактика торкається також превентивних заходів по попередженню неблагополуччя в психічному і особистісному розвитку, здійснення протиправних дій, наслідків наркотичних і алкогольних пристрастей. Психопрофілактика включає роботу з неблагополучними сім'ями, батьками і дітьми з цих сімей, попереджаючи випадки можливих соціальних ускладнень.